Decision № 119932945, 21.06.2024, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2024 року № 640/16293/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича (далі відповідач), в якому просить визнати дії відповідача щодо завершення виконавчого провадження неправомірними; скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу №64612639 від 12 вересня 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що повертаючи виконавчий документ без виконання, відповідач протиправно посилається на пункт 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на день винесення оскаржуваної постанови жодним нормативно-правовим документом не встановлено заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника або проведення інших виконавчих дій стосовно боржника у виконавчих провадженнях, відкритих з примусового виконання виконавчих написів нотаріусів.

На переконання позивача, оскаржувана постанова не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа, з якими пункт 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін , запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надіслано матеріали виконавчого провадження.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про розгляд справи повідомлені належним чином.

У відповідності до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №94647 від 20.11.2020 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» суми заборгованості за кредитним договором 258629260 у розмірі 10804,50 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменком Денисом Олеговичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2021 ВП №64612639 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса №94647 від 20.11.2020.

Одночасно, з постановою про відкриття виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 23.02.2021 у сумі 1080,40 грн, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.02.2021 у сумі 494,00 грн.

Також, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва сформована вимога виконавця до АТ КБ «ПриватБанк» про надання інформації про всі відкриті рахунки, картки, а також залишки коштів на рахунках боржника.

Крім того, в межах виконавчого провадження №64612639 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменком Денисом Олеговичем винесено постанову від 02.03.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та постанову від 25.06.2021 про арешт коштів боржника.

12 вересня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменком Денисом Олеговичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до якої приватним виконавцем встановлено, що згідно пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» забороняється у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів, у зв`язку з чим, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис №94647, виданий 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, повернуто стягувачу - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

Позивач, вважаючи постанову приватного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу протиправною, а свої права порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пункту 7 частини 3 цієї статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст. 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу стягувачу прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменком Денисом Олеговичем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.

Так, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини 1 цієї статті є встановлення безпосередньо у законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Разом з тим, приватний виконавець послався на приписи пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1404-VIII, яким встановлена заборона у період дії воєнного стану примусового виконання виконавчих написів нотаріусів.

Так, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан, який триває надалі.

Таким чином, на даний час приписами «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1404-VIII чітко встановлена заборона на період дії воєнного стану та до моменту його закінчення примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.

При цьому, у відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Тобто, з аналізу положень статті 10 Закону № 1404-VIII вбачається, що формулювання «примусове виконання» включає у себе всі процесуальні дії, які може вчиняти виконавець під час виконання виконавчого документа.

Отже, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України заборону щодо вчинення примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, суд дійшов висновку, що відповідач, повертаючи виконавчий документ стягувачу без виконання, діяв на підставі та у межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

Посилання позивача на відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без виконання є безпідставними, оскільки, як встановлено судом вище, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, законодавцем було чітко встановлена заборона щодо вчинення виконавчих дій/примусового виконання виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, відповідно до частин 4, 5 статті 37 Закону № 1404-VIII встановлено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

В свою чергу, у відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Також, суд звертає увагу, що у відповідно до приписів пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Поряд з цим, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості зупинення чи відстрочення виконання виконавчих написів нотаріусів на період дії воєнного стану на території України. А встановлена законодавцем заборона на примусове виконання виконавчих написів нотаріусів не диференціюється за часом відкриття виконавчого провадження або видачою виконавчого напису.

Також, суд вважає безпідставними посилання позивача на лист Міністерства юстиції України, оскільки такі роз`яснення носять виключно інформаційний характер і не встановлює нових правових норм.

Отже, вищевикладене дає підстави для висновку про відсутність будь-яких порушень прав позивача з боку приватного виконавця, оскільки, в даному випадку строк пред`явлення виконавчого документа не закінчився та на даний час призупинений на момент дії відповідної заборони щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріусів на час дії воєнного стану на території України, що свідчить про те, що в подальшому, після закінчення дії відповідної заборони стягувач має право повторно його пред`явити до виконання без пропущення строків звернення.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу №64612639 від 12 вересня 2022 року винесена відповідачем обґрунтовано, з дотриманням норм законодавства України, у зв`язку з чим підстав для її скасування немає.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 34, офіс 511, код ЄДРПОУ 42254696) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 172, офіс 65) про визнання протиправними дій, скасування постанови, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.