Decision № 116643910, 17.01.2024, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. справа № 300/3941/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Зюбак Н.І.,

представника позивача - Тепак Л.П.,

представників відповідача - Варцаб`юка В.О., Бабій Т.С., Клівчуцької Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства ДНК

до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ДНК (надалі, також - позивач, ПП ДНК) 26.06.2023 звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №008509/0701 від 26.10.2021, №008510/0701 від 26.10.2021, №008511/0701 від 26.10.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами виявлених під час документальної планової виїзної перевірки порушень ПП «ДНК» податкового законодавства винесено спірні рішення, зокрема, податкові повідомлення-рішення №008509/0701 від 26.10.2021, №008510/0701 від 26.10.2021, №008511/0701 від 26.10.2021, якими позивачу збільшено суми грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 135 475 грн, податку на додану вартість в розмірі 2 690 709 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24 480 грн, відповідно. Представник позивача звертає увагу, що позивачем під час перевірки подано відповідні первинні бухгалтерські та інші документи, регістри бухгалтерського обліку, дані податкової звітності, якими спростовуються нелогічні та необґрунтовані висновки контролюючого органу. Окрім цього, вказала на протиправність проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» від 03.02.2021 за №89 (надалі, також Постанова №89) за умови чинності мораторію на проведення перевірок згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, який має вищу юридичну силу, ніж Постанова №89. Проведення ж перевірки на підставі Постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України) тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Окрім цього, зазначила, що висновки акту перевірки не обґрунтовані жодними належними доказами. Зокрема, вказала на безпідставність висновків контролюючого органу щодо встановлення факту заниження доходу в сумі 6 869 565 грн та нарахування податку на прибуток в сумі 1 236 521,70 грн у зв`язку зі здійсненням поставок товарів 13 суб`єктам господарювання (ТОВ «СОРУС ГРУП», ТОВ «ТЕРРАКОТ-АРМ», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ АГРОХОЛДИНГ «УРОЖАЙНІСТЬ ПЛЮС», ТОВ «МАРСЕЛЛ», ТОВ «СІСТІМ КАПІТАЛ», ТОВ «ОЛВІГО ПЛЮС», ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «ГРАНАДАЦЕНТР», ТОВ «МІЛЛЬВІЛЛЬ», ТОВ «Стамбул Трейд», ТОВ «МЕНРЕЙЛ ПРОМ», ТОВ «АГРІТЕМП», ТОВ «СОЛЛІ ГРУП») з ознаками, на думку відповідача, фіктивності. На переконання представника позивача, у разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Також зауважила, що аналіз акта перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частини вимогам, встановленим у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань дотримання митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, адже вони не відображають обставини справи та не містять чіткого обґрунтування і доказів порушення ПП «ДНК» податкового законодавства. Також представник позивача вказала на безпідставність та протиправність висновків контролюючого органу про завищення витрат на суму списаних паливно-мастильних матеріалів в сумі 7 217 567 грн та нарахуванням у зв`язку з цим податку на прибуток в сумі 1299162,06 грн. Зокрема, вказав, що ПП «ДНК» здійснювало поставку товару власним автотранспортом та несло витрати на придбання палива. Також зауважила, що позивачем у період, що перевірявся, надавалися транспортні послуги на суму понад 3млн грн. Позивачем для контролю і впорядкування даних складалися зведені облікові документи для списання ПММ, які подавалися під час перевірки, проте безпідставно не враховано контролюючим органом. Також звернула увагу, що витрачання палива підтверджено подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, актами тощо, відтак вважається, що паливо використано в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Також представник позивача вказала на безпідставність висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «ЗАХІДТОРГ ІФ» на загальну суму 70 950 грн та безпідставного нарахування податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 11 825 грн та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10 642,50 грн, оскільки ПП «ДНК» підтверджено використання у господарській діяльності з метою отримання прибутку придбаних у зазначеного контрагента товарно-матеріальних цінностей. Також вказав на помилковість висновків відповідача стосовно розбіжності залишків товарно-матеріальних цінностей на 30.06.2021 у порівнянні з розрахунками за даними ЄРПН та результатами проведених у ході перевірки інвентаризацій станом на 27.08.2021, 01.09.2021 та нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1 018 838 грн. Безпідставними також є, на переконання представника позивача, доводи контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за неподання форми №20-ОПП, оскільки в поданні цієї форми не було необхідності. Вважає, що прийняття спірних податкових повідомлень-рішень порушує принцип рівності платників податків, а наведені вище факти є підставою для скасування таких рішень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення виявлених недоліків (том 5, а.с. 88-89).

Представник позивача недоліки позовної заяви усунув у строк, встановлений судом, у зв`язку з чим ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на "16" серпня 2023 р. о 10:30 год (том 5, а.с. 95-96).

Представник позивача 31.07.2023 подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень та документів (том 5, а.с.104-105), яким повідомлено, що позивачем, крім поставки товарів, за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 надано транспортних послуг на сум понад 3 млн грн, що підтверджено належним чином зареєстрованим податковими накладними. Звернула увагу, що витрачання палива на підприємстві підтверджене подорожніми листами, ТТН, актами тощо, відтак вважається, що паливо використано в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Представник відповідача 14.06.2023 подав відзив на позов (том 12, а.с. 74-90), в якому не погодився з позовними вимогами. На підтвердження своєї позиції зазначив, що перевіркою встановлено документальне оформлення взаємовідносин ПП «ДНК» з суб`єктами господарювання ТОВ «СОРУС ГРУП», ТОВ «ТЕРРАКОТ-АРМ», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ АГРОХОЛДИНГ «УРОЖАЙНІСТЬ ПЛЮС», ТОВ «МАРСЕЛЛ», ТОВ «СІСТІМ КАПІТАЛ», ТОВ «ОЛВІГО ПЛЮС», ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «ГРАНАДАЦЕНТР», ТОВ «МІЛЛЬВІЛЛЬ», ТОВ «Стамбул Трейд», ТОВ «МЕНРЕЙЛ ПРОМ», ТОВ «АГРІТЕМП», ТОВ «СОЛЛІ ГРУП», які мають ознаки фіктивності: мінімальний статутний фонд (в основному до 1 000 грн); однотипність господарських операцій; припинення підприємств через не тривалий час роботи; ліквідація платників ПДВ, відсутність основних засобів, незначна кількість працівників (від 1 до 5), є фігурантами кримінальних проваджень. Також зауважив, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання, які б підтверджували реальність проведення операцій з транспортування товару від ПП «ДНК» до зазначених контрагентів, у зв`язку з чим неможливо підтвердити факт передачі товару від постачальника до покупця. Таким чином, вважає, перевіркою правомірно встановлено заниження інших доходів на загальну суму 6 869 565 грн, а саме: не відображення у фінансовій звітності та неврахування при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток ПП «ДНК» протягом перевіреного періоду коштів, отриманих від вищезазначених суб`єктів господарювання, перерахування яких не пов`язано з постачанням товарів та відсутність даних у ПП «ДНК» щодо необхідності їх повернення у майбутньому.

З приводу списання палива, зауважив, що перевіркою не встановлено правомірність списання пального (дизельне паливо, бензин, зріджений газ, газ метан) у сумі 7 217 567 грн до витрат підприємства та використання в господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів, оскільки до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують таке використання. Отже, перевіркою зроблено висновок щодо порушення ПП «ДНК» пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, П(С)БО 16 «Витрати», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого завищено показник у рядку 2050 «Собівартість реалізованих товарів» форми №2 «Звіту про фінансові показники» на суму 7 217 567 грн. Також, перевіркою встановлено, що ПП «ДНК» на порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 492 208 грн на вартість пального, списання якого не підтверджено первинними документами.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «ЗАХІДТОРГ ІФ», то представник ГУ ДПС в Івано-Франківській області вказав, що перевіркою встановлено, що ПП «ДНК» проводило операції із ТОВ «ЗАХІДТОРГ ІФ» з придбання цукру бурякового українського походження в кількості 6,45 тон на суму 70 950 грн, в т. ч. ПДВ 11 825 грн, без мети настання реальних наслідків та отримання доходів, а з метою безпідставного заниження бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість шляхом завищення собівартості реалізації на суму 59 125 грн та податкового кредиту на суму 11 825 грн.

Стосовно проведення інвентаризації ПП «ДНК», то представник відповідача зазначив, що перевіркою зроблено висновок про розбіжність залишків товарів на 30.06.2021 у порівнянні з розрахунками за даними ЄРПН та результатами проведених у ході проведення перевірки інвентаризацій станом на 27.08.2021, 01.09.2021. Зазначив, що у ході візуального огляду місць зберігання товарів при проведенні інвентаризації встановлено розбіжності між даними бухгалтерського обліку по рахунку 281 «Товари» та фактичними залишками окремих видів товарів, які станом на 27.08.2021 та 01.09.2021 знаходяться на складах. Посадовими особами ПП «ДНК» не надано інформації щодо залишків та руху вищенаведених товарно-матеріальних цінностей. Враховуючи відсутність залишків та руху ТМЦ станом на 30.06.2021 на суму 5 094 191 грн, перевіркою встановлено ненарахування ПП «ДНК» податкових зобов`язань на вартість товарів згідно з номенклатурою на суму 1 018 838 грн, суми ПДВ під час придбання яких були включені до складу податкового кредиту і, які в подальшому не будуть використані в господарській діяльності. Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що ПП «ДНК» на порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 1 018 838 грн.

Також представник контролюючого органу звернув увагу на неподання позивачем повідомлення за формою №20-ОПП щодо 26 об`єктів, які були наявні у ПП «ДНК» у період, що перевірявся, чим порушено пункт 63.3 статті 63 ПК України. Таким чином, оскільки позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Зважаючи на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У підготовчому судовому засідання, призначеному на 16.08.2023 оголошено перерву для подання представником позивача відповіді на відзив та подання представником відповідача заперечення; наступне судове засідання призначено на 31.08.2023 о 10:00 год (том 12, а.с.160-161).

До суду 22.08.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (том 12, а.с.163-171), в якій адвокат Тепак Л.П. наголосила на нікчемності результатів перевірки, проведеної з порушенням вимог законодавства та протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Також зауважила, що сформовані контролюючим органом під час перевірки запити не відповідали державним стандартам та не мали жодних наслідків для платника податків. Зазначила, що оскільки податковий орган допустив реєстрацію податкових накладних, у позивача були всі підстави вважати, що його контрагенти відповідають критеріям добросовісності. Також звернула увагу, що згідно інвентаризації встановлено нестачу товару станом на 27.08.2021 та 01.09.2021 та донараховано податкове зобов`язання з ПДВ за червень, тобто заднім числом, за відсутності будь-яких доказів нестачі таких товарно-матеріальних цінностей у червні 2021 року. Зазначила про підтвердження позивачем використання палива саме у його господарській діяльності. Окрім цього, представник відповідача вказала про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій у період дії карантину. Вважає, що відповідач не довів правомірність своїх рішень, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник позивача 30.08.2023 подав до суду заперечення на відповідь на відзив (том 12, а.с.173-179), у яких вказав на помилковість доводів представника позивача, викладених у відповіді на відзиві та наявність порушень ПП «ДНК» вимог податкового законодавства, що зумовило прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

У підготовчому судовому засіданні, суд ухвалою від 31.08.2023 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.09.2023 о 10:00 год (том 12, а.с. 185-186).

У судовому засіданні, призначеному на 07.09.2023, оголошено перерву у зв`язку з необхідністю подання додаткових пояснень з приводу розрахунків (том 12, а.с.189-191).

Представник відповідача 20.09.2023 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 20.09.2023 у зв`язку з необхідністю подання додаткових письмових пояснень (том 12, а.с. 193).

У призначене на 20.09.2023 судове засідання сторони не з`явилися, про що секретарем судового засідання складено довідку від 20.09.2023 (том 12, а.с. 195).

До суду 21.09.2023 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (том 12, а.с. 199-200), в яких з посиланням на правові позиції Верховного Суду звернуто увагу на протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» від 03.02.2021 за №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Також до суду 27.09.2023 надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача (том 12, а.с. 202-223). Так, представник контролюючого органу звернув увагу, що позивач допустив до перевірки інспекторів, наказ про призначення перевірки реалізований, що означає дотримання підстав призначення та порядку проведення перевірки. Зауважив, що на момент проведення перевірки позивача Постанова №89 була чинною та підлягала застосуванню. Вказав про дотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки та правильність висновків останнього щодо наявності порушень ПП «ДНК» вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 27.09.2023 представник позивача подала докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, які суд на місці ухвалив долучити до матеріалів справи; наступне судове засідання призначено на 17.10.2023 о 10:30 год (том 12. а.с. 242).

Представник позивача 16.10.2023 подав до суду додаткові письмові пояснення (том 12, а.с. 244), в яких просив долучити до матеріалів справи копії розрахунків розмірів визначених податкових зобов`язань згідно із спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

У судовому засіданні, призначеному на 17.10.2023, представник відповідача подав додаткові письмові пояснення (том 13, а.с. 4-23), які долучено до матеріалів справи. У зазначеному судовому засіданні оголошено перерву, наступне судове засідання призначено на 07.11.2023 о 14:00 год (том 13, а.с. 24-26).

Від представників сторін 06.11.2023 та 07.11.2023 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 07.11.2023 (том 13, а.с. 28, 29).

Таким чином, у призначене на 07.11.2023 судове засідання сторони не з`явилися, про що секретарем судового засідання складено довідку від 07.11.2023 (том 13, а.с. 30).

Представник відповідача 27.11.2023 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 29.11.2023 у зв`язку з необхідністю подання додаткових письмових пояснень (том 13, а.с. 33).

У призначене на 29.11.2023 судове засідання сторони не з`явилися, про що секретарем судового засідання складено довідку від 29.11.2023 (том 13, а.с. 34).

Представник ПП «ДНК» подала до суду додаткові письмові пояснення (том 13, а.с. 37-41), в яких навела свої аргументи на спростування доводів представників контролюючого органу.

Окрім цього, 13.12.2023 до суду подано додаткові письмові пояснення представника відповідача (том 13, а.с. 42-50), в якому повторно наголошено на допущення ПП «ДНК» порушень податкового законодавства та правомірності прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні, призначеному на 13.12.2023, суд оголосив перерву у зв`язку з необхідністю витребування у представників відповідача додаткових доказів; наступне судове засідання призначено на 03.01.2024 о 10:30 год (том 13, а.с. 55-58).

Представник позивача 26.12.2023 подала до суду додаткові письмові пояснення (том 13, а.с. 60-62), в яких адвокат Тепак Л.П. вказала на помилковість посилань представника відповідача на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду ві 08.09.2021 у справі №816/228/17, в аспекті того, що процедурні порушення під час призначення чи проведення перевірки не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності індивідуальних актів за наслідками такої перевірки, оскільки у спірному випадку відповідач мав право на проведення перевірки, але ним були допущені процедурні порушення, в той час як в справі, що розглядається, з огляду на дію мораторію перевірка не повинна була відбутися взагалі. У свою чергу, представник позивача навела перелік позицій Верховного Суду, викладених у постановах (том 13, а.с. 60-63). Представник позивача повторно наголосила на неправомірність проведення податковим органом перевірки всупереч чинному і нескасованому мораторію на проведення такої перевірки.

Представник відповідача 02.01.2024 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 03.01.2024 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у зазначене судове засідання (том 13, а.с. 64).

Представники сторін у призначене на 03.01.2024 судове засідання не з`явилися, про що секретарем судового засідання складено довідку від 03.01.2024 (том 13, а.с. 66).

Представник відповідача 17.01.2024 подала до суду додаткові письмові пояснення (том 13, а.с. 70-76), в яких навела інформацію стосовно наявних об`єктів, по яких позивачем не подано до податкового органу повідомлення за формою №20-ОПП, що є порушенням пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та підставою для притягнення до відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України. Також звернула увагу на формальність операції з ТОВ «Захід торг ІФ» з придбання цукру в обмін на шини та відображення операції «щодо придбання цукру на папері», внаслідок чого ПП «ДНК» мінімізувало належний до сплати податок на прибуток та податок на додану вартість від операцій з реалізації шин, від якого отримано дохід в сумі 70 949,98 грн, в т.ч. ПДВ 11 825 грн.

У судовому засіданні 17.01.2023 представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях. Повторно наголосила на недійсність результатів перевірки, проведеної всупереч дії установленого мораторію та наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами виявлених під час такої перевірки порушень. Також вказала на надання позивачем під час перевірки та при розгляді цієї справи відповідних первинних бухгалтерських та інших документів, якими спростовуються необґрунтовані висновки контролюючого органу про порушення ПП «ДНК» вимог податкового законодавства. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, просили в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив та додаткових поясненнях.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши позиції представників сторін, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення представників сторін та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП «ДНК» зареєстроване 31.12.1998. Види діяльності 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 52.10 Складське господарство; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 82.92 Пакування; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі наказу «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «ДНК» (код ЄРПОУ 30106265)» від 28.07.2021 №1420-п, направлень на перевірку від 20.08.2021 №№2136, 2137, наказу «Про продовження термінів проведення перевірки ПП «ДНК» (код ЄРПОУ 30106265)» від 03.09.2021 №1694-п, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «ДНК» (том 12, а.с. 95, 96-97, 98).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області за результатами документальної планової виїзної перевірки ПП «ДНК» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.06.2021, складено акт перевірки №5184/09-19-07-01/30106265 від 21.09.2021 (том 1, а.с. 21-65).

Висновками акту встановлено порушення ПП «ДНК»:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 135.1 статті 135, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 8, 21 УП(С)БО 15 «Дохід», п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», пунктів 5, 6, 7, 19 УП(С)БО 16 «Витрати», пунктів 3, 6 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», статей 1, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 546 326 грн;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в суму 2 547 996 грн;

пункту 120-1.2 статті 120-1, пунктів 201.1 , 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на вартість товарів (робіт, послуг), що використані в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку (підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України) на суму ПДВ - 2 536 171 грн;

пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України - неподання до податкового органу повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма №20-ОПП), які використовувались підприємством в господарській діяльності.

Не погоджуючись із актом перевірки, позивачем подано до ГУ ДПС у Івано-Франківській області заперечення від 05.10.2021 на акт №5184/09-19-07-01/30106265 від 21.09.2021 (том 1, а.с. 81-95).

За результатами розгляду заперечення на акт перевірки відповідачем надано лист №10706/6/09-19-07-05-19 від 20.10.2021, яким повідомлено, що висновки, викладені в акті, залишено без змін (том 1, а.с. 96-105).

На підставі акта перевірки №5184/09-19-07-01/30106265 від 21.09.2021 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

форми «Р» №008509/0701 від 26.10.2021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2 135 475 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 1 762 824 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 372 651 грн (том 1, а.с. 106);

форми «Р» №008510/0701 від 26.10.2021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 690 709 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2 152 567 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 538 142 грн (том 5, а.с. 93);

форми «ПС» №008511/0701 від 26.10.2021, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 24 480,00 грн за неподання до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма №20-ОПП), які використовувались підприємством в господарській діяльності (том 1, а.с. 108).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень №008509/0701 від 26.10.2021, №008510/0701 від 26.10.2021, №008511/0701 від 26.10.2021 до Державної податкової служби України, проте рішенням про результати розгляду скарги №14696/6/99-00-06-01-01-06 від 09.06.2023 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення (том 1, а.с.116-128, 129-142).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, при вирішенні справи по суті суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктами 4.1.2 та 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі, також - ПК України), податкове законодавство України ґрунтується на, зокрема, таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, серед іншого, передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначений статтею 77 ПК України.

Зазначеною статтею, серед іншого, визначено, план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У спірних правовідносинах документальна планова виїзна перевірка ПП «ДНК» проведена ГУ ДПС в Івано-Франківській області, на підставі наказу «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «ДНК» (код ЄРПОУ 30106265)» від 28.07.2021 №1420-п, направлень на перевірку від 20.08.2021 №№2136, 2137, наказу «Про продовження термінів проведення перевірки ПП «ДНК» (код ЄРПОУ 30106265)» від 03.09.2021 №1694-п, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік.

З приводу доводів представника позивача стосовно дії мораторію на проведення перевірки у відповідний період суд зазначає таке.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX абзац перший пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України замінено сімома новими абзацами такого змісту:

"52-2. Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім:

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу".

Також Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 13.05.2020 №591-IX в абзаці першому пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Дію карантину на території України введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року № 104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 року № 405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.06.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 року № 611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 31.08.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 року № 981 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 31.12.2021 року.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15,78.1.16 пункту 78.1 статті Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 висловила наступну позицію:

«Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію».

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.».

У спірних правовідносинах, позивачем було допущено до перевірки працівників ГУ ДПС в області, а тому наказ про проведення перевірки реалізовано. При цьому, жодних заперечень чи зауважень щодо підстав призначення та/або проведення перевірки під час такої перевірки посадові особи позивача не висловлювали.

Таким чином, доводи представника позивача щодо неправомірності призначення перевірки, за умови реалізації наказу контролюючого органу про призначення перевірки, слід розцінювати в точки зору того чи вплинули або об`єктивно могли вплинути такі обставини на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень.

При цьому, що стосується допущених ПП «ДНК» порушень вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення такої перевірки, слід заначити таке.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до приписів частин 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 даного Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У спірних правовідносинах судом з`ясовано, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу стосовно:

- заниження доходу в сумі 6 869 565 грн та нарахування податку на прибуток в сумі 1 236 521,70 грн у зв`язку зі здійсненням поставок товарів 13 суб`єктам господарювання з ознаками, на думку відповідача, фіктивності;

-завищення витрат на суму списаних паливно-мастильних матеріалів в сумі 7 217 567 грн та нарахуванням у зв`язку з цим податку на прибуток в сумі 1 299 162,06 грн та нарахування «копменсуючих» податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1 492 208,00 грн;

- нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «ЗАХІДТОРГ ІФ» на загальну суму 70 950 грн та безпідставного нарахування податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 11 825 грн та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10 642,50 грн;

- розбіжності залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 30.06.2021 на суму 5 094 191 грн у порівнянні з розрахунками за даними ЄРПН та результатами проведених у ході перевірки інвентаризацій станом на 27.08.2021, 01.09.2021, що стало підставою нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1 018 838 грн;

- неподання ПП «ДНК» за період, що перевірявся форми №20-ОПП щодо об`єктів оподаткування.

З приводу висновків відповідача про заниження ПП «ДНК» доходу в сумі 6 869 565 грн та нарахування податку на прибуток в сумі 1 236 521,70 грн у зв`язку зі здійсненням поставок товарів 13 суб`єктам господарювання з ознаками фіктивності, суд зазначає таке.

У ході проведення перевірки встановлено документальне оформлення взаємовідносин ПП «ДНК» з суб`єктами господарювання ТОВ «СОРУС ГРУП», ТОВ «ТЕРРАКОТ-АРМ», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ АГРОХОЛДИНГ «УРОЖАЙНІСТЬ ПЛЮС», ТОВ «МАРСЕЛА», ТОВ «СІСТІМ КАПІТАЛ», ТОВ «ОЛВІГО ПЛЮС», ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «ГРАНАДАЙЦЕНТР», ТОВ «МІЛЛЬВІЛЛЬ», ТОВ «Стамбул Трейд», ТОВ «МЕНРЕЙЛ ПРОМ», ТОВ «АГРІТЕМП», ТОВ «СОЛЛІ ГРУП», які мають ознаки фіктивності: мінімальний статутний фонд (в основному до 1 000 грн), однотипність господарських операцій; припинення підприємств через не тривалий час роботи; ліквідація платників ПДВ, відсутність основних засобів, відсутність подальшої реалізації товару, придбаного по документах, в ПП"ДНК", незначна кількість працівників (від 1 до 5), є фігурантами кримінальних проваджень.

Відповідачем не заперечується, що до проведення перевірки ПП «ДНК» надано договори поставки, видаткові накладні, банківські документи, акти звірок, виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань.

Однак позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання, які б підтверджували реальність проведення операцій з транспортування товару від ПП «ДНК» до зазначених контрагентів. За таких обставин, неможливо підтвердити факт передачі товару від постачальника до покупця. Також на надано відомості про вантажно-розвантажувальні операції.

Також перевіркою встановлено наявність в Єдиному реєстрі судових рішень зареєстрований матеріалів кримінальних проваджень, відсутність основних засобів та матеріальних ресурсів і у ТОВ «СОРУС ГРУП», ТОВ «ТЕРРАКОТ-АРМ», ТОВ «НАУКОВО - ВИРОБНИЧИЙ АГРОХОЛДИНГ «УРОЖАЙНІСТЬ ПЛЮС», ТОВ «МАРСЕЛА», ТО«ѲСТІМ КАПІТАЛ», ТОВ «ОЛВІГО ПЛЮС», ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «ГРАНАДАЦЕНТР», ТОВ «МІЛЛЬВІЛЛЬ», ТОВ «Стамбул Трейд», ТОВ «МЕНРЕЙЛ ПРОМ», ТОВ «АГРІТЕМП», ТОВ «СОЛЛІ ГРУП», не підтверджено факт реалізації товарів ПП «ДНК» до зазначених суб`єктів господарювання.

Позивачем на спростування доводів контролюючого органу не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реального факту реалізації товару до зазначених контрагентів, що зумовило рух активів позивача, водночас представник ПП «ДНК» зазначає про неможливість несення негативних наслідків за порушення трудової дисципліни такими контрагентами.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, суд ретельно перевірив доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарських операцій, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Необхідно зазначити, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості, а платника податку - права на формування витрат підприємства навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових преференцій.

Враховуючи, що первинні документи, які стали підставою для формування показників бухгалтерського обліку, стосуються контрагентів ТОВ «СОРУС ГРУП», ТОВ «ТЕРРАКОТ-АРМ», ТОВ «НАУКОВО - ВИРОБНИЧИЙ АГРОХОЛДИНГ «УРОЖАЙНІСТЬ ПЛЮС», ТОВ «МАРСЕЛА», ТО«ѲСТІМ КАПІТАЛ», ТОВ «ОЛВІГО ПЛЮС», ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «ГРАНАДАЦЕНТР», ТОВ «МІЛЛЬВІЛЛЬ», ТОВ «Стамбул Трейд», ТОВ «МЕНРЕЙЛ ПРОМ», ТОВ «АГРІТЕМП», ТОВ «СОЛЛІ ГРУП», діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, суд погоджується з твердженнями відповідача, що такі не можуть підтверджувати рух активів позивача та реальність господарських операцій з перерахованими контрагентами.

Відтак, суд вважає правильним висновок контролюючого органу про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення №008509/0701 від 26.10.2021 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 740 015 грн (з виключенням податкових зобов`язань, строк позовної давності по яких минув відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України) та нарахуванням штрафних санкцій у відповідній частині.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення ПП «ДНК» витрат на суму списаних паливно-мастильних матеріалів в сумі 7 217 567 грн та нарахуванням у зв`язку з цим податку на прибуток в сумі 1 299 162,06 грн та нарахування «копменсуючих» податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1 492 208,00 грн, слід зазначити таке.

Як встановлено перевіркою, ПП «ДНК» протягом 2017 року - 1 півріччя 2021 року відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунках 203 «Паливо», 286 «ТЗВ», 902 «Собівартість реалізованих товарів» проводило списання паливно-мастильних матеріалів та відносило до складу витрат у рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 2050)» форми №2 «Звіту про фінансові результати» вартість ПММ, використання яких в господарській діяльності не підтверджено первинними документами у сумі 7 217 567 грн.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 27.02.2003 №053-2920, транспортно-заготівельними витратами вважаються будь-які витрати підприємства, пов`язані з транспортуванням запасів від постачальників до місця їх використання.

Підприємство для списання ПММ має право використовувати зручну для обліку форму первинного документа, що містить ознаки первинного документа, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідачем не заперечується, що позивачем в кінці кожного місяця складалися зведені облікові документи для контролю та упорядкування даних, які подавалися контролюючому органу у ході проведення перевірки.

Також відповідачем підтверджено подання наказу ПП «ДНК» від 02.01.2009 №2-в «Про норми витрат палива на автотранспорт», яким встановлено норми витрат палива на вантажні автомобілі, проте відповідачем такий наказ не взято до уваги, оскільки вказані норми не відповідають нормам визначеним наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 05.08.2008 №973 «Про затвердження змін до норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».

Так, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 05.08.2008 №973 затверджено зміни до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

У свою чергу, Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 та призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.

Верховний Суд у постанові від 28 липня 2020 року у справі №826/13368/15 погодився з необґрунтованістю посилання на Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, оскільки цей галузевий нормативний акт призначений для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Крім того, зазначений нормативно - правовий акт не може визначати прав та обов`язків позивача, оскільки не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Також у зазначеній постанові Верховний Суд зазначив:

«У той же час витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника, що підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, не обов`язково мають дорівнювати цим нормативам. А відтак відповідні витрати мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (як того вимагає пункт 138.2 статті 138 цього Кодексу).

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої інстанції та апеляційної інстанцій про необґрунтованість доводів контролюючого органу про завищення позивачем витрат з огляду на ненадання розрахунків відповідно до Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43».

Зважаючи на викладене, суд не погоджується з доводами представника відповідача стосовно необхідності списання фактично витраченого палива та мастильних матеріалів для транспортних засобів з урахуванням норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43.

Таким чином, суд дійшов висновку, що використання в господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів безпосередньо з метою отримання доходу підтверджено позивачем належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, актами тощо).

Крім того, відповідач будь-яких зауважень стосовно документів, якими підтверджено придбання позивачем таких паливно-мастильних матеріалів не висловлював, ні під час перевірки, ні в межах розгляду цієї справи.

Також контролюючим органом при оцінці питання використання списаних паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності позивача не врахував, що ПП «ДНК», окрім доставки власним транспортом придбаних товарів, надавало також транспортні послуги на суму понад 3 млн грн, що не заперечується відповідачем. Надання таких послуг також підтверджується податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наведених підстав суд дійшов висновку щодо помилковості доводів відповідача стосовно непідтвердження використання у господарській діяльності позивача паливно-мастильних матеріалів на суму 7 217 567 грн та нарахуванням у зв`язку з цим податковим повідомленням-рішенням №008509/0701 від 26.10.2021 податку на прибуток в сумі 1 012 166 грн (за виключенням податкових зобов`язань, строк позовної давності по яких минув відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України) та нарахування податковим повідомленням-рішенням №008510/0701 від 26.10.2021 податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1 492 208,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №008509/0701 від 26.10.2021 в частині нарахування податку на прибуток в сумі 1 012 166 грн (з виключенням податкових зобов`язань, строк позовної давності по яких минув відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України) та нарахуванням штрафних санкцій у відповідній частині, а також податкового повідомлення-рішення №008510/0701 від 26.10.2021 в частині нарахування податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1 492 208,00 грн та нарахуванням штрафних санкцій у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ЗАХІДТОРГ ІФ» на загальну суму 70 950 грн та безпідставне нарахування податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 11 825 грн та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10 642,50 грн, слід заначити таке.

Як встановлено перевіркою позивачем на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ЗАХІДТОРГ ІФ» надано:

- договір поставки від 14.01.2019 №01П, відповідно до якого продавець відвантажує товар покупцю з моменту здійснення оплати покупцем, а покупець приймає товар по кількості і підписує накладні продавця згідно з кількістю, яка вказана в накладних;

- видаткову накладну, виписану ТОВ «ЗАХІД ТОРГ ІФ» від 14.01.2019 № 30000005 на реалізацію цукру бурякового українського походження в кількості 6,45 т на суму 70 950 грн, в т. ч. ПДВ 11 825 грн;

- ТТН від 14.01.2019 №05, пункт навантаження: вул. 1 травня, буд 1А, с. Стрільче, Городенківського району, Івано-Франківської області; пункт розвантаження: вул. Промислова, буд. 23-а, автомобіль Сканія АТ 3256В, причіп НОМЕР_1 автомобільний перевізник/замовник ТОВ «ЗАХІДТОРГ ІФ». Відомості про вантажно-розвантажувальні операції відсутні;

- угоду від 31.03.2019 №00000001 «Про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог»;

- видаткові накладні від 04.02.2019 № 1729 на суму 41 031,26 грн, від 01.02.2019 № 1687 на суму 29 918,72 грн, виписані ПП «ДНК» на реалізацію шин в кількості 35 шт.

Однак з урахуванням, того, що договором поставки від 14.01.2019 №01П була передбачена поставка товару після оплати покупцем, яка відбулася в лютому 2019 року шляхом реалізації шин в кількості 35 штук, суд погоджується з висновками контролюючого органу що реалізація цукру 14.01.2019 відбулася лише на папері, без реального проведення такої операції.

Крім цього, згідно з поданою відповідачем інформацією щодо баз даних ДПС та поданої ТОВ «ЗАХІДТОРГ ІФ» податкової звітності до контролюючих органів, в останнього відсутні будь-які об`єкти нерухомості за адресою: 1 травня, буд 1А, с. Стрільче, Городенківського району, Івано-Франківської області; не обліковується за ТОВ «ЗАХІДТОРГ ІФ» і зазначений в ТТН автомобіль - Сканія АТ 3256В, причіп АТ 2843 ХР. Також, відповідно до наданої відповідачем в судовому засіданні інформації, згідно з даними безкоштовного картографічного веб-сервісу карти Google Maps, вул. 1 травня прослідковується в селі Торговиця, відповідно в селі Стрільче така вулиця відсутня (том 13 а.с.74).

Таким чином, контролюючим органом підставно зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ЗАХІДТОРГ ІФ» на загальну суму 70 950 грн та правомірно донараховано податковим повідомленням-рішенням №008509/0701 від 26.10.2021 податок на прибуток в частині 10 642,50 грн та штрафні санкції у відповідній частині та податковим повідомленням-рішенням №008510/0701 від 26.10.2021 донараховано ПДВ в сумі 11 825 грн та штрафні санкції у відповідній частині.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги щодо протиправності спірних рішень в зазначеній частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо висновків відповідача про розбіжність залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 30.06.2021 на суму 5 094 191 грн у порівнянні з розрахунками за даними ЄРПН та результатами проведених у ході перевірки інвентаризацій станом на 27.08.2021, 01.09.2021, що стало підставою нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1 018 838 грн, суд зазначає таке.

Статтею 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань (надалі, також - Наказ №879), що визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів.

Відповідно до пункту 5 розділу І "Загальні положення" Наказу №879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Пунктом 1 розділу ІІ «Організація та основні правила проведення інвентаризації» Наказу №879 передбачено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Відповідно до пункту 18 зазначеного розділу Наказу №879, інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.

На запаси, що перебувають в дорозі, не оплачену у строк покупцями відвантажену продукцію (товари) та на запаси, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), складається окремий інвентаризаційний опис та перевіряється обґрунтованість сум, що відображені на рахунках бухгалтерського обліку. Такі суми можуть бути визнані, якщо вони підтверджені належно оформленими документами, зокрема рахунками постачальників, копіями платіжних вимог (рахунків-фактур), що пред`явлені покупцям, охоронними розписками, які переоформлені на дату проведення інвентаризації або близьку до неї (пукнт 4.3 розділу ІІІ Наказу №879).

Відповідно до пункту 1 розділу IV «Перевірка та оформлення результатів інвентаризації» Наказу №879 висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов`язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.

Також 4.2 розділу ІІІ Наказу №879 передбачено, що інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності.

Водночас під час перевірки контролюючий орган в ході візуального огляду місць зберігання товарів при проведенні інвентаризації встановив розбіжність між даними бухгалтерського обліку по рахунку 281 «Товари» та фактичними залишками окремих видів товарів, які станом на 27.08.2021 та 01.09.2021 знаходяться на складах.

За результатами співставлення залишків товарів, які обліковувались за даними бухгалтерського обліку станом на 30.06.2021 згідно з номенклатурою (найменування), кількості та вартості, наданих ПП «ДНК» інвентаризаційних відомостей залишків ТМЦ від 27.08.2021 та 01.09.2021, та даних ЄРПН за липень, серпень та вересень 2021 року встановлено невідповідність між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю залишків товарів станом на 30.06.2021.

Таким чином за результатами проведеної інвентаризації станом на 27.08.2021 та 01.09.2021 та даних ЄРПН за період з 01.07.2021 по 27.08.2021 та по 01.09.2021 не встановлено залишків товарів, що обліковувались за даними бухгалтерського обліку станом на 30.06.2021 в сумі 5 094 191 грн, ПДВ - 1 018 838 грн.

Однак суд вважає неправомірним таке співставлення залишків ТМЦ станом на 30.06.2021 у порівнянні з розрахунками за даними ЄРПН та результатами проведених у ході перевірки інвентаризацій станом на 27.08.2021, 01.09.2021.

Крім того, під час проведення інвентаризації станом на 27.08.2021, 01.09.2021 не можливо встановити фактичну наявність чи відсутність певних ТМЦ станом на 30.06.2021, тобто на дату, що значно передує даті проведення такої інвентаризації.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності залишків та руху ТМЦ станом на 30.06.2021 на суму 5 094 191 грн є помилковими та не можуть слугувати підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1 018 838 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів предстаника позивача стосовно протиправності нарахування податковим повідомленням-рішенням №008510/0701 від 26.10.2021 ПДВ в сумі 1 018 838 грн та штрафних санкції у відповідній частині, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню у відповідній частині.

Щодо висновків контролюючого органу про неподання ПП «ДНК» за період що перевірявся повідомлень форми №20-ОПП щодо об`єктів оподаткування, суд зазначає таке.

Пунктом 63.3 статті 63 ПК України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (надалі, також Порядок №1588), повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язанні з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється, в тому числі, на підставі повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 10), поданого платником відповідно до розділу VIII Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об`єкта оподаткування.

У разі створення відокремленого підрозділу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України повідомлення за формою № 20-ОПП подається юридичною особою протягом 10 робочих днів після створення, реєстрації такого підрозділу до контролюючого органу за основним місцем обліку юридичної особи.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати повідомлення за формою № 20-ОПП засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни.

Таким чином, суб`єкти господарювання зобов`язані повідомляти податкові органи про виникнення або зміну даних щодо об`єктів/об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, за формою №20-ОПП.

Пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України передбачено, що в разі неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

У разі не усунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 2040 гривень.

У ході проведення перевірки встановлено, що у ПП «ДНК» за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 були наявні об`єкти оподаткування/об`єкти, пов`язаних з оподаткуванням, щодо яких позивачем не подано до податкового органу повідомлення за формою №20-ОПП. Перелік таких об`єктів наведено на сторінці 84 акта перевірки (том 1, а.с. 63),

Представник позивача на підтвердження відсутності допущеного порушення не подає жодних доказів щодо своєчасного подання таких повідомлень чи спростування інформації щодо наявності прав на відповідні об`єкти, натомість вказує на відсутність у ПП «ДНК» обов`язку щодо подання таких повідомлень та відсутністю підстав для притягнення платника податку до відповідальності за неподання повідомлення за формою №20-ОПП в період дії карантину.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 21.07.2020 у справі №826/14197/17 щодо правомірності застосованих штрафних санкцій за неподання 20-ОПП, зазначено:

«Отже, платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Як встановлено судами, позивачем не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, при цьому, в перевірений період позивач при здійсненні підприємницької діяльності використовував приміщення та нерухоме майно.

З огляду на те, що позивачем проводилась господарська діяльність через відділення, які розташовані в інших місцях, ніж місце розташування позивача та його філій, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивача обов`язку повідомити про здійснення господарської діяльності такими відділеннями.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.».

Відповідно до пункту 11.15 статті 111 ПК України триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.

Таким чином, невиконання ПП «ДНК» обов`язку щодо подання до податкового органу повідомлення за формою №20-ОПП є підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку щодо правомірності застосування оскарженим податковим повідомленням-рішенням №008511/0701 від 26.10.2021 штрафних (фінансових) санкції в розмірі 24 480 грн (24 х 1020 грн).

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №008511/0701 від 26.10.2021 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ПП «ДНК» підлягають частковому задоволенню шляхом: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №008509/0701 від 26.10.2021 в частині, що становить 1 224 720 (один мільйон двісті двадцять чотири тисячі сімсот двадцять) гривень 86 копійок від загально визначеної суми грошового зобов`язання, з яких 1 012 166 (один мільйон дванадцять тисяч сто шістдесят шість) гривень 00 копійок сума грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та 212 554 (двісті дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 86 копійок штрафні (фінансові) санкції; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №008510/0701 від 26.10.2021 в частині, що становить 2 675 927 (два мільйони шістсот сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім) гривень 50 копійок від загально визначеної суми грошового зобов`язання, з яких 2 140 742 (два мільйони сто сорок тисяч сімсот сорок дві) гривні 00 копійок сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість та 535 185 (п`ятсот тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок штрафні (фінансові) санкції.

У решті вимог позовної заяви слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду з цими вимогами сплачено судовий збір згідно платіжного документа №1911 від 19.06.2023.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано:

- договір №017МТА/ІФ-23 від 28.06.2023 про надання юридичних послуг та правничої допомоги, за яким клієнтом визначено ПП «ДНК», об`єднанням АО МТА Партнери в особі заступника голови об`єднання Тепак Лілії Петрівни (том 12, а.с. 234-237);

- замовлення №1 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 28.06.2023 (том 12, а.с. 238);

- платіжні інструкції №1938_00000/6a557 eb-2f1f-4180-bd від 28.06.2023 на суму 20 000,00 грн та №851_00000/c20a866 1-b 6a6-474b bd51-b249ef5bddf3 від 20.09.2023 на суму 10 000,00 грн (том 12, а.с. 239, 241);

- акт №017МТА/ІФ-23 від 20.09.2023, відповідно до якого надано правничу допомогу, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, кількість витрачених годин - 5 годин; ставка - 2 000, 00 грн за годину, сума - 10 000,00 грн; підготовка відповіді на відзив, кількість витрачених годин - 5 годин; ставка - 2 000, 00 грн за годину, сума - 10 000,00 грн; підготовка до участі та участь у судових засіданнях, кількість витрачених годин - 5 годин; ставка - 2 000, 00 грн за годину, сума - 10 000,00 грн. Всього витрачено годин - 15 годин, сума 30 000 грн. 2. Клієнт підтверджує, що правнича допомога згідно договору про надання юридичних послуг та правничої допомоги №017МТА/ІФ-23 від 28.06.2023 та замовлення №1 у справі №300/3941/23 надана в повному обсязі, належної якості і у строк на загальну суму 30 000,00 грн. 3. Оплата за надану правничу допомогу обраховується в порядку, визначеному договором та замовленням №1 (том 12, а.с. 240);

- ордер серії АТ №1045801 про надання правничої (правової) допомоги ПП «ДНК» у Івано-Франківському окружному адміністративному суді від 06.07.2023 (том 12, а.с. 156);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001178, видане 31.05.2017 ОСОБА_1 (том 12, а.с. 157).

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого розміру витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Враховуючи матеріали справи, значну кількість доказів, беручи до уваги значну кількість судових засідань з розгляду справи №300/39412/23 суд вважає справедливим та обґрунтованим заявлений позивачем розмір понесених у цій справі витрат в сумі 30 000,00 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ПП «ДНК» сплачена суми судового збору в розмірі 21 472,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн, що пропорційно становить 80% задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №008509/0701 від 26.10.2021 в частині, що становить 1 224 720 (один мільйон двісті двадцять чотири тисячі сімсот двадцять) гривень 86 копійок від загально визначеної суми грошового зобов`язання, з яких 1 012 166 (один мільйон дванадцять тисяч сто шістдесят шість) гривень 00 копійок сума грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та 212 554 (двісті дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 86 копійок штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №008510/0701 від 26.10.2021 в частині, що становить 2 675 927 (два мільйони шістсот сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім) гривень 50 копійок від загально визначеної суми грошового зобов`язання, з яких 2 140 742 (два мільйони сто сорок тисяч сімсот сорок дві) гривні 00 копійок сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість та 535 185 (п`ятсот тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок штрафні (фінансові) санкції.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084) на користь Приватного підприємства ДНК (код ЄДРПОУ - 30106265) частину сплаченої суми судового збору в розмірі 21 472 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні 00 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Приватне підприємство ДНК, адреса: вул. Промислова, буд. 23-А, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 30106265.

відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП 43968084.

Рішення складене в повному обсязі 29 січня 2024 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.