Decision № 116341902, 15.01.2024, Manevychi District Court of Volyn Oblast

Справа № 164/1452/23

п/с 2/164/141/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2024 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Шумік О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Паріс до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 32770 гривень 43 копійки, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Паріс звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитноїзаборгованості на загальну суму 32770гривень 43копійки.Свої вимогиобґрунтували тим,що 3вересня 2019року між ОСОБА_1 та Акціонернимтовариством „РВСБанк булопідписано заяву-договір№ 0039113про наданнябанківської послуги,що єдоговором проприєднання допублічної пропозиціїАТ „РВСБанк наукладання договорупро комплекснебанківське обслуговуванняфізичних осіб.Згідно заяви-договору№ 0039113від 3вересня 2019року відповідачакцептувала укладаннядоговору прокомплексне банківськеобслуговування фізичнихосіб,який розміщенийна сайтібанку табеззастережно приєдналасядо умоввказаного договору.З умовамидоговору відповідачознайомилася тазобов`язувалася самостійновідстежувати зміни,які будутьвноситись додоговору.За умовамизаяви-договорувідповідачу булонадано споживчийкредит шляхомперерахування накартковий рахуноккоштів насуму 20512гривень 82копійки настрок 24місяці зпроцентною ставкою18%річних,тип ставки-фіксована,разова комісіяпри видачікредиту -2.5%від суминаданого кредиту,щомісячна комісіяза супроводженнякредиту -3%від суминаданого кредиту.Грошові коштина суму20512гривень 82копійки булизараховані АТ„РВС Банк3вересня 2019року накартковий рахуноквідповідача.28жовтня 2021року міжАТ „РВСБанк таТОВ „Фінансовакомпанія „Парісбуло укладенодоговір провідступлення прававимоги №28/10/2021-1.Незважаючи навиконання АТ„РВС Банкумов кредитногодоговору відповідачсвої зобов`язанняпо укладеномудоговору уповному обсязіне виконала,внаслідок чоговиникла заборгованістьна загальнусуму 32770гривень 43копійки,з яких:заборгованість затілом кредиту-15047гривень 93копійки,заборгованість запроцентами -4367гривень 66копійок,заборгованість закомісією -11692гривень 22копійки,заборгованість заштрафними санкціями(пенею)-0гривень,трипроценти річнихза простроченнявиконання грошовогозобов`язання заперіод з28жовтня 2021року по23лютого 2022року -304гривень 26копійок,інфляційні втративзв?язку зпростроченням виконаннягрошового зобов`язання за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року - 1358 гривень 36 копійок. Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ „Фінансова компанія „Паріспросило стягнути в його користь з відповідача ОСОБА_1 32770 гривень 43 копійки кредитної заборгованості та судові витрати по справі.

Представник позивача - ТОВ „Фінансова компанія „Паріс Слюзенко В.О. в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення у випадку неявки в судове засідання відповідача не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 на викликв судовезасідання нез`явилася,хоча увстановленому закономпорядку завчасноповідомлялася судомпро часта місцеслухання справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та шляхом направлення судової повістки за її зареєстрованим місцем проживання.

Згідно з ч. 5-7 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1-5, 9-10 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином завчасно повідомленою про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що представник позивача у поданій до суду заяві не заперечує щодо розгляду справи у його відсутності та відсутності відповідача, в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності представника позивача - ТОВ „Фінансова компанія „Паріс Слюзенка В.О. та відповідача ОСОБА_1 , ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Згідно зст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи встановлено, що 28 жовтня 2021 року між АТ „РВС Банк та ТОВ „Фінансова компанія „Паріс було укладено договір про відступлення права вимоги № 28/10/2021-1.

Відповідно до п. 1.2 даного договору право вимоги за кредитними договорами відступаються в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за кредитним договором; право вимоги суми нарахованих процентів за кредитним договором, строк платежу по яких настав на дату укладення цього договору; процентів; сплати інших платежів, згідно з умовами кредитного договору, які виникли та/або можуть виникнути після укладення цього договору, тощо.

Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги новому кредитору відступлено заборгованість за договором № 0039113 від 3 вересня 2019 року на загальну суму 31107 гривень 81 копійка, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15047 гривень 93 копійки, заборгованість за процентами - 4367 гривень 66 копійок, заборгованість за комісією - 11692 гривень 22 копійки, заборгованість за штрафними санкціями (пенею) - 0 гривень.

Позивач - ТОВ „Фінансова компанія „Паріс 28 жовтня 2021 року направило відповідачу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення кредитного зобов?язання № 0039113 від 3 вересня 2019 року, яку відповідач залишила без відповіді та задоволення.

У відповідності до графіку платежів та послуг споживчого кредиту встановлена разова комісія при видачі кредиту на суму 512 гривень 82 копійки.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про споживче кредитування договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до ст.ст. 2, 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Постановою Національного банку України № 49 від 8 червня 2017 року затверджені Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які розроблені відповідно до Законів України „Про банки і банківську діяльність, „Про Національний банк України, „Про споживче кредитування, встановлюють порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.

Згідно з ст.ст. 11, 18 Закону України „Про захист прав споживачів цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України „Про споживче кредитування. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов?язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України „Про споживче кредитування).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України „Про споживче кредитування умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України „Про споживче кредитування, у зв?язку з чим у Законі України „Про захист прав споживачів текст ст. 11 викладено в такій редакції: „Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України „Про споживче кредитування.

Положення ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів з набуттям чинності Закону України „Про споживче кредитування залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України „Про захист прав споживачів, визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України „Про споживче кредитування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про споживче кредитування загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов?язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України „Про споживче кредитування до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України „Про споживче кредитування безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов?язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов?язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата у наведеному вище рішенні дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов?язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Судом встановлено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1-2 ст. 11 Закону України „Про споживче кредитування.

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин положення щодо обов?язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування на суму 615 гривень 38 копійок є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України „Про споживче кредитування.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов?язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов?язання є його порушенням.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов?язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України коли нарахування процентів тісно пов?язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три відсотки річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані позивачем на суму боргу три відсотки річних входять до складу грошового зобов?язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним отримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що проведене належним чином виконання зобов?язання у спірних правовідносинах не відбулося, правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що правовідносини сторін за кредитним договором не припинилися, відповідач як боржник не звільнений від відповідальності за невиконання грошового зобов?язання, а банк як кредитор не позбавлений права на отримання сум 3% річних, передбачених ст. 625 цього Кодексу.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) і згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов?язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов?язання до моменту його усунення.

Тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов?язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Враховуючи суму заборгованості за кредитом, яку суд вважає доведеною - тіло кредиту 15047 гривень 93 копійки, несплачені проценти - 4367 гривень 66 копійок, що в загальному становить 19415 гривень 59 копійок.

Отже, розрахунок 3% річних та інфляційних витрат слід проводити від суми заборгованості за період вимоги позивача з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року і він буде становити 3% річних - 304 гривень 26 копійок, а інфляційні втрати - 1358 гривень 36 копійок.

Згідно з ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем ОСОБА_1 відповідно до ст. 81 ЦПК України будь-яких заперечень на позовні вимоги станом на час розгляду справи не подано, як і не подано доказів, що свідчать про неправильність представлених позивачем розрахунків суми заборгованості, що нарахована згідно умов укладеного договору.

В судовомузасіданні встановлено,що 3вересня 2019року між ОСОБА_1 та Акціонернимтовариством „РВСБанк булопідписано заяву-договір№ 0039113про наданнябанківської послуги,що єдоговором проприєднання допублічної пропозиціїАТ „РВСБанк наукладання договорупро комплекснебанківське обслуговуванняфізичних осіб.Згідно заяви-договору№ 0039113від 3вересня 2019року відповідачакцептувала укладаннядоговору прокомплексне банківськеобслуговування фізичнихосіб,який розміщенийна сайтібанку табеззастережно приєдналасядо умоввказаного договору.З умовамидоговору відповідачознайомилася тазобов`язувалася самостійновідстежувати зміни,які будутьвноситись додоговору.За умовамизаяви-договорувідповідачу булонадано споживчийкредит шляхомперерахування накартковий рахуноккоштів насуму 20512гривень 82копійки настрок 24місяці зпроцентною ставкою18%річних,тип ставки-фіксована,разова комісіяпри видачікредиту -2.5%від суминаданого кредиту,щомісячна комісіяза супроводженнякредиту -3%від суминаданого кредиту.Грошові коштина суму20512гривень 82копійки булизараховані АТ„РВС Банк3вересня 2019року накартковий рахуноквідповідача.28жовтня 2021року міжАТ „РВСБанк таТОВ „Фінансовакомпанія „Парісбуло укладенодоговір провідступлення прававимоги №28/10/2021-1.Незважаючи навиконання АТ„РВС Банкумов кредитногодоговору відповідачсвої зобов`язанняпо укладеномудоговору уповному обсязіне виконала,внаслідок чоговиникла заборгованістьна загальнусуму 32770гривень 43копійки,з яких:заборгованість затілом кредиту-15047гривень 93копійки,заборгованість запроцентами -4367гривень 66копійок,заборгованість закомісією -11692гривень 22копійки,заборгованість заштрафними санкціями(пенею)-0гривень,трипроценти річнихза простроченнявиконання грошовогозобов`язання заперіод з28жовтня 2021року по23лютого 2022року -304гривень 26копійок,інфляційні втративзв?язку зпростроченням виконаннягрошового зобов`язання за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року - 1358 гривень 36 копійок. Зазначені обставини не оспорюються сторонами, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, кредитного договору № 0039113 від 3 вересня 2019 року та додатків до нього, договору про відступлення права вимоги № 28/10/2021-1 від 28 жовтня 2021 року та додатків до нього, меморіальних ордерів № 4766 та № 4767 від 3 вересня 2019 року, розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0039113 від 3 вересня 2019 року, виписок по особовому рахунку ОСОБА_1 , вимоги ТОВ „Фінансова компанія „Паріс про усунення порушення кредитного зобов?язання № 4/13/10-2 від 28 жовтня 2021 року.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки АТ „РВСБанквзяті на себе зобов`язання по укладеному договору № 0039113від 3вересня 2019рокувиконалоу повномуобсязі,а відповідачем ОСОБА_1 порушено умови вказаного договору, заборгованість по платежах та поточні платежі відповідно до умов укладеного договору нею своєчасно не сплачувалися, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Фінансовакомпанія „Паріс,до якогозгідно договорупро відступленняправа вимоги№ 28/10/2021-1від 28жовтня 2021року перейшлоправо вимоги,21078гривень 21копійкукредитноїзаборгованості,з них: заборгованість за тілом кредиту - 15047 гривень 93 копійки, заборгованість за процентами - 4367 гривень 66 копійок, три процентирічних запрострочення виконаннягрошового зобов`язання заперіод з28жовтня 2021року по23лютого 2022року -304гривень 26копійок,інфляційні втративзв?язку зпростроченням виконаннягрошового зобов`язання за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року - 1358 гривень 36 копійок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача - ТОВ „Фінансова компанія „Паріс підлягає стягненню 1726 гривень 37 копійок судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 509, 512, 514, 516, 525-526, 527, 530, 536, 599, 610, 625, 634, 638, 1046-1048, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Паріс кредитну заборгованість за договором про надання банківських послуг № 0039113 від 3 вересня 2019 року на загальну суму 21078 (двадцять одна тисяча сімдесят вісім) гривень 21 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Паріс 1726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) гривень 37 копійок судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Маневицьким районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішенняабо апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Паріс, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77А, код ЄДРПОУ 38962392.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 15 січня 2024 року.

Суддя районного суду О.В. Невар