Court ruling № 116349451, 05.01.2024, Velykyi Bereznyi District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 298/2161/23

Номер провадження 1-кс/298/288/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року смт. Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , перекладача ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний клопотання заступника начальника начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 , погоджене прокуроромУжгородської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , словака, громадянина Словацької Республіки, уродженця м.Сніна Словацької Республіки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, непрацюючого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, в рамках кримінального провадження №12023071070000306 від 15 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника - начальник слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_8 за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_5 ) у кримінальному провадженні№12023071070000306 від 15 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.332 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділенням відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12023071070000306, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15 листопада 2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.332 КК України.

Так, відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам - військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Посилається, що під час досудового розслідування з`ясовано, що на початку листопада 2023 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, у громадянина Словацької Республіки ОСОБА_9 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) разом з іншими невстановленими на даний час органом досудового розслідування особами розробили злочинну схему, відповідно до якої він разом з іншою невстановленою органом досудового розслідування особою підводить до конкретного місця безпосереднього перетинання державного кордону України з Словацькою Республікою, в гірсько-лісистій місцевості, осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон. Так, ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) згідно вказаної злочинної схеми керує діями вказаних осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, надаючи їм поради та вказівки.

Згідно вказаної злочинної схеми невстановлена органом досудового розслідування особа знаходить осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, та які мають намір незаконно перетнути державний кордон України, та забезпечує їх потрапляння до готелю «Сині Потоки» в місті Свалява, пізніше інші невстановлені органом досудового розслідування особи забезпечують потрапляння осіб, яким обмежено виїзд за кордон з міста Свалява Мукачівського району Закарпатської області до с.Малий Березний, Ужгородського району, Закарпатської області (надалі - с.Малий Березний), уникаючи поля зору працівників правоохоронних органів, які здійснюють заходи щодо протидії незаконного переправлення чоловіків через державний кордон України в межах прикордонних населених пунктів Закарпатської області, та рухаючись в обхід стаціонарних постів прикордонного контролю. В подальшому, після прибуття осіб, яким обмежено виїзд за кордон та які мають намір незаконно перетнути державний кордон України, в с. Малий Березний їх зустрічає ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) разом з іншою невстановленою органом досудового розслідування особою в межах вказаного населеного пункту. Надалі, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, зустрічають вказаних осіб та особисто проводять їх до місця незаконного перетинання державного кордону України з Словацькою Республікою, в гірсько-лісистій місцевості, на околиці с. Малий Березний.

Так, на виконання вказаної злочинної схеми, ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ), діючи умисно з невстановленими на даний час особами, 15.11.2023 близько 07 год. 00 хв. прибув до стадіону на околиці с. Малий Березний, тобто до місця, яке було узгоджено за попередньою домовленістю з іншими учасниками вказаної злочинної схеми, та переконавшись, що за особами, яким обмежено виїзд за кордон, та які мають намір незаконно перетнути державний кордон України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не здійснюється спостереження працівниками правоохоронних органів, які здійснюють заходи щодо протидії незаконного переправлення чоловіків через державний кордон України, зустрівся з вказаними особами.

Зазначає, що в подальшому, 15.11.2023 близько 07 год. 10 хв. ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ), знаходячись на околиці с. Малий Березний, наказав особам, яким обмежено виїзд за кордон, та які мають намір незаконно перетнути державний кордон України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рухатись за ним, після чого став пересуватись гірсько-лісистою місцевістю в напрямку державного кордону України зі Словацькою Республікою, надаючи чіткі вказівки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що їх поведінки та руху, наказуючи їм то зупинитись, то зігнутись, то вести себе тихіше, з метою не бути поміченим працівниками правоохоронних органів, які здійснюють заходи щодо протидії незаконного переправлення чоловіків через державний кордон України та подальшої реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення зазначених осіб через державний кордон України.

Однак, через деякий час від початку руху в напрямку до державного кордону України, близько 08 год. 20 хв. ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) та особи, яким обмежено виїзд за кордон та які мають намір незаконно перетнути державний кордон України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , були виявлені та затримані в адміністративному порядку військовослужбовцями ДПС України ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Таким чином, ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а саме в організації, незаконного переправлення осіб через державній кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами та вказівками, вчиненому відносно кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Вказує, що 23 листопада 2023 року ОСОБА_16 ( ОСОБА_5 ) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Підозрюваним у кримінальному провадженні є ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Сніна, Словацької Республіки, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин Словацької Республіки, словак, із середньою освітою, непрацюючий, раніше не судимий.

Начальник слідчого відділення зазначає, що у діях ОСОБА_17 ( ОСОБА_5 ) вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.2 ст.332 КК України.

Посилається, що ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) у вчиненні кримінального правопорушення, та доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) до вчинення зазначеного злочину.

Зазначається, що під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наголошуючи, що зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, підозрюваний ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вік та стан підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

На думку слідчого, наявні достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ).

З оглядуна вищенаведене,слідчий запогодженням зпрокурором проситьобрати щодо ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на обрання щодо підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) найбільш суворого запобіжного заходу. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) є обґрунтованою, ризики, на які містяться посилання в клопотанні є обґрунтованими, особа. Наголосив на тяжкості та суті кримінального правопорушення, вважав, що підозрюваному ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) слід призначити заставу в розмірі достатньому для забезпечення кримінального провадження. Вважав, що будь-який інший запобіжний захід не в змозі усунути ризики, наведені в клопотанні, з урахуванням того, що досудове розслідування продовжується, наявна потреба в проведені ряду слідчих дій. Наголосив, що підозрюваний в даному кримінальному провадженні вже вдався до втечі, не з`являвся на розгляд клопотання, через що слідчим суддею був наданий дозвіл на його затримання з метою приводу, отже ризик втечі та переховування є основним в даному провадженні.

В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 щодо задоволення клопотання заперечила. Зазначила про недоведеність наведених у клопотанні та в судовому засіданні ризиків, просила застосувати щодо ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) в судовому засіданні підтримав позицію захисника, висловив заперечення щодо задоволення клопотання слідчого. Просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що надалі дотримуватиметься належної процесуальної поведінки. Визнав, що дійсно після оголошення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення та вручення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вдався до втечі, переховувався від слідства та суду, не з`являвся на розгляд клопотання щодо нього, оскільки налякався. Повідомив, що на території Словацької Республіки був засуджений за незаконне переправлення осіб через державний кордон, відбував покарання в місцях позбавлення волі.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, а також надані стороною захисту матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12023071070000306 від 15 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

23 листопада 2023 року ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.

Ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районногосуду Закарпатськоїобластівід 26.12.2023 надано дозвіл на затримання ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 )з метоюприводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

05.01.2024 о 13 год. 30 хв. на підставі вказаної ухвали слідчого судді ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) затримано в порядку ст.191 КПК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071070000306 від 15 листопада 2023 року; повідомленням про виявлення кримінального правопорушення №2895 від 15.11.2023, протокол огляду місця події від 15.11.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 16.11.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 16.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 21.11.2023; протокол огляду предмета від 16.11.2023; протокол пред`явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_11 від 16.11.2023; протокол огляду предмету від 16.11.2023; протокол пред`явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_12 ; постанова про визнання предметів речовими доказами від 16.11.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 22.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 22.11.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 22.11.2023, рапорт від 16.11.2023 та іншими матеріалами провадження.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах та досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) обґрунтовано підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами та вказівками, вчиненому відносно кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ), за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії , в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Поряд з цим слідчий суддя враховує перебування підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) у розшуку, що свідчить про ухилення обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду, а тому слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.2 ст.332 КК України), мотив вчинення такого, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано обґрунтувань вказаному ризику.

Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об`єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

Органом досудового розслідування обґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме в разі застосування до ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) таких запобіжних заходів як домашній арешт, особиста порука, особисте зобов`язання, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти перешкоджання підозрюваним ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) виконанню процесуальних рішень.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( Летельє проти Франції ).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі Летельє проти Франції вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При вирішенні питання про обрання ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності наступні обставини: ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, не працює, є неодруженим, не має місце реєстрації та проживання на території України, за поясненнями підозрюваного раніше притягувався до кримінальної відповідальності на території Словацької Республіки за злочин, пов`язаний з незаконним переправленням осіб через державний кордон.

Доводи захисника та підозрюваного про можливість та достатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою слідчий суддя відхиляє, оскільки такий запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою задоволенню не підлягають.

За наведених обставин, твердження захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) шляхом застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, не можуть бути прийняті слідчим суддею, виходячи з обставин даного кримінального провадження і даних про особу підозрюваного.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ), слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) інкримінованого йому кримінальному правопорушення, яке є тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, роль ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити частково і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 18 днів, тобто в межах строку досудового розслідування.

За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у сфері недоторканності державних кордонів, з такими кваліфікуючими ознаками як вчинення за попередньою змовою групою осіб, вчинене відносно кількох осіб, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 75(сімдесятип`яти)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ).

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника - начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_8 , погоджене прокуроромУжгородської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо ОСОБА_9 ( ОСОБА_5 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_9 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 18 (вісімнадцять) днів.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_10 ( ОСОБА_5 ) обов`язків, визначенихКПК України, визначити заставу врозмірі 75(п"ятдесяти)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить227100(двістідвадцять сімтисяч сто)гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_19 ) у справі №298/2161/23; провадження №1-кс/298/288/23 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 5 січня 2023 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_5 ) наступні обов`язки, передбачені ч.5ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі смт.Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 22 січня 2024 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_5 ) з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1