Court ruling № 129209489, 30.07.2025, Industrialnyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Kharkiv City)

30.07.2025 Суддя Ритов Я. М.

Справа № 644/6669/25

Провадження № 6/644/193/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:

Головуючого судді Ритова Я.М.,

за участю секретаря Швайка О.А.,

приватного виконавця Цимбала С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала Сергія Володимировича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

встановив:

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал Сергій Володимирович звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань по сплаті заборгованості за виконавчим написом № 126510, вчиненим 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 149 190,26 грн. Тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон покласти на Державну прикордонну службу України.

В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківській області Цимбала С.В. знаходиться виконавче провадження ВП № 66315378 по примусовому виконанню виконавчого напису № 126510, вчиненого 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського МНО Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, заборгованості у розмірі: 95000,47 грн. - основного боргу; 9767,41 грн. - простроченого боргу; 37600,43 грн. - прострочених процентів; 4821,95 грн. - строкових процентів; 100,00 грн. - інших штрафних санкцій; 1900,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 149190,26 грн.

28.07.2021 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66315378, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження.

09.06.2025 року до Департаменту реєстрації ХМР направлений запит щодо реєстрації місця проживання боржника ОСОБА_1 , відповідно до наданих даних, боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

17.06.2025 року на вказану адресу повторно було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, роз`яснено вимоги статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язано з`явитися на прийом приватного виконавця 23.06.2025 р. та надати декларацію про майновий стан.

За інформацією Укрпошти (трекінг поштових відправлень) ОСОБА_1 рекомендоване поштове відправлення отримала 25.06.2025 р.

При цьому, вимоги приватного виконавця боржником не виконані, ОСОБА_1 на прийом приватного виконавця не з`явилася, документи не надала.

До теперішнього часу виконавчий документ боржником не виконано.

20.08.2021 р. приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, яка направлена до банківських установ: AT Універсал Банк», AT «ОКСІ банк», AT «ТАСкомбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ АКБ «Ундустріалбанк», АТ «ОТП Банк», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «ПроКредит Банк», AT «АКБ «Львів», АТ «КРЕДОБАНК», AT «Ідея Банк».

Згідно отриманих відповідей, у боржника ОСОБА_1 відкриті рахунки в банківських установах, АТ КБ «ПриватБанк», AT «Ідея Банк», на яких накладено арешт в межах суми стягнення за виконавчим документом.

26.02.2025р.приватним виконавцемвинесена постановапро арешткоштів боржникавмежах суми стягнення за виконавчим документом, яка електронними засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження направлена до 29 банківських установ (учасників обміну).

З рахунків боржника, відкритих в банківських установах, стягнуто грошові кошти у розмірі 406,44 грн., які 13.05.2025 розподілені у відповідності до вимог ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на теперішній час кошти на рахунках боржника в банківських установах відсутні.

За період знаходження виконавчого документа на виконанні приватним виконавцем щоквартально направлялися запити в Автоматизованій системі виконавчого провадження до Державної фіскальної служби, Управління Пенсійного фонду, Державної податкової служби, Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області.

За інформацією Державної фіскальної служби України щодо боржника ОСОБА_1 інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня, за даними Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області за боржником не зареєстровані транспортні засоби, також відсутні дані стосовно боржника щодо її останнього місця роботи або укладення нею трудових та цивільно-правових договорів, за даними Пенсійного фонду України боржник не отримує пенсію.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником ОСОБА_1 не зареєстровано нерухоме майно.

15.07.2025 р. виконавцем здійснений вихід за зареєстрованою адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , та складений Акт приватного виконавця про те, що перевірити майновий стан боржника ОСОБА_1 не виявилось можливим, оскільки доступу до квартири надано не було через відсутність мешканців.

За даними Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період 14.08.2021 р. по 13.09.2024 р., неодноразово перетинала державний кордон України із закордонним паспортом № НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 , не маючи ніяких офіційних джерел доходу, багаторазово виїжджає за кордон. Згідно даних Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 07.04.2025 року, протягом 2021-2024 років вона перетинала кордон 8 разів.

Таким чином, вважав, що виконавцем були вжиті всі заходи примусового виконання відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання виконавчого документа. Але вони не досягли бажаного результату, борг ОСОБА_1 на теперішній час не сплачено. Дії боржника ОСОБА_1 свідчать про ухилення нею від виконання зобов`язань за виконавчим документом. Боржник достовірно обізнана про відкриття виконавчого провадження та наявність невиконаного судового рішення, протягом чотирьох років не виконує свої обов`язки як сторони судового рішення, не з`являється на прийом до приватного виконавця, не надає жодних пояснень щодо причин невиконання судового рішення та не здійснив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, що свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду.

Таким чином, враховуючи наявність у боржника боргу за виконавчим провадженням № 66315378, який самостійно нею не сплачується, з боку боржника вчиняються дії щодо приховування свого майна та доходів, просив задовольнити подання. Вказана міра може змусити боржника виконати свої зобов`язання за судовим рішення або віднайти шляхи врегулювання боргового зобов`язання із стягувачем.

Відповідно до ч. 4ст.441ЦПК України таке подання розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Ухвалою суду від 29.07.2025 року відкрито провадження за поданням та призначено судове засідання.

У судовому засіданні приватний виконавець підтримав подання та просив його задовольнити.

Суд, заслухавши заявника, дослідивши доводи подання, матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківській області Цимбалюка С.В. знаходиться виконавче провадження ВП № 66315378 по примусовому виконанню виконавчого напису № 126510, вчиненого 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського МНО Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, заборгованості у розмірі: 95000,47 грн. - основного боргу; 9767,41 грн. - простроченого боргу; 37600,43 грн. - прострочених процентів; 4821,95 грн. - строкових процентів; 100,00 грн. - інших штрафних санкцій; 1900,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 149190,26 грн.

28.07.2021 року приватним виконавцем, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про відкриття виконавчого проваджена, якою боржника зобов`язано податидекларацію про доходита майно, а також попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження 28.07.2021 року вихідний номер 6033.

Виконавчий напис на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятоїстатті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Під час виконання виконавчого напису виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити, майно належне боржнику на праві власності відсутнє.

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно.

Згідно відповіді на запит до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів від 10.06.2025 р. інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 10.06.2025 р. щодо ОСОБА_1 , за даними, надісланими у запиті неможливо однозначно ідентифікувати особу.

На запит виконавця Державною прикордонною службою України від 07.05.2025 повідомлено про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має закордонний паспорт № НОМЕР_2 , неодноразово перетинала державний кордон України.

Постановами приватного виконавця: 26.08.2021 р. та 26.02.2025 р. накладено арешт на кошти боржника, які були направлені, у тому числі боржнику ОСОБА_1 .

З інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади Харківської міської ради від 11.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22 серпня 2018 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

17.06.2025 року на вказану адресу направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, роз`яснено вимоги статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язано з`явитися на прийом приватного виконавця 23.06.2025 р. та надати декларацію про майновий стан.

За інформацією Укрпошти (трекінг поштових відправлень) ОСОБА_1 рекомендоване поштове відправлення отримала 25.06.2025 р.

Як вбачається з актів приватного виконавця від 23.06.2025 р. та 15.07.2025 р., виконавцем встановлено, що при виході за адресою: АДРЕСА_1 , перевірити майновий стан боржника ОСОБА_1 не виявилось можливим, оскільки доступу до квартири надано не було через відсутність мешканців. Проте, до актів не надано пояснення понятих, інших осіб.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно з ч. 3ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно із ч. 2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»(в редакції, яка діяла на момент розгляду подання державного виконавця судом) право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), - до виконання зобов`язань.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №331/8536/17-ц.

Відповідно до частин 1,2 ст.11Закону України«Про виконавчепровадження» (у редакції на момент розгляду питання про обмеження у праві виїзду за кордон ) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 1 лютого 2013 року, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим написом нотаріуса, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання виконавчого напису нотаріуса.

Приватний виконавець не надав достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та її наміру ухилятися від виконання покладених на неї зобов`язань, а сама по собі наявність невиконаного виконавчого напису нотаріуса не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що боржник вчиняв дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання виконавчого напису нотаріуса та наявності у нього можливості виконати це.

Саме державний (приватний) виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд може встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи).

Застосування обмеження у праві виїзду за межі України може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованогост. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК Україниособистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Приватним виконавцем на надано доказів вжиття можливих заходів з примусового виконання рішення, попередження боржника про можливе застосування обмеження у праві виїзду за межі України у разі невиконання зобов`язання, а також доказів ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Посилання приватного виконавця на те, що боржником на теперішній час борг не сплачено, суд не може прийняти до уваги, оскільки саме по собі невиконання розпорядження нотаріуса щодо стягнення грошової суми від боржника до кредитора (виконавчий напис нотаріуса) не є належною підставою для застосування до боржникафізичної особи обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки має бути доведено саме ухилення такої особи від його виконання, тобто вчинення умисних дій.

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимогиЗакону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки, суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду чи іншого органу (посадової особи), а належних доказів цілеспрямованого ухилення боржника від виконання виконавчого напису нотаріуса на час подання заявником не надано, як і доказів наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання виконавчого напису, суд вважає, що подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.33,43 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.260-261, ст.441 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала Сергія Володимировича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Я.М. Ритов