Decision № 118930613, 08.05.2024, Poltava District Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/16011/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/16011/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром та зобов`язати ГУПФ здійснити перерахунок та виплату у повному обсязі пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з моменту подачі заяви до відповідача.

В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який обмежив виплату його пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів з 01.01.2023.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що враховуючи норму статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір пенсійної виплати з обмеженням її граничного розміру на рівні десяти прожиткових мінімумів складає для позивача 20 930,00 грн. При цьому прийняття рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №7-р(І)2023 по справі №3-51/2021 (115/21), згідно з яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають виплачуватись в порядку визначеному законом та не можуть залежати від фінансових ресурсів, жодним чином не змінює законодавчого врегулювання питання застосування обмеження граничного розміру пенсії (а.с. 19-22).

У відповіді на відзив позивач навів доводи аналогічні тим, що приведені у позовній заяві (а.с. 43-45).

Ухвалою суду від 30.11.2023 провадження у справі №440/16011/23 було зупинено до вирішення Конституційним Судом України справи №3-123/2023(229/23) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, першого речення частини третьої статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Ухвалою суду від 07.05.2024 поновлено провадження у справі №440/16011/23.

Розгляд справи, відповідно до частини 2 статті 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Полтавською облдержадміністрацією 18.03.2019, є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи (а.с. 5). Як свідчать матеріали пенсійної справи 19.07.2022 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності через захворювання, яке пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС (в період проходження ВС), відповідно до довідки МСЕК серії АБ №0033619 від 19.07.2022. Посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії ліквідатор № 007104 видане 29.03.2019 (а.с. 32-37).

Позивач з 15.09.1997 перебуває на обліку в ГУПФ, де отримує пенсію по інвалідності (в розмірі відшкодування фактичних збитків) відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

13.09.2023 Перший сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення № 7-р(І)/2023, у якому дійшов висновку про те, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону №796 застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, суперечить статті 8 Конституції України.

У зв`язку з цим 19.09.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків без обмежень (а.с. 7).

У відповідь відповідач листом від 29.09.2023 №21917-21543/П-02/8-1600/23 повідомив ОСОБА_1 про те, що він отримує пенсію у максимальному розмірі, що відповідає десяти прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність, відповідно до норм ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Підстав для перегляду розміру пенсії немає (а.с. 8-9).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить також зобов`язати ГУПФ здійснити перерахунок та виплачувати йому в подальшому пенсію без обмеження її максимального розміру з моменту подачі заяви до ГУПФ, тобто з 19.09.2023.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-ХІІ).

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Закону №796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 з 15.09.1997 перебуває на обліку в ГУПФ, де отримує пенсію по інвалідності (в розмірі відшкодування фактичних збитків) відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону №796-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. 19.07.2022 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності через захворювання, яке пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС (в період проходження ВС), відповідно до довідки МСЕК серії АБ №0033619 від 19.07.2022.

До пенсійної страви позивача було долучено довідку 17-ї самостійної державної пожежної частини м. Лубни від 16.02.2005 №410 про отриманий заробіток в зоні відчуження №3, №2 за період з 25.07.1986 по 25.08.1986, з якого обчислюється розмір пенсійної виплати та розрахунок заробітної платні за роботу у зоні відчуження (а.с. 30-31).

Згідно з матеріалами пенсійної справи основний розмір пенсії від середнього заробітку з 01.03.2023 становить 99285,34, призначено цільову допомогу інвалідам війни 2 групи у розмірі 50 грн та підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 2093 грн) у розмірі 837,20 грн. Розмір пенсії з надбавками на дату звернення до пенсійного органу становить 85 711,89 грн, проте максимальний розмір пенсії встановлено у розмірі 20 930,00 грн (а.с. 36-37).

Вирішуючи питання наявності правових підстав для обмеження розміру пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд враховує наступне.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.

За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до статті 67 Закону № 796-XII, внаслідок чого частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону №796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема Закону №796-XII та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23.

Верховний Суд з урахуванням висновків, викладених у постанові від 25.01.2023 у справі №380/12268/20 та у постанові від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, зазначив, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів у сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

Норми статті 2 Закону №3668-VI також кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 67 Закону №796-XII.

Однак, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, так само припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.

З урахуванням вищенаведеного суд зазначає, що з 19.09.2023 (момент звернення позивача до ГУПФ із відповідною заявою) по 19.03.2024 включно припис статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем.

Відтак ГУПФ у вказаний період правомірно керувалося положеннями вказаних законів, обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Однак з 20.03.2024 відповідач втратив правові підстави на обмеження пенсії позивача максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.

При цьому суд визнає безпідставним посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №7-р(І)2023, оскільки вказаним рішенням визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 50 Закону №796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, тоді як визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону №796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, вказане рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №7-р(І)2023 не стосується положень Закону №3668-VI та Закону №796-XII в частині обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Підсумовуючи усе вищенаведене, суд зазначає, що обмежуючи у період з 19.09.2023 по 19.03.2024 розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, відповідач діяв правомірно.

Однак, з 20.03.2024 відповідач втратив правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром з огляду на висновки Конституційного Суду України, сформульовані у рішенні від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.

Відтак дії ГУПФ щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2024 максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, суд визнає протиправними та зобов`язує ГУПФ здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії .

Відповідно, вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту подачі заяви до ГУПФ, тобто з 19.09.2023, задоволенню не підлягає з мотивів безпідставності.

Так само не може бути задоволеною вимога позивача щодо зобов`язання відповідача виплачувати у подальшому пенсію без обмеження її максимального розміру, оскільки об`єктом захисту в адміністративному суді, відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 КАС України, можуть бути лише порушені права, свободи або законні інтереси особи, а не перспектива їх порушення.

Тож позов у цілому слід задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону як особа з інвалідністю 2 групи, інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження з 20.03.2024 розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36600).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун