Court ruling № 116349581, 17.01.2024, Bohodukhiv District Court of Kharkiv Oblast

Справа №613/1424/21 Провадження № 1-кп/613/24/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12019220000000046 від 15.01.2019,за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України.

24.05.2023 та 22.12.2023 прокурором було подано клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одночасно з клопотанням про надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою його приводу до суду для розгляду вказаного клопотання.

В обґрунтування клопотань про обрання запобіжного заходу прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі. Обгрунтованість підозри у вчиненні вказаного злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами : протоколом огляду місця ДТП зі схемою до нього, висновками судово-медичної експертизи, висновками судової транспортно-трасологічної, автотехнічної експертиз, протоколами проведення слідчих експериментів, протоколами допиту потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , протоколом допиту підозрюваного.

Під час судового розгляду є достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Так, 17.09.2021 обвинувачений ОСОБА_5 отримав під підпис пам`ятку про його права та обов`язки, згідно якої ОСОБА_5 ознайомлений зі змістом ч. 7 ст. 42 КПК України, відповідно до якої обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це суд. Однак 17.11.2022, 12.12.2022, 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023, 16.03.2023, 07.04.2023, 26.04.2023 обвинувачений ОСОБА_5 в судові засідання не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце слухання справи, причини неявки до суду в підготовчі судові засідання 17.11.2022,12.12.2022,29.12.2022,26.01.2023,21.02.2023 не повідомляв, у зв`язку із чим судом неодноразово приймалось рішення про здійснення приводу обвинуваченого, а саме 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023, 26.04.2023. Крім того, ризик переховування від суду існує у зв`язку з тим, що місцезнаходження ОСОБА_5 невідоме, за місцем реєстрації ОСОБА_5 не перебував, за місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи, повідомленим захисником, за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_5 також був відсутній.

Таким чином, ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце підготовчого судового засідання, починаючи з 17.11.2022 жодного разу в підготовче судове засідання не з`явився та не вжив будь-яких заходів щодо повідомлення суду про причини своєї неявки, що свідчить про наявність ризику переховування від суду, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи викладене, з посиланням на ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України, прокурор стверджує про наявність підстав для обрання стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обрання більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, особистої поруки, не дозволить запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 переховується від суду, не повідомляючи про причини своєї неявки. Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України та те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив тяжкі наслідки для потерпілого, наявні достатні підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала подані клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 з підстав, викладених у клопотаннях. Крім того, зазначила, що ОСОБА_5 з 17.11.2022 жодного разу не з`явився у підготовче судове засідання, не повідомляючи суд про причини неявки. Всупереч вимогам ст.42 КПК України обвинувачений протягом року не повідомляв суд про зміну місця свого проживання. При цьому, обвинувачений та його захисник, у разі неможливості прибути в судове засідання особисто, мали змогу взяти участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції, подавши відповідне клопотання, однак, такою можливістю не скористались. Відмітила, що захисник у клопотаннях про відкладення розгляду справи зазначав виключно про причини своєї неявки, посилаючись на власні особисті життєві обставини, однак, не повідомляючи при цьому причини неявки обвинуваченого. Вказана поведінка обвинуваченого свідчить про переховування його від суду та наявність ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, якому не здатний запобігти більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, та зазначив, що не повністю погоджується з обставинами ДТП, які наведені в обвинувальному акті, зокрема, щодо перевищення швидкості та невжиття заходів для запобігання ДТП. Вказав, що не міг з`явитися до суду у зв`язку з обстановкою в країні та скрутним матеріальним становищем. Пояснив, що у зв`язку з систематичними обстрілами м. Харкова він був змушений виїхати до м. Кременчук Полтавської області, де перебував як внутрішньо переміщена особа, про що свідчить відповідна довідка. Про зміну адреси він не повідомляв суд у зв`язку з тим, що спочатку проживав за іншою адресою, ніж та, що вказана в довідці про взяття його на облік як ВПО. Отримуючи SMS-повідомлення про виклик до суду, він повідомляв про них свого захисника, який належним чином реагував на отримані виклики, надсилаючи клопотання про відкладення розгляду справи. За місцем своєї реєстрації у м. Харків він проживає близько останніх 3-4 місяців, за цей період судові повістки про виклик до суду йому не надходили. Стверджує, що не має наміру переховуватися від суду, та вважає запобіжний захід, запропонований прокурором, занадто жорстким.

Захисник обвинуваченого у підготовчому засіданні та у надісланому до суду письмовому клопотанні заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Стверджував, що обвинувачений не був повідомлений у встановленому порядку про дату, час та місце розгляду справи, він як захисник жодного разу не повідомлявся судом електронною поштою та телефонним зв`язком про виклик до суду, йому не надходили ухвали про привід обвинуваченого та його розшук, а відразу надійшов виклик у судове засідання по розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що ОСОБА_5 не переховувався від суду, а через свого захисника неодноразово повідомляв суд про те, що через пошкодження житла наслідок обстрілів м. Харкова після 24.02.2022 він був змушений рятувати життя дітей і дружини, вивіз їх до м. Кременчука Полтавської області, отримав статус ВПО, про що суду надавалась відповідна довідка. Ним як захисником надсилались до суду клопотання про неможливість прибути в судове засідання та про відкладення розгляду справи у зв`язку із загрозою для життя та обстановкою в країні. Зазначив, що прокурор та суд безпідставно не ініціювали питання про зміну підсудності даної справи, хоча захисником було повідомлено про те, що він перебуває у м. Києві, а обвинувачений у м. Кременчуці, потерпілі проживають у м. Зміїв, тому сторони кримінального провадження не мають змоги з`являтися до Богодухівського районного суду Харківської області.

Вважав, що запропонований прокурором запобіжний захід є занадто суворим, оскільки ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду, не намагався знищити чи спотворити докази, не тиснув на свідків чи потерпілих, є раніше не судимою особою. Вказав, що прокурором не обґрунтовано неможливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж найбільш суворого - тримання під вартою, зокрема, неможливості визначення застави. Враховуючи викладене, вважає, що виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків може бути досягнуто застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, нічним домашнім арештом або особистим зобов`язанням.

Вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, розглянувши клопотання прокурора, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч.1, ч.2 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

За приписами ч. 1 ст.178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у нього постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; його майновий стан, наявність у нього судимостей ; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Судом враховано, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 ..

Так, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 14.01.2019 близько 17.00 год., керуючи транспортним засобом SCODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 , рухався з боку м. Богодухів Богодухівського району Харківської області по вул. Харківській у с. Максимівка Богодухівського району Харківської області по смузі руху у напрямку м. Харків зі швидкістю близько 80 км/год, що значно перевищує допустиму швидкість руху у населених пунктах. Під час руху ОСОБА_5 проявив злочинну самовпевненість, допустивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, того факту, що в районі буд. № 53 вищевказаної вулиці, на смузі його руху попереду встановлений знак аварійної зупинки, за яким перебував пішохід ОСОБА_9 , який рухався в напрямку нерухомого транспортного засобу ГАЗ 3302-414 д.н.з. НОМЕР_2 , який також перебував на смузі руху, по якій рухався ОСОБА_5 , незважаючи на встановлений знак аварійної зупинки та перебування за ним пішохода та нерухомого транспортного засобу, яких водій ОСОБА_5 об`єктивно міг виявити своєчасно, не вжив заходів до зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до зупинки, чим грубо порушив вимоги п.п.12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, та, продовжуючи рух, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який рухався попереду нього в попутному йому напрямку, після розташування знаку аварійної зупинки на проїзній частині, та в момент первинного контакту був звернений до транспортного засобу лівою поверхнею тіла, з послідуючим зіткненням передньою лівою частиною керованого ОСОБА_5 автомобіля SCODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 , із задньою правою частиною нерухомого транспортного засобу ГАЗ 3302-414 д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого ОСОБА_7 у салоні на момент зіткнення не перебував та який знаходився на проїзній частині, на смузі руху, по якій рухався ОСОБА_5 .. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 загинув на місці події.

Надаючи оцінку твердженням прокурора про обгрунтованість підозри, суд зазначає, що відповідно до п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», обгрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Виходячи зі змісту пояснень ОСОБА_5 , наданих у судовому засіданні при розгляді клопотання про обрання йому запобіжного заходу, він не заперечує самої події ДТП за його участі, за результатами якої загинув потерпілий ОСОБА_9 , однак, не повністю погоджується з обставинами ДТП, які наведені в обвинувальному акті, зокрема, щодо перевищення швидкості та невжиття заходів для запобігання ДТП.

Суд зазначає, що перевірка судом обґрунтованості пред`явленого обвинувачення та правомірності кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України і є завданням судового провадження, яке триває наразі, і для забезпечення якого необхідним є належне виконання своїх процесуальних обов`язків усіма учасниками провадження.

Суд бере до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.

Слід також врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, сприяти якому має тримання під вартою.

Отже, беручи до уваги, що обвинуваченим не заперечується факт події, про яку зазначено в обвинувальному акті, враховуючи, що згідно з обвинувальним актом ця подія призвела до загибелі людини, у суду, на даний час, відсутні підстави вважати пред`явлену ОСОБА_5 підозру необґрунтованою, а заперечення обвинуваченого щодо окремих фактичних обставин не є підставою для відмови в обранні запобіжного заходу.

При цьому суд, вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, або передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на думку прокурора, є наявність ризику переховування від суду, передбаченого пунктом 1 ч.1 ст.177 КПК України.

Наявність цього ризику підтверджується тим, що обвинувачений неодноразово не з`являвся за викликами у судові засідання, про місце свого фактичного проживання прокурора та суд не повідомляв, протягом тривалого часу місце його перебування не було встановленим, внаслідок чого ухвалами суду від 24.05.2023 та від 22.12.2023 його було оголошено у розшук.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 жодного разу з 17.11.2022 не прибув у судове засідання на виклик суду, не повідомив про причини неприбуття в судові засідання, призначені на 17.11.2022, 12.12.2022, 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023, не повідомив про причини власного неприбуття в судові засідання, призначені на 17.11.2022, 12.12.2022, 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023, і таким чином, не виконав обов`язку, передбаченого п.1 ч.7 ст.42 КПК України.

Про кожне з підготовчих судових засідань обвинувачений був повідомлений судовою повісткою, надісланою SMS-повідомленнями, що підтвердив у судовому засіданні під час обрання запобіжного заходу, а захисник шляхом надіслання судових повісток SMS-повідомленнями та/або електронною поштою.

Враховуючи неодноразову неявку обвинуваченого ОСОБА_5 в підготовче судове засідання, ухвалами суду від 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023 та від 26.04.2023 судом за клопотанням прокурора було постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_5 у підготовче судове засідання. Ухвали для виконання направлено до Богодухівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Однак, обвинувачений жодного разу не був доставлений приводом, оскільки, за повідомленнями Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 27.01.2023, 22.02.2023, 16.03.2023 та від 24.05.2023, він відсутній за місцем проживання: АДРЕСА_1 , його місцезнаходження не встановлено.

Таким чином, працівниками Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області вживалися заходи по встановленню місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_5 та забезпеченню його прибуття до суду, однак, обвинувачений приводом не був доставлений, протягом тривалого періоду його фактичне місцезнаходження було невідоме.

16.03.2023 від захисника надійшла копія довідки про реєстрацію ОСОБА_5 як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 .

Слід відмітити, що ОСОБА_5 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у м. Кременчук Полтавської області ще 26.03.2022, однак, майже протягом року не повідомляв суд свого нового фактичного місця проживання, незважаючи на те, що був зобов`язаний це зробити в силу приписів ч.7 ст.42 КПК України.

Судом було надіслано судову повістку про виклик ОСОБА_5 в підготовче судове засідання, призначене на 07.04.2023 на адресу, зазначену в наданій захисником довідці про реєстрацію ОСОБА_5 як внутрішньо переміщеної особи, однак, конверт з поштовим відправленням на адресу ОСОБА_5 повернувся без вручення адресату з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Разом з тим, обвинувачений був у відповідності до ст.135, ч.1 ст.136 КПК України щоразу повідомлений про дати, час і місце судових засідань шляхом направлення судової повістки СМС-повідомленням, що не призвело до його явки в судове засідання.

При цьому, як ОСОБА_5 , так і його захисник, у разі неможливості прибути в судове засідання особисто, мали можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, подавши відповідне клопотання (обвинувачений з відповідним судом, захисник за допомогою власних технічних засобів), однак, такою можливістю не скористались.

Проживаючи за місцем своєї реєстрації у м. Харкові протягом останніх 3-4 місяців, про що він особисто зазначив у судовому засіданні, та достовірно знаючи про наявність у провадженні суду кримінальної справи стосовно нього, обвинувачений не повідомив суду про своє місце перебування та не цікавився станом судового розгляду.

Систематична неявка ОСОБА_5 в підготовчі судові засідання, неповідомлення обвинуваченим про зміну свого фактичного місця проживання майже протягом року, відсутність його як за зареєстрованим місцем проживання, так і за фактичним місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи, що унеможливило проведення підготовчого судового засідання більше ніж протягом року, свідчать про ухилення ОСОБА_10 від явки до суду та переховування обвинуваченого від суду.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Усвідомлюючи ризик бути засудженим до тривалого терміну ув`язнення, ОСОБА_5 може переховуватися від суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора про наявність ризику переховування від суду, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, судом при наданні оцінки наявності такого ризику взято до уваги не лише тяжкість інкримінованого обвинувачення та суворість ймовірного покарання, а й відсутність у обвинуваченого офіційного працевлаштування, постійного джерела доходу, а також міцних соціальних зв`язків у місці постійного проживання, оскільки, як пояснили сам обвинувачений та його захисник у судовому засіданні, дружина та донька обвинуваченого наразі проживають у Німеччині.

Керуючись приписами ч.1 ст.194 КПК України, судом надано оцінку можливості застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Разом з тим, з підстав, наведених вище (попередня поведінка обвинуваченого, перебування обвинуваченого у розшуку протягом 7 місяців, неповідомлення про зміну місця свого проживання, та як наслідок - ризик втечі та переховування від суду), суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі особистого зобов`язання чи домашнього арешту, не здатне забезпечити запобігання ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України та належного виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків.

Згідно з п. 3, п.4 ч. 2ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З урахуванням викладеного вище, а також думки потерпілих, які у надісланому до суду письмовому клопотанні просили обрати стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку, що заявлене прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

В силу ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертоюцієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченомучастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст.182 КПК Українирозмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших відомостей про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 5статті 182 КПК Українипередбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи із обставин та ризиків, зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог п. 2 ч. 5ст.182, КПК України, суд вважає достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків розмір застави у50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року, що складає 151400 грн. (3028,00 грн. x 50 = 151400 грн.).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 314, 315, 372, 376, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12019220000000046 від 15.01.2019 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 16 березня 2024 року включно, взявши його під варту в залі суду негайно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 16.01.2024 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у кримінальному провадженні 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, що складає 151400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, до спливу терміну тримання під вартою.

Реквізити депозитного рахунку для зарахування коштів при обранні судом міри запобіжного заходу: отримувачі коштів ТУ ДСА України у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача: 820172; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали або у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Відповідно до вимог ст.182КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, та до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - протягом 5 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та оголошено 17.01.2024.

Суддя ОСОБА_1