Decision № 119425656, 30.05.2024, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2024 р. справа № 300/7603/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.10.2023 та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.10.2023 за №091630017524; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.10.2023, дня звернення за пенсією.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що 20.10.2023 пенсійним органом прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Загальний страховий стаж позивача складає 32 роки 6 місяців 29 днів, пільговий стаж за Списком №2 13 років 4 місяці 28 днів. Згідно поданих документів до страхового та пільгового стажу роботи позивача зараховано всі періоди. Позивач не досягла віку 55 років, тому умови призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначаються згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Звертає увагу на листи Міністерства юстиції України від 26.12.2008 №758-0-2-08-19 та від 30.01.2009 №Н-35267-18 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» в яких повідомляється, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданим одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.61)

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на позовну заяву стосовно заявлених позовних вимог також заперечує. Зазначає, що позивач на дату звернення за призначенням пенсії 16.10.2023, не набула пенсійного віку, тому не має законного права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2. Пільговий стаж роботи позивача по Списку №2 склав 13 років 4 місяці, загальний стаж 32 роки 6 місяців. Право на пенсійну виплату позивач матиме з 13.03.2028. Стверджує, що відповідно до п.2 ст.114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (а.с.66).

Позивач скористалася правом подання відповідей на відзиви, в яких не погоджується із доводами відповідачів, з підстав аналогічних позовній заяві (а.с.74-76).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

16.10.2023 ОСОБА_1 , у віці 50 років, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.84).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №091630017524 від 20.10.2023 позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 6 місяців 29 днів, пільговий стаж роботи становить 13 років 4 місяці 28 днів, а також, із посиланням на статтю 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування вказано, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і при стажі роботи для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначених роботах не менше 10 років (а.с.83).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом повідомило позивача про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.20).

Згідно розрахунку стажу роботи позивача страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 6 місяців 29 днів, в тому числі стаж роботи за Списком №2 13 років 4 місяці 29 днів (а.с.79).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 2 Закону України Про пенсійне забезпечення (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До внесення змінЗаконом №213-VIIIустаттю 13 Закону №1788-XIIбуло передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином,Законом України від 02.03.2015 №213-VIIIвіковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (надалі також - Закон №2148-VIII),Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-ІVдоповнено розділом XIV-1 Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Так, зокрема, згідно п.2 ч. 2 ст.114 Закону №1058-ІV(в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б"ст.13 Закону України Про пенсійне забезпеченняв редакціїЗакону України від 02.03.2015 №213-VIIIта п.2 ч.2ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванняв редакціїЗакону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.

Згодом, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. …".

Проаналізувавши все вищевикладене, зокрема наведене рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №2, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 50 років за пунктом "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за п.2 ч.2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні цього спору, суд враховує принцип верховенства права, відповідно до якого, згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними та ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі "Броньовський проти Польщі" ("Broniowski v. Poland"), заява №31443/96, пункт 115).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2, зокрема пункт "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.

Таким чином, у розглядуваній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.

У відзивах на позов відповідачі вказують на необхідність досягнення позивачем 55 років, що є однією з умов призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, визначеною пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058. При цьому, позивач, на думку відповідачів, не набула право на пенсію за віком на пільгових умовах так як не досягнула необхідного віку.

Наявні в матеріалах справи докази свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачами щодо:

- достатності у позивача загального і пільгового стажу для призначення пенсії по Списку №2;

- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;

- зайнятості повний робочий день із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачам разом із заявою від 16.10.2023 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення умов для призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого державою Україна пенсійного забезпечення.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідачів щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Суд вважає безпідставними доводи Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, наведені у відзиві на позов, зокрема стосовно того, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 не підлягають застосуванню, та його положення застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом від 03.10.2017 №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення такої пенсії, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 предметом конституційного контролю була, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами внесеними Законом України №213, яка регламентувала призначення пенсій за віком на пільгових умовах, а також пенсій за вислугу років.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.10.2023, дня звернення за пенсією, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Із вказаного слідує, що після реєстрації 16.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 в справі №500/1216/23, від 07.05.2024 в справі №460/38580/22.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, враховуючи, що станом на час внесення Законом України від 02.03.2015 №213-VIII змін у ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення позивач здобула необхідний загальний і спеціальний страховий стаж, на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пільгової пенсії (16.10.2023) досягла 50-річного віку, за розрахунками Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області має необхідний спеціальний стаж роботи за Списком №2 та загальний страховий стаж, суд зазначає, що з 23.01.2020 - моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020р. №1-р/2020 у позивача виникло право на призначення відповідної пільгової пенсії, тому порушене її право підлягає захисту шляхом зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу з 16.10.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Підсумовуючи все вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем згідно квитанції від 03.11.2023 №3 підтверджено сплату судового збору на суму 1073,60 гривень (а.с.13).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 751,52 грн. (70 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.10.2023 №091630017524.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 16.10.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 751,52 грн. (сімсот п`ятдесят одна гривня 52 копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),

відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів,Львівська область, 79016),

відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.