Decision № 118002556, 29.03.2024, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/194/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", м.Харків про стягнення 194 234,30грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Ремонтно-будівельне підприємство "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (надалі - відповідач) про стягнення 194234,30грн., з яких: 183189,53грн. основного боргу, 9159,48грн. пені, 1003,52грн. річних процентів від простроченої суми, 881,77грн. інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, як правонаступником замовника за договором про надання послуг №235-10/20 від 09.06.2020, своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг відповідно до Акту приймання виконаних будівельних робіт, підписаного сторонами даного договору 28.07.2021.

Ухвалою від 29.01.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

В той же час учасники справи скористалися своїм правом на подання наступних заяв по суті справи.

14 лютого 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти вимог позивача заперечив та просив у задоволенні позову відмовити. При цьому, просить визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача у період з 24.02.2022 по теперішній час та у відповідність до ч. 1 ст. 2 ГПК України застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій. Відповідач просить суд не застосовувати до нього відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі більше, ніж 5% (п`ять відсотків) від підрахованих позивачем, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування. Також відповідач просить застосувати принцип справедливості замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem).

Даний відзив подано відповідачем у строк, що був встановлений ухвалою про відкриття провадження у даній справі, а тому його прийнято судом та разом із доданими матеріалами долучено до справи.

16 лютого 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він проти доводів відповідача заперечив. Зазначив, що відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов`язання з оплати послуг за договором про надання послуг №235-10/20 від 09.06.2020 внаслідок непереборної сили. Так само, відповідачем не доведено, що форс-мажорні обставини впливають у даному конкретному випадку на виконання ним зобов`язань по оплаті послуг за вказаним договором. Позивач також зазначив про неможливість зменшення нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% відсотків річних за клопотанням відповідача.

Відповідь позивача на відзив подана у встановлений судом строк, а тому була прийнята та долучена до справи.

Відповідач своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Згідно з частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

09 червня 2020 року між Ремонтно-будівельним підприємством "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю , як виконавцем, та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш", як замовником, було укладено Договір про надання послуг №235-10/20 (надалі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов`язувався за дорученням Замовника на власний ризик надати послуги у відповідності до умов договору, а Замовник зобов`язувався прийняти ці послуги та оплатити їх.

Відповідно до пункту 1.2 Договору його предметом є послуги з ремонту підкранової колії із заміною квадрата 60 пог. м. 60X60, проліт 2, корп. №4 цех 009, інв №010004.

Загальна вартість Договору складає: 156000,00грн. Найменування, обсяги та ціна послуг зазначені у (Додатку №2), який є невід`ємною частиною цього Договору (пункти 2.1, 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання замовником письмового повідомлення про надання послуг за даним Договором.

Відповідно до Акту приймання виконаних будівельних робіт липень (форма КБ-2в), а також Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень (форма КБ-3), які були підписані сторонами 28.07.2021, позивачем фактично були надані послуги за Договором на суму 183189,53грн.

З вищевказаних документів вбачається, що замовником послуги на вказану суму були прийняті без зауважень.

За умовами пункту 5.1 Договору замовник здійснює оплату послуг Виконавцем в розмірі 100 (ста) відсотків від їх загальної вартості протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання рахунку після підписання актів виконаних робіт за Договором.

Позивачем було складено рахунок на оплату №9 від 28.07.2021 на суму 183189,53грн., проте докази його вручення відповідачу у матеріалах справи відсутні.

Разом із тим, позивач направив до відповідача лист вих. №3 від 19.06.2023 з вимогою оплатити надані за Договором послуги протягом 10 календарних днів з дати отримання листа.

Вказаний лист отримано відповідачем 23.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За таких обставин, заборгованість мала бути сплачена до 03.07.2023 (включно).

Проте відповідач у вказаний строк надані позивачем послуги не оплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмір 183189,53грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача, як правонаступника Замовника за Договром, на свою користь 183189,53грн. основного боргу, 9159,48грн. пені, 1003,52грн. річних процентів від простроченої суми, 881,77грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за умовами Договору позивачем були надано послуги з ремонту підкранової колії на загальну суму 183189,53грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з ремонту за Договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у замовника основного боргу за Договором у розмірі 183189,53грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що за порушення строку оплати послуг, передбачених цим Договором, Виконавець має право пред`явити Замовнику вимоги про сплату пені у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.4 Договору, у разі порушення строку оплати послуг, передбачених цим Договором, Виконавець має право вимагати оплату 1% річних та інфляційні витрати.

На підставі вищевказаних норм законодавства та положень Договору, з огляду на допущене замовником прострочення оплати отриманого за Договором товару, позивач правомірно здійснив нарахування 9159,48грн. пені (розмір якої відповідно до п.7.5 Договору обмежено 5% від несплаченої суми(183189,53грн.), оскільки сума пені за період у розмірі ), 1003,52грн. річних процентів від простроченої суми за період з 04.07.2023 по 19.01.2024, а також 881,77грн. інфляційних втрат за період липень-грудень 2023 року.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у замовника за Договором заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 194234,30грн., з яких: 183189,53грн. основного боргу, 9159,48грн. пені, 1003,52грн. річних процентів від простроченої суми, 881,77грн. інфляційних втрат.

При цьому, суд вважає, що позивач правомірно просить стягнути вказані грошові кошти саме з відповідача - Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", як правонаступника замовника за Договором - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", що підтверджується наступним.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 №248-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в акціонерне товариство" було погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" в акціонерне товариство у процесі приватизації.

26.08.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш".

Також до даного Реєстру внесено дані про те, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш".

Таким чином, Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) припинено як юридичну особу з 26.08.2021 шляхом реорганізації, що свідчить про перехід всіх його прав та обов`язків до правонаступника - Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121).

В подальшому правонаступником Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) стало Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (AT "Укренергомашини") (код ЄДРПОУ 05762269).

Суд зазначає, що питання правонаступництва між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" неодноразово досліджувалось судами.

Зокрема, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 березня 2023 року у справі № 922/3979/21 залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими встановлені наступні обставини.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 № 31/2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

Згідно з пунктом 1 цього Передавального акту, правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків, АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - (АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021, а саме поточна кредиторська заборгованість за розрахунками за товари, роботи, послуги на суму 662 717 тис. грн.

Відповідно до пункту 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Товариства, що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Товариством, що приєднується, переходять в повному обсязі до Товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

21.12.2021 проведено спільні позачергові загальні збори АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш", порядок денний яких серед іншого містить питання внесення змін до статуту АТ "Укренергомашини", шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.4 статуту АТ "Українські енергетичні машини", затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш" від 23.12.2021 №32/2021, АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (правонаступник АТ "Укренергомашини").

Згідно з Протоколом спільних позачергових зборів "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини" від 23.12.2021, що є у вільному доступі на сайті останнього Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8193, а також у вільному доступі є і чинний Статут АТ "Українські енергетичні машини" Режим доступу:https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82.PDF, де згідно пунктом 1.4 АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

Відповідно до пункту 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Товариства, що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Товариством, що приєднуються, переходять в повному обсязі до Товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не буди включені в Передавальний акт.

Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 910/4656/14).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Верховний Суд вчергове констатує, що чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

За таких обставин, в контексті застосування статей 104, 107 ЦК України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент сам по собі не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Отже для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

У даному випадку, з метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005 "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 №2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини", згідно з яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.

Як вбачається із протоколу позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва - АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 №31/2021, прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

Передавальний акт затверджено як АТ "Українські енергетичні машини", так і Фондом державного майна України (наказ №2143 від 01.12.2021).

Отже у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків, акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме - з 01.12.2021.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у cправі №922/3979/21 та від 18.08.2023 у справі №922/4650/21.

Частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, належним відповідачем у справі про стягнення заборгованості, що виникла на підставі Договору про надання послуг №235-10/20 від 09.06.2020, укладеного позивачем з Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121), є саме Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269), як правонаступник замовника.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 183189,53грн. основного боргу, 9159,48грн. пені, 1003,52грн. річних процентів від простроченої суми, 881,77грн. інфляційних втрат, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на відсутність його вини, неможливість набувати кошти та здійснювати господарську діяльність з початком війні суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стосовно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, що його має бути звільнено від відповідальності, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, відповідно до якого ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, як вбачається зі змісту даного листа, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб`єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов`язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що саме внаслідок введення воєнного стану він об`єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання перед позивачем.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Наданий відповідачем Сертифікат Харківської ТПП №6300-22-1122 стосується наявності для відповідача форс-мажорних обставин щодо виконання ним зобов`язання зі сплати податку на прибуток за 1 квартал та 1 півріччя 2022 року, у термін 29.07.2022, 19.08.2022, а не зобов`язання перед позивачем за Договором про надання послуг №235-10/20 від 09.06.2020.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану, є необґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення господарсько-правової відповідальності, в якому він просить зменшити розмір заявлених позивачем сум пені, процентів річних та інфляційних втрат до 5%.

Розглядаючи вказане клопотання відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідач просив зменшити розмір пені, посилаючись на те, що він включений до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, а стягнення надмірних штрафних санкцій в результаті приватизації завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості підприємства. Зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану товариство перебуває у тяжкій економічній ситуації, та посилається на існування форс-мажорних обставин у зв`язку з вказаними подіями. Зазначає, що відповідач неодноразово піддавався ворожим обстрілам, про що свідчать витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Як наслідок, відповідач не може здійснювати нормальну господарську діяльність, в тому числі й не може своєчасно розрахуватися з позивачем.

Також, суд приймає до уваги, що неможливість відповідача здійснити оплату податку на прибуток свідчить про скрутний фінансовий стан АТ "Українські енергетичні машини". Крім того, з наданих відповідачем до матеріалів справи копій витягів з єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 42022221750000247, номер кримінального провадження 2202222000002603, номер кримінального провадження 22022220000001240, номер кримінального провадження 22022220000000817, номер кримінального провадження 22022220000000687, номер кримінального провадження 12022221190000725 та рапортів працівників поліції від 13.03.2023, від 10.02.2023 вбачається, що територія АТ "Українські енергетичні машини" систематично піддається ворожим обстрілам, внаслідок чого пошкоджено майно товариства.

Вказані обставини впливають на господарську діяльність відповідача, а також на можливість останнього виконувати свої зобов`язання за Договором.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на обґрунтованість наведених у клопотанні про зменшення розміру пені обставин, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 50% від заявленої позивачем суми пені.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 4579,74грн. (9159,48грн. х 50%).

Щодо заяви про зменшення заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд зауважує, що вказані нарахування за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а тому вони не можуть бути зменшені судом за клопотанням сторони.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі, оскільки спір у даній справі виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м.Харків, пр.Героїв Харкова, буд.199, код 05762269) на користь Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61046, м.Харків, вул.Єнакіївська, буд.1, офіс 202, код 32867605) 183189,53грн. основного боргу, 4579,74грн. пені, 1003,52грн. річних процентів від простроченої суми, 881,77грн. інфляційних втрат, 3028,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "29" березня 2024 р.

СуддяМ.В. Калантай