Decision № 128667915, 07.07.2025, Zakarpattia District Administrative Court

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 рокум. Ужгород№ 260/5682/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:

1) Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 : одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки; грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2022-2024 роки, як учаснику бойових дій, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 28.02.2024 року; допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи за час проходження військової служби з березня 2022 року по 28.02.2024 року; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

2) Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з урахуванням індексації: грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки; грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2023 -2024 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 28.02.2024 року; допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи, за всі періоди непрацездатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з березня 2022 року по 28.02.2024 року; одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби;

3) Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.02.2024 року по 29.08.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на момент звільнення з військової служби та по сьогоднішній день відповідачем не було виплачено позивачу всіх передбачених законом виплат, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки; грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2022-2024 роки, як учаснику бойових дій, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 28.02.2024 року, передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 року та п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи, передбаченої п. 11 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 рік служби з урахуванням індексації, право на яку позивач отримав під час проходження військової служби.

Враховуючи вищенаведене, з причин невиплати належних ОСОБА_1 грошових сум, відповідачем було порушено права останнього в частині дотримання соціальних гарантій, відтак, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 15.04.2025 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

21.04.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, відповідач вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, зазначає, що відповідно до деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат позивачу, йому було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 13338,90 грн. та за 2023 рік в сумі 20586,30 грн. Відтак, наразі відсутнє як порушення права позивача, так і потреба в його судовому захисті.

Щодо виплати компенсації за невикористану відпустку, зазначає, що відповідно до деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат позивачу, йому було виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 77968,70 грн., що відповідає його грошовому забезпеченню за 108 днів, як це зазначено в наказі про виключення позивача зі списків військової частини НОМЕР_1 і відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій за 2022 рік відповідач зазначає, що позивачем долучено до позовної заяви посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 від 23.08.2023 року, що означає, що статус учасника бойових дій позивач набув лише в 2023 році, а відтак не має права на додаткову відпустку за 2022 рік.

Щодо врахування додаткової грошової винагороди при обрахуванні компенсації за невикористану відпустку відповідач зазначає, що додаткова винагорода належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а відтак, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.

Щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення зазначає, що відповідно до деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат позивачу протягом 2022 року йому виплачувалося індексація грошового забезпечення, відповідна інформація міститься у рядку «індексація». Протягом 2023 року індексація грошового забезпечення грошового забезпечення позивача не виплачувалася у зв`язку із зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошового забезпечення населення» на 2023 рік. За січень та лютий 2024 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалася, оскільки у зазначені місяці індекс інфляції складав менше ніж 103%. Таким чином наразі відсутнє порушення прав позивача.

Щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності зазначає, що відповідно до деталізованого розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат позивачу грошове забезпечення виплачувалося йому в повному обсязі протягом всього періоду проходження ним військової служби, в тому числі і за час перебування на лікуванні. Таким чином наразі відсутнє порушення права позивача.

Щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% грошового забезпечення за кожен рік служби зазначає, що як вбачається зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій) частині від 29.02.2024 року №60 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 4% від грошового забезпечення за кожний повний місяць служби за 21 місяць служби в порядку, передбаченому постановою КМУ від 17.09.2014 року № 460. Таким чином одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена позивачу, а чинним законодавством не передбачено отримання кількох одноразових винагород, відтак у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової винагороди в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний рік служби.

Щодо стягнення суми середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні зазначає, що відповідачем було доведено, що всі належні за приписами чинного законодавства кошти були виплачені позивачу. В той же час, вказує на передчасність вказаної вимоги.

Відповідно до положень ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у спірний період позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу станом на моменту звільнення з військової служби грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки; грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2022-2024 роки, як учаснику бойових дій, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 28.02.2024 року, передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 року та п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи, передбаченої п. 11 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 рік служби з урахуванням індексації, право на яку позивач отримав під час проходження військової служби, останній звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки з урахуванням індексації, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Абзацами першим та другим пункту 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно п.п. 3 п.5 від 30.08.2017 року № 704 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктами 1,2 розділу ХХІІІ Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Відповідно до пункту 1 розділу ХХІV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно пунктом 7 розділу ХХІV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 02.12.2022 року №408 Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 31.01.2022 року № 30, пункт 6 викладено в такій редакції: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями.

Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов`язані з захистом Батьківщини; сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

У межах залишку коштів за фондом грошового забезпечення у грудні 2022 року виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям здійснювати в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, після здійснення військовослужбовцям всіх виплат, передбачених пунктом 5 та абзацом другим цього пункту наказу, на підставі рапорту військовослужбовця. При цьому розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не може бути меншим розміру одного окладу за військовим званням.

Окремим дорученням Міністра оборони України № 2683/з від 01.02.2023 року встановлено, що у 2023 році матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності підстав, які прописані в п. 6 даного окремого доручення.

Пунктом 6 Окремого доручення визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Пунктом 6 Окремого доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024 року визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев`ятому цього пункту).

Згідно доказів наданих відповідачем позивачу нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки у загальному розмірі 33925,20 грн. (а.с.80).

При цьому, суд вважає недоречними посилання позивача, як на підставу задоволення позовних вимог щодо зобов`язання виплати грошової допомоги на оздоровлення, відсутність в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 29.02.2024 року № 60 (а.с.15) даних про виплату такої допомоги позивачу у 2022-2023 роках, оскільки в наказі про звільнення зазначається інформація про грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу, компенсації та інші виплати, які належать військовослужбовцю при звільненні (а не тих, що вже були виплачені).

При цьому, що стосується виплати грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації, суд констатує що згідно наданих відповідачем доказів вбачається, що позивачу було здійснено нарахування та виплату індексації у 2022 році.

Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.

Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

З огляду на викладене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено нарахування та виплату відповідачем позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 (з урахуванням індексації) та 2023 роки, а відтак, вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2023 -2024 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 28.02.2024 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 60 від 29.02.2024 року, позивачу зобов`язано виплатити грошову компенсацію по 14 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2023 рік та за 2024 рік, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», п.12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.11.1993 року № 3551-ХІІ (посвідчення учасника бойових дій від 23.08.2023 року № НОМЕР_3 ), та з огляду на викладене, питання щодо наявності у позивача права на виплату вказаної компенсації є беззаперечним.

При цьому, спірним у даному випадку є наявність підстав для включення при розрахунку вказаної грошової компенсації - щомісячної додаткової грошової винагороди, яке заперечується відповідачем, та з даного приводу суд зазначає наступне.

Постановою КМУ № 704 визначено тарифну сітку та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що грошове забезпечення складається з: посадового окладу; окладу за військовим (спеціальним) званням; щомісячних додаткових видів (підвищення, надбавки, доплати, винагороди постійного характеру, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок виплати визначається, серед інших, Міністром оборони (стаття 9 Закону № 2011-XII).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення Збройних Сил України закріплені у Порядку №260, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260.

Пункт 2 розділу І Порядку № 260 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначає, що грошове забезпечення охоплює:

- щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років);

- щомісячні додаткові (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода за кібербезпеку, премія);

- одноразові додаткові (винагороди, додаткова винагорода на період воєнного стану, допомоги).

Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що інші додаткові виплати, не передбачені цим Порядком, здійснюються згідно з чинним законодавством.

Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (у редакції чинній на час звільнення позивача з військової служби) визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (у редакції чинній на момент розгляду справи - з 15.01.2025 року) визначає, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

На виконання Указів Президента від 24.02.2022 року № 64 та № 69, Кабмін ухвалив постанову від 28.02.2022 року № 168, якою на період воєнного стану встановив додаткову винагороду: 30 000 грн щомісячно (крім строковиків); 100 000 грн тим, хто безпосередньо бере участь у бойових діях чи забезпечує оборону в районах ведення бойових дій, пропорційно часу участі. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів.

Предметом спору у цій справі є обчислення розміру грошової компенсації за невикористані відпустки, без урахування суми щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168.

Спірним питанням є невключення додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Вирішуючи питання щодо врахування передбаченої постановою КМУ №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток суд констатує, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

За приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 - є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувалась позивачу, суд дійшов висновку, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі №240/32125/23, де суд касаційної інстанції зазначив, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2024 року у справі № 240/23909/23.

Верховним Судом визначено, що, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.

Тому відповідач протиправно нарахував позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки без урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки, з врахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи, передбаченої п. 11 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він неодноразово проходив ВЛК, яким йому визначалось про потребу відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів, потребу стаціонарного обстеження (довідки ВЛК від 12.06.2023 року № 499, від 26.07.2023 року № 3756/1, від 04.09.2023 року №5409/1, від 21.10.2023 року № 6992/1). Однак, як стверджує позивач, за вказані та інші періоди тимчасової непрацездатності, йому не було нараховано та не було виплачено передбаченої законодавством середньої заробітної плати.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати у разі настання в неї страхового випадку.

Згідно із статтею 17 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Відповідно до статті 4 Закону України від 22.10.1993 року №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій; особи з інвалідністю внаслідок війни; учасники війни.

Частиною третьою статті 22 Закону № 1105 передбачено, що рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами.

Так, згідно наданих відповідачем доказів, у зазначений позивачем період, грошове забезпечення виплачувалося йому в повному обсязі протягом всього періоду проходження ним військової служби, в тому числі і за час перебування на лікуванні, доказів протилежного позивачем не надано, а судом не здобуто.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відносно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 рік служби з урахуванням індексації, право на яку позивач отримав під час проходження військової служби, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначаються підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Водночас, цим же пунктом чітко визначено, що військовослужбовцям. які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, діючим законодавством встановлена спеціальна норма, яка регулює порядок виплати одноразової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 затверджений Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) передбачено, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, саме постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 затверджені Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією.

Правовими нормами пунктів 1 - 4 Порядку № 460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що право особи на виплату одноразової грошової допомоги, пов`язано з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошова допомога за який обчислюється в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби (п. 1 Порядку № 460).

Судом встановлено, що відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 29.02.2024 року № 60 позивачу нараховано грошову допомогу при звільненні військовослужбовцям, які призвані по мобілізації за 21 повних календарних місяців служби у сумі 18192,70 грн.

Суд зазначає, що розмір грошового забезпечення позивача за останній повний місяць служби (лютий 2024) складав 21658,00 грн, та з якого зроблений позивачу розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460, а саме: 21658,00 х 4% х 21 міс = 18192,70 грн.

Таким чином, визначаючи розмір одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», відповідач діяв правомірно.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки без урахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки, з врахування сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті