Court ruling № 123711353, 10.12.2024, Commercial Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про визнання вимог кредиторів

10.12.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву з грошовими вимогами фізичної особи ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) у справі про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод"

представники не з"явились

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліваро" про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод". Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2023 по справі №909/69/22 визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул.Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво №№1732 від 11.11.2015). Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2024 продовжено строк ліквідаційної процедури ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. на 3 місяця до 14.01.2025 включно.

20.11.2024 на адресу господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява від ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог, якою заявник просить визнати кредиторські вимоги до ПАТ "ІФАЗ" у розмірі 6912,25 грн..

Заявлені кредиторські вимоги підтверджуються, долученими до заяви копією заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 17.12.2021 по справі №344/16201/21 та копією виконавчого листа Івано-Франківського міського суду від 17.12.2021 по справі №344/16201/21.

Статтею 75 ГПК України визначено підстави звільнення від доказування.

Так, за наявності визначених статтею 75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 зроблено висновок, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Мотивувальна частині заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 17.12.2021 по справі №344/16201/21 містить наступний текст:

- "Так, відповідно до форми ОК-5, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного реєстру соціального страхування, індивідуальні відомості про застраховану особу, відносно ОСОБА_1 , яка сформована 11.10.2021 року (а.с.14-16) ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» нараховувалась заробітна плата, зокрема за період з грудня 2020 року по червень 2021 року сума заробітної плати складала 68 747,57 грн., з якої утримувалися податки, які перераховані до державного бюджету." "Оскільки вищевказаний розрахунок здійснено з даних Форми ОК-5, то з такої суми заборгованості у 25 716,26 грн. податки не відраховуються, а повинні бути сплачені підприємством до державного бюджету шляхом нарахування відповідних податків та зборів на цю суму. Отже, загалом на користь Позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2020 року по 17.09.2021 року в сумі 94 463,83 грн. без відрахування податків та інших платежів.

- "Отже, компенсація ОСОБА_1 за 72 дні невикористаної щорічної відпустки становить 24 906,79 грн., яка повинна бути стягнута на її користь без вирахування податків і інших платежів.".

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2024 по справі №909/69/22 завершено попереднє судове засідання, за результатами якого внесено до реєстру вимоги кредитора ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) із грошовими вимогами в розмірі 112458,37 грн, що визнані на підставі рішення суду від 17.12,2021 по справі №344/16201/21.

Водночас, заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 17.12.2021 по справі №344/16201/21 стягнуто з ПрАТ «ІФАЗ» па користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 119370,62 грн, з яких 94463,83 грн. - заборгованість із невиплаченої заробітної плати; 24906,79 грн - компенсація за невикористану щорічну відпустку.

Як зазначається заявником, останній було виплачено заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 112458,37 грн.

Відтак, заявник просить визнати додаткові грошові вимоги до ПАТ «ІФАЗ» в розмірі 6912,25 грн (залишок стягнутої заборгованості за рішенням суду).

Враховуючи вищенаведене, судом визнаються заявлені грошові вимоги ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ПрАТ «ІФАЗ» у розмірі 6912,25грн., що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 45, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 ) у сумі 51166,07грн., що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Ухвала набрала законної сили 10.12.2024 р. та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, та ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяШкіндер П.А.