Decision № 120772921, 22.07.2024, Perechyn District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 304/1701/24 Провадження № 2-а/304/17/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ганька І.І.,

за участі секретаря судового засідання Галас Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 304/1701/24 за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Бондарєва Олексія Григоровича до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2498067 від 28 червня 2024 року,

У С Т А Н О В И В:

адвокат Бондарєв О.Г. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся у суд з вищевказаною позовною заявою, яку мотивує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2498067 від 28 червня 2024 року, накладено на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за те, що він нібито 28 червня 2024 року о 21.42 год по вулиці Центральній в с. Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом, під час зупинки не увімкнув покажчик правого повороту, чим порушив підпункт «б» п. 9.2 ПДР України та скоїв, на думку правоохоронців, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Заперечення позивача та його твердження, що сигнал світловим покажчиком повороту правого напрямку перед зупинкою транспортного засобу було подано, поліцейський проігнорував та почав складати адміністративні матеріали. Вважає, що при розгляді справи про адміністративні правопорушення та при складанні оскаржуваної постанови були допущені грубі порушення актів адміністративного законодавства, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, заслухати пояснення особи, звинуваченої у скоєнні правопорушення, роз`яснити його права та надати можливість заявити клопотання і розглянути таке. Однак в оскаржуваній постанові відсутні докази вчинення правопорушення, а також заперечення позивача. Представник позивача звернув увагу на те, що не увімкнення покажчика правого повороту під час зупинки є порушенням правил, встановлених підпунктом «а» пункту 9.2 Розділу 9 Правил дорожнього руху, тоді як в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив пункт 9.2 «б» ПДР. Більше того, частиною 2 ст. 122 КУпАП не встановлена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами саме під час зупинки транспортного засобу. Оскільки за таких обставин вважає, що накладене адміністративне стягнення на ОСОБА_1 є незаконним та таким, що не підтверджено жодними доказами, а відтак просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2498067 від 28 червня 2024 року відносно останнього за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 510 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2024 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у Перечинському районному суді Закарпатської області у судовій справі № 304/1701/24 визначено суддю Ганька І.І.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 10 липня 2024 року прийнято подану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явилися, однак останній подав заяву про проведення розгляду справи у відсутності сторони позивача, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, хоча про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. Крім цього, до початку судового засідання для розгляду справи по суті такий відзив на позов не подав без поважних причин, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує вказане як визнання ним позову.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд встановив, що 28 червня 2024 року поліцейським відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області рядовим поліції Дякуличем Юрієм Євгеновичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2498067, відповідно до якої цього ж дня о 21:42:32 по вулиці Центральній в с. Дубриничі Закарпатської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, під час зупинки не увімкнув покажчик правого повороту, чим порушив пп. б п. 9.2 ПДР, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, за що до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Адвокат Бондарєв О.Г., звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, вказував на відсутність доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину, при цьому звернув увагу суду на те, що не увімкнення покажчика правого повороту під час зупинки є порушенням правил, встановлених підпунктом «а» пункту 9.2 Розділу 9 Правил дорожнього руху, тоді як в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив пункт 9.2 «б» ПДР, більше того, частиною 2 ст. 122 КУпАП не встановлена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами саме під час зупинки транспортного засобу), а відтак вказує на неможливість кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Так, згідно з підпункту «а» пункту 9.2 Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.

Підпунктом «б» пункту 9.2 вказаних Правил визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

При цьому, частина 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Таким чином, суд вважає, що твердження адвоката Бондарєва О.Г. заслуговує уваги, оскільки не увімкнення покажчика правого повороту під час зупинки не може вважатися порушенням підпункту «б» пункту 9.2. Правил дорожнього руху.

При цьому, будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП відповідачем не надано. Крім цього, доводи представника позивача щодо відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення також не спростовані.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Таким чином, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення відповідачем вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження представника позивача про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення будь-якими доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Крім цього, суд встановив, що відповідно до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3747803788.1 від 07 липня 2024 року позивачем сплачено 605,60 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 5, 19, 20, 73-74, 77-78, 90, 159 ч.4, 194, 229, 241-246, 268, 286 КАС України, ст. ст. 122, 222, 251, 258, 283, 288 КУпАП, суд

У Х В А Л И В:

позов представника ОСОБА_1 адвоката Бондарєва Олексія Григоровича до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2498067, винесену поліцейським відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області рядовим поліції Дякуличем Юрієм Євгеновичем 28 червня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) грн 00 коп скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 286 КАС України, подається у письмовій формі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Бондарєв Олексій Григорович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108913; місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13.

Головуючий:Ганько І. І.