Decision № 127861815, 04.06.2025, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2025Справа № 910/3210/25

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Черчиля Вінстона, буд. 93; ідентифікаційний код: 40652191)

про стягнення 1 140 711,63 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" (далі - відповідач) про стягнення 1 140 711,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереженням відповідачем грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду, з дотриманням приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву.

23.04.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи, яке 23.04.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду". Клопотання мотивоване намірами відповідача укласти мирову угоду з позивачем.

01.05.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, яке 01.05.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду". Зі змісту долученого до клопотання листа №08/226-1883 від 01.05.2025 вбачається, що позивач відмовив відповідачу в укладенні мирової угоди.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з інформаційними довідками від 11.03.2025 № 417316844, №417316703 та №417316482 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" є власником нерухомого майна (нежитлова будівля літ. С, загальною площею 392,4 кв.м, нежитлова будівля загальною площею 2634,1 кв.м та громадський будинок загальною площею 220 кв.м), розташованого на земельній ділянці площею 0,4989 га по вул. Межигірській, 78, 78 літ. "О", 78 літ. "Ь" у Подільському районі міста Києва з 2020, 2016 та 2020 року відповідно, про що зроблено записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.12.2020, 21.07.2016 та 01.12.2020, номери записів про право власності: 39586246, 15507065 та 39587598 (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна - 2147534980000, 697388580000 та 2188523480000).

Зазначені об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 0,4989 га з кадастровим номером 8000000000:85:316:0050 по вул. Межигірській, 78, 78 літ. "О", 78 літ. "Ь" у Подільському районі міста Києва.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000696652024 від 19.03.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0050, площею 0,4989 га, за адресою: вул. Межигірська, 78, 78 літ. "О", 78 літ. "Ь" у Подільському районі міста Києва проведена 14.06.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 15.02.2022, з кодом виду цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

08.02.2024 Київською міською радою прийнято Рішення №772/7813 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і громадського будинку на вул. Межигірській, 78, 78, літ. "О", 78, літ. "Ь" у Подільському районі міста Києва".

На підставі зазначеного рішення між сторонами було укладено Договір оренди земельної ділянки від 03.07.2024 № 1545, предметом якого є передання Київською міською радою в оренду ТОВ "ВМ Солюшнс" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0050, площею 0,4989 га, за адресою: вул. Межигірська, 78, 78 літ. "О", 78 літ. "Ь" у Подільському районі міста Києва.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000696652024 від 19.03.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 14.03.2024 становить 19 909 511,88 грн.

За даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 14.03.2025 № 8627/5/26-15-04-15-03) відповідач податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПІ не подавав, орендну плату за землю у період з 14.06.2022 по 03.07.2024 не вносив.

З огляду на те, що відповідач, як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:85:316:0050, площею 0,4989 га, за адресою: вул. Межигірська, 78, 78 літ. "О", 78 літ. "Ь" у Подільському районі міста Києва, не здійснивши державної реєстрації права оренди земельної ділянки та не сплачуючи орендну плату, використовував вказану земельну ділянку для обслуговування своїх об`єктів нерухомості без достатньої правової підстави, позивач просить стягнути з відповідача, в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 14.06.2022 по 02.07.2024 у сумі 1 140 711,63 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 було викладено правовий висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Згідно з інформаційною довідкою від 07.02.2025 № 412053076 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки площею 0,4989 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0050) по вул. Межигірська, 78, 78 літ. "О", 78 літ. "Ь" у Подільському районі міста Києва є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Цільове призначення вищевказаної земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вищевказаною земельною ділянкою у спірний період, як і не містять доказів того, що попереднім землекористувачем було оформлено право користування спірною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договору купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином відповідач користувався цією земельною ділянкою у спірний період без достатньої правової підстави.

Отже, відповідач, набувши у 2016 та 2020 роках право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку до укладення чинного договору оренди земельної ділянки 03.07.2024 не оформив речового права на спірну земельну ділянку.

Окрім того, суд звертає увагу, що неналежне виконання своїх обов`язків з боку позивача щодо укладення договору оренди земельної ділянки не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).

За змістом частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем у спірний період нерухомим майном (нежитлова будівля літ. С, загальною площею 392,4 кв.м, нежитлова будівля загальною площею 2634,1 кв.м та громадський будинок загальною площею 220 кв.м), презюмується користування спірною земельною ділянкою.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснено Київською міською радою на підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000696652024 від 19.03.2024.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Відповідач, як установлено судом, у спірний період не був власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 14.1.125 Податкового кодексу України).

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - це обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (ст. 14.1.136 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288.4 Податкового кодексу України).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (статті 288.5.1, 288.5.2 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти).

Вищезазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.05.2018 у справі № 922/3413/17.

У даному випадку спір пов`язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання відповідачем земельної ділянки, а відтак під час вирішення спору суд, зокрема, керується наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 правовим висновком щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 Цивільного кодексу України.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, позивачем правомірно здійснено розрахунок позовних вимог виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 8000000000:85:316:0050.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про правильність його проведення на основі належних і допустимих доказів - Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000696652024 від 19.03.2024 щодо земельної ділянки площею 0,4989 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0050) по вул. Межигірська, 78, 78 літ. "О", 78 літ. "Ь" у Подільському районі міста Києва, з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.

Відповідач обґрунтованих заперечень щодо правильності здійснених позивачем нарахувань (контррозрахунок) у встановленому законом порядку не надав. В матеріалах справи також відсутні докази сплати відповідачем заявленої до стягнення суми.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно збережені кошти в сумі 1140711,63 грн за користування земельною ділянкою у період з 14.06.2022 по 02.07.2024.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 13688,54 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Черчиля Вінстона, буд. 93; ідентифікаційний код: 40652191) на користь Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) грошові кошти в сумі 1140711 (один мільйон сто сорок тисяч сімсот одинадцять) грн 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13688 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 54 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.06.2025

Суддя О.В. Нечай