Court ruling № 1208800, 15.10.2007, Lviv Administrative Court of Appeal

Головуючий у 1-ій інстанції Савченко Г.І.                                                                                           Справа 22а-1959/07

Господарський  суд Рівненської обл. №2/121                                                                                         Рядок статзвіту 23

Доповідач:Багрій В.М.

                                                  У х в а л а

                                  Іменем України

15 жовтня 2007 року                                                                       

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-Багрія В.М., 

                   суддів: Обрізка І.М., Улицького ВЗ.,

                              при секретарі: Поворознику Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постановугосподарського суду Рівненської областівід 10 травня 2007р. в справі за позовом дочірнього підприємства «Райс-Агросервіс» до Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2006 року № 0002762340/0.

в с т а н о в и л а :         

У березні 2007р. дочірнє підприємство «Райс-Агросервіс» звернулося до суду з позовом до Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.09.2006 року № 0002762340/0.

Покликалося на те, що Дубенською податковою державною інспекцією було проведено виїзну позапланову документальну перевірку, за результатами якої був складений акт № 73/23/30213384 від 11.09.2006 року.

На підставі обставин, викладених в акті, керівник контролюючого органу прийняв податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2006 року №0002762340/0, яким визначив підприємству суму податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість за основним платежем 108089,00грн., за штрафними санкціями 54044,50 грн., всього 162 133,50 грн.

В подальшому позивач зменшив позовні вимоги, просив визнати нечинним вказане податкове повідомлення-рішення на суму 161532 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що податковим органом було неправомірно встановлено порушення підприємством вимог п.4.2 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість», внаслідок чого неправомірно визначено податкове зобов’язання з ПДВ по операціях з безоплатної передачі в рекламних цілях товарно-матеріальних цінностей, що містять логотип підприємства або рекламу товарів, що постачалися на ринок і одночасно мали споживчу вартість. Підприємству, в зв’язку з цим, було неправомірно донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 32 938,00 грн.

Крім того, визнають неправомірними дії податкового органу в частині виключення зі складу податкового кредиту позивача з вартості об’єкту фінансового лізингу автомобіля в сумі 23979 грн. та 11989,50 грн. фінансових санкцій, а всього з нарахуваннями в цій частині в сумі 44983,50грн.

Не погоджуються з нарахуванням податковим органом, пов’язаним з неприйняттям ним уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 53720,00 грн. та 26860 грн. фінансових санкцій.

Просили оскаржуване податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 25 вересня 2006р. визнати нечинним.   

Постановою господарського суду Рівненської областівід 10 травня 2007р. позов задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002762340/0 від 25.09.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання позивачу на суму 161532 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Дубенська об’єднана державна податкова інспекція, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи порушив вимоги норм матеріального права та прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи.

Суд не врахував, що позивачем безоплатно надавалися товари з логотипом підприємства, які мають самостійну споживчу вартість, виключно засобами розповсюдження інформації не є, а в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» є поставкою товарів з відповідним оподаткуванням, тому необґрунтовано визнав дії податкового органу в цій частині неправомірними.

Суд без достатніх правових підстав прийшов до висновку про включення до податкового кредиту позивача суми податку, сплаченої при здійсненні фінансового лізингу автомобіля, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про неправомірність дій податкової інспекції в частині виключення з податкового кредиту суми ПДВ та застосування штрафних санкцій.

Господарський суд не прийняв до уваги, що подання позивачем уточнюючого розрахунку за грудень 2005р., яким було уточнено показники за липень 2005р., суперечать Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому визначення податкового зобов’язання в цій частині позивачу та застосування фінансових санкцій є правомірними.

Просить скасувати постановугосподарського суду Рівненської областівід 10 травня 2007р. і прийняти нове рішення, яким в позові дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс» відмовити .

Вислухавши суддю-доповідача, представника Дубенської ОДПІ, який апеляційну скаргу підтримав, представників ДП «Райз-Агросервіз», які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог ДП «Агро сервіз», господарський суд Рівненської області з усією повнотою з’ясував, що підприємство-позивач щорічно, в межах бюджету витрат на рекламні заходи, замовляє рекламні матеріали з логотипом підприємства та нанесенням на них назв товарів, що поставляються на ринок – календарі, кепки, парасолі, брелки, годинники і т.д., які безоплатно розповсюджуються серед відвідувачів на виставках, ярмарках, інших заходах з участю позивача і виконують при цьому виключно рекламну функцію, оскільки містять спеціальну інформацію про продукцію підприємства з метою одержання ним прибутку.

Судом прийнято до уваги лист ДПА України від 3.06.2002р. №3428/6/15-1215-26, згідно якого, якщо матеріальні носії реклами є виключно засобами розповсюдження інформації, то таке розповсюдження рекламного продукту по своїй суті не підпадає під поняття продажу товару, визначення якого дано в Законі України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого зроблено обґрунтований висновок про те, що розповсюдження позивачем носіїв реклами не є ні продажем товарів, ні поставкою товарів в розумінні зазначеного Закону. Тому проведення податковим органом нарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій позивачу суд правомірно визнав необґрунтованим.

Переконливими є висновки господарського суду в частині визнання неправомірними дій Дубенської ОДПІ по виключенню з податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої при отриманні автомобіля у фінансовий лізинг та зменшенню такого кредиту на суму 23979,08 грн.

Судом встановлено, що автомобіль не був придбаний позивачем в розумінні п.п.7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отриманий за фінансовим лізингом. Придбання автомобіля у власність може мати місце в кінці строку угоди про лізинг, тому господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач мав право на збільшення податкового кредиту по даній операції фінансового лізингу, податковий кредит підприємству було зменшено безпідставно.

Повністю ґрунтуються на положеннях закону і висновки господарського суду в частині неправомірності дій податкового органу, який не врахував уточнюючий розрахунок за грудень 2005р., донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій, оскільки такий розрахунок був прийнятий податковим органом 20.04.2006р. Позивач жодних порушень положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не вчинив.

Постанова господарського суду Рівненської області прийнята на підставі глибокого дослідження спірних обставин справи, об’єктивного аналізу доказів, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, детального посилання на норми діючого законодавства, є переконливою, законною та обґрунтованою, тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки суперечать доказам в справі та нормам матеріального законодавства. Підставою для задоволення апеляційної скарги вони, в зв’язку з цим, бути не можуть.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,                                                                                                    

                                                    у х в а л и л а :

Апеляційну скаргуДубенської об’єднаної державної податкової інспекціїзалишити без задоволення.

Постановугосподарського суду Рівненської областівід 10 травня 2007р.залишити без змін.

Ухвала може бути протягом одного місяця оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

           Головуючий:                                                                        В.М.Багрій

            Судді :                                                                                 В.З.Улицький

                                                                                                  І.М.Обрізко