Decision № 124677067, 24.01.2025, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/20671/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАЗАР Х» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАЗАР Х» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № №UA500500/2024/000238/1 від 06.04.2024 року;

стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Х» судові витрати понесені по даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що митницею протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Ухвалою від 04.07.2024 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи без виклику представників сторін.

Одеська митниця надала 22.07.2024 відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу вимогу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

22.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем було укладено Контракт №CN/20210608/JSLPC-QX/8 від 2021/06/08 року (далі Контракт), відповідно до умов якого «JIANGYIN SHIELD LATEX PRODUCTUS Co..LTD» виготовляє і передає у власність позивача товар в певній кількості, асортименті, відповідної якості і за узгодженою ціною. Товар поставляється позивачу партіями в повній відповідності з вимогами, в терміни, на умовах і за цінами, вказаними в Контракті або погодженими сторонами в замовленнях або інвойсах для кожної конкретної партії товарів. Відповідно до погоджених сторонами контракту умов, продавець відвантажує товари по контракту на умовах «СPT Odessa», згідно міжнародних правил Інкотермс 2010.

Після підписання сторонами вказаного контракту продавець поставив покупцю товар на умовах передбачених контрактом.

Позивачем було подано митну декларацію №24UA500500011978U0 від 05.04.2024р., в якій було зазначено вартість товару за інвойсом у розмірі 17472,7400 USD у відповідності до контракту підписаного сторонами. Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів.

Позивач для підтвердження вартості товару разом з митною декларацією надав документи, що підтверджують вартість товару: Сертифікат відповідності №PR.374-21 від 09.08.2021р.; Пакувальний лист (Packing list) №DP2024-002 від 20.01.2024р.; Рахунок-фактура № DP2024-002 від 20.01.2024р.; Коносамент WWA24016943 від 25.01.2024р.; Автотранспортна накладна 2703/05 від 27.03.2024р.; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №C2431402913X0001 від 28.02.2024р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №7 від 02.08.2022р.; Банківський платіжний документ, що стосується товару №8 від 17.10.2022р.; Прейскурант б/н від 01.01.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 08.08.2021р.; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №6 від 20.01.2024р.; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CN/20210608/JSLPC-QX/8 від 2021/06/08р.; Договір про надання послуг митного брокера №13/2024 від 26.03.2024р.; Інші некласифіковані документи скріншот з сайту improvemed.co від 09.08.2021; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA500500011978U0 від 05.04.2024р.; Копія судового рішення по справі №420/117/23 від 08.03.20223р.; Копія судового рішення по справі №420/22719/23 від 04.10.2023р.; Копія судового рішення по справі №420/2611/22 від 05.05.2022р.; Копія судового рішення по справі №420/7748/22 від 27.11.2023р.; Копія митної декларації країни відправлення №223120240000311976 від 22.01.2024р.; Документи на відповідність передбачені технічними регламентами та медичні вироби №001 від 26.11.2021р.

Позивачем було отримано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000238/1 від 06.04.2024 року. Вказаним рішенням була скорегована митна вартість товару за резервним методом.

Так, підставою для ухвалення рішення про коригування митної вартості слугувало наступне: 1) відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) п.1.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.06.2021 №CN/20210608/JSLPC-QX/8 передбачено терміни поставки товару повинні бути зазначені в інвойсі, що є невід`ємною частиною контракту, але в наданому до митного оформлення інвойсі від 20.01.2024 № DP2024-002 ця інформація відсутня, крім того цим же пунктом договору передбачена кількісна та якісна інформація щодо товару, 3) п 3.8 зовнішньоекономічного договору (контракту) покупець повинен оплатити вартість кожної партії товару авансованим платежем у розмірі 50% від вартості інвойсу, п. 3.9 зовнішньоекономічного договору (контракту) решта 50% від вартості інвойсу покупець сплачує після передачі товарів перевізнику, а в банківському платіжному документі від 02.08.2022 № 7 сума - 28712,9 доларів США, а у банківському платіжному документі № 8 від 17.10.2022 сума - 9682,97 доларів США - разом 38 395,95 доларів США, а сума інвойсу - 17 472,74 доларів США; 4) в банківському платіжному документі від 02.08.2022 № 7 та № 8 від 17.10.2022 наявне посилання лише на контракт від 08.06.2021 № CN/20210608/JSLPC-QX/8, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата.

Позивач вважає, що зазначене рішення про коригування є протиправним та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 та 2 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (резервним методом). За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.

Щодо твердження відповідача: « 1) відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару».

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Поставка товарів здійснювалася на підставі Контракту та відповідно умов п.3.4. пакування товару входить до інвойсної вартості товару. Оскільки за умовами Контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, то згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не потребують окремого документального підтвердження, а тому посилання відповідача про необхідність відокремлення вартості пакування від вартості товару для правильного визначення митної вартості ввезеного позивачем товару є безпідставними.

Відповідачем також не враховано, що при митному оформлені позивачем надавався пакувальний лист №DP2024-002 від 20.01.2024, що містить в собі таку інформацію щодо товару, як вага брутто (вага товару із упаковкою), вага нетто (вага товару без упаковки), з чого слідує, що вартість пакування включена у загальну ціну товару. Оскільки у відповідності до вказаної інформації ціна включає в себе вартість пакування, то згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не потребують окремого документального підтвердження.

Щодо твердження відповідача: «… 2. п.1.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.06.2021 №CN/20210608/JSLPC-QX/8 передбачено терміни поставки товару повинні бути зазначені в інвойсі, що є невід`ємною частиною контракту, але в наданому до митного оформлення інвойсі від 20.01.2024 № DP2024-002 ця інформація відсутня, крім того цим же пунктом договору передбачена кількісна та якісна інформація щодо товару, п 3.8 зовнішньоекономічного договору (контракту) покупець повинен оплатити вартість кожної партії товару авансованим платежем у розмірі 50% від вартості інвойсу, п 3.9 зовнішньоекономічного договору (контракту) решта 50% від вартості інвойсу покупець сплачує після передачі товарів перевізнику, а в банківському платіжному документі від 02.08.2022 №7 сума- 28712,9 доларів США а у банківському платіжному документі №8 від 17.10.2022 сума -9682,97 доларів США-разом 38395,95 доларів США а сума інвойса -17472,74 долара США»

Зазначення/не зазначення в інвойсі строків поставки жодним чином не впливає на митну вартість товарів, а тому посилання відповідача щодо строків поставки не може слугувати як підстава для витребування додаткових документів та для коригування митної вартості товарів; надані платіжні документи №7 та №8 не спростовують заявлену позивачем митну вартість товару, адже узгоджені умови оплати та їх виконання це виключно площина господарських відносин сторін за договором.

Щодо твердження відповідача: « 3). В банківському платіжному документі від 02.08.2022 №7 та №8 від 17.10.2022 наявне посилання лише на контракт від 08.06.2021 №CN/20210608/JSLPC-QX/8, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата.»

Відповідач не надав доказу чи належного аргументу, який вказував би на відношення банківських платіжних документів до іншої партії товару та відповідно скоригував митну вартість товару керуючись власними припущеннями, що є неприпустимим в розумінні діючого законодавства; банківські платіжні доручення сформовані належним чином і містять в собі посилання на зовнішньо-економічний договір CN/20210608/JSLPC-QX/8 від 08.06.2021р., що є достатнім.

Щодо твердження відповідача: «Натомість, встановлено, що в експортній декларації країни відправлення наявні відомості про номер коносаменту, який до митного оформлення не подавався, а поданий коносамент з номером WWA24016943 від 25.01.2024 року містить відомості про судно, назва якого присутня в експортній декларації країни відправлення. Також, у наданому коносаменті присутній напис «freight collect», однак до митного оформлення не надано відповідних документів про оплату вказаного фрахту».

При оформленні морського перевезення вантажу, згідно сталої морської практики, оформлюється одночасно два типи коносаментів: лінійний коносамент (Master bill of loading) та домашній коносамент (House bill of loading). Лінійний коносамент видається морським перевізником і підписується капітаном (або лінійним агентом, представником судноплавної компанії) та передається експедитору/агенту. Лінійний коносамент підтверджує замовлення/бронювання певного вантажомісця на судні (згідно ваги вантажу, типу контейнеру та інше) для перевезення до конкретного порту. Домашнім є коносамент, який перевізник або експедитор, що виконує функції перевізника, оформляє в порту відправлення. Домашній коносамент видається вже безпосередньо експедитором зі вказівкою даних про відправника та отримувача вантажу. Як правило, він видається після завершення перевірки вантажу. Отже, при відправці товару було оформлено лінійний коносамент під номером ZIMUSNH1693603, який був зазначений в експортній декларації, а вже після було видано домашній коносамент за номером WWA24016943. Тобто, обидва документи одного й того ж вантажу, оформлюються з різних підстав на різних етапах морського перевезення. Відтак, відсутні підстави вважати про наявність розбіжностей в номерах коносаментів в поданих декларантом до митного оформлення документах. Зазначена інформація підтверджується листом №2024/06/11 від Продавця за Контрактом (надісланий у відповідь на запит позивача №15052024-01 від 15.05.2024р.); поданий при митному оформлені коносамент WWA24016943 містить повну інформацію, яка відповідає іншим документам, складеним щодо поставки Товару на користь позивача. Зокрема коносамент містить назву морського судна, номер контейнеру та вагу Товару.

Відповідно до ст. 53 МК України, копія експортної митної декларації не є документом, який надається обов`язково, а морський коносамент (лінійний або домашній) взагалі не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Поставка Товару здійснюється на умовах «СPT Odessa», згідно міжнародних правил Інкотермс 2010, відповідно до яких Продавець несе витрати до моменту розвантаження Товару в пункті призначення. Враховуючи зазначене, наявність в коносаменті формулювання «freight collect» позивач пояснює технічною опискою та підтверджує тим. що на його запит №15052024-01 від 15.05.2024 продавцю за контрактом, отримав відповідь №2024/06/11 наступного змісту: «Щодо присутністі в коносаменті (ТЕЛЕКС РЕЛІЗ ) напису «freight collect» повідомляємо, що вказаний напис є технічною помилкою виконавця, який зроблено при оформленні ТЕЛЕКС РЕЛІЗУ. Правильно читати «freight prepaid».».

З огляду на наведене, висновки митного органу про відсутність документів є недостовірними, а також такими, що не впливають на складові митної вартості товару.

Слід зазначити, що ненадання названих документів, не є підставою для здійснення коригування митної вартості товару.

Фактичні обставини, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості відповідно.

Суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскарженому рішенні від 06.04.2024, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару, має гуртуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у Постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості. Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № №UA500500/2024/000238/1 від 06.04.2024 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАЗАР Х» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № №UA500500/2024/000238/1 від 06.04.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАЗАР Х» (ЄДРПОУ 44400316) сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА