Decision № 129113330, 22.07.2025, Bila Tserkva City and District Court of Kyiv Oblast

Справа № 357/5437/25

Провадження № 2/357/3250/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

22 липня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року представник ТОВ «Він Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №809182 від 20.04.2019 року у загальному розмірі 30 477,78 грн., яка складається з: суми заборгованості 20 276,80 грн., суми інфляційних втрат - 8374,40грн., суми 3% річних -1826,58 грн., а також судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 809182, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику в сумі 5800,00 грн строком на 30 днів шляхом перерахунку на рахунок відповідача безготівковим шляхом. Всупереч вимогам договору відповідач належним чином не виконав умови договору про надання фінансового кредиту щодо повернення наданих коштів, сплати пені та комісії, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідно до розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 30 477,78 грн., яка складається з: суми заборгованості 20 276,80 грн., суми інфляційних втрат 8374,40 грн., суми 3% річних - 1826,58 грн.,

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

12.04.2018 року укладено додаткову угоду №25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №25 від 12.09.2019 року, відповідно до умов якої право грошової вимоги за кредитним договором № 809182 від 20.04.2019 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Він Фінанс».

Відповідно до Реєстру прав вимоги №25 до Договору факторингу №1 ТОВ «Він Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 809182.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «ВінФінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 276,80 грн., з яких: 5800,00 грн. - сума основного боргу; 11692,80 грн. - сума боргу за процентами; 8694 грн сума боргу за простроченими процентами; 2784,00 грн. - сума боргу за штрафами. Також зазначив, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому позивачем було нараховано на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Він Фінанс» за кредитним договором № 809182 в розмірі 20 276,80 грн. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 8374,40грн. та суму 3% річних в розмірі 1826,58 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Він Фінанс» за кредитним договором № 809182 від 20.04.2019 року у загальному розмірі 30 477,78 грн., яку позивач просив стягнути із відповідача та стягнути судові витрати.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, не заявлено жодних клопотань.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд даної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 20.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 809182, умовами якого Товариство надає позичальнику ОСОБА_1 кредит на суму 5800,00 грн., строком на 30 днів, із зниженою процентною ставкою, яка становить 1,35 % згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3.1 цього Договору (а.с.15-17).

У Графіку платежів до кредитного договору № 809182 визначено графік та розмір місячного платежу за кредитом, згідно якого позичальник зобов`язаний сплатити місячний платіж на погашення кредиту, що складається з погашення суми кредиту та суми нарахованих процентів за користування кредитом.

Договір № 809182 укладено з відповідачем в електронній формі, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу № 1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту № 809182 від 20.04.2019, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а на даний час ТОВ «Він Фінанс» набуло прав кредитора стосовно відповідача.

12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено додаткову угоду № 25 та на виконання Договору факторингу підписано реєстр права вимоги №25 від 12.09.2019, відповідно до якого та умов договору, до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги, в тому числі, й до боржника ОСОБА_1 .

Згідно п.2.1. Договору факторингу Права Вимоги, які ТОВ «Авентус Україна» відступає ТОВ «Він Фінанс» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед ТОВ «Авентус Україна» та визначені у відповідному Реєстрі прав вимоги. Згідно з п.4.1. Договору право вимоги переходить від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Він Фінанс» в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимог.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» на дату відступлення прав вимоги, заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 809182 від 20.04.2019 року становить 20 276,80 грн., яка складається з: сума боргу за тілом кредиту - 5800,00 грн., сума боргу за процентами - 11692,80 грн., сума боргу за пенею і штрафами - 2784,00 грн. (а.с.23).

Згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25 липня 2024 року, було прийнято рішення про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (а.с. 45,46). Згідно з наказом № 55-к від 25 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (а.с. 4219).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цьогоКодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що ТОВ «Він Фінанс» має право вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного договору факторингу №1 від 12.04.2018 та додаткової угоди до договору факторингу.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на відсутність заперечень відповідача, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором в розмірі 5800 грн.

Щодо стягнення заборгованості по процентам в сумі в розмірі 11692,80 грн., то дані вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 2349,00 грн., виходячи з наступного.

Пунктом 1.2 кредитного договору було передбачено, що строк кредиту складає 30 днів. Пунктом 1.3.1 договору кредиту передбачено, що знижена процентна ставка становить 1,35 % в день.

Відтак,судом встановлено,що згідно умов кредитного договору розмір процентів за 30 днів користування кредитом становить 2349,00 грн. (5800 грн x 1,35 % = 78,3 x 30 днів = 2349,00 грн ).

Саме такий розмір заборгованості за 30 днів користування кредитом відповідає Додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.04.2019. При цьому в Додатку №1 також вказано, що загальна вартість кредиту становить 8149,00 грн. (5800 грн сума кредиту та 2349,00 грн. сума процентів).

При цьому позивачем не доведено, що відповідач ініціював продовження строку користування позикою, ініціював зміну дати погашення позики, відповідно до пункту 1.6 встановлених умов договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту.

Тому суд вважає, що заборгованість за відсотками в розмірі 11692,80 грн. позивачем не доведено, оскільки не доведено що між сторонами було узгоджено продовження тридцяти денного строку кредиту.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і пені припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Тому на думку суду, розмір заборгованості слід визначати з урахуванням строку кредитування у 30 днів.

Частиною 8 ст.18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково відповідно до розрахунку заборгованості по відсотках, вказаної судом.

При цьому, позовних вимог щодо стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК України, по закінченню строку кредитування, позивачем не було заявлено.

Пунктом 4.5 договору кредиту передбачено нарахування штрафу за порушення клієнтом свого зобов`язання, який не може перевищувати 2900 грн.

Тому, стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором № 809182 у загальному розмірі 10933,00 грн., що складається з: 5800,00 грн.- основної суми боргу, 2349,00 грн - заборгованості за процентами, 2784,00 грн заборгованості за штрафами. Нарахування суми заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою є необґрунтованою з вище наведених підстав.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат 8374,40 грн., за період з 03.04.2022 по 03.04.2025, суми 3% річних -1826,58 грн., за період з 03.04.2022 по 31.12.2023, то дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки нараховані неправомірно в порушення приписів п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного стану.

Позивач ставить вимогу про стягнення судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 5 000 грн., суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

22.03.2024 між Адвокатським бюро «Анастасії Мінковської» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про надання правової допомоги № 33.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав копію договору № 33 від 22.03.2024, в якому міститься детальний опис робіт (а.с.64-68); копію додаткової угоди від 22.03.2024 до договору № 33 від 22.03.2024; копію акта підтвердження факту надання правничої допомоги на суму 5000,00 грн; копію детального опису наданих послуг на суму 5000,00 грн. (а.с.69,70).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію даної справи, яка є малозначною, та існує багато судової практики в даній категорії спору, а також, враховуючи, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, а також, враховуючи виконання роботи адвокатом, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність цієї справи.

Згідно з платіжної інструкції №809182 від 11.04.2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2442,400 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 35,87 %, то судові витрати (2422,40 грн. +3000,00 грн), становлять 1945,01 грн. (5422,40 грн. х 35,87 %: 100).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором № 809182 від 20.04.2019 року у загальному розмірі 10933,00 грн. ( десять тисяч дев`ятсот тридцять три гривні, 00 копійок) та судові витрати по справі в сумі 1945,01 грн. (одна тисяча дев`ятсот сорок п`ять гривень, 01 копійка).

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.

З урахуванням ч.3 ст.124 ч.6 ст.259 ЦПК України повний текст рішення суду виготовлений 28.07.2025 року.

Суддя О. Я. Ярмола