Decision № 127427613, 16.05.2025, Borodianka District Court of Kyiv Oblast

Справа № 939/541/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2025 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 лютого 2023 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №222829841, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV646ХР. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту на суму 12800 гривень на умовах строковості, зворотності та платності, шляхом перерахування грошових коштів на її банківську карту. На підставі договору факторингу № 28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", додаткових угод, якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року, та реєстру прав вимоги №228 від 09 травня 2023 року до вказаного договору, до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 30404,88 гривні. Отже, ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" відступило дійсне право вимоги до ТОВ "Таліон Плюс", оскільки з урахуванням визначених додатковими угодами строків дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії, а право вимоги за кредитним договором № 222829841 від 03 лютого 2023 року перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" - 09 травня 2023 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №228, який був підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" і ОСОБА_1

27 травня 2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №27/0524-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року до договору факторингу №27/0524-01 від 27 травня 2024 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 62443,32 гривні.

26 грудня 2024 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу №26/12/Е, відповідно до якого ТОВ "ФК "ЕЙС" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 62443,32 гривні. З огляду на зазначене, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на день звернення до суду з вказаним позовом становить 62443,32 грн і складається: 12779,16 грн заборгованість по кредиту, 49 644,16 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №222829841 від 03 лютого 2023 року в розмірі 62443,32 грн і судові витрати.

За ухвалою судді від 08 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання. Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви та додані до неї документи отримала 15 квітня 2025 року, у встановлені судом строки відзив не подала.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 03 лютого 2023 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №222829841, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV646ХР, за умовами якого відповідачці був наданий кредит у розмірі 12800 гривень. Згідно з п. 7.1. договору, на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування 05 березня 2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Пунктом 8.11. договору визначено, що для суми кредиту, отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду, без виконання позичальником умов п. 8.5. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 20864 гривні і буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 8064 гривні і суму кредиту в розмірі 12800 гривень (а. с. 16 на звороті 44).

Відповідно до копії платіжного доручення №4е2db665-ffee-43ba-a987-ub73586fa54a, 03 лютого 2023 року ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" здійснило переказ коштів ОСОБА_1 згідно з договором № 222829841 від 03 лютого 2023 року в розмірі 12800 гривень (а. с. 42).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №222829841, станом на 09 травня 2023 року ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" грошові кошти в загальному розмірі 4845 гривень, з яких 0,84 грн були зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, а 4844,16 грн в рахунок погашення заборгованості за нарахованими процентами (а. с. 81-82).

На підставі договору факторингу № 28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року, додаткової угоди №31 від 31 грудня 2022 року, додаткової угоди №32 від 31 грудня 2023 року, якими було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року, а також реєстру прав вимоги № 228 від 09 травня 2023 року до вказаного договору, до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №222829841 у розмірі 30404,88 грн, що складається із: 12799,16 грн заборгованість по основному боргу, 17605,72 грн заборгованість по відсотках (а. с. 49-64).

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №222829841 від 03 лютого 2023 року на рахунок ТОВ "Таліон Плюс" ОСОБА_1 грошові кошти не сплачено, що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 83-84).

27 травня 2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" і ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" набуло право вимоги до відповідачкти на загальну суму 62443,32 грн, яка складається: 12 799,16 грн заборгованість по основному боргу, 49644,16 грн заборгованість по відсотках (а. с. 66-72).

На підставі договору факторингу №26/12/Е, укладеного 26 грудня 2024 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "ФК ЕЙС", а також реєстру боржників до вказаного договору, ТОВ "ФК "ЕЙС" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №222829841 від 03 лютого 2023 року на загальну суму 62443,32 грн, яка складається: 12799,16 грн прострочене тіло кредиту, 49644,16 грн прострочені відсотки (а. с. 73-80).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №222829841, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 січня 2025 року становить 62443,32 грн, яка складається: 12799,16 грн прострочене тіло кредиту, 49644,16 грн прострочені відсотки (а. с. 85).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Встановлені судом фактичні обставини в справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору №222829841 від 03 лютого 2023 року, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. 2 частини 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти не повернула, а в рахунок погашення заборгованості сплатила лише 0,84 грн, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12799,16 гривні.

Вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд враховує таке.

За положеннями ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини в справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та відповідачкою кредитного договору, ця фінансова установа надала позичальниці суму кредиту, яку остання зобов`язувалась повернути в повному обсязі у визначений договором строк кредитування 30 днів, тобто до 05 березня 2023 року.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 05 березня 2023 року, після закінчення строку дії договору в позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджені судом розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування, а тому є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 7.1. договору на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування 05 березня 2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Відповідно до п. 8.3. договору, за умови, якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах п. 8.5. договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50% річних, що на день укладення договору становить 2,10% в день від суми залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним. Пунктом 8.11. договору визначено, що для суми кредиту, отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду, без виконання позичальником умов п. 8.5. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 20864 грн і буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 8064 грн та суму кредиту в розмірі 12800 (а. с. 16-24).

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачка повинна була сплатити кредитору відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 8 064 грн (12 800 грн х 2,10 % х 30 днів).

ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №222829841 грошові кошти в розмірі 4844,16 грн, які були зараховані в рахунок погашення заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 81-82).

З огляду на зазначене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в межах строку кредитування в сумі 3219,84 грн (8064 грн (відсотки, визначені договором) 4 844,16 грн (кошти сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості за відсотками).

Таким чином, оскільки відповідачка умови кредитного договору належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором №222829841 від 03 лютого 2023 року в загальному розмірі 16019 грн (12799,16 грн заборгованість за тілом кредиту + 3219,84 грн заборгованість за відсотками)

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №27/12/24-01 від 27 грудня 2024 року, копію протоколу погодження вартості послуг і додаткової угоди №6 до вказаного договору, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 27 грудня 2024 року, відповідно до яких витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 7000 гривень (а. с. 86-90).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ЕЙС" задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 769,61 грн (3000 гривень (правова допомога) х 16019 грн (розмір задоволених позовних вимог) : 62443,32 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 621,43 грн, виходячи з розрахунку: 16019 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн (сума сплаченого судового збору): 62443,32 гривні (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005) заборгованість за кредитним договором №222829841 від 03 лютого 2023 року в розмірі 16019 (шістнадцять тисяч дев`ятнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 621 (шістсот двадцять одна) гривня 43 копійки і витрати на правничу допомогу в розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) гривень 61 копійка.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 16 травня 2025 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО