№ 119359082, 28.05.2024, Velykyi Bereznyi District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 298/836/24

Номер провадження 3/298/560/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року смт. Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали об`єднаної справи №298/836/24 (провадження 3/298/560/24), які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кременчуг, Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, за ч.1 ст. 204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшли два протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.204-1КУпАП та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Постановою суду від 28 травня 2024 року справи №298/836/24 (провадження 3/298/560/24) та №298/837/24 (провадження 3/298/561/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-1 КУпАП та ч.1 ст.185-10 КУпАП об`єднано в одне провадження, об`єднаній справі присвоєно номер №298/836/24 (провадження 3/298/560/24).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №014304 від 21 квітня 2024 року, 20 квітня 2024 року о 07 год. 55 хв. на околиці населеного пункту Стужиця Ужгородського району Закарпатської області на відстані 700 метрів до лінії державного кордону в районі 39 прикордонного знаку Словацької Республіки було виявлено та затримано гр. України ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетинання державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Своїми діями порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №014310 від 21 квітня 2024 року, 20 квітня 2024 року о 07 год. 55 хв. на околиці населеного пункту Стужиця Ужгородського району Закарпатської області на відстані 700 метрів до лінії державного кордону в районі 39 прикордонного знаку Словацької Республіки було виявлено та затримано гр. України ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетинання державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Під час спроби незаконного перетину державного кордону України вдався до втечі та вчинив злісну непокору, а саме не виконав неодноразову повторену закону вимогу військовослужбовця ДПСУ зупинитись і продовжував тікати. Своїми діями порушив вимоги ст. 34 Закону України «Про ДПСУ» від 03.04.2003 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд зауважує, що у протоколах про адміністративне правопорушення ЗхРУ №014304 від 21 квітня 2024 року та ЗхРУ №014310 від 21 квітня 2024 року, складених стосовно ОСОБА_1 , містяться підписи останнього про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Великоберезнянському районному суді.

В матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 від 20.04.2024 року, в яких він просить розглянути справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП та ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, без його участі, яке відбудеться у Великоберезнянському районному суді за адресою: смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 22, у зв`язку з сімейними обставинами. Свою провину визнає, обіцяє такого більше не повториться.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, суддею зауважується, що ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.

Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.

За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.

Відповідно до ч.1 ст.268КУпАП України справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

За змістом ст.268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 126 КупАП та ст. 130 КУпАП України, не є обов`язковою.

28 травня 2024 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить розглянути справу №298/836/24 без його участі.

За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст.268КУпАП вважає, що дану справу може бути розглянуто.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Положеннями ч.1 ст.204-1КУпАП встановлено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно ст.9Закону України"ПроДержавний кордонУкраїни" перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Згідно п.6 ч.1 ст.8Закону України"Проправовий режимвоєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Положеннями ч.1ст.185-10КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Об`єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено уст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов`язків.

У відповідності дост. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України - непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та ч. 1ст. 185-10 КУпАП, дії останнього за вказаними частинами статей КУпАП, як спроба незаконного перетину державного кордону, будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон та злісна непокора законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, кваліфіковані вірно.

Факт скоєннята винуватість ОСОБА_1 у вчиненніадміністративних правопорушеньпередбачених ч.1ст.204-1КУпАП тач.1ст.185-10КУпАП,окрім визнанняним вини,повністю підтверджуєтьсясукупністю зібранихпо справіта досліджениху судовомузасіданні доказів,а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ №014304 від 21 квітня 2024 року. Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом протоколу, отримання примірнику протоколу;

- протоколом про адміністративне затримання від 20 квітня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 був затриманий о 07 год. 55 хв. 20 квітня 2024 року на строк до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення. ОСОБА_1 22 квітня 2024 року о 14 год. 10 хв. був звільнений на підставі з`ясування обставин правопорушення;

- протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 20 квітня 2024 року, за відомостями якого інспектор прикордонної служби 2 категорії технік відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_2 , провів особистий огляд, огляд речей ОСОБА_1 ;

- протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ №014310 від 21 квітня 2024 року. Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом протоколу, отримання примірнику протоколу;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.04.2024 року, в яких він пояснює, що 18.04.2024 року прибув в Закарпатську обл. в м.Воловець. З даного міста він вирушив в пішому порядку по горам та населеним пунктам за маршрутом: Воловець - Розтока - Люта - Вишка - Кострино (орієнтир пансіонат) - далі по хребту через Домашинський верх до лінії державного кордону України. Дві ночі він ночував в горах. 20 квітня 2024 року о 07 год 55 хв на околиці населеного пункту Стужиця Ужгородського району Закарпатської області на відстані 700 метрів до лінії державного кордону в районі 39 прикордонного знаку Словацької Республіки він був виявлений та затриманий під час спроби незаконного перетинання державного кордону, в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Під час спроби незаконного перетину державного кордону України вдався до втечі та вчинив злісну непокору, а саме не виконав неодноразову повторену законну вимогу військовослужбовця ДПСУ зупинитись і продовжував втікати;

- письмовими поясненнями іпс вищої категорії низ ВПС «Стужиця» ОСОБА_3 від 20.04.2024 року, в яких він зазначає, що відповідно до рішення НВПС «Стужиця» майора ОСОБА_4 виконував наказ на охорону Державного кордону України в складі зміни прикордонних нарядів з позиції місця тривалого несення служби на напрямку 40 прикордонного знаку Словацької Республіки в прикордонному наряді «Помічник старшого зміни прикордонних нарядів». 20 квітня 2024 року о 07 год 55 хв. ним на околиці населеного пункту Стужиця Ужгородського району Закарпатської області на відстані 700 метрів до лінії державного кордону в районі 39 прикордонного знаку Словацької Республіки було виявлено та затримано гр.України ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетинання державного кордону, в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Під час спроби незаконного перетину державного кордону України гр.України ОСОБА_1 вдався до втечі та вчинив злісну непокору, а саме не виконав неодноразову повторену законну вимогу військовослужбовця ДПСУ зупинитись і продовжував втікати;

- письмовими поясненнями заступника начальника відділу прикордонної служби з персоналу ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_5 від 20.04.2024 року, в яких він зазначає, що в період з 08:00 19.04.2024 року по 08:00 20.04.2024 року виконував наказ на охорону державного кордону України в прикордонному наряді «Старший зміни прикордонних нарядів». 20 квітня 2024 року о 07 год 55 хв йому надійшла доповідь від старшого сержанта ОСОБА_3 про те, що на околиці населеного пункту Стужиця Ужгородського району Закарпатської області на відстані 700 метрів до лінії державного кордону в районі 39 прикордонного знаку Словацької Республіки був виявлений та затриманий гр.України ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетинання державного кордону, в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Під час спроби незаконного перегину державного кордону України вдався до втечі та вчинив злісну непокору, а саме не виконав неодноразову повторену законну вимогу військовослужбовця ДПСУ зупинитись і продовжував втікати;

- копією паспорта громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон виданого на ім`я ОСОБА_1 ; копією посвідчення водія виданого на ім`я ОСОБА_1 ; довідкою про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів з додатками; фототаблицею затримання 1-го гр. України; фото таблицею речей, які були у затриманого з собою; фото руху однієї особи в бік державного кордону України, яке зафіксовано на фото пастку; фото таблицею коштів, які були у затриманого з собою; схемою порушення; витягом з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) в період із 20.00 19.04.2024 року по 20.00 20.04.2024 року; заявою ОСОБА_1 від 20.04.2024 року, в якій він зазначив, що не потребує послуг адвоката з центру безоплатної вторинної правової допомоги, близьких родичів повідомляти про затримання відмовляється.

Суд констатує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного станув Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022року, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, востаннє Указом Президента України №271/2024 від 06.05.2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 14.05.2024 року строком на 90 діб.

Відтак правопорушення ОСОБА_1 вчинив у період дії воєнного стану.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1ст.204-1КУпАП та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Санкція ч. 1 ст.204-1 КУпАПтягне за собою накладення штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Санкція ч.1ст.185-10 КУпАП, передбачає накладення штрафувід п`ятдесятидо станеоподатковуваних мінімумівдоходів громадянабо виправніроботи настрок відодного додвох місяцівз відрахуваннямдвадцяти відсотківзаробітку,або адміністративнийарешт настрок доп`ятнадцяти діб.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно дост. 23 КУпАПадміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Даних про притягнення протягом року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, визначенихст.17 КУпАП, у даній справі не встановлено, передбаченіст.38 КУпАПстроки накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи не закінчились.

У порядку вимог ст.ст.33-35 КУпАПпри накладенні на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185-10 КУпАП та ч.1 ст.204-1 КУпАП,суд враховує встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, характер скоєного проступку, умови та ситуацію, в яких правопорушення вчинене, особу ОСОБА_1 , який вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень визнав повністю,беручи до уваги ступінь вини винної особи та її майновий стан, суд приходить до висновку про необхідність застосування стягнення на підставі ст.36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за ч.1 ст.204-1 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На переконання суду, таке стягнення буде достатнім для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і відповідатиме визначенійст.23 цього Кодексуметі адміністративного стягнення.

Крім того, згідност. 40-1 КУпАПсудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з ОСОБА_1 в доход держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст.33,34,36,185-10, 204-1,283,284,285,287 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1 КУпАП, ч.1ст.185-10КУпАП та на підставіст.36 КУпАПзастосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок на рахунок №UА908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Зизич В.В.