Decision № 116358645, 22.09.2022, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа №752/11648/21

Провадження № 2/752/2404/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.09.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

за участю секретаря - Пастух З.Ф.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

в с т а н о в и в:

позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 і споживачами послуг, які надає позивач. Вказаний будинок знаходиться на балансі та обслуговуванні у позивача. Між сторонами встановилися зобов`язальні правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинку і прибудинкових територій. Відповідачами не було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, однак відсутність договору не звільняє їх від зобов`язань сплачувати за фактично отримані послуги.

Позивач посилається на те, що відповідачі належним чином не виконують свій обов`язок з оплати зазначених послуг, внаслідок чого у них виникла заборгованість за період з 01.05.20.15 р. по 01.02.2021 р. в розмірі 19860,81 гривня.

Крім того, в зв`язку з порушенням грошового зобов`язання позивач просить застосувати положення ч.2 ст.625 ЦК України та стягнути з відповідачів суму заборгованості з врахування інфляційних втрат в розмірі 3671,78 гривень і 3% річних в розмірі 1320,13 гривень.

Ухвалою Голосіївського районного суд у м. Києва від 12.05.2021 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачі 29.06.2021 р. подали відзиви на позовну заяву, відповідно до яких просять відмовити у задоволенні позову, оскільки ними не укладався договір з позивачем шляхом приєднання, їх не було ознайомлено з переліком послуг та тарифами на зазначені послуги, а також відповідачі просять застосувати наслідки пропуску позовної давності.

На підставі положень статей 274-279 ЦПК України та з урахуванням відсутністю заперечень відповідачів, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 , ввійшов до державного житлового фонду, був віднесений до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий ю сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» є балансоутримувачем житлового фонду та приступило до утримання й обслуговування переданого підприємству майна та безпосередньо надавало послуги з утримання будинків та споруд і прибудинкових територій.

Як вбачається з інформації, наданої Управлінням житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, кв.63, в буд. АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яке вони набули в порядку приватизації державного житлового фонду.

У матеріалах справи відсутні докази про укладення між сторонами договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Оскільки договір про утримання будинку між сторонами не укладено у відповідності до ст. 633 ЦК України діє уніфікований публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою КМУ від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

На підставі наведених положень у відповідачів виник перед позивачем обов`язок по сплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

З 10.06.2018 Законом України від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг та визначено послугу з управління багатоквартирним будинком, ціна на яку визначається за згодою сторін і не підлягає державному регулюванню.

З метою приведення у відповідність до чинного законодавства України розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 р. № 668 визнано таким, що втратило чинність відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2019 р. № 1317 «Про визнання таким, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюються Законом України від 14.05.2015 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідно до якого встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, включаючи визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку.

У житлових будинках, у яких співвласниками не вибрано управителя та не створено ОСББ, виконавчий орган місцевої ради зобов`язаний оголосити і провести такий конкурс у тримісячний строк з дня отримання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку із проханням призначити управителя. Рішення щодо цього питання вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

За таких умов, ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Якщо співвласники багатоквартирного будинку не скористалися зазначеними правами, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зберігає чинність раніше укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення суб`єктом господарювання надання цих послуг.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що мешканці будинку АДРЕСА_2 визначились з управителем будинку.

Згідно зі статтями 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з п. 5, п. 12 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

На підставі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тобто, з огляду на зазначені вище норми чинного законодавства обов`язок у споживача оплатити послуги виникає з наявності факту надання таких послуг та їх споживання.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем на виконання вимог закону надані належні та достатні докази щодо надання послуги з утримання будинку і прибудинкової території і такі обставини не були спростовані відповідачами.

Однак, як встановлено судом відповідачі належним чином не виконали свій обов`язок щодо оплати за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого за період з 01.05.2015 р. по 01.01.2021 р. у них виникла заборгованість в розмірі 19860,81 гривня.

Відповідачі порушують вимоги чинного законодавства про оплату житлово-комунальних послуг, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачі порушили зобов`язання щодо оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, яке є грошовим зобов`язанням, внаслідок чого з них підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції, що відповідно до розрахунку становить 3671,78 гривень та 3% річних в сумі 1320,13 гривень.

Однак, відповідачі заявили про застосування судом наслідків пропуску позивачем строків звернення до суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Однак, за змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14).

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у ст.261 ЦПК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Звертаючись до суду позивач посилається на наявність заборгованості, що виникла у відповідачів з 01.05.2015 р.

Позов пред`явлено до суду 12.05.2021 р.

З матеріалів справи, а саме наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі частково сплачували за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, вносячи відповідні платежі.

В квітні 2017 року відповідачами внесено в рахунок оплати послуг сума 1144,80 гривень, яка включає не лише сума щомісячного платежу, а і частково сума заборгованості, чим визнали наявність боргу, внаслідок чого перебіг строку позовної давності був перерваний і повинен обраховуватись з початку.

Відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні було встановлено з 12.03.2020 року та неодноразово продовжено. На час розгляду справи дія карантинних обмежень триває.

В даному випадку станом на 12.03.2020 року позовна давність у даній справі не сплила, її перебіг зупинений до кінця дії карантину.

Тобто, підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені судом обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, доведеність наявності у відповідачів заборгованості по оплаті послуг та її розміру, а отже позов підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку із задоволенням позову з відповідачів в рівних частинах підлягають стягненню судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 32375554, адреса: просп. Голосіївський, 17 Б, м. Київ) заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період із 01.05.20.2015 по 01.01.2021 в загальному розмірі 24852,72 гривні, з яких: 19860,81 гривень - сума основного боргу; 1320,13 гривень - 3 % річних від простроченої суми; 3671,78 гривень - інфляційні втрати, судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя