Decision № 12877886, 10.12.2010, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.10                                                                                           Справа№ 5/119

за позовом: ДП „Вугілля України”, м.Київ

до відповідача: ВАТ „Західенерго”, м.Львів

про стягнення 327057702,40 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача –Тимошенко О.Л.

від відповідача- Добровольська О.Л, Сивик А.П.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено державним підприємством „Вугілля України, м. Київ до відкритого акціонерного товариства „Західенерго”, м. Львів про стягнення 327057702,40 грн.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2010 р. (суддя Петрик І.Й.) порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.08.2010 року. Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 18.08.2009р.

Розпорядженням голови суду від 28.09.2010р. справу № 5/119 передано судді Мороз Н.В.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалою суду від 01.10.2010р., в судових засіданнях 12.11.2010р. та 26.11.2010р. оголошувались перерви.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав з врахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог від 01.12.2010р. та 09.12.2010р., згідно яких просить стягнути з відповідача 234388889,72 грн. основного боргу, 29448333,62 грн. пені, 11891349,98 грн.- 3% річних та 41975467,80 грн. інфляційних нарахувань, всього- 317704041,00 грн.

Представники відповідача в судове засідання з"явились, подали доповнення до відзиву, яким основний борг в сумі 234388889,72 грн., 3% річних в розмірі 11891349,98 грн. визнали повністю, інфляційні нарахування визнали частково в сумі 20318,288,27 грн. У зв»язку з важким фінансовим становищем товариства, просять зменшити розмір пені на 90% та прийняти рішення у справі з відстрочкою виконання на 6 місяців або розстрочкою на 2 роки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №02-09/1-ЕН від 17.02.2009р., згідно якого позивач (постачальник) постачає у власність відповідача вугільну продукцію, яку останній зобов»язаний прийняти та оплатити.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу вугільну продукцію на загальну суму 3759005355,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції за період березень 2009р.-березень 2010р. (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем не заперечена.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.7.3 договору, відповідач оплачує позивачу вартість вугілля рівними частинами на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у додатку до договору вартості поставки. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем повністю оплата не здійснена, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 234388889,72 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків, станом на 01.11.2010р., підписаним сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.8.8 договору, позивачем правомірно нараховано пеню, яка згідно уточненого розрахунку становить 29448333,62 грн.

Однак, суд вважає, що застосування штрафної санкцій може призвести до негативних наслідків для товариства- відповідача та з врахуванням важкого фінансового становища, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2009р., за 9 місяців 2010р., балансом підприємства станом на 30.09.2010р., довідкою про фінансовий стан підприємства № 08-3171 від 09.12.2010р., довідкою банку від 09.12.2010р., суд, керуючись ст.83 ГПК України, вважає за доцільне зменшити розмір нарахованої пені до 4417250,04 грн.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 41975467,08 грн. та 3% річних на загальну суму 11891349,98 грн., відповідно до поданого уточнення позовних вимог. Однак, суд погоджується із проведеним відповідачем перерахунком інфляційних втрат з врахуванням рекомендацій Верховного суду України (лист №62-97р від 03.04.1997р), що становлять 20318288,27 грн. та підлягають стягненню.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.179,193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Західенерго», м.Львів, вул..Козельницька,15 (р/р 206243094509 в Львівському обл. управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», м.Львів, МФО 325796, код ЄДРПОУ 23269555) на користь державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, вул.. Б.Хмельницького,4 (п/р 260093016513 а АК «Промінвестбанк», м. Київ, МФО 300012, код ЄДРПОУ 32709929) –234388889,72 грн. основного боргу, 4417250,04 грн. пені, 11891349,98 грн.- 3% річних, 20318288,27 грн. інфляційних нарахувань, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог- відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           

Рішення складено 13.12.2010р.