Decision № 123046302, 15.11.2024, Ivano-Frankivsk Circuit Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2024 р. справа № 300/7086/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови №75535351 від 15.07.2024, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач), в інтересах якого діє представник адвокат Яремчук Олександр Олексійович, звернувся з позовом до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №75535351 від 15.07.2024

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.07.2024 державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гановським Н.І. винесено постанову за №75535351 про відкриття виконавчого провадження, з виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №3АВ 02864385 від 22.07.2023, дата набрання законної сили 14.09.2024, строк пред`явлення якої до виконання завершився 14.12.2023. За вказаних обставин, постанова №3АВ 02864385 від 22.07.2023 на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" мала бути повернута стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку із пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Окрім цього, представник позивача зазначив, що постанова №3АВ 02864385 від 22.07.2023 не набрала законної сили, оскільки була направлена на адресу, за якою ОСОБА_1 ніколи не проживав за адресою АДРЕСА_1 , тоді як місцем реєстрації та фактичного проживання позивача з 24.06.2011 є: АДРЕСА_2 . З огляду на те, що ОСОБА_1 не отримував постанову №3АВ 02864385 від 22.07.2023, такий виконавчий документ не набрав законної сили та не підлягає примусовому виконанню. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження згідно із правилами, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання на 10.10.2024 о 10:30 та витребувано у відповідача копії матеріалів виконавчого провадження №75535351.

01.10.2024 відповідач надав суду витребовувані ухвалою суду копії матеріалів виконавчого провадження №75535351.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.10.2024. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що Законом № 2129-ІХ від 15.03.2022 розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10'2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тобто при прийнятті до виконання постанови серії ЗАВ № 02864385 державним виконавцем не порушено вимоги про відкриття виконавчого провадження. Крім того, постанова серії ЗАВ № 02864385 відповідає вимогам до виконавчого документа передбаченим Закону України "Про виконавче провадження", зокрема в ній зазначена дата набрання постановою законної сили -14.09.2023, хоча у позовній заяві позивач стверджує, що дана постанова не набрала законної сили. В зв`язку із наведеним, представник відповідача вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Судове засідання призначене на 10.10.2024 не відбулося 10.10.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_2 у період з 30.09.2024 по 18.10.2024 у відпустці (а.с.91).

Судове засідання призначене на 30.10.2024 не відбулося у зв`язку з неявкою сторін та поданням заяв про розгляд справи без участі сторін, про що секретарем судового засідання складено довідку (а.с.100).

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, неприбуття в судове засідання учасників справи, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши надані суду письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

22.07.2023 Департамент патрульної поліції Національної поліції України прийняв постанову серії 3АВ №02864385 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 340,00 грн. Згідно вказаної постанови серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 зафіксовано транспортний засіб Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_1 , який перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год. В постанові зазначено зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Дата набрання постановою законної сили 14.09.2023, строк пред`явлення до виконання до 14.12.2023 (а.с.28).

Департамент патрульної поліції Національної поліції України 30.06.2024 направив до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) заяву про примусове виконання постанови серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 (а.с.27).

15.07.2024 державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гановським Н.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № №75535351 з примусового виконання постанови серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 680,00 грн (а.с.26).

Листом від 15.07.2024 постанова про відкриття виконавчого провадження №75535351 від 15.07.2024 направлена боржнику на адресу: вулиця Хмельницького, 54/6, місто Івано-Франківськ (а.с.29).

04.09.2024 представник позивача подав до відповідача адвокатський запит № 01-04/09 про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження №75535351 від 15.07.2024 та матеріали виконавчого провадження № 75535351 для ознайомлення (а.с.24).

Листом від 09.09.2024 № 212338 Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав представнику позивача копії постанови про відкриття виконавчого провадження №75535351 від 15.07.2024 (а.с.25).

Не погоджуючись із постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та його діями щодо винесення такої постанови, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону № 1404-VІІІ.

Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Порядок пред`явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначається Міністерством юстиції України.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 1404-VІІІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як встановлено судом, виконавчим документом, на підставі якого відкрито виконавче провадження № №75535351, слугувала постанова Департаменту патрульної поліції Національної поліції України серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 Дата набрання зазначеною постановою законної сили 14.09.2023, строк пред`явлення до виконання до 14.12.2023 (а.с.28).

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання визначені статтею 12 Закону № 1404-VІІІ.

Так, згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

З огляду на те, що в спірному випадку за постановою серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 стягувачем є державний орган, то строк пред`явлення такої постанови до виконання три місяці.

Суд зазначає, що ключовим для вирішення цього спору є встановлення дати набрання законної сили постановою серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023, оскільки пред`явити до виконання можливо лише той виконавчий документ, який набрав законної сили.

Так, набрання постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення законної сили регламентовано статтею 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з частинами 1-3 статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

З огляду на вищевказані положення статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 мала набрати законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

При цьому, відповідно до статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Водночас, порядок звернення постанови до виконання регламентовано статтею 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) визначений статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною. Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах 1 та 2 статті 14-2 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Таким чином, статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено спеціальний строк для примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), а саме: 30 днів з дня набрання законної сили такою постановою.

В будь-якому випадку, строк пред`явлення постанови до примусового виконання пов`язаний з датою набрання такою постановою законної сили. Так, в постанові серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 датою набрання зазначеною постановою законної сили зазначено дату - 14.09.2023.

Що стосується адреси позивача, за якою направлено постанову серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Розгляд справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) регламентовано статтею 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

Суд зазначає, що в спірному випадку, згідно матеріалів справи постанова серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 надіслана на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 як власника транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_1 , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів: АДРЕСА_1 .

Натомість, представник позивача вказав, що за вказаною адресою ОСОБА_1 ніколи не проживав, а зареєстроване місце проживання, за яким позивач фактично проживає з 24.06.2011: АДРЕСА_2 . Вказаний факт підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.21).

Також вказана адреса місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , зазначена в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 від 25.10.2011 (а.с.23).

Крім того, суд звертає увагу, що Рішеннями Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 справа №300/3420/23 та від 01.05.2024 справа №300/1974/24 встановлено, що відповідно до баз даних Єдиного державного реєстру МВС України, транспортний засіб Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстровано 25.10.2011 Івано-Франківським ВРЕР УДАІ при УМВС в Івано-Франківській області за ОСОБА_1 . Згідно модуля Фізичні особи Єдиного державного реєстру МВС України, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Хмельницького, 54/6.

Отже, вказані вище обставини свідчать про існування невідповідності інформації щодо місця проживання власника транспортний засіб Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_1 , яка міститься в Єдиного державному реєстрі транспортних засобів (вулиця Хмельницького, 54/6), та тією, яка зазначена в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 25.10.2011 ( АДРЕСА_2 ). Остання адреса згідно наданої суду копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , є зареєстрованим з 24.06.2011 місце проживання ОСОБА_1 .

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Також в суду немає жодних доказів, які б стверджували про те, що така ситуація щодо помилкової адреси відповідача в Єдиного державному реєстрі транспортних засобів виникла внаслідок недобросовісних дій позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 була надіслана на неналежну адресу позивача: АДРЕСА_1 , оскільки така адреса не є місцем реєстрації чи фактичного проживання ОСОБА_1 .

Такі обставини свідчать про недотримання права позивача на участь у процесі притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, позбавлення ОСОБА_1 можливості сплатити 50 відсотків розміру штрафу або оспорити постанову серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 в адміністративному чи судовому порядку.

За вказаних обставин, державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гановським Н.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75535351 від 15.07.2024 на підставі виконавчого документа - постанови серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023, яка не набрала законної сили, тобто такі дії за вказаною постановою як виконавчим документом, вчинені передчасно.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України не позбавлений можливості надіслати постанову серії 3АВ №02864385 від 22.07.2023 ОСОБА_1 на адресу місця його проживання: АДРЕСА_2 , та надати позивачу можливість добровільно сплати штраф за виявлене порушення правил дорожнього руху. У разі несплати штрафу ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, така постанова підлягатиме примусовому виконанню в загальному порядку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 доІвано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови №75535351 від 15.07.2024 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь позивача сплачений судовий збір задоволених вимог в сумі 968,96 грн, згідно квитанції №5829-2373-9010-6433 від 17.09.2024.

В свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що представник позивача в адміністративному позові вказав про необхідність стягнення із відповідачів понесених ним витрат на правову допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, поряд з іншим, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4статті 134 КАС Українивстановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина 5ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн подано:

- копію ордера про надання правничої (правової) допомоги серії АТ № 1078899 від 04.09.2024 (а.с.54);

копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001013 від 28.04.2015 (а.с.55)

- копію договору про надання правової допомоги від 04.09.2024 (а.с.56-57);

- копію акта про обсяг наданої правової допомоги за договором від 27.02.2024 (а.с.58).

Відтак, позивачем надані належні документи про понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, що дає підстави для вирішення судом питання необхідності відшкодування таких витрат.

Щодо відсутності доказів оплати послуг з надання правової допомоги, то Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.

Так, у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."

Також Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 за результатом розгляду справи № 280/2635/20 зазначив: КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

За змістом частини 9статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінивши характер наданої адвокатом правничої допомоги в цій справі, складність та категорію цієї справи, суд дійшов висновку про те, що надання усної консультації, підготовка адвокатом позовної заяви, не потребували значних зусиль. Також, суд бере до уваги те, що представником позивача уже двічі вивчалась практика та проводився збір доказів з приводу аналогічних спірних правовідносин у справах №300/3420/23 та 300/1974/24. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. З огляду на це, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є дещо завищеним та неспівмірним із складністю цієї адміністративної справи. Підсумовуючи наведене, суд вважає співмірним та справедливим відшкодувати позивачу судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову державного виконавця Івано- Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гановського Н.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №75535351 від 15.07.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня отримання повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ); відповідач - Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000).

Суддя Микитин Н.М.