Court ruling № 122012844, 30.09.2024, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/15261/24

1-кс/308/5776/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , розглянувши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна.

Клопотання мотивує тим, що:

У провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що працівниками УБН ГУНП в Закарпатській області, в ході проведення оперативно-розшукових заходів отримано інформацію про те, що на території Закарпатської області діє група осіб, які умисно, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю між собою, здійснюють незаконне виготовлення, придбання, зберігання та збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

В подальшому в ході проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій було встановлено що до вказаної протиправної діяльності, а саме до незаконного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів і психотропних речовин причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 .

16.09.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

16.09.2024проведено санкціонованийсудом обшукгаражного приміщення№ НОМЕР_1 ,що розташованеза адресою: АДРЕСА_2 ,на територіїгаражного кооперативу«Радіст» міжбудинками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ,що закоординатами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ,яким користується ОСОБА_5 ,в ходіякого виявленота вилучено: зіп-пакет з залишками речовини кристалічного походження білого кольору.

У клопотанні зазначено, що у зв`язку із тим, що вищеперераховані речі, які були вилучені у ході проведення обшуку мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні та необхідні проведення необхідних процесуальних та слідчих дій, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.

При обґрунтуванніклопотання слідчийпокликається наположення ст.98,п. 1 ч. 2 ст. 167, ч.ч. 1,2,3,11 ст. 170 КПК України.

У клопотанні вказано на те, що враховуючи, що постановою слідчого від 16.09.2024 вказані речі визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, а також можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому є необхідність у накладенні арешту на них.

На підставі викладеного, з метою збереження речових доказів, керуючись ст.ст. 36, 98, 170, 171, 234 КПК України, слідчий просить: накласти арешт на майно, яке було вилучено 16.09.2024 року, в ході проведення обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на території гаражного кооперативу «Радіст» між будинками № НОМЕР_2 та АДРЕСА_3 , що за координатами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_5 , а саме: зіп-пакет з залишками речовини кристалічного походження білого кольору, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

У судове засідання слідчий та прокурор не з`явилися, повідомлялися належним чином, при цьому прокурор подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Просить клопотання задоволити.

Власник, володілець майна у судове засідання не з`явився про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляв, заяв не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістомч.1ст.170КПК України,арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасововилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

16.09.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

16.09.2024 проведено обшук гаражного приміщення № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на території гаражного кооперативу «Радіст» між будинками № НОМЕР_2 та АДРЕСА_3 , що за координатами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_5 , в ході якого виявлено та вилучено: зіп-пакет з залишками речовини кристалічного походження білого кольору.

До матеріалів клопотання додано копію протоколу обшуку від 16.09.2024 року.

Згідно постанови слідчого від 16.09.2024 виявлені та вилучені під час обшуку речі визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Як передбачено п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя вважає, доведеним, що вилучені, в ході огляду місця події речі можуть мати значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.

При цьому, вказане в клопотанні майно на переконання слідчого судді, відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК Україниповинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання).

У даному кримінальному провадженні є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно може бути приховано, передано, пошкоджено або знищено заявленим володільцем. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Згідно з п. 3 ч. 2ст. 87 КПК Українисуд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема як порушення права особи на захист. Докази, передбачені цією статтею повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду (ч. 4ст. 87 КПК).

Слідчий суддя, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.

При цьому, слідчий суддя вважає, що вилучені в ході огляду місця події речі, можуть бути предметом експертних досліджень. Таким чином, в разі не накладення арешту на тимчасово вилучене майно, існує ризик втрати речових доказів, а відтак необхідно забезпечити у незмінному стані збереження речового доказу, та подальшого безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до зазначеного майна для забезпечення організації проведення експертиз.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно протоколу обшуку, в ході якого було виявлено та вилучено майно (на яке прокурор просить накласти арешт) було проведено 16.09.2024.

Клопотання надійшло до суду, та зареєстровано 25.09.2024 року. Разом із тим, слід зазначити що прокурором клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно направлено поштовим зв`язком. Згідно поштового конверту, лист із клопотанням було подано до відправлення в поштове відділення та оформлено 17.09.2024 .

Відповідно доч.1ст.116КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Таким чином в даному випадку органом досудового розслідування дотримано процесуальних строків передбачених КПК України.

При цьому слід зазначити, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно слідчим суддею враховано передбачені ч.2 ст. 173 КПК України підстави та обставини.

Так, слідчий суддя вважає, що на виконання вимог ч.1 ст. 173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст.170-173,175,309,394,395 КПК України,слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , розглянувши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 16.09.2024 року, в ході проведення обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Володимирська, на території гаражного кооперативу «Радіст» між будинками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , що за координатами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_5 , а саме: зіп-пакет з залишками речовини кристалічного походження білого кольору, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1