Sentence № 123780832, 16.12.2024, Bila Tserkva City and District Court of Kyiv Oblast

Справа № 357/7432/20

1-кп/357/445/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.12.2024 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження за №12019110030002846, внесеному до ЄРДР 29.09.2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київська область, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

представник потерпілого ОСОБА_6 ,

захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в режимі відеоконференції:

представник цивільного відповідача ОСОБА_9 ,

У С Т А Н О В И В:

28.09.2019 року приблизно о 21 годині водій ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ОРЕL VІVАRО» державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по бульвару Олександрійський в м. Біла Церква Київської області, від вул. Фастівська у напрямку до центру м. Біла Церква Київської області, в порушення вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»; п. 1.5 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.10 (б, в, д, е) Правил дорожнього руху України, де вказано: «У разі причетності до дорожньо - транспортної пригоди водій зобов`язаний: б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; і не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, де вказано: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю зміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 10.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»; п. 18.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати і дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»; не вірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, перед початком руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, у разі виникнення небезпеки для руху (рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її), яку він об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не дав дорогу та допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_5 , який перетинав проїзну частину вказаної вулиці, по освітленому спеціальними працюючими ліхтарями направленого світла нерегульованому пішохідному переходу, який розташований поблизу перехрестя з вул. Запорізька м. Біла Церква Київської області, рухаючись з права наліво по ходу руху вказаного автомобіля та мав перевагу в русі.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав наступні тілесні ушкодження: закритий перелом великої гомілкової кістки та обох кісточок лівої гомілки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк - більш ніж З тижні.?

Грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.10 (б, в, д, е) 2.3 (б), 10.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку із скоєною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не визнав, цивільний позов не визнав. Пояснив, що у 2018 році він отримав посвідчення водія та постійно користувався автомобілем марки «Опель Віваро», який належить його батькові. Автомобіль - бус, дизель, механіка, пасажирський, без тонування, відеореєстратора немає. 28.09.2019 року приблизно о 9 годині вечора, завіз додому на Критий ринок дівчину та повертався назад, в автомобілі було ще 2 пасажирів - його друзів. Почував себе добре, транспортний засіб був у справному стані, асфальтове покриття дороги було сухе, опадів не було, чи було вуличне освітлення не пам`ятає. Він їхав зі швидкістю приблизно 50 км та знижував швидкість перед пішохідним переходом. Дорога мала три смуги, він рухався по середній смузі, на масиві Вокзальна він зупинився перед пішохідним переходом, з лівого боку від його автомобіля був чорний бус Мерседес Віто, з права нічого не було. Люди переходили дорогу в той та інший бік. Переконався, що пішоходи відсутні, автомобіль зліва чорний бус Мерседес Віто першим розпочав рух, він також розпочав рух та відразу відчув стук спереду справа та відразу зупинив авто, проїхав мабуть близько 1 метру, бампер був на 0,5 метра на зебрі. Зазначив, що пасажири говорили, щоб він зупинився, припускає, що вони могли бачити потерпілого. Відчувши стук, він зупинився, першими вийшли пасажири, приблизно за хвилину вийшов він та побачив потерпілого. Потерпілий був на відстані приблизно метр від автомобіля, в смузі громадського транспорту, в якій позі був потерпілий - лежав чи сидів, він не пам`ятає, до потерпілого звертався, що саме запитував не пам`ятає. Потерпілого підняли та допомогли віднести пакети до обочини. Навколо потерпілого були інші люди, чоловік 6, говорили, щоб викликали швидку та поліцію. Хто викликав швидку та поліцію йому невідомо, припускає, що це були його друзі, він не викликав. На потерпілому крові та синців не бачив, коли потерпілий вже був у кареті швидкої допомоги, він підійшов та лікар йому повідомив, що потерпілий перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Потерпілого забрала швидка допомога до ОСОБА_10 . З потерпілим спілкувався батько та надавав йому матеріальну допомогу. Пояснив, що збитки потерпілому він не відшкодовував, оскільки не вважає себе винним. Також зазначив, що зателефонував до свого батька та той приїхав на місце ДТП. Пояснив, що автомобіль забрав з місця ДТП до приїзду працівників поліції, оскільки інші автомобілі йому сигналили та кричали. Зазначив, що дуже шкодує, що переставив авто. Потерпілого він фізично не бачив. Пояснив, що свідками ДТП було багато осіб, в них брали контакти, однак, вони відмовлялися. Повідомляв слідчому, що є контакти свідків. Також пояснив, що місце ДТП фіксувалися камерами відеоспостереження, які є на базарчику, піцерії ОСОБА_11 . Зазначив, що його батько отримав відео та надавав його слідчому. Також повідомив, що до його батька звертався потерпілий, хотів отримати кошти, яку суму, йому не відомо.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його винуватість у вчиненні вказаного злочину повністю підтверджується сукупністю наданих та досліджених судом доказів.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що 28.09.2019 року повертався додому, точний час не пам`ятає, був вечір, темно, алкогольні напої не вживав. Купив цигарки та переходив дорогу з речового ринку, був одягнутий в темний одяг в руках був пакет та відро. Освітлення було гарне, пішохідний перехід освічується, там зебра двох кольорів - червоного та білого, також є дорожній знак. Там три смуги для руху транспортних засобів в одному напрямку. Перша смуга для руху, яка від нього була вільна, в другій і третій стояли автомобілі. Автомобіль Мартинюка габаритний, білого кольору, стояв в 2 смузі. В третій смузі стояв автомобіль темного кольору, напевно його водій бачив і чекав щоб він перейшов дорогу. Він підійшов до переходу підняв руку доверху, зрозумів, що автомобілі його пропускають і в швидкому темпі розпочав рух та на нього наїхав автомобіль ОСОБА_3 . Це не був біг, це був швидкий темп. Коли відбувся наїзд він відхилився верхом, однак ноги залишилися під колесами. Дзеркало в автомобілі він зігнув плечем, а переднім правим колесом переїхало ногу. Після наїзду не розумів, що відбувається. Наїзд відбувся в середній смузі для руху. Автомобіль зупинився, а потім взагалі з`їхав з місця наїзду, хоча не мав на це права. Після наїзду йому надавали допомогу, однак хто це був він не знає. Через 3-5 хвилин приїхала швидка. Правила ПДР він знає і обов`язки пішохода йому відомі. Зазначив, що він не водій, практики у нього нема, однак, на його думку правила дорожнього руху порушив водій, який мабуть відволікся, здійснив на нього наїзд на пішохідному переході. Зазначив, що в автомобілі Мартинюка були ще хлопець та дівчина, які кричали, що він вибіг на дорогу. Там було багато людей. Він провів в лікарні 1 місяць та 10 днів, було тривале лікування, йому робили операцію - вставляли пластину, 2 шпильки та шурупи. Ще потрібно проходити ряд різних обстежень. Водій, який здійснив наїзд йому не дзвонив і не приходив, приходив його батько, запитував чим допомогти. Йому особисто шкоду ніхто не відшкодовував, в руки нічого не давали. Він сам докази не збирав, надавав слідчому лише медичну документацію, відеозапис не отримував та слідчому не надавав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що з обвинуваченим перебував у дружніх стосунках, підстав оговорювати в нього немає. Зазначив, що він з ОСОБА_13 їхали машиною з Критого ринку в сторону центру, це відбувалося ввечері, точного часу не пам`ятає, сутеніло, було сухо, тепло, яке було освітлення він не пам`ятає. В автомобілі він сидів на другому ряду за водієм справа, перед ним було сидіння, дивився у вікно з права, шторка була відкрита. Ще в автомобілі перебувала дівчина, яка сиділа зліва від нього за водієм. На дорозі було три полоси, ОСОБА_13 їхав по центру, права полоса - це для автобусів, до бордюра було метрів 3. Під час руху їхали мовчки, навіть музика гучно не грала. На вокзальній зупинилися на переході, пропустити пішоходів, ліворуч були інші автомобілі. ОСОБА_13 розпочав рух плавно та відбувся удар, з моменту руху до зіткнення - 2-3 метри. ОСОБА_14 зупинив прямо по центру пішохідного переходу. Він вийшов через бокові двері та побачив, що лежить людина біля пасажирської дверки, до нього обличчям, де були ноги потерпілого не пам`ятає, та відтягнув потерпілого. Зазначає, що потерпілий був в стані алкогольного сп`яніння, відчував запах перегару. Також про стан сп`яніння потерпілого повідомляв лікар. Пішохід був з пакетом, який лежав десь на дорозі. Як потерпілий з`явився на дорозі він не бачив, моменту переходу дороги потерпілим він не бачив, пошкоджень на автомобілі не було, технічні пошкодження відсутні, на крилі була потертість грязі. Зазначив, що на місці ДТП працювали працівники поліції, проводили опитування, він писав пояснення, свідків було багато, але покази брали не у всіх. На місці ДТП були відеокамери, батько ОСОБА_13 дістав їх та надав слідчому. Також зазначив, що потерпілий переходив дорогу з права на ліво, після удару він лежав на автобусній полосі. Він бачив відео, яке надав слідчому батько ОСОБА_13 , про це також говорили інші свідки. Чи змінював положення автомобіля ОСОБА_13 після ДТП він не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_15 пояснив, що він працює в Білоцерківській станції екстреної медичної допомоги, лікарем виїзної бригади. Чи чергував він 28.09.2019 року не пам`ятає, бо з того часу було дуже багато викликів. Пояснив, що при виїзді на місце ДТП, якщо відчував запах алкоголю, то про це зазначалося в карточці ознаки сп`яніння або відповідна інтоксикація. Зазвичай потерпілий оглядається, дивимось поведінку, запах алкоголю, фіксуємо зі слів потерпілого у формі 110. Якщо особа не повідомляє, вказуємо, що є запах алкоголю, але не підтверджено потерпілим, оцінюємо стан потерпілого. Пояснив, що якщо він приїздить на виклик та проводить огляд, то заповнює картку 110, підписує її, всі дані вірні, оскільки він несе за них відповідальність. Наголосив, що для визначення стану сп`яніння запаху недостатньо, реакція на стрес також може давати такі ж ознаки, але фіксуються лише ознаки алкогольного сп`яніння.

В судовому засіданні за клопотанням сторони захисту допитаний свідок ОСОБА_16 , який пояснив, що події 28.09.2019 року добре пам`ятає, йому зателефонував син - ОСОБА_3 та повідомив, що сталося ДТП, він наїхав на пішохода. Він взяв таксі та поїхав до місця ДТП. Коли він приїхав на місце події, їхнє авто було припарковано ближче до обочини, на місці події була швидка допомога, потерпілий був у машині швидкої допомоги. На наступний день, він взяв відео з кав`ярні на Вокзальній. Також зазначив, що з потерпілим в цей день не говорив, однак свідки говорили, що пішохід вибіг на дорогу зі сторони ринку, це було ближче до переходу, також це підтверджується відеозаписом. Зазначив, що він брав дані у свідків події та повідомляв про це слідчого. Вказує, що були дівчина з чоловіком, вони їхали та бачили ДТП. Були ще свідки в авто, дві особи, які записані. Також пояснив, що він поїхав на ринок Вокзальна, там багато камер, домовився, купив флешку та йому зробили запис з відеокамери. Цю флешку із записом він передав слідчому на 2 чи 3 день після події. Повідомив, що потерпілого відвідав в медичному закладі та спілкувався з ним на наступний день, надав 5000 грн на лікуванні, розписки не брав. Загалом з потерпілим він спілкувався разів 3. При цьому вказав, що йому повідомив медперсонал лікарні, що потерпілий поступив до них в стані алкогольного сп`яніння. Зазначив, що телефонувала мати потерпілого та вимагала продати квартиру і відшкодувати шкоду, зазначала, що має знайомих. Повідомив, що слідчий говорив його синові, щоб останній взяв всю вину на себе та примирився з потерпілим. Пояснив, що він був присутній під час складання документів про ДТП, допомагав міряти відстані: проїзджу частину, тротуар, слідчий говорив ці заміри, однак він не придавав їм значення. Також бачив схему ДТП, в якій не правильно зазначено ширина тротуару. Безпосереднім свідком ДТП не був, однак про дану подію йому відомо зі слів свідків та з відеозапису.

Допита в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що у вечірній час, приблизно о 21 годині, початок 22 год. кінці вересня, точної дати вона не пам`ятає, вона їхала з Юкатана, вуличка за базарчиком, виїжджала на головну дорогу - бул. Олександрійський. Подія відбувалася на перехресті, прямо перед нею стояло ще одне авто, але це не заважало їй все бачити. На головній дорозі полоса для руху громадського транспорту та дві полоси для руху інших автомобілів. Автомобіль Мартинюка - білий бус, марки авто не пам`ятає, був на правій стороні, в другій смузі. Світлофора на даній ділянці дороги немає, є лише пішохідний перехід. Перед пішохідним переходом бус зупинився, пропускав пішоходів. На бордюрі, зі сторони базару, стояв чоловік, який різко побіг, та був збитий бусом, який тільки почав свій рух. Інших пішоходів на переході вже не було. Все відбувалося дуже швидко, різкий рух і зіткнення. Сам момент зіткнення вона не бачила. Вона припаркувалася, повернулася, побачила, що на бордюрі сидить потерпілий, біля нього був водій, який надавав потерпілому допомогу, щось запитував, був знервований. Потерпілий повідомив, що в нього болять ноги, говорив щось незрозуміле, це була розмова п`яної людини, був відчутний запах алкоголю від потерпілого, також в потерпілого була сумка і ще щось. З потерпілим вона особисто не спілкувалася, лише стояла поряд, там ще були інші свідки, приблизно 10 осіб. Хто викликав швидку допомогу їй не відомо. Вона надала свої контакти поліції та повідомила, що готова надати свідчення, зазначила, що свої контакти також надала батьку водія. Зазначила, що органами поліції вона не допитувалася, її ніхто не викликав.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_18 пояснила, що ОСОБА_3 знає давно, вони друзі. 28.09.2019 року вони разом проводили час, гуляли по парку, підвезли дівчину та їхали зі сторони вул. Фастівська до центру міста. В автомобілі були - вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_19 , колишній хлопець. Денис та ОСОБА_3 , родичі - брати. Вона спілкувалася з хлопцем, водій - ні. Вона обговорювала з пасажиром поїздку, в автомобілі грало радіо, не гучно, не відволікало і розмова не відволікала, вона відбувалася на задньому ряду. Сиділа вона за водієм ззаду. На перехресті автомобіль зупинився, пропустити пішоходів. Коли автомобіль почав рух, відразу побіг пішохід під авто, автомобіль зупинився. Потерпілий біг на дорогу, він бачив, що авто почало рух. Автомобіль різко загальмував та зупинився. Відчинивши двері побачила, що потерпілий лежав на асфальті праворуч, водій та інший пасажир допомогли йому та посадили на бордюр. Тілесних ушкоджень та крові на потерпілому не бачила, але останній говорив, що болять ноги, переїхали ноги. Потерпілий був в стані алкогольного сп`яніння, був запах, незрозуміла мова, відповідна поведінка - потерпілий намагався кричати, різко вставати, вживав ненормативну лексику. У потерпілого був із собою пакет з горіхами, які розсипалися по всій дорозі. Зазначила, що підходили інші свідки події, викликали швидку допомогу. Коли приїхала швидка допомога, то медпрацівник повідомив, що потерпілий в стані алкогольного сп`яніння. Вказала, що працівники поліції брали в неї дані як свідка, однак слідчий її не викликав та не допитував про обставини вказаної події. Повідомила, що після того, як приїхали працівники поліції, автомобіль переставили в інше місце. Зі свого місця вона добре бачила дорогу, бачила, як пішоходи переходять дорогу, скільки їх було не пам`ятає, зазначає, що була мама з коляскою, переходили в нормальному темпі, вони чекали коли перейдуть дорогу, потерпілого вона не бачила, побачила в той момент коли останній вибіг ні звідки, боковим зором, почула удар руками по авто. Бачила жінку свідка на місці ДТП. Коли під`їхали працівники поліції, то остання підійшла та повідомила, що вона бачила ДТП. Що бачила свідок, вона знає зі слів свідка, яка повідомила, що вона зі своїм чоловіком їхали в авто та бачили момент ДТП, її чоловік теж підходив та повідомляв, що все бачив. Зазначала, що свідок з чоловіком не спілкувалися з потерпілим, а підійшли тоді, коли потерпілий був вже в кареті швидкої допомоги.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_20 пояснив, що він працює слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області та здійснював виїзд на місце ДТП. Хто ще виїжджав на місце ДТП він не пам`ятає. Складав схему ДТП, там стоїть його підпис. Дані зазначені у схемі, достовірні та їх було достатньо. Що саме було встановлено при виїзді не може пояснити, так як пройшло багато часу. Не пам`ятає як в матеріалах справи з`явився відеозапис, припускає, що він надавався сторонами. Зазначив, що даний відеозапис надавався на експертизу. Чи витребовував відео, він не пам`ятає. Щодо наявності свідків, пояснив, що не пам`ятає, однак якщо вони були, то вони були допитані. Лікарі не допитувалися, є судово медична експертиза відносно потерпілого. Прибувши на місце ДТП, потерпілого не було, його забрала швидка допомога. Слідчий експеримент не проводився, оскільки було достатньо вихідних даних. Заміри, зазначені в схемі відповідають дійсності, дані, які б зацікавили слідство в ресторані ОСОБА_21 не було.

В судовому засіданні за клопотанням сторони захисту допитаний експерт ОСОБА_22 пояснив, що він працює судовим експертам, має стаж роботи з 1994 року, приблизно 30 років, на час проведення експертизи у нього була кваліфікація. Він проводив автотехнічну експертизу за № 12-1/1608 від 22.06.2020 року. Це була стандартна ситуація, йому на виконання надійшли копії матеріалів кримінального провадження в 1 тому, зшиті, без опису. В постанові слідчого зазначалися вихідні дані, необхідні для проведення експертизи. Постанову виносив слідчий ОСОБА_20 , з останнім знайомий, зустрічалися по роботі, йому відомо, що ОСОБА_20 працює слідчим. Зазначив, що матеріали кримінального провадження приймає не він, йому передають для проведення експертизи. Скільки аркушів містили матеріали не пам`ятає, чи був в матеріалах справи диск з відеозаписом, не пам`ятає, дослідження відеозаписів проводить інший відділ та це проводилася б комплексна фототехнічна експертиза. Зазначив, що проводив автотехнічну експертизу. Повідомив, що якби був диск з відео, були б запитання в постанові і зазначено, що необхідно дослідити. Якщо є диск, але на нього немає посилання в постанові, то такий диск не досліджується. Ця експертиза не є складною. Механізм зіткнення розписаний слідчим у постанові, йому відомо як відбувається наїзд на пішохода, зазначив, що його уява не йде в розріз з вихідними даними слідчого. Вихідні дані перевіряються на технічну спроможність. Повідомив, що він проводив експертизу, оглядав авто на технічну справність, досліджувалася слідова інформація, технічний стан. Вийшов чи біг, це рух, з технічної точки зору, це різна швидкість. Для проведення експертизи в даному випадку швидкість руху пішохода, який був на пішохідному переході не враховувалася, у вихідних даних слідчого не було швидкості руху пішохода, відповідно ним, як експертом не враховувалася. Також зазначив, що тротуар не є пішохідним переходом, відстань, яку подолав пішохід не оцінювалися. Пояснив, що за умови, якби авто перебувало в русі, то потрібно брати до уваги відстань і рух пішохода, а оскільки авто стояло, то ці дані не враховувалися. Пояснив, що йому задано механізм, факт наїзду на переході. Ширина смуги 3 м, ширина авто 1,8 м, тому пішохід міг бути в середній смузі руху, скільки метрів проїхав, в даному випадку, не важливо. Інформація враховувалася з вихідних даних слідчого. Зазначив, за наявності інших вихідних даних, був би інший механізм розвитку ДТП. Вихідних даних, наданих в постанові слідчого, було достатньо для проведення експертизи. Ситуація стандартна, розрахунків не потребувала.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 29.09.2019 року внесено відомості до ЄРДР за № 12019110030002846, про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 10 том №2).

Незважаючи на те, що ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, суд приймає до уваги наявність вказаного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки з урахуванням положення ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Рапортом чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_23 з якого убачається, що 28.09.2019 року о 21.58 год. на службу 102 надійшло повідомлення від заявника Косуха про те, що 28.09.2019 року, о 21.00 год. потерпілого збив автомобіль на пішоходному переході в м. Біла Церква, вул. Вокзальна, біля магазину «АТБ». Потерпілий ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_2 госпіталізований в травматолонічне відділення за адресою: м. Біла Церква, вул. І. Семашко, 9 (а.с. 11 том №2).

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою місця ДТП та фототаблицею до нього від 28.09.2019 року, який проведено в період часу з 21.25 год. по 22.30 год. в присутності понятих та водія, вході якого оглянуто нерегульований пішохідний перехід з дорожньою розміткою «ЗЕБРА» та дорожнім знаком «Пішохідний перехід» який знаходиться за адресою б-р Олександрійський-вул. Запорізька м. Біла Церква. На проїжджій частині нанесена дорожня розмітка «Зебра». До проїжджої частини з лівого та правого боку примикає бордюр, за тротуаром, праворуч розташований базар «Вокзальний», ліворуч знаходиться алея. Також зафіксоване місце знаходження транспортного засобу марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 13-22 том №2).

Протоколом огляду транспортного засобу від 08.09.2019 року, який проведено в період часу з 22.35 год. по 22.55 год., в присутності понятих та водія ОСОБА_3 , в якому зафіксовано огляд транспортного засобу марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 . В ході огляду якого виявлено зовнішні пошкодження, а саме: потертості поверхні переднього бампера, переднього крила, передньої дверки з правої сторони (а.с. 23 том №2).

Постановою слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_20 від 12.11.2019 року призначено судово-медичну експертизу за медичною документацією ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проведення якої залучено експертів Білоцерківського районного відділення судово-медичних експертиз КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичних експертиз» (а.с. 30 том №2).

Відповідно до висновку експерта № 608/д від 21.11.2019 року при судово-медичній експертизі по медичним документах на ім`я ОСОБА_5 , 1981 року народження, знайдені наступні ушкодження: закритий перелом великої гомілкової кістки та обох кісточок лівої гомілки. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами, могли виникнути внаслідок наїзду автомобіля на пішохода, можливо в строк указаний в ухвалі. Дані ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так, як для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк -більше ніж 3 тижні. Судово-медичних даних для відповіді на питання №4 постанови немає (а.с. 31 том № 2).

Згідно висновку експерта за № 12-1/2795 від 20.01.2020 року встановлено, що на момент огляду автомобіля «Opel Vivaro» державний номерний знак НОМЕР_2 несправностей технічного стану гальмівної системи не виявлено, тобто вона (гальмівна система) знаходиться в працездатному стані. На момент огляду автомобіля «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_2 несправностей технічного стану рульового керування не виявлено, тобто воно (рульове керування) знаходиться в працездатному стані. На момент огляду автомобіля «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_2 несправностей технічного стану елементів підвіски не виявлено, тобто вони (елементи підвіски) знаходиться в працездатному стані. Оскільки при експертному дослідженні несправностей в системі робочого гальма, рульовому керуванні та елементах підвіски автомобіля «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_2 , які могли б виникнути до ДТП не виявлено, тому дане питання не вирішувалось.(а.с. 32-36, том №2).

Протоколом тимчасово вилучення майна від 15.05.2020 року, на підставі ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2020 року, згідно з яким отримано медичну картку стаціонарного хворого травматологічного відділення КП БМР «Білоцерківська МЛ №2» № 10607 ОСОБА_5 (а.с.37-42 том №2).

З висновку експерта № 247/д від 21.05.2020 року убачається, що при вивченні медичної документації на ім`я ОСОБА_5 , 1981 року народження, знайдені наступні ушкодження: закритий перелом великої гомілкової кістки та обох кісточок лівої гомілки, садно правої ступні. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами, могли виникнути внаслідок наїзду автомобіля на пішохода, можливо в строк указаний в постанові. Закритий перелом великої гомілкової кістки та обох кісточок лівої гомілки відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так, як для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк - більш ніж 3 тижні; ранка лівої гомілки та садно правої ступні відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Так, як в медичній карті стаціонарного хворого відсутні дані про токсикологічне дослідження крові пацієнта, тому дати відповідь на питання №4 постанови не представляється можливим. Судово-медичних даних для відповіді на питання №5 постанови немає (а.с. 445-45 том №2).

Згідно висновку експерта за № 12-1/1608 від 22.06.2020 року, проведеної на підставі постанови слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області від 12.06.2020 року судової інженерно-транспортної експертизи убачається, що в заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_3 , повинен був керуватися вимогами п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладений в дослідницькій частині висновку.

В заданій дорожній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , виконуючи вимоги п.п.10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість попередити вказану дорожньо-транспортну пригоду, для чого у нього не було об`єктивних причин технічного характеру відомих експертові.

В заданій дорожній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, дії водія автомобіля «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , не відповідали вимогам п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України.

Для оцінки дій пішохода ОСОБА_5 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розподілу 4 «Обов`язки і права пішоходів» чинних Правил дорожнього руху України.

Для оцінки дій пішохода ОСОБА_5 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розподілу 4 «Обов`язки і права піщоходів» чинних Правил дорожнього руху України.

В заданій дорожньо-транспртній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, дії водія «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , не відповідали вимогам п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

По причинам наведеним в дослідницькій частині даного висновку, встановити відповідність чи не відповідність дій пішохода вимогам Правил дорожнього руху України та причинного зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, в межах даного дослідження не представляється за можливе (а.с. 46-52 том № 2).

За клопотанням сторони захисту суду було надано та в судовому засіданні переглянуто відеозапис подій дорожньо-транспортної пригоди, з якого убачається дата 28.09.20219 року, час 20 год. 57 хв. 41 сек. на пішохідному переході особи переходять дорогу, час 20 год. 57 хв. 43 сек. особа чоловічої статі ( ОСОБА_5 ) з білим пакетом в руках виходить з магазину та в швидкому темпі йде до пішохідного переходу, перед пішохідним переходом особа підіймає праву руку догори, в першій (правій) смузі для руху транспортні засоби відсутні, та час 20 год. 57 хв. 46 сек. ступає на пішохідний перехід (відео з камери фіксує зебру на пішохідному переході - 3 світлих смуги і 2 темних, далі пішохідний перехід не захвачується відеозаписом) і о 20 год. 57 хв. 49 сек. видно, як білий пакет, який ніс пішохід, відлітає назад на пішохідний перехід в першу (праву) смугу для руху і частину, яка захвачується відеозаписом, поряд падає щось темне), видно, що на перехід (трохи далі ніж упав пакет) сходяться люди, після чого в крайній (лівій) третій смузі для руху проїжджає автомобіль темного кольору Мерседес Віто, після цього, ніби щось обходячи в середній смузі для руху, відразу поза межами пішохідного переходу, з крайньої (лівої) третьої смуги для руху, підходить невідомий чоловік, далі в крайній (лівій) третій смузі проїжджає маршрутне таксі жовтого кольору, далі о 20 год. 58 хв. 23 сек. автомобіль білого кольору «ОРЕL VІVАRО» державний номерний знак НОМЕР_1 , від`їжджає з другої (середньої) смуги у бік і зупиняється, ввікнувши при цьому аварійний сигнал.

За клопотанням сторони захисту, ухвалою суду було призначено комплексну автотехнічну та відеотехнічну експертизу, відповідно до висновку експертів за №13470/13471/23-52/13472/23-35 від 19.07.2024 року вбачається, що з моменту настання об`єктивного виявлення (з робочого місця водія) виходу (вибіг/швидко вийшов) пішохода на проїзну частину в межах нанесеної на дорожньому полотні дорожньої розмітки «зебра» 1.14.1 настає момент, з якого водій автомобіля Opel має надати дорогу, тобто, перевагу в русі пішоходу по пішохідному переходу.

Однозначно вказати точне місце розташування пішохода (з прив`язкою до елементів проїзної частини), у момент в який «пішохід ОСОБА_5 отримав перевагу в русі» (як вказано у формулюванні питання 1) неможливо.

В рамках даного дослідження, можливо лише заключити, що момент з якого водій автомобіля має надати перевагу в русі пішоходу, відповідає моменту вступу пішохода та /або виносу певної частини тіла (як проекції її точок на опорну поверхню), який водій об`єктивно спроможний виявити.

Визначити експертним шляхом швидкість руху автомобіля Opel перед наїздом на пішохода, виходячи із наявних методичних даних, щодо пошкоджень ТЗ утворених внаслідок наїзду на пішохода, а також, з урахуванням відеозапису, неможливо.

Неможливо однозначно встановити прискорення пішохода із кількісним значенням швидкості руху пішохода після прискорення, з причин детально викладених у дослідженні.

Враховуючи результати проведеного дослідження, небезпека для руху водію автомобіля Opel діями пішохода, у випадку даної дорожньо-транспортної ситуації, створена не була. Тому, в рамках даного дослідження питання 4, у вказаній в постанові редакції, вирішене бути не може.

Разом з цим, визначити час, що пройшов з моменту виходу пішохода на пішоходний перехід, до моменту наїзду на нього, з обсягу наданих на дослідження матеріалів, неможливо.

З наведених у дослідницькій частині висновку причин, визначити фактичне місце наїзду у поперечному та поздовжньому напрямку неможливо.

З наведених у дослідницькій частині висновку причин, визначити фактичне місце наїзду з прив`язкою до елементів проїзної частини не видалось за можливе.

Неможливо встановити скільки подолали автомобіль Opel та пішохід з «моменту виникнення небезпеки» (до) наїзду, як вказано у формулюванні даного питання.

Проаналізувати на предмет технічної спроможності покази пішохода надані як на досудовому слідстві так і у ході судового засідання 04.02.2021,експертним (розрахунковим) шляхом, не видається за можливе.

Водночас, вказані пішоходом дані, в частині вказаного ним розташування місця наїзду (у поперечному напрямку, відносно меж проїзної частини та дорожньої розмітки «зебра») не суперечать проведеному вище дослідженню, не позбавлені технічного сенсу, а тому можуть вважатись такими, що могли мати місце в умовах даної ДТП.

Оцінити дії водія автомобіля Opel на предмет відповідності вимогам п. 18.1 ПДР та їх перебування у причинному зв`язку із настанням пригоди, в категоричній формі, в рамках даного дослідження не видається за можливе, з обсягу наданих на дослідження матеріалів.

Надати відповідь на питання, стосовно наявності відсутності технічної можливості у водія виконати вимоги п. 18.1 ПДР, й таким чином уникнути наїзду, розрахунковим шляхом неможливо, з обсягу наданих на дослідження матеріалів ( а.с. 68-84 том № 3).

Наведені докази, як сторони обвинувачення так і сторони захисту, у своїй сукупності не викликають сумніву, є достовірними, належними, об`єктивними та допустимими, не суперечать один одному та повністю узгоджуються між собою та доповнюють один одного у своїй сукупності.

Даючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченого, суд виходить з оцінки показань обвинуваченого в судовому засіданні у сукупності з вищевказаними дослідженими доказами з точки зору їх достатності та взаємозв`язку. З огляду на пред`явлене обвинувачення у порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також аналізуючи докази, що мають значення для встановлення істини у справі, суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховує при цьому конкретні обставини вчинення необережного злочину, місце його вчинення, поведінку обвинуваченого після злочинних діянь, ставлення до наслідків вчиненого.

Оцінюючи вищенаведені докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 дав частково правдиві показання щодо обставин наїзду на пішохода на пішохідному переході, при цьому зазначив, що він фізично не бачив пішохода ОСОБА_5 .

Показання обвинуваченого в цій частині підтверджені показаннями допитаного судом потерпілого, свідків, письмовими доказами, протоколами огляду, переглянутим відеозаписом, висновками експертиз, з яких убачається, що 28.09.2019 року приблизно о 21 годині ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ОРЕL VІVАRО» державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по бульвару Олександрійський в м. Біла Церква Київської області, від вул. Фастівська у напрямку до центру м. Біла Церква Київської області, в порушення пунктів Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 .

Так, з переглянутого в судовому засіданні відеозапису, який наданий стороною захисту, убачається детальні обставини дорожньо-транспортної пригоди, а саме 28.09.20219 року, о 20 год. 57 хв. 41 сек. на пішохідному переході особи переходять дорогу, час 20 год. 57 хв. 43 сек. особа чоловічої статі в темному одязі ( ОСОБА_5 ) з білим пакетом в руках виходить з магазину та в швидкому темпі йде до пішохідного переходу, перед пішохідним переходом особа підіймає праву руку догори та час 20 год. 57 хв. 46 сек. ступає на пішохідний перехід, в першій (правій) смузі для руху транспортні засоби відсутні, і о 20 год. 57 хв. 49 сек. видно як білий пакет, який ніс пішохід, відлітає назад на пішохідний перехід в першу (праву) смугу для руху і частину, яка захвачується відеозаписом, поряд падає щось темне, видно що на перехід сходяться люди, після чого в крайній (лівій) третій смузі для руху проїжджає автомобіль темного кольору Мерседес Віто, о 20 год. 58 хв. 23 сек. автомобіль білого кольору «ОРЕL VІVАRО», державний номерний знак НОМЕР_1 , з середньої смуги від`їжджає у бік і зупиняється, ввікнувши при цьому аварійний сигнал.

Вказаний відеозапис підтверджує покази обвинуваченого, про те, що він рухався в середній смузі для руху, та розпочавши рух, здійснивши заїзд на перехід відчув удар.

Крім того, вказаний відеозапис повністю спростовує показання обвинуваченого, що транспортний засіб темного кольору Мерседес Віто, який разом із ним стояв перед пішохідним переходом в крайній лівій смузі для руху, першим розпочав рух, оскільки після перегляду чітко вбачається, що транспортний засіб Мерседес Віто темного кольору здійснював проїзд пішохідного переходу в лівій смузі вже після того, як відбувся наїзд та на перехід почали збігатися люди.

Вказаний відеозапис повністю узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні повідомив, що 28.09.2019 року повертався додому, купив цигарки та переходив дорогу з речового ринку, був одягнутий в темний одяг в руках був пакет та відро. Там три смуги для руху транспортних засобів в одному напрямку. Перша смуга для руху (права), яка від нього була вільна, в другій і третій (лівій) стояли автомобілі. Він підійшов до переходу підняв руку доверху, зрозумів, що автомобілі його пропускають і в швидкому темпі розпочав рух та на нього в середній смузі для руху наїхав автомобіль ОСОБА_3 . Автомобіль зупинився, а потім взагалі з`їхав з місця наїзду.

Також вказаний підтверджує показання потерпілого в тій частині, що ОСОБА_3 відразу після наїзду перепаркував свій автомобіль, оскільки зафіксовано, що о 20 год. 57 хв. 49 сек. відлетів назад пакет, тобто відбувся наїзд, а о 20 год. 58 хв. 23 сек., автомобіль білого кольору «ОРЕL VІVАRО», державний номерний знак НОМЕР_1 , від`їжджає, тобто через 34 секунди після наїзду, ОСОБА_3 перемістив транспортний засіб з місця наїзду.

Вказаний відеозапис узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , в тій частині, що останні повідомили, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 рухався в середній смузі для руху, де три смуги для руху в одному напрямку. Перша, крайня права, смуга для руху була вільна, автомобілів в ній не було. Після удару потерпілий впав назад у вказану смугу, а автомобіль під керуванням ОСОБА_3 з`їхав з місця наїзду.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази та показання потерпілого і свідків, переглянутий відеозапис узгоджується з висновками експертиз, наданих як стороною обвинувачення та і проведеною на підставі ухвали суду, за клопотанням сторони захисту, зокрема відповідно до висновку експерта № 12-1/1608 від 22.06.2020 року, в заданій дорожній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля «Opel Vivaro», ОСОБА_3 , виконуючи вимоги п.п.10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість попередити вказану дорожньо-транспортну пригоду. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, дії водія «Opel Vivaro», ОСОБА_3 , не відповідали вимогам п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Також, відповідно до висновків комплексної автотехнічної та відеотехнічної експертизи №13470/13471/23-52/13472/23-35 від 19.07.2024 року крім іншого, вбачається, що з моменту настання об`єктивного виявлення (з робочого місця водія) виходу (вибіг/швидко вийшов) пішохода на проїзну частину в межах нанесеної на дорожньому полотні дорожньої розмітки «зебра» 1.14.1 настає момент, з якого водій автомобіля Opel має надати дорогу, тобто, перевагу в русі пішоходу по пішохідному переходу. В рамках даного дослідження, можливо лише заключити, що момент з якого водій автомобіля має надати перевагу в русі пішоходу, відповідає моменту вступу пішохода та /або виносу певної частини тіла (як проекції її точок на опорну поверхню), який водій об`єктивно спроможний виявити. Враховуючи результати проведеного дослідження, небезпека для руху водію автомобіля Opel діями пішохода, у випадку даної дорожньо-транспортної ситуації, створена не була. Тому, в рамках даного дослідження питання 4, у вказаній в постанові редакції, вирішене бути не може.

Вказані пішоходом дані, в частині вказаного ним розташування місця наїзду (у поперечному напрямку, відносно меж проїзної частини та дорожньої розмітки «зебра») не суперечать проведеному вище дослідженню, не позбавлені технічного сенсу, а тому можуть вважатись такими, що могли мати місце в умовах даної ДТП.

Що стосується висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складеного о 21.45 годин 28.09.2019 року в медичному закладі КНПБМР «БМЛ №4» 28.09.2019 року о 21.45 год., згідно з яким проведено огляд ОСОБА_3 та ознак сп`яніння в останнього не виявлено, то вказаний доказ не підтвердужє винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, цей доказ, в даному конкретному випадку, підтверджує правильність кваліфікації дій обвинуваченого. (а.с. 24 том №2).

Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

На підставі статей 3, 56 КПК України, потерпілий є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але й і слідчому. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 84 вказаного Кодексу показання потерпілого є процесуальним джерелом доказу.

Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК України належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаної сторони. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об`єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпілий не згодний надати наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК України.

Крім того, у силу ч. 2 ст. 242 вказаного Кодексу призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов`язковим.

Якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України. Водночас, захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. За відсутності такого клопотання, з урахуванням ст. 22 вказаного Кодексу слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй також і медичної документації.

Таким чином, у наведеній ситуації, зважаючи на статті 22, 290, 412 КПК України у їх взаємозв`язку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону було би невідкриття слідчими органами стороні захисту саме висновку експерта, що могло потягнути за собою визнання його недопустимим доказом на підставі ст. 87 зазначеного Кодексу. Разом із цим, безспірно встановлена свідома добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконання ст. 290 КПК України доступу до документів, які досліджував експерт, автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку цього експерта.

При ознайомленні в порядку ст. 290 КПК України з матеріалами досудового розслідування, в тому числі з даними проведеної експертизи, ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2020 року, якою задоволено клопотання слідчого та надано слідчому тимчасовий доступ та здійснення виїмки оригіналів медичної документації на ім`я ОСОБА_5 , та протоколу про тимчасове вилучення майна від 15.05.2020 року (медичної картки) сторона захисту не порушувала питання про надання їй доступу до медичної документації, за результатами дослідження якої експертом було сформовано висновки.

При цьому слід зазначити, що з матеріалів кримінального провадження убачається, що потерпілий в судовому засіданні під час дачі показань підтвердив, що він надавав слідчому медичну документацію для проведення експертизи.

Крім того, в судовому засіданні стороною обвинувачення надано і судом досліджено ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2020 року, якою задоволено клопотання слідчого та надано слідчому СВ Білоцерківського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_20 тимчасовий доступ та здійснення виїмки оригіналів медичної документації (медичної картки стаціонарного хворого, медичної картки амбулаторного хворого, рентгенорами на плівці та CD-R дисках, МРТ дослідження та СКТ дослідження на плівці та CD-R дисках) на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходяться в КП БМР « Білоцерківська міська лікарня №2 », розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Семашка, 9, з метою проведення судово-медичної експертизи, та встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Також, в судовому засіданні було надано і судом досліджено протокол тимчасово вилучення майна від 15.05.2020 року, згідно з яким отримано медичну картку стаціонарного хворого травматологічного відділення КП БМР «Білоцерківська МЛ №2» № 10607 ОСОБА_5 (а.с.37-42 том №2).

Таким чином, на думку суду, медичні документи потерпілого ОСОБА_5 слідчий отримав і передав експерту у спосіб, передбачений законом.

Враховуючи зазначене твердження сторони захисту, висловлені в судових дебатах, про те, що висновок експерта № 247/д від 21.05.2020 року, не ґрунтується на медичних документах, які отримані належним і допустимим способом, є голослівними та безпідставними.

Твердження сторони захисту про неповноту досудового слідства через непроведення слідчих експериментів за участю його підзахисного та можливість таким чином встановити істину у справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Водночас, метою слідчого експерименту, відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного з метою перевірки й уточнення таких відомостей, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Разом із тим, під час досудового розслідування, підозрюваний ОСОБА_3 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, відмовився надавати показання, що не заперечила, а навпаки підтвердила і сторона захисту в судовому засіданні.

Таким чином, під час досудового розслідування, враховуючи позицію підозрюваного ОСОБА_3 щодо відмови від дачі показань, на підставі ст. 63 Конституції України, були відсутні підстави і обставини для уточнення і перевірки відомостей, тобто відсутні відомості, які необхідно уточнити шляхом проведення слідчого експерименту.

Що стосується тверджень сторони захисту про те, що потерпілий, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, порушив правила дорожнього руху, що призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, то вказані доводи є безпідставними та спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що алкоголю в той день не вживав. Свідки та обвинувачений в судовому засіданні вказували, що потерпілий вів себе неадекватно, відчували запах алкоголю. Разом із тим, в судовому засіданні був допитай свідок ОСОБА_15 - лікар виїзної бригади Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги, який крім іншого повідомив, що вони фіксують лише ознаки запаху алкоголю, і якщо такі зафіксовані, то вони були. Однак, зазначив, що для визначення стану сп`яніння запаху недостатньо, реакція на стрес також може давати такі ж ознаки.

Також, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами твердження сторони захисту, про те, що саме потерпілий порушив ПДР, зокрема і висновками експерта № 12-1/1608 від 22.06.2020 року, судової інженерно-транспортної експертизи, з якої убачається, що в заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_3 , повинен був керуватися вимогами п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , виконуючи вимоги п.п.10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість попередити вказану дорожньо-транспортну пригоду, для чого у нього не було об`єктивних причин технічного характеру відомих експертові. В заданій дорожній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, дії водія автомобіля «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , не відповідали вимогам п.п. 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України.

А також висновками комплексної автотехнічної та відеотехнічної експертизи за №13470/13471/23-52/13472/23-35 від 19.07.2024 року, відповідно до якої, крім іншого вбачається, що з моменту настання об`єктивного виявлення (з робочого місця водія) виходу (вибіг/швидко вийшов) пішохода на проїзну частину в межах нанесеної на дорожньому полотні дорожньої розмітки «зебра» 1.14.1 настає момент, з якого водій автомобіля Opel має надати дорогу, тобто, перевагу в русі пішоходу по пішохідному переходу.

В рамках даного дослідження, можливо лише заключити, що момент з якого водій автомобіля має надати перевагу в русі пішоходу, відповідає моменту вступу пішохода та /або виносу певної частини тіла (як проекції її точок на опорну поверхню), який водій об`єктивно спроможний виявити.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом

Так, стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості ОСОБА_3 було надано відеозапис події ДТП, який за версією сторони обвинувачення було надано потерпілим ОСОБА_5 . Разом із тим, в судовому засіданні достеменно встановлено, що потерпілий жодних доказів, крім медичної документації, слідчому не надавав, жодних відеозаписів події ДТП не отримував та слідчому не передавав.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями сторони захисту про недопустимість як доказу відеозапису події ДТП, який наданий стороною обвинувачення, оскільки вказаний доказ здобутий стороною обвинувачення з порушенням вимог КПК України.

За результатами інших досліджених наданих стороною обвинувачення та стороною захисту доказів, в учасників судового провадження не виникало зауважень щодо їх належності та допустимості. Суд, оцінюючи надані докази з точки зору їх належності та допустимості не встановив підстав, передбачених ст. 87 КПК України, які тягнуть безумовне визнання доказів недопустимими.

Покази потерпілого, свідків та письмові докази, протоколи огляду, висновки експертиз, відеозапис, про обставини порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, узгоджуються між собою, не суперечать один одному, а навпаки доповнюють один одного і у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину.

Аналізуючи усі зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, проводячи судовий розгляд у межах пред`явленого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України, суд вважає із достовірністю встановленою та доведеною винуватість ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

При цьому, суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». «Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, в тому числі і потерпілих.

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого необережного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має місце реєстрації та місце постійного проживання, офіційно не працює.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

Також судом враховуються особливості й обставини вчинення необережного злочину, його наслідки, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, невизнання вини намагання перекласти свою провину на потерпілого, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції інкримінованого злочину.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини.

Вирішуючи питання про призначення менш суворого покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, суд зазначає, що наряду з іншими видами покарань, вказаною нормою закону передбачено також штраф. Разом із тим, призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан обвинуваченого. Майновий стан винного є поняттям оціночним. Для оцінки майнового стану винного слід, зокрема, враховувати розмір заробітної плати, пенсії чи стипендії такої особи; грошових доходів від підприємницької чи іншої законної діяльності; доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; доходів від цінних паперів; нерухомого та іншого майна. На думку суду, даний вид покарання не може бути застосований до обвинуваченого, оскільки обвинувачений не працює, доходу не має, також даним кримінальним правопорушенням завдано шкоди потерпілому і останній звернувся з цивільним позовом.

Що стосується, такого виду покарання, як виправні роботи, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, то в даному випадку, він не підлягає застосуванню, оскільки обвинувачений не працює, а вказаний вид покарання повинен відбуватися за місцем роботи засудженого.

З огляду на викладене, враховуючи, що до ОСОБА_3 не можуть бути застосовані менш суворі види покарання, передбачені санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, суд дійшов висновку, що для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним нових злочинів, йому необхідно і достатньо призначити покарання у виді обмеження волі, в межах, передбачених санкцією ч. 1 статті 286 КК України.

Що стосується додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то суд враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини злочину, встановлення прямого причинного зв`язку порушень ОСОБА_3 вимог пунктів Правил дорожнього руху України з вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, суд дійшов висновку, що воно має бути призначено у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Підстави для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1, 75 КК України, в даному конкретному випадку, відсутні.

На думку суду, призначене основне покарання у виді обмеження волі та додаткове у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, в межах санкції статті обвинувачення, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, воно буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого правопорушення і особою винного та не буде становити особистий надмірний тягар для особи.

Враховуючи наведене, а також те, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, яке станом на день винесення вироку відноситься до нетяжкого злочину, який ОСОБА_3 вчинив 28.09.2019 року, суд вважає, що станом на 16.12.2024 року строк, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України, для притягнення до кримінальної відповідальності.

За змістом ст. ст. 284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Сторони кримінального провадження не зверталися до суду із клопотанням про звільнення обвинуваченого від відповідальності. Після роз`яснення обвинуваченому судом вимог закону щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягненням до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, і закриття кримінального провадження підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення, ОСОБА_3 категорично заперечував проти такого звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

За змістом вимог ч. 8 ст. 284 КПК, якщо особа заперечує щодо закриття кримінального провадження з підстав звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Враховуючи наведене та встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що ОСОБА_3 , на підставі ч. 5 ст.74 КК України, слід звільнити від призначеного за ч. 1 ст. 286 КК України, за цим вироком покарання, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ч. 2 ст. 49 КК України, оскільки з часу вчинення кримінального правопорушення минуло понад п`ять років.

Що стосується заявленого цивільного позову, то суд дійшов наступного висновку.

Потерпілим ОСОБА_5 до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому останній просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та страхової компанії ПрАТ «СК «Еталон» 14379 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди.

Потерпілий під час його допиту в судовому засіданні підтримав цивільний позов та просив задовольнити в повному обсязі. Також зазначив, що шкода йому не відшкодовувалася, він нічого не отримував. В судовому засіданні представник потерпілого підтримав цивільний позов в повному обсязі та заперечив про добровільне часткове відшкодування шкоди батьком обвинуваченого, наголосив при цьому, що відсутні будь-які документи, які це підтверджують. Вказав, що всі оригінали чеків та квитанцій на підтвердження сум, вказаних у цивільному позові, додані до позовної заяви та містяться в матеріалах кримінального провадження.

При вирішенні цивільного позову, суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.

Виходячи зі змісту ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, якою встановлюються загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачають відшкодування за неї за наявності вини особи, яка заподіяла шкоду.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на момент вчинення ДТП цивільно- правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «ОРЕL VІVАRО» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ СК «ЕТАЛОН», що підтверджується полісом №АО/0283936.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а також моральну шкоду.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно статтею 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст.128 КПК України.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Що стосується цивільного позову, то в обґрунтування понесених матеріальних витрат потерпілий надав оригінали документів, які підтверджують факт понесення матеріальних витрат на лікування внаслідок отриманих в ході ДТП тілесних ушкоджень.

Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_5 з цивільного відповідача ПАТ СК "ЕТАЛОН", суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до абзацу першого ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Заявлена ОСОБА_5 сума витрат на лікування підлягає задоволенню та стягненню з ПАТ СК "ЕТАЛОН", з огляду на доведеність, оскільки до цивільного позову надано оригінали квитанцій, які підтверджують придбання лікарських засобів та металоконструкцій, необхідних для лікування та хірургічного втручання на суму 14284 грн. та виписки із медичного закладу. Таким чином, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача ПАТ СК "ЕТАЛОН", на користь ОСОБА_5 документально підтверджений розмір матеріальної шкоди, пов`язаної з лікуванням в загальній сумі 14284 грн.

При цьому слід зазначити, що благодійні внески на суми 20 грн. та 75 грн. не є витратами на лікування та матеріальною шкодою, яка завдана кримінальним правопорушенням, а тому позовна заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимог потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода, яка має бути сплачена страховиком у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи, що шкода заподіяна здоров`ю ОСОБА_5 підтверджена в розмірі 14284 грн., суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ СК "ЕТАЛОН" на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 714,20 грн.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, позивач, вважаючи страхове відшкодування моральної шкоди недостатнім для відшкодування моральної шкоди, має право на відшкодування обвинуваченим різниці між фактичним розміром завданої моральної шкоди і страховою виплатою, належною йому до виплати від страховика.

Отже, виходячи з аналізу вищевикладених норм закону, враховуючи, винуватість обвинуваченого у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов висновку про наявність обов`язку обвинуваченого відшкодувати потерпілому завдану моральну шкоду.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Позивач ОСОБА_5 в результаті ДТП, без сумніву зазнав фізичного болю через нанесені йому травми. Отримані позивачем тілесні ушкодження та наслідки ДТП позначились на стані його здоров`я, він зазнав сильного фізичного болю, тривалого лікування та хірургічного втручання, що призвело до втрати душевного спокою, зміні звичного способу життя. Всі наведені обставини потягнули душевні страждання, переживання, негативні емоції та призвели до порушення ритму життя позивача.

Виходячи із вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що заявлена сума моральної шкоди є завищеною, та визначає розмір завданої моральної шкоди потерпілому у розмірі 30000 грн.

Таким чином, цивільний позов ОСОБА_5 в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 29285,80 грн., з урахуванням того, що 714,20 грн. моральної шкоди підлягають стягненню зі страхової компанії.

Заначений розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами ОСОБА_5 - з іншого.

Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на суму 2890,58 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 26, 100, 124, 368, 369 - 371, 373 - 374, , 392, 393, 395 КПК України, ст. ст. 49, 74 КК України суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 286 КК України - 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. ст. 49, 74 КК України, ОСОБА_3 звільнити від призначеного основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ СК «ЕТАЛОН» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, пов`язану в сумі 14284,00 грн., та моральну шкоду в сумі 714,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 29285,80 грн.

В іншій частині в задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 відмовити.

Речові докази:

автомобіль автомобілем марки «ОРЕL VІVАRО» державний номерний знак НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_16 залишити у останнього, як у власника майна.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 2890,58 грн.

Суддя: ОСОБА_25