Court ruling № 120950409, 12.08.2024, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"12" серпня 2024 р. Справа № 300/6142/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА-Ф» до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про зупиненння дії розпорядження №296-л від 07.08.2024,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА-Ф» (надалі, також - ТОВ «ЛЕГЕНДА-Ф», Товариство, заявник) звернулося в суд до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження №296-л від 07.08.2024 року в частині анулювання ліцензій реєстраційний номер 09150308202401674 терміном дії з 01 червня 2024 року до 01 червня 2025 року, реєстраційний номер 09150308202401497 терміном дії з 18 травня 2024 року до 18 травня 2025 року, реєстраційний номер 09150308202401523 терміном дії з 18 травня 2024 року до 18 травня 2025.

Станом на момент розгляду заяви, позовна заява не подана.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЛЕГЕНДА-Ф» зазначило, що існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення його порушених прав та інтересів та суттєво впливає на ведення господарської діяльності, а саме, блокує формування доходу та виплати працівникам Товариства заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, яким ТОВ «ЛЕГЕНДА-Ф» повинен здійснити оплату за вже отриманий товар, що підтверджується актами звірки, проте товар за таких обставин не може бути реалізований.

Товариство наголосило, що в умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації, особливе значення має збереження функціонування суб`єктів економічної системи, які забезпечують саме існування такої системи, як загалом, шляхом здійснення активної господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і виконанням податкових та соціальних зобов`язань, зокрема, та вказане свідчить про те, що негативні наслідки, за період чинності оспорюваного розпорядження, є більше обтяжливими, ніж наслідки, які б могли виникнути у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження, що стосується ТОВ «ЛЕГЕНДА-Ф» не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, тому така вимога в частині зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача є обґрунтованою та відповідає положенням статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також КАС України).

Оскільки можливість здійснення позивачем господарської діяльності залежить від наявності відповідної ліцензії, анулювання якої призведе до припинення господарської діяльності, що матиме невідворотні наслідки, в зв`язку з чим заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

За приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, статтею 151 КАС України, визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Значення інституту забезпечення позову в КАС України полягає в тому, що цим інститутом захищаються законні права/інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Зокрема, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина 4 статті 150 КАС України).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо тимчасової охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення (в разі прийняття рішення на користь позивача). В тому числі метою забезпечення позову є запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (надалі, також - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно з приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Враховуючи вказане, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «ЛЕГЕНДА-Ф» є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, у зв`язку з чим останнім було отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями: реєстраційний номер 09150308202401674, реєстраційний номер - 09150308202401497, реєстраційний номер - 09150308202401523.

Зазначені ліцензії були анульовані згідно з розпорядженням ГУ ДПС в Івано-Франківській області №296-л від 07 серпня 2024 року.

Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів Товариства, оскільки діяльність ресторанів, що є основним видом діяльності ТОВ «ЛЕГЕНДА-Ф», можлива лише за наявності відповідних ліценцій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, блокує формування доходу та виплати працівникам Товариства заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, яким ТОВ «ЛЕГЕНДА-Ф» повинно здійснити оплату за вже отриманий товар, проте який за таких обставин не може бути реалізований.

Суд звертає увагу, що наразі не вбачається ознак очевидної протиправності вказаного розпорядження або очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Оцінку оскаржуваному розпорядженню можливо буде надати під час розгляду справи по суті.

Порядок анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-BP Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (надалі, також - Закон №481) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.

Так, анулювання ліцензії це позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження.

Відповідно до статті 3 Закону №481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Анулювання ліцензій має наслідком припинення функціонування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА-Ф»; втручання в господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА-Ф» до моменту перевірки правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження в судовому порядку.

Тим самим будуть істотно порушені права заявника, оскільки ТОВ «ЛЕГЕНДА-Ф», фактично позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність до моменту перевірки правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження.

Отже, судом встановлено, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, у зв`язку з чим для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №380/8301/22 та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі за №640/10679/22 від 11.01.2023.

Отже, з огляду на викладене, на переконання суду, у разі не зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №296-л від 07.08.2024, якщо позивачем при розгляді адміністративної справи буде доведено протиправність дій відповідача, та у випадку прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог і до моменту набранням ним законної сили, може скластись ситуація, при якій для відновлення прав позивача у подальшому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зазначає, що ухвала, якою вживаються заходи забезпечення позову жодним чином не встановлює законність чи протиправність розпорядження №296-л від 07.08.2024.

У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за цих обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.

З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА-Ф» про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частин 2 статті 153 КАС України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову

Керуючись статтями 150, 153, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА-Ф» (код ЄДРПОУ 32606203) до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.

Зупинити дію розпорядження №296-л від 07.08.2024 року в частині анулювання ліцензій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА-Ф» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями:

- реєстраційний номер 09150308202401674 терміном дії з 01 червня 2024 року до 01 червня 2025 року, за адресою роздрібної торгівлі: Україна, 76000, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 34А, БАР «ЛЕГЕНДА»;

- реєстраційний номер 09150308202401497 терміном дії з 18 травня 2024 року до 18 травня 2025 року, за адресою роздрібної торгівлі: Україна, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 25, Ресторан «Легенда»;

- реєстраційний номер 09150308202401523 терміном дії з 18 травня 2024 року до 18 травня 2025 року, за адресою роздрібної торгівлі: Україна, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, площа Ринок, 18А, КАФЕ «ЛЕГЕНДА-ЦЕНТР».

Повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГЕНДА-Ф» (код ЄДРПОУ - 32606203) про те, що позовна заява по суті спору повинна бути подана до 22.08.2024.

Учасникам справи копію ухвали негайно надіслати через підсистему Електронний суд.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ Мої справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.