Court ruling № 119211366, 22.05.2024, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.05.2024 Справа № 914/1256/24

Господарський суд Львівської області у складі судді У.І. Ділай, розглянувши заяву Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (79013, м.Львів, вул. Ак.Сахарова, буд.2, ідентифікаційний код 03328406) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за договором укладеним у спрощений спосіб заборгованості у розмірі 8907,35 грн та 302,80грн витрат зі сплати судового збору.

Встановив:

Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс»» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 за договором укладеним у спрощений спосіб заборгованості у розмірі 8907,35 грн.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на таке.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Частина 1 ст. 12 ГПК України визначає, що Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно з ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Як вбачається з поданої заяви про видачу судового наказу, договір між заявником та боржником укладено у спрощеній не письмовій формі, що не відповідає положенням статті 148 ГПК України.

Пунктом 3 ч.1 ст.152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Суд звертає увагу заявника на положення ч.2 ст.153 КПК України, відповідно до якої відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 148,152,153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Львівському комунальному підприємству «Львівелектротранс» у видачі судового наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Ділай У.І.