Decision № 127022883, 30.04.2025, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2025 р. справа № 300/4617/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідачі) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №092850021838 від 09.05.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1981 та період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 25.06.1981 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пенсійним органом протиправно відмовлено у призначенні їй пенсії за віком не враховавши до її страхового стажу періоди роботи, згідно записів у трудовій книжці період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 25.06.1981 та період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 25.06.1981, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому не належне ведення трудової книжки не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням.Просила позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.21-22).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на позов щодо задоволення позовних вимог заперечує (а.с.28-31). Зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 02.05.2024 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В зв`язку із призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком розглядалася на етапі призначення Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області,якеприйняло рішення від 09.05.2024 про відмову у призначенні пенсії.Згідно з наданими документами страховий стаж становить 01 рік 08 місяців.Вік заявниці на дату звернення 63 роки.Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058) до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 59 років 6 місяців які народилися з 01 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.Частиною 2 цієї ж статті визначено, що у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1, є право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу не менше 21 року (у 2024 році), а згідно ч. 3 цієї ж статті у віці 65 років - за наявності страхового стажу від 15 років.За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано наступні періоди: - згідно трудової книжки від 01.09.1981 серії НОМЕР_3 , оскільки, ім`я заявниці в трудовій книжці не відповідає імені у Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00041587859 від 27.09.2023; - в доданих копіях наказів про періоди роботи з 1983 по 2001 рік, ім`я заявниці не відповідає імені в свідоцтві про шлюб; - навчання, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки, ім`я заявниці в дипломі не відповідає імені в свідоцтві про шлюб. Стаж роботи позивача є недостатнім, згідно вимог пенсійного законодавства, а тому, право на призначення пенсії у позивача відсутнє.Враховуючи зазначене просила суд у задоволенні позову відмовити.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській областіподано до суду відзив на позовну заяву (а.с.36-39), в якому представник заперечуючи проти позовних вимог, зазначила ті самі заперечення, що і відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 , 02.05.2024 звернулася пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №092850021838 від 09.05.2024 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено про те, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажуз 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 21 до 31 року.

Згідно вказаного рішення страховий стаж становить 1 рік 08 місяців00 днів.

За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано наступні періоди: - згідно трудової книжки від 01.09.1981 серії НОМЕР_3 , оскільки, ім`я заявниці в трудовій книжці не відповідає імені у Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00041587859 від 27.09.2023; - в доданих копіях наказів про періоди роботи з 1983 по 2001 рік, ім`я заявниці не відповідає імені в свідоцтві про шлюб; - навчання, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки, ім`я заявниці в дипломі не відповідає імені в свідоцтві про шлюб (а.с.8).

Вважаючи таку відмову протиправною, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років (частина 2 статті 26 Закону 1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII (далі Закон №1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4 Інструкції №58 передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Одночасно, пунктами 2.6, 2.8-2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Згідно пунктів 2.11-2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Слід зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, згідно з пунктом 1.5 Інструкції №58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, підставою для не врахування записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.09.1981 є те, що ім`я заявниці в трудовій книжці не відповідає імені у Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00041587859 від 27.09.2023.

Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Підставою для не врахування навчання згідно диплому НОМЕР_2 , слугувало невідповідність ім`я заявниці в дипломі іменізазначеного у свідоцтві про шлюб.

Тобто, відповідачами фактично поставлено під сумнів належність трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1981та диплому НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, трудова НОМЕР_4 від 01.09.1981, заповнена на ім`я « ОСОБА_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з тим на підставі Свідоцтва про одруження НОМЕР_5 у трудову книжку внесено запис про зміну прізвище на « ОСОБА_3 », який скріплений печаткою підприємства та підписом директора (а.с.10-11).

Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_6 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 шлюб розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 12.02.2001 зроблено запис. Прізвище після розірвання шлюбу « ОСОБА_5 » (а.с.13).

Згідно Свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_7 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила ім`я на ОСОБА_6 , про що в Книзі реєстрації зміни імені 21.01.2004 внесено відповідний актовий запис (а.с.14).

Згідно Свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_8 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила ім`я на ОСОБА_7 , про що в Книзі реєстрації зміни імені 11.08.2004 внесено відповідний актовий запис (а.с.12).

Відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_9 виданого 21.08.2004 Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6)

Таким чином, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією і тією ж особою, а відтак трудова книжка НОМЕР_1 від 01.09.1981 та диплом НОМЕР_2 від 25.06.1981належать ОСОБА_1 .

Доказів, які б свідчили про належність трудової НОМЕР_10 від 01.09.1981 та диплому НОМЕР_2 від 25.06.1981 іншій особі, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, орган пенсійного забезпечення не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи, характер праці тощо.

Навіть за умови наявності помилки при внесенні записів до трудової книжки, обов`язок щодо ведення якої покладено на роботодавця, така помилка не може мати наслідком позбавлення особи права зарахування певного періоду (періодів) роботи до трудового стажу.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850021838 від 09.05.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ,оскільки таке рішення прийнято необґрунтовано та непропорційно, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком в частині наявності в позивача загального страхового стажу, то судом встановлено таке.

Згідно змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850021838 від 09.05.2024 про відмову у призначенні пенсії, відмовляючи в задоволенні заяви від 02.05.2024 відповідач виходив з відсутності у позивача необхідного страхового стажу внаслідок не врахування записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1981 та періоду навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 25.06.1981, оскільки у пенсійного фонду виникли сумніви щодо належності їх ОСОБА_1 . При цьомуГоловним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850021838 від 09.05.2024при прийнятті оскаржуваного рішення не надавалася оцінка самим записам трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1981 та диплому НОМЕР_2 від 25.06.1981про періоди її роботи та навчання відповідно, а відтак такі обставини підлягають встановленню пенсійним органом.

З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.

В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області необґрунтовано прийняло рішення №092850021838 від 09.05.2024 про відмову у призначенні пенсії, наслідком чого є його скасування.

Водночас, суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).

Заяву про призначення пенсії позивач подала за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке прийняло спірне рішення про відмову у призначенні пенсії.

Із вказаного можна зробити висновок, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 від 02.05.2024, орган пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в розумінні Порядок № 22-1, є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Отже, саме Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській областіє повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що неналежно розглянув заяву позивача про призначення на пенсії за віком, та який повинен вчинити дії зобов`язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним рішення.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина друга статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини четвертої статті 245 КАС України).

З огляду на викладене, суд вважає, що з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській областіповторно розглянути подану позивачем заяву від 02.05.2024 про призначення пенсії за віком, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 03.06.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1211,20 грн (а.с.1).

З огляду на часткове задоволення позову належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1000 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №092850021838 від 09.05.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_11 ) сплачений судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_11 ) адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344), адреса: майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.