Decision № 124399863, 10.01.2025, Bohuslav District Court of Kyiv Oblast

Справа № 358/56/23 Провадження № 2-а/358/4/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно положень частини четвертої статті 229 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2023 року до Богуславського районного суду Київської області надійшла позовна заява від ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 717633 від 05.01.2023, відповідно до якої його (позивача) було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, а саме без всебічного та об`єктивного з`ясування поліцейським обставин справи, при відсутності достатніх доказів його винуватості в адміністративному правопорушенні.

Зокрема, позивач зазначає, що 5 січня 2023 року близько 20.30 год. шляхом переслідування поліцейським автомобілем та за допомогою спеціальних сигналів червоного та синього кольору був зупинений керований ним автомобіль марки «HONDA CIVIC» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності. Правил дорожнього руху він не порушував, а тому вважає, що законних підстав для зупинки його автомобіля згідно зі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» у працівників СРПП ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області не було.

Після зупинки, співробітники поліції зазначили, що підставою для зупинки керованого ним транспортного засобу, з їхніх слів, була, нібито не відповідність тонування задніх фар автомобіля, проте поліцейські на місці зупинки транспортного засобу не надали чіткої відповіді, проте яким чином в русі, в нічний час вони визначили рівень тонування фар та взагалі його наявність на автомобілі. Вважає, що законних підстав для зупинки його транспортного засобу у поліцейських не було.

Позивач зазначає, що його автомобіль знаходився у відповідному технічному стані, пошкоджень не мав, тобто така підстава для зупинки транспортного засобу є видуманою, як доказ цього є відсутність зафіксованих належним чином доказів з цього приводу. Також, якщо це дійсно було би законною підставою для переслідування та зупинки, то з цього приводу, а саме порушення п. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», мала б бути складена відповідна постанова з зафіксованими доказами.

Також під час спілкування з поліцейськими він вимагав надати йому можливість скористатися правничою допомогою, проте поліцейські на його вимоги не реагували.

Через деякий час, після зупинки його автомобіля, поліцейськими було вирішено притягнути його до адміністративної відповідальності, проте не за невідповідність тонування задніх фар автомобіля, а за відсутність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Наслідком чого і стало винесення поліцейським оскаржуваної постанови про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки, зафіксоване у не в автоматичному режимі серії БАД № 717633 згідно порушення п. 2.1. ПДР - відсутність у водія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивач вважає, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, тому числі страхового полісу є неправомірними.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу, вищевказані матеріали заяви передані для розгляду судді Кіхтенку С.О.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка С.О. від 31 січня 2023 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 16 лютого 2023 року.

Згідно розпорядження керівника апарату Богуславського районного суду Київської області № 123 від 25.06.2024 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу Богуславського районного суду Київської області та рішення зборів суддів Богуславського районного суду Київської області від 19.06.2024 № 9, у зв`язку із припиненням трудових відносин судді ОСОБА_2 (звільнення судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка Сергія Олександровича на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України), здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024, автоматизованою системою документообігу дану справу розподілено судді Тітову М.Б.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 30 жовтня 2024 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду на 27 листопада 2024 року.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 28 листопада 2024 року замінено первісного відповідача ВП №2 Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області у адміністративній справі № 358/56/23 належним відповідачем, яким є Головне управління Національної поліції в Київській області, та відкладено судовий розгляд справи на 10 січня 2025 року на 10 годин 00 хвилин, який проводити спочатку згідно ч. 6 ст. 48 КАС України.

24 грудня 2024 року від представника відповідача Оверчук О.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву представник відповідача вказала на те, що твердження викладені позивачем у позові є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.4 а ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стосовно доводів позивача про відсутність у поліцейського права перевіряти документи позивача, представником відповідача зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», в редакції чинній з 18.05.2024, у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

Отже, поліцейський, під час дії воєнного стану, наділений правом перевіряти документів осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

З адміністративного позову не заперечується, що у позивача були затоновані задні фари автомобіля.

Вказані обставини, з урахуванням наведених приписів чинного законодавства є достатніми, для висновку про законність та обґрунтованість зупинки транспортного засобу позивача.

Отже, вимога поліцейського пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 є законною та обґрунтованою, а доводи позивача про безпідставність його зупинки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормативно-правовому регулюванні спірних правовідносин.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25.03.2019 (справа №127/19283/17), а саме :«На думку скаржника, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.»

Отже, виконання водієм вимоги поліцейського щодо пред`явлення документів є самостійним обов`язком водія, який не залежить від правомірності чи неправомірності інших дій правоохоронця.

Таким чином сторона відповідача вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.

Щодо вимагання в поліцейських скористатись своїм правом на правову допомогу, представник відповідача зазначила, що вичерпний перелік категорії фізичних осіб, які мають на безоплатну вторинну правничу допомогу чітко визначений у ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», натомість позивач не вказав жодної обставини, яка б свідчила, що він віднесений до будь-якої особи з категорій осіб, яка має право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Отже, вимога позивача про наявність у поліцейського надати йому безоплатного захисника не ґрунтується на законі, а отже є безпідставною та не доводить порушень прав позивача або процедури адміністративного провадження. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року справі № 592/10390/24.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить проводити судовий розгляд справи без його участі, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та заперечує проти відзиву поданого представником відповідача.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши письмові докази додані до позовної заяви, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 05 січня 2023 року інспектором СРПП відділення поліції №2 Обухівського районного управління поліції Головного управління поліції Національної поліції у Київській області Олександром Трофімовим винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 717633 від 05.01.2023.

Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статтею 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень, за те, що 05.01.2023 о 20:30 годин водій ОСОБА_1 в м. Богуславі по вул. Миколаївська керував автомобілем марки «HONDA CIVIC» д.н.з. НОМЕР_1 , не пред`явив полісу обов`язкового страхування цивільно-правовий відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1ґ ПДР України.

На спростування оскаржуваної постанови позивачем ОСОБА_1 у позові зазначено, що позивач вважає, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, тому числі страхового полісу є неправомірними.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про дорожній рух», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306).

Відповідно до п.п. г) п.п. 31.4.3 п. 31.4 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Таким чином у разі коли на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» це є підставою для зупинки цього транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах пропротиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Натомість, відповідач не надав суду доказів того, що на автомобілі марки «HONDA CIVIC» д.н.з. НОМЕР_1 , на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання, саме відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону Закону України «Про Національну поліцію», №580-VIII поліцейський зобов`язаний:

неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з п. 5 розд. ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису № 1026 включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно п. 2 розд. VII Інструкції № 1026 поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

Відповідно п. 1 розд. VII Інструкції № 1026, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.

При фіксуванні порушення, яке зазначено в постанові серії БАД № 717633 від 05.01.2023 щодо ОСОБА_1 , поліцейським не зазначено про застосування портативного відеореєстратора, хоч безумовно таке фіксування мало бути проведене.

Щодо відсутності відеозапису, як додатку до постанови серії БАД № 717633 від 05.01.2023, представником відповідача у відзиві взагалі нічого не вказано.

Крім того, представник відповідача вказала на те, що позивач в адміністративному позові не заперечує, що в автомобілі були затоновані задні фари і що вказані обставини, з урахуванням наведених приписів чинного законодавства є достатніми, для висновку про законність та обґрунтованість зупинки транспортного засобу позивача.

Натомість, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не визнавав факту тонування задніх фар автомобіля.

Таким чином суд приходить до висновку, що зупинка 05.01.2023 транспортного засобу автомобіля марки «HONDA CIVIC» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, була безпідставною.

Оскаржуваною постановою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1ґ Правил дорожнього руху.

Згідно диспозиції ч.1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

В ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлені основні права та обов`язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, є обов`язок водія мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пп. ґ) п. 2.1 Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами частини 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/абодокументів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортнихз асобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.

В судовому засіданні встановлено, що відеозапис за 05.01.2023 відсутній у відповідача, тобто, перевірити твердження відповідача проте, що позивачу було повідомлено причину зупинки, особу поліцейського, роз`яснено права та надано можливість скористатися своїми правами згідно зі ст. 268 КУпАП та згідно статті 63 Конституції України, а також те, що позивач відмовився пред`явити на вимогу працівника поліції чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно правової відповідальність власників наземних транспортних засобів, суд позбавлений можливості.

Враховуючи, що відповідач належним чином не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту невиконання позивачем будь-яких вимог правил дорожнього руху, а законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача страхового полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальність власників наземних транспортних засобів були відсутні, суд приходить до висновку, що вимоги посадової особи відповідача про пред`явлення відповідних документів є незаконними, а отже в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст.126 КУпАП.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Сама ж постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а.

Для підтвердження порушення Позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події.

Посилання на оскаржувану постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17

У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа «Daktaras v.Lithuania», скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова серії БАД № 717633 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., прийнята не у спосіб визначений законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

На підставі викладеного, враховуючи те, що в цій категорії справ тягар доказування покладається на суб`єкта владних повноважень, суд вважає позовні вимоги щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Київській області понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп.

Так, у постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою ст. 133 ЦПК України, встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становив 2684 грн.00 коп.

Отже, за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення у 2023 році належить сплачувати судовий збір у 536,80 грн. ( 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Крім того, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак сплатив у більшому розмірі 1074 грн. 00 коп., що є підставою для повернення йому надміру сплаченого судового збору у сумі 537 грн. 20 коп.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 31, 40 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 22, 55, 59, 62 Конституції України, ст.ст. 9, 23, 38, 126 ч. 1, 251 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 139, 194, 205, 229, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії винесену 05 січня 2023 року серії БАД № 717633, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування понесених судових витрат на сплату судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.

Повернути користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 537 (п`ятсот тридцять сім) гривень 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов