Court ruling № 116338794, 12.01.2024, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа № 461/7270/23

Провадження № 1-м/461/1/24

УХВАЛА

12.01.2024 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), захисника ОСОБА_6 , перекладача ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави відносно

ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця пос. Яван, село Озоді, Республіка Таджикистан, громадянина російської федерації, документованого довідкою про звернення за захистом в Україні № 010920, виданою 22.07.2022, орган видачі Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області,

встановив:

заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у виді особистого зобов`язання строком на 2 місяці, з покладенням на вказану особу обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування клопотання заступник керівника прокуратури посилається на те, що на даний час Офісом Генерального прокурора розглядається діючий запит компетентного органу російської федерації про видачу ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), рішення за результатами розгляду якого не прийнято. Строк проведення екстрадиційної перевірки продовжено до 27.02.2024. Зважаючи на тяжкість вчиненого злочину, за який вимагається видача особи, а також на існуючі факти переховування ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) від компетентних органів іноземної держави та компетентних органів України, є необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка розшукується для екстрадиції та притягнення до кримінальної відповідальності. Таким чином, є необхідність у застосуванні до ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) даного запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, з мотивів наведених у ньому.

Підозрюваний та його захисник, кожен окремо, клопотання заперечили з мотивів необґрунтованості та просили відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи учасників процесу, оцінивши усі обставини справи у їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Офісом Генерального прокурора розглядається запит компетентних органів російської федерації про видачу громадянина цієї держави ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , для притягнення до кримінальної відповідальності.

30.12.2022 №19/1/2-26744-18 Львівській обласній прокуратурі доручено подальше проведення екстрадиційної перевірки обставин, що можуть перешкоджати видачі ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ).

Строк екстрадиційної перевіркиОфісом Генерального прокуроранеодноразово продовжувався, востаннє листом від 14.12.2023 №19/1/2-26744-18 до 27.02.2024.

Відповідно до запиту та доданих до нього документів компетентного органу російської федерації з`ясовано, що у провадженні слідчого управління слідчого комітету російської федерації по Республіці Башкортостан перебуває кримінальна справа № 6913012 про обвинувачення ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.222, ч.3 ст.33, п. «з» ч.2 ст.105 Кримінального кодексу російської федерації.

Постановою слідчого по особливо важливим справам першого відділу по розслідуванню особливо важливих справ слідчого управління слідчого комітету російської федерації по Республіці Башкортостан від 14.11.2017 ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , пред`явлено обвинувачення у вчиненні упродовж 2016 року злочинів, передбачених ч.1 ст.222, ч.3 ст.33, п. «з» ч.2 ст.105 Кримінального кодексу російської федерації.

Постановою Советского районного суду м.Уфи, Республіка Башкортостан, від 12.07.2016 ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

01.07.2016 органом досудового розслідування російської федерації ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) оголошено у розшук.

Встановлено, що ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 26.06.2018 до ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано екстрадиційний арешт та обрано запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 діб.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.07.2018 скасовано зазначену вище ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси та постановлено нову ухвалу, якою стосовно ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арештуз забороною залишати житло, де він мешкає, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

У подальшому, встановлено, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) порушено умови запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.09.2018 надано дозвіл на його затримання.

24.12.2022 о 10 год. 59 хв. ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , затриманий працівниками Пустомитівського ВП №3 Львівського РУП №2 ГУ НП у Львівській області, в порядку ст.ст. 208, 582 КПК України, у с. Давидів Львівської області Львівського району, у зв`язку з перебуванням у міжнародному розшуку з метою арешту та екстрадиції, ініціатором якого є російська федерація.

Інкримінований ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 злочин за законодавством України кваліфікується за ст. 115 КК України, що, відповідно до положень ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше 1 року, тому є екстрадиційним. Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не минув. Кримінальні правопорушення, за які розшукується особа, не належать до військових, не носять політичного характеру та не порушуються, відповідно до положень ст.477 КПК України, за заявою потерпілого.

На території України громадянин російської федерації ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кримінальної відповідальності не притягується.

Водночас з`ясовано, що рішенням Державної міграційної служби України від 09.05.2023 № 69-23 ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 відкрито провадження у справі № 380/13285/23 за позовом адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_4 , до ДМС України, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення. На даний час остаточного судового рішення у даній справі судом не постановлено.

Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.12.2022 стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам російської федерації строком на 60 діб з 24 грудня 2022 року.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.02.2023 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) продовжено строком на 60 діб.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 08.03.2023 застосовано до згаданої вище особи на час екстрадиційної перевірки запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, на громадянина російської федерації ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) покладено наступні обов`язки: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.09.2023, ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) продовжено на 2 місяці строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на останнього ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 08.03.2023, в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27.10.2023, якою ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) було продовжено на 2 місяці строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на останнього ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 08.03.2023, в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, до 27.12.2023.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21.12.2023 у задоволенні клопотання заступника керівника обласної прокуратури про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України в межах застосованого особистого зобов`язання відмовлено.

Статтею 177 КПК Українипередбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідност. 194 КПК України,обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 1 ст.585 КПК України, за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).

Згідно ч. 2 ст. 585 КПК України, при вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов`язково враховує: 1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; 3) вік та стан здоров`я особи, видача якої запитується; 4) міцність соціальних зв`язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.

За приписами частини 1 статті 589КПК України, у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо: 1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; 2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; 3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; 4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); 5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов`язанням України за міжнародними договорами України; 5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; 6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

Згідно з частиною 2 статті 589 КПК України, особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров`ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.

Відповідно дост. 590 КПК України,після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою. Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особа, щодо якої воно прийняте. У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо протягом десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави. Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, в порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, яке надіслало запит.

Слідчий суддя виходить з того, що висновки про ступінь ризиків, доцільність застосування запобіжного заходу та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу даних щодо інкримінованого злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного тощо.

Оцінюючи матеріали клопотання, доводи учасників процесу та обставини справи у їх сукупності, приходжу до висновку про відсутність підстав для обрання запобіжного заходу, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

При цьому, виходжу з наступного.

24.02.2022року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який згодом був продовжений відповідними Указами та триває на даний час.

У процесі судового розгляду з матеріалів клопотання та пояснень прокурора у судовому засіданні, встановлено, що незважаючи на те, що Офісом Генерального прокурора розглядається запит компетентних органів російської федерації про видачу громадянина цієї держави ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , для притягнення до кримінальної відповідальності, процедура його видачі фактично неможлива, зокрема через правову невизначеність відносин з російською федерацією, наявність відкритої збройної агресії з боку згаданої країни відносно Держави Україна, вчинення воєнних злочинів рф. Так, прокурором не спростовано тверджень сторони захисту про те, що процедура видачі правопорушників до цієї країни на даний час не здійснюються. Відбуваються лише обміни військовополонених, при цьому із застосуванням дипломатичних каналів, що є ознакою перебування країн у стані війни.

Окрім того, слід зазначити, що Україною припинено дію міжнародних угод, якими врегульовано механізм видачі (екстрадиції) злочинців. Зокрема, з 22 грудня 2022 року відбулось зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованоїЗаконом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованогоЗаконом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР, у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь.

Таким чином, у зв`язку з припиненням будь-яких дипломатичних відносин між згаданими країнами та Україною, фактична видача особи, яка розшукується компетентними органами російської федерації є ускладненою та на даний момент неможливою.

Крім того, враховю дані про особу підозрюваного, який не переховується від компетентних органів України, має постійне місце проживання, проживає у цивільному шлюбі. Отже, ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) має стійкі соціальні зв`язки, що, у свою чергу, ставить під сумніви доводи прокурора про існування ризиків переховування даної особи та перешкоджання екстрадиції.

Згідно положеньст.574КПК України, Центральними органами України щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є відповідно Офіс Генерального прокурора та Міністерство юстиції України.

Офіс Генерального прокурора є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування.

Міністерство юстиції України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підсудних, засуджених у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку.

Центральні органи України щодо видачі особи (екстрадиції) відповідно до цього Кодексу:

1) звертаються до компетентних органів іноземних держав із запитами про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення;

2) розглядають запити компетентних органів іноземних держав про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення та приймають рішення щодо них;

3) організовують проведення екстрадиційної перевірки;

4) організовують прийом-передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу чи транзитне перевезення;

5) здійснюють інші повноваження, визначені цим розділом або міжнародним договором про видачу особи (екстрадицію).

Поза увагою слідчого судді не може залишитись і той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 587 КПК України, екстрадиційна перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі особи, проводиться центральним органом України або за його дорученням чи зверненням відповідною обласною прокуратурою. Як встановлено частиною другою даної статті, екстрадиційна перевірка здійснюється протягом шістдесяти днів. Цей строк може бути продовжено відповідним центральним органом України. Натомість, матеріали клопотання не містять відомостей про актуальну інформацію щодо того, чи перебуває ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) у міжнародному розшуку, хоча на ці обставини звертав увагу слідчий суддя при розгляді клопотання прокурора у цьому провадженні 21.12.2023.

Повідомлення заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва начальника управління правової допомоги, екстрадиції та міжнародної взаємодії №19/12-26744-18 від 12.2023, яке, за твердженням прокурора, є рішенням про продовження екстрадиційної перевірки до 27.02.2024, не містить жодних даних про хід перевірки, мотиви продовження її строків та доцільність такої дії, тобто наведене повідомлення не містить загально прийнятих ознак рішення уповноваженого органу (наведення обставин які розглядаються, мотивів ухвалення, обставин встановлених уповноваженою особою тощо). Більше того, незважаючи на те, що прокурор обізнаний у позиції сторони захисту, що таке повідомлення не є рішенням про продовження екстрадиційної перевірки, адже така позиція висловлювалась неодноразово під час розгляду клопотань про продовження дії запобіжного заходу, до клопотання не долучено жодних матеріалів, на підтвердження того, що заступник начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва начальника управління правової допомоги, екстрадиції та міжнародної взаємодії є керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.

Варто відзначити також і те, що, як наведено вище, 21.12.2023 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу було відмовлено з підстав необґрунтованості, зокрема відсутності даних про продовження екстрадиційної перевірки, перебування ОСОБА_4 у міжнародному розшуку, а також з врахуванням даних про його особу. Водночас, прокурор фактично не наводить жодних нових даних для обґрунтування клопотання, обмежившись лише долученням вищенаведеного повідомлення заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва начальника управління правової допомоги, екстрадиції та міжнародної взаємодії №19/12-26744-18 від 12.2023.

Як наведено вище, Центральні органи України щодо видачі особи (екстрадиції) відповідно до цього Кодексу, серед іншого, звертаються до компетентних органів іноземних держав із запитами про транзитне перевезення; організовують проведення екстрадиційної перевірки; організовують прийом-передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу чи транзитне перевезення; здійснюють інші повноваження, визначені цим розділом або міжнародним договором про видачу особи (екстрадицію).

В цьому контексті, слідчий суддя звертає увагу прокурора на те, що ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив про наявність у нього, окрім громадянства російської федерації, громадянства іншої країни - Республіки Таджикистан. Отже, Центральний орган України щодо видачі особи (екстрадиції) може в межах екстрадиційної перевірки розглянути питання залучення уповноважених осіб цієї країни до цієї процедури, у тому числі для організації транзитного перевезення відповідної особи, за наявності відповідного рішення про екстрадицію.

В ході розгляду клопотання слідчому судді не подано жодних доказів з приводу того, що Центральні органи України щодо видачі особи (екстрадиції) вживають належні заходи щодо організації проведення екстрадиційної перевірки. Фактично матеріали справи свідчать про те, що така перевірка проводиться формально, а орган який звернувся до слідчого судді обмежується лише перевіркою інформації щодо продовження терміну екстрадиційної перевірки та отриманням даних щодо провадження за адміністративним позовом ОСОБА_4 до міграційної служби. Матеріали клопотання не містять даних про те, які саме заходи проведені під час проведення екстрадиційної перевірки, а саме клопотання не містить належного обґрунтування з приводу того чому така до сих пір не завершена і що саме є цьому перешкодою.

Слідчий суддя враховує те, що згідно ч. 4 ст. 590 КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

Водночас, положення цієї статті не є перешкодою для ухвалення рішення про відмову у видачі особи (екстрадиції), а також не містять обмежень щодо можливості звернення Центрального органу України щодо видачі особи (екстрадиції) до адміністративного суду (як заінтересована особа) чи органів міграційної служби (як до сторони у адміністративному провадженні) з приводу вжиття заходів задля пришвидшення розгляду адміністративного позову чи перегляду відповідного рішення у вищестоящих судах.

Крім того, ухвалюючи рішення за клопотанням, враховую наступне.

Положення ч. 2ст. 8 КПКзобов`язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права, враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини, який діє на основіКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стала частиною національного законодавства. Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання таких суб`єктів має бути піддано ефективному судовому контролю.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Право на свободу включає у себе, серед іншого, право на встановлення будь-яких обмежень пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу виключно за наявності законних підстав та без невиправданого зволікання.

Слід відзначити, що процедура екстрадиційної перевірки розпочата ще у 2018 році. Крім того, з 24.12.2022 року, тобто після затримання, ОСОБА_4 постійно перебуває у полі зору органів прокуратури та його місце знаходження їм відоме. Даних про те, що з 24.12.2022 ОСОБА_4 порушив свої обов`язки, зокрема не з`явився на виклики уповноважених осіб без поважних причин, не здобуто. Також, встановлено, що ОСОБА_4 на даний час є стороною у справі за його позовом до органів міграційної служби, тобто ним вживаються заходи щодо легалізації свого перебування на території держави.

З матеріалів клопотання встановлено, що доводи прокурора щодо доцільності застосування і продовження запобіжного заходу приймалися до уваги слідчими суддями, але очевидним є те, що за минуванням часу відповідні ризики зменшуються, а прокурор повинен навести інші обставини або, принаймні зазначити чому первинні ризики не зменшились, чого в ході розгляду даного клопотання зроблено не було. Наведений фактор слідчий суддя оцінює в сукупності з даними про те, що в ході розгляду клопотання не встановлено відомостей про те, що після відмови слідчого судді у задоволенні клопотання про продовження відповідного запобіжного заходу ОСОБА_4 вчинив будь-які дії, які підтверджують відповідні ризики.

Водночас, доводи прокурора про оголошення воєнного стану, як підстави неможливості завершення процедури екстрадиції самі по собі не можуть вважатися законною підставою для проведення такої перевірки невизначений проміжок часу, а тим більше не можуть вважатися належною законною підставою для автоматичного застосування чи продовження застосування запобіжного заходу.

Так, безумовно не можна залишити поза увагою те, що 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався і на даний час триває.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

При вирішенні питання щодо неможливості завершення екстрадиційної перевірки в період дії воєнного стану, слід виходити з інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться, зокрема Центральний орган України щодо видачі особи (екстрадиції), або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію у відповідній сфері, повідомлень щодо ризиків перебування на певній території та інше. Отже, має дотримуватися баланс між безпекою та дотриманням процесуальних прав учасників справи.

Водночас, у клопотанні належним чином не обґрунтовано та не долучено відповідних доказів, які свідчать про неможливість проведення екстрадиційної перевірки.

Підсумовуючи вищенаведене, встановлено, що підстав для обрання запобіжного заходу не встановлено, а тому приходжу до висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року, ст. 177, 194, 195, 199, 585 КПК України,

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1