Court ruling № 119425713, 31.05.2024, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"31" травня 2024 р.справа № 300/3593/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши заяву про закриття провадження у справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13662300, вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76007) до товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор експрес» (код ЄДРПОУ 45381132, вул. Мазепи, 160А, м. Івано-Франківськ, 76026) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 46 846,28 грн,

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (надалі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор експрес» (надалі ТОВ «Вектор експрес») про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 46 846,28 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У подальшому, на адресу суду 29.05.2024 надійшла заява представника позивача, згідно якої позивач просить суд закрити провадження у даній справі у зв`язку із сплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені, заявлених позивачем до стягнення та, як наслідок, стягнути з ТОВ «Вектор експрес» судовий збір, сплачений за подання позовної заяви Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, за своїм змістом зазначена заява є заявою про відмову від позову.

Розглянувши заяву позивача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Частина 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Відповідно до частини 1 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Зважаючи на те, що такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси, суд, на підставі статей 47, 189 Кодексу адміністративного судочинства України, приймає відмову позивача від позову.

Пунктом 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі №300/3593/24 слід закрити з підстави, визначеної пунктом 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до частини другої статті 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Окрім цього, згідно з частиною 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, частиною 1 коментованої статті встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зокрема, положеннями частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Як наслідок, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (стаття 140 КАС України), а також повернення судового збору (стаття 142 КАС України).

Так, відповідно до статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

В той же час, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов`язку відшкодування понесених позивачем суб`єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Наведена правова позиція щодо застосування положень статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2022 у справі №826/16473/15 (адміністративне провадження № К/9901/47471/21), яка в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Застосовуючи цей висновок до обставин справи, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовної заяви. Доказів понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи відповідачем суб`єктом владних повноважень, суду не надано.

На підставі наведеного, керуючись статтями 47, 140, 189, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

заяву Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 29.05.2024 за №05.1-265/564 задовольнити частково.

Провадження у справі №300/3593/24 за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор експрес» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 46 846,28 грн закрити.

У присудженні за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор експрес» понесених судових витрат на сплату судового збору відмовити.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачу ухвалу надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/Кафарський В.В.