Decision № 116268340, 09.01.2024, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4036/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390)

до Концерна "Союзенерго" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Спаська, буд. 8; ідентифікаційний код 31965106)

про стягнення 179 520 грн. 00 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3785/23 від 25.07.2023) до відповідача Концерна "Союзенерго" про стягнення 179 520 грн. 00 коп. - штрафу за прострочення термінів поставки товару за Договором від 21.10.2021 №09/03/1690-МТР.

Також просить покласти на відповідач обов`язок відшкодування всіх понесених позивачем судових витрат.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№39517/23 від 08.08.2023) про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 31.07.2023.

Враховуючи вищевикладене, позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№43712/23 від 29.08.2023) на позовну заяву просить: - при прийнятті рішення по справі врахувати обставини, викладене у відзиві; - врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків позивач та іншим учасникам господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальної суми та задовольнити позовні вимоги позивача в розмірі 10 відсотків від позовних вимог та зазначає, що відповідачем дійсно було виконано поставку товару частково на суму 1 144 578 грн. 00 коп., поставку решти товару відповідачем здійснено не було з огляду на таке: - тривала затримка в поставці товару була зумовлена складним фінансовим станом відповідача, який з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України значно ускладнився та погіршився; - згідно з додатком №1 до Договору, безпосереднім виробником товару, що мав бути поставлений позивачу є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Союзенергомаш", виробничі потужності якого знаходяться в м. Дніпро та в м. Сєвєродонецьк Луганської області; - товар, призначений для поставки позивачу був вироблений та переданий на склад саме на виробничих потужностях Сєвєродонецького майданчика виробника; - виробничі потужності виробника товару в м. Сєвєродонецьк були повністю зруйновані в результаті бойових дій внаслідок збройної агресії Російської Федерації; - крім того, м. Сєвєродонецьк взагалі знаходиться в окупації, що підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією; - відповідно до вказаного переліку Луганська область та Сєвєродонецька міська територіальна громада є територією активних бойових дій з 24.02.2022, а з 25.06.2022 є тимчасово окупованою територією; - згідно умов Договору (пункт 7.4), якщо форс-мажорні обставини діють більше одного місяця, будь-яка із сторін має право відмовитися від подальшого виконання договору за умови письмового попередження про це іншої сторони; - відповідач повідомив позивача листами від 22.07.2022 №364-07/22 та від 28.10.2022 №987-10/22 про настання обставин, які перешкоджають виконанню договору відповідачем та фактично повідомив своїм листом від 28.10.2022 №987-10/22 про неможливість виконання договору, тобто вживав всіх можливих заходів для виконання своїх договірних зобов`язань та діяв у повній відповідності до пунктів 7.2 та 7.4 договору; - також з метою збереження життя і здоров`я працівників відповідача багато працівників останнього, а також працівників виробника, які безпосередньо виготовляли продукцію

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", як покупцем та відповідачем - Концерном "Союзенерго", як продавцем, було укладено договір від 21.10.2021 №09/03/1690-МТР купівлі-продажу (надалі - Договір) (а.с.6-16).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що у випадку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати продукцію у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2 Договору).

У Додатку №1 до Договору сторони погодили, що продавець зобов`язаний виконати поставку промислового обладнання - засувок клинових в асортименті кількості 123 штуки загальною вартістю 2 667 728 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, а покупець зобов`язаний оплатити товар по факту поставки кожної партії товару та після проведення гідравлічних випробувань з позитивним результатом протягом 30 календарних днів. Термін проведення випробувань - до 30 календарних днів з моменту отримання товару на відповідальну зберігання.

Підпунктами 2.1.1, 2.1.2 Договору визначено, що продавець зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором, а також забезпечити передачу товару якість, кількість та асортимент якого відповідає умовам, встановленим цим договором.

Відповідно до підпункту 2.4.1 Договору покупець має право вимагати від продавця своєчасної передачі товару.

У пункті 7 додатку №1 до Договору сторони погодили термін поставки: протягом 120 календарних днів з моменту підписання договору (а.с.8-9).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних додатках до цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупності вартості товару згідно з додатками.

Оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до договору.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акт приймання-передачі товару.

Відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару (пункт 5.5 Договору).

Сторони домовилися, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами (пункт 11.1 Договору).

Сторони можуть за взаємною згодою припинити достроково дію нього Договору, підписавши відповідну угоду про припинення (пункт 11.2 Договору).

Також сторонами було підписано Додаток №2 до Договору "Технічні вимоги на закупівлю запірної арматури" (а.с. 9-16).

На виконання умов Договору відповідачем у період з 26.11.2021 по 30.06.2022 включно здійснено поставку товару позивачеві на загальну суму 1 144 578 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 26.11.2021 №1908 на загальну суму 118 650 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.25);

- від 07.12.2021 №1872 на загальну суму 101 640 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.24);

- від 08.12.2021 №1972 на загальну суму 100 800 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.27).

- від 10.12.2021 №1984 на загальну суму 30 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.28);

- від 29.12.2021 №1985 на загальну суму 187 920 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.29);

- від 30.12.2021 №1871 на загальну суму 52 650 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.23);

- від 03.02.2022 №87 на загальну суму 78 600 грн. 00 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.18);

- від 10.02.2022 №79 на загальну суму 60 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.17);

- від 14.02.2022 №1971 на загальну суму 107 268 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.26);

- від 16.02.2022 №170 на загальну суму 45 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.20);

- від 25.03.2022 №323 на загальну суму 60 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.21);

- від 12.05.2022 №90 на загальну суму 58 800 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.19);

- від 30.06.2022 №406 на загальну суму 143 250 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.22).

Відповідач листом від 28.10.2022 №987-10/22 повідомляє позивача, що між сторонами було укладено договори поставки №09/03/2243-МТР від 23.12.2021 та №09/03/1690-МТР від 21.10.2021. На підприємстві відповідача у м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 2А була виготовлена трубопровідна арматура для виконання для виконання зобов`язань відповідача перед позивачем по укладеним договором. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, російські окупанти знищили підприємство відповідача, цехи, виробниче обладнання, станки, в тому числі і трубопровідну арматуру, яку відповідач не встиг вивезти з території заводу. Виходячи з викладеного відповідач не має змоги виконати свої зобов`язання за вище перерахованими договорами у зв`язку з чим просить анулювати залишок недопоставленої арматури по договорам (а.с.30).

Позивач листом від 15.06.2023 №01/09/03/12-02/15/298 "Щодо договору №09/03/1690-МТР від 21.10.2021 пропонує відповідачеві в добровільному порядку виплатити штраф у сумі 173 640 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ. що є еквівалентом 10% від вартості товару, непоставленого вчасно та передбачено пунктом 6.9 Договору №09/03/1690-МТР від 21.10.2021 за несвоєчасну поставку та попереджає, про звернення до суду з метою захисту свої порушених прав (а.с.31).

Позивач стверджує, відповідачем лише частково виконано поставку товару за Договором на загальну суму 1 144 578 грн. 00 коп., з яких поставлено з простроченням суму 262 050 грн. 00 коп. Поставку решти товару на суму 1 533 150 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, відповідачем не здійснено, у зв`язку з чим прострочено поставку товару на загальну суму 1 795 200 грн. 00 коп. (1 533 150 грн. 00 коп. + 262 050 грн. 00 коп.); відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що 1. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: - вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; - надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк передачі (поставки) товару позивачеві є таким, що настав 18.02.2022 (21.10.2021 (дата підписання договору) + 120 календарних днів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у встановлений Договором строк, відповідачем лише частково було поставлено товар на загальну суму 882 528 грн. 00 коп., що підтверджується видатковим накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 26.11.2021 №1908 на загальну суму 118 650 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 07.12.2021 №1872 на загальну суму 101 640 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 08.12.2021 №1972 на загальну суму 100 800 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 10.12.2021 №1984 на загальну суму 30 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 29.12.2021 №1985 на загальну суму 187 920 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 30.12.2021 №1871 на загальну суму 52 650 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 03.02.2022 №87 на загальну суму 78 600 грн. 00 коп.. з урахуванням ПДВ;

- від 10.02.2022 №79 на загальну суму 60 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 14.02.2022 №1971 на загальну суму 107 268 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 16.02.2022 №170 на загальну суму 45 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ,

також відповідачем було частково поставлено товар з порушенням, встановленого строку на загальну суму 262 050 грн. 00 коп., що підтверджується видатковим накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 25.03.2022 №323 на загальну суму 60 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 12.05.2022 №90 на загальну суму 58 800 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 30.06.2022 №406 на загальну суму 143 250 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.

З урахуванням викладеного, відповідачем не поставлено товар за Договором на загальну суму 1 533 150 грн. 00 коп. (2 677 728 грн. 00 коп. - 1 144 578 грн. 00 коп.).

А також, товар на суму 262 050 коп., поставлено з порушенням строку поставки.

Отже, всього прострочено поставку товару на загальну суму 1 795 200 грн. 00 коп. (1 533 150 грн. 00 коп. (не поставлений товар) + 262 050 грн. 00 коп. (поставлено з простроченням).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На момент розгляду справи доказів виконання зобов`язань з Договором щодо поставки товару, сторонами не надано, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо нарахування штрафу

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 6.9 Договору визначено, що за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5,13 Договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Як вбачається, позивачем здійснено нарахування штрафу (10%) у розмірі 179 520 грн. 00 коп. від вартості товару, не поставленого вчасно (1 792 200 грн. 00 коп. х 10%).

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

Щодо заперечень відповідача та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій

Як вбачається, лише частково виконав зобов`язання щодо поставки товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом від 15.06.2023 №01/09/03/12-02/15/298 "Щодо договору №09/03/1690-МТР від 21.10.2021 яким пропонував відповідачеві в добровільному порядку виплатити штраф у сумі 173 640 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, що є еквівалентом 10% від вартості товару, непоставленого вчасно та передбачено пунктом 6.9 Договору №09/03/1690-МТР від 21.10.2021 за несвоєчасну поставку та попереджав, про звернення до суду з метою захисту свої порушених прав.

Оскільки вимога позивача виконана відповідачем не була, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення штрафну за договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, у тому числі: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Відповідно до статті 14 та частини 1 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Схожі принципи закладено в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ст. 7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання, якщо доведе, що невиконання сталося внаслідок перешкоди, яка знаходилась поза її контролем, та неможливо обґрунтовано очікувати, що цю перешкоду можна було передбачити в момент укладення контракту, чи уникнути або подолати її, або її наслідки. Якщо перешкода лише тимчасова, звільнення від відповідальності повинно діяти протягом такого строку, який є обґрунтованим, враховуючи наслідки дії перешкоди для виконання контракту. Сторона, яка не в змозі виконати зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на можливість виконання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не в змозі здійснити виконання, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

Такі ж положення містяться і у Принципах Європейського договірного права, у ст. 8.108(3) яких вказано, що сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна забезпечити, щоб повідомлення про виникнення перешкоди та її вплив на можливість сторони виконати зобов`язання друга сторона отримала протягом обґрунтованого часу після того, як сторона, яка не виконує зобов`язання, дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини. Друга сторона має право на відшкодування будь-яких збитків внаслідок втрат, спричинених через неотримання такого повідомлення.

Як вбачається, позивач і відповідач у Договорі домовилися про те, що сторона, яка порушила зобов`язання за цим договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за цим договором, якщо це порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору (непереборної сили). Обставинами форс-мажору (обставинами непереборної сили) с надзвичайні та невідворотні обставини, перелік яких наведений у ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати Україні", що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Звільнення від відповідальності за цим положенням застосовується з моменту, коли непереборна сила стала причиною порушення зобов`язання та до моменту, коли непереборна сила припинила перешкоджати виконанню обов`язку (пункт 7.1 Договору). Сторона, виконанню зобов`язань за цим Договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов`язків за цим Договором (пункт 7.2 Договору). Сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти (пункт 7.3 Договору). Якщо форс-мажорні обставини тривають більше 1 (одного) місяця, будь-яка зі сторін має право відмовитися від подальшого виконання цього Договору (відповідного Додатку) за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати припинення Договору (скасування Додатку). У такому випадку сторони повинні здійснити відповідний взаєморозрахунок згідно з умовами цього Договору за фактично переданий товар (пункт 7.4 Договору).

На переконання суду, визначення сторонами в Договорі конкретних стислих термінів повідомлення контрагента про форс-мажор має на меті вчасно довести до відома іншої сторони інформацію про наявність таких обставин з метою запобігання або зменшення понесених нею збитків.

Суд враховує, що умови пунктів 7.2, 7.3 Договору стосовно правил визначення обставин як форс-мажору та порядку дій сторін у такій ситуації є обов`язковими для сторін цього Договору, оскільки вони про це домовилися. У разі порушення сторонами домовлених умов і виникнення внаслідок цього спору між ними суд не пов`язаний лише умовами Договору, а має оцінювати у сукупності всі встановлені обставини справи та надані сторонами докази.

І зокрема, вирішуючи спір, пов`язаний із невчасним та/або неналежним повідомленням однією стороною другої сторони про настання форс-мажору, суд має оцінювати не лише відповідні умови Договору, але й підстави, з яких одна із сторін прострочила домовлений термін, а також які негативні наслідки це мало для іншої сторони, і з огляду на це зробити висновок про можливість або неможливість врахування форс-мажорних обставин під час врегулювання договірних обов`язків сторін.

Як зазначає відповідач, виконання Договору стало неможливим у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також поставка товару унеможливилася у зв`язку з тим, що товар, призначений для поставки позивачу був вироблений та переданий на склад саме на виробничих потужностях Сєвєродонецького майданчика виробника, які було повністю зруйновано в результаті бойових дій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомив позивача про знищення підприємства, цехів, виробничого обладнання, станків, у тому числі і трубопровідної арматури, яку відповідач не встиг вивезти з території заводу листом від 22.07.2022 №364-07/22 та зазначив, що відповідачеві знадобиться більше часу для виготовлення нової продукції (а.с. 62), також відповідач листом від 28.10.2022 №987-10/22 повідомляє позивача про те, що не має змоги виконати зобов`язання за Договором та просить позивача анулювати залишок недопоставленої арматури по Договору (а.с. 63).

Суд зазначає, що стосовно воєнних дій Російської Федерації проти України, які розпочалися 24.02.2022, то про цю обставину в той же день було відомо всій країні, і в тому числі, обом сторонам Договору. Тобто, виключається припущення про те, що внаслідок невчасного повідомлення відповідача позивач не був обізнаний про настання форс-мажору.

Отже, суд вважає, що позивач був належним чином обізнаний про настання форс-мажорних обставин в Україні, починаючи з 24.02.2022, в тому числі, для сторін Договору.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований "Всім кого це стосується", ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Зазначений загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосовно невизначеного кола осіб не звільняє від цивільно-правової відповідальності будь-яку сторону будь-якого договору, незалежно від того, існує реальна можливість виконання зобов`язання, чи ні.

Сторона, яка порушила свої договірні зобов`язання внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану може звернутися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини, або з посиланням на вказаний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та з урахуванням конкретних обставин доводити суду настання форс-мажорних обставин під час виконання договірного зобов`язання іншими доказами.

Проте, суд звертає увагу на те, що умови укладеного між сторонами Договору не містять положень щодо відтермінування будь-яких строків, у тому числі і поставки товару, на час дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 617 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору від 21.10.2021 №09/03/1690-МРТ купівлі-продажу, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, з огляду на таке, що такі зобов`язання виникли у відповідача до виникнення вказаних обставин, а також строк виконання зобов`язань з поставки товару за Договором є таким, що настав 18.02.2022, отже відповідач мав виконати свої зобов`язання за Договором до настання форс-мажорних обставин.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності не невиконані зобов`язання.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 692 грн. 80 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) до Концерна "Союзенерго" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Спаська, буд. 8; ідентифікаційний код 31965106) про стягнення 179 520 грн. 00 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Концерна "Союзенерго" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Спаська, буд. 8; ідентифікаційний код 31965106) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) 179 520 (сто сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн. 00 коп. - штрафу та 2 692 (дві тисячі шістсот дев`яності дві) грн. 80 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

12.01.2024