ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19.12.2007 Справа № 10/202
За позовом ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці
до відповідача Комунального підприємства житловий ремонтно - експлуатаційний район № 8, м. Ужгород
про стягнення суми 22636,67 грн.
Суддя І.В.Івашкович
Представники:
від позивача: Тодавчич Г.І. - юрисконсульт, довіреність № 6108 від 09.11.07
від відповідача: Зелінський І.І.
У судовому засіданні 04.12.07 оголошувалась перерва до 18.12.07 10 год. 00 хв., перерву продовжено до 19.12.07 11 год. 30 хв.
СУТЬ СПОРУ: ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці звернулося з позовом до Комунального підприємства житловий ремонтно - експлуатаційний район №8, м. Ужгород про стягнення суми про стягнення суми 22636,67 грн., в т.ч. 21802,10 грн. основного боргу, 532,40 грн. пені, 97,16 грн. 3% річних, 205,01 грн. інфляційних.
Позов мотивовано тим, що в порушення взятих на себе за договором № 905 від 28.09.01 на користування електричною енергією на класі напруги 0,4 кв ( для непромислових споживачів) зобов’язань відповідач не оплатив в повному обсязі електроенергію, спожиту в період з травня 2007 р. по вересень 2007 р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 21802,10 грн. За неоплату спожитої електроенергії у встановлені договором терміни відповідачу на підставі п. 6.1 договору нараховано пеню в розмірі 532,40 грн. та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України –нараховано інфляційні в розмірі 205,01 грн. та 3% річних в розмірі 97,16 грн.
Представником відповідача у судовому засіданні 04.12.07 подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позовних вимог частково заперечує з підстав неправильності визначення позивачем розміру основного боргу, оскільки в поданому розрахунку не враховано всі проведені платежі. Окрім того, неправомірними вважає вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних.
Представником позивача у судовому засіданні 19.12.07 подано заяву, якою повідомлено про те, що при проведенні розрахунку основного боргу позивачем не враховано оплату за вересень 2007 р. в розмірі 5077,62 грн. Подано розрахунок основного боргу, згідно якого становив на день позову розмір спірної заборгованості становив 16724,48 грн. Разом з тим, подано розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, проведений з врахування реально існуючого розміру заборгованості. Згідно поданого розрахунку розмір пені становить 521,27 грн., 3% річних -95,13 грн., інфляційних -205,01 грн.
Представником відповідача у судовому засіданні 19.12.07 повідомлено про проведення відповідачем в період після пред”явлення позову проплат, спрямованих на погашення суми заборгованості в розмірі 16724,18 грн. На підтвердження до матеріалів справи додано копії платіжних доручень.
Представником позивача підтверджено погашення відповідачем суми 26724,18 грн. боргу. Провадження в справі в цій частині просить припинити. Позовні вимоги в частині стягнення 521,27 грн. пені, 95,13 грн. –3% річних та 205,01 грн. інфляційних підтримано.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Між ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” в особі Ужгородського МРЕМ, як Електропостачальною організацією, та Комунальним підприємством житловий ремонтно - експлуатаційний район №8, м. Ужгород, як Споживачем, укладено договір №905 від 28.09.2001 р. на користування електричною енергією на класі напруги 0,4 кв ( для непромислових споживачів). Згідно визначеного договором предмету Постачальник електричної енергії зобов’язався постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач –своєчасно оплачувати вартість спожитої електричної енергії та здійснювати інші платежі.
Зобов’язання по оплаті відповідачем належним чином не виконувались. За період з травня 2007 р. по вересень 2007 р. (включно) відповідачем було спожито електроенергії на загальну суму 24008,00 грн., що підтверджено доданими до справи копіями помісячних рахунків.
Згідно з розрахунком основного боргу, який додано позивачем до позовної заяви, протягом спірного періоду відповідачем було здійснено оплату на суму 2205,90 грн. Разом з тим, з поданого розрахунку основного боргу в судовому засіданні 19.12.07 вбачається, що відповідачем у вересні 2007 р. ( до моменту пред”явлення позову ) проведено оплату в розмірі 5077,62 грн., спрямовану на погашення суми, нарахованої за спожиту електроенергію протягом спірного періоду.
Таким чином, станом на день заявлення позову (на 05.10.07) заборгованість відповідача за електроенергію, спожиту з травня 2007 р. по вересень 2007 р. складала 16724,18 грн. Позовні вимоги в частині 16724,18 грн. основного боргу обґрунтовано та документально підтверджено.
В період після пред”явлення позову відповідачем погашено суму боргу в розмірі 16724,18 грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень. Провадження всправі в частині стягнення 16724,18 грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Вимоги в частині решти боргу в розмірі 5077,62 грн. суд відхиляє.
У відповідності до норм ст.ст.549, 551 Цивільного кодексу України, п.4 ст.321 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” пеню за прострочку оплати може бути застосовано у випадку, якщо її розмір визначено законом або договором. Оскільки в даному випадку договором №905 від 28.09.2001 р. не визначено конкретний розмір пені, що може бути нарахована за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині суми 521,27грн. пені (згідно розрахунку проведеного з врахуванням розміру реально існуючого боргу).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач не здійснював у встановлені договором терміни повну оплату спожитої електроенергії за відповідний розрахунковий період, вимоги в частині інфляційних та 3% річних слід визнати правомірними.
Разом з тим, виходячи з розміру фактично існуючого боргу в межах періоду прострочення, за який нараховану інфляційні та 3% річних, стягненню підлягають інфляційні в розмірі 205,01грн. та 3% річних в розмірі 95,13 грн. ( розрахунок додано до матеріалів справи).
Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково.
Стягується сума 300,14 грн., в т.ч. 205,01 грн. інфляційних та 95,13 грн. 3% річних.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
За правилами ст.49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 164,91 грн. та 85,96 грн. –по оплаті інформаційно-технічних послуг, всього – 250,87 грн.
Керуючись ст.ст.43, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства житловий ремонтно - експлуатаційний район № 8 ( м. Ужгород, вул. Г.Свободи,9, код 20431417) на користь ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород - Оноківці, вул.Головна,57; ідентифікаційний код:00131529) суму 300,14 грн. ( в т.ч. 205,01 грн. інфляційних, 95,13 грн. 3% річних) та 250,87 грн. відшкодування судових витрат.
Видати наказ.
3. Провадження в справі в частині стягнення суми 16724,18 грн. основного боргу припинити.
4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.
Суддя І.В.Івашкович
The court decision No. 1244883, Commercial Court of Zakarpattia Oblast was adopted on 19.12.2007. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find key data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important data conveniently.
This decision relates to case No. 10/202. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: