Decision № 116251937, 10.01.2024, Podilskyi District Court of Kyiv City

Справа № 758/177/24

Категорія 16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Подільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до районного суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті її батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Нова Каховка Херсонської області, що є тимчасово окупованою територією.

Заява мотивована тим, що зазначене місце смерті батька заявника є тимчасово окупованою територією України, а тому було отримано документи зразка, що використовується на тимчасово окупованій території. Внаслідок цих обставин отримання свідоцтва про смерть в органах ДРАЦС Міністерства юстиції України на теперішній час є неможливим, а єдиним шляхом для його отримання та захисту прав є звернення до суду за встановленням факту, що має юридичне значення. Просить встановити вказаний факт для отримання свідоцтва про смерть встановленого державного зразку.

Заявник в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог закону, в заяві міститься клопотання про розгляд справи без її участі, заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Представник заінтересованої особи - органу ДРАЦС в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Наданими документами підтверджено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 08.05.19698 р. М-Каховською с/р Каховського району Херсонської області.

Згідно медичного свідоцтва про смерть № 198 від 29.08.2023 р., виданого Державною бюджетною установою охорони здоров`я Херсонської області «Новокаховська центральна міська лікарня», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 місце смерті - м. Нова Каховка Херсонської області, причина смерті хронічна недостатність мозкового кровообігу, церебральний отеросклероз.

Згідно наданих заявником документів, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Нова Каховка Херсонської області.

На час смерті особа була громадянином України, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , уродженець Херсонської обл. Чаплинського району, с.Федорівка, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 виданим Новокаховським МВ УМВС України в Херсонської області від 28.01.1998 року.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України на території України введено воєнний стан.

Згідно з переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 № 309, Чаплинська селищна територіальна громада Херсонського району Херсонської області, до складу якої входить с. Іллінка, відноситься до відповідних територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Згідно з ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до п.3 наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України наказано тимчасово призупинити проведення державної реєстрації актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Пунктом 1 розділу 5 зазначених Правил визначені підстави для державної реєстрації смерті, однією з підстав є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

У статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 цього Закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч.ч.2,3 та 4 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ). Виданий органами та/або особами, передбаченими ч.2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно з положенням п.2 ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті в разі, якщо документи про смерть особи відсутні, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст. ст. 1; 4 ч.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Оцінюючи свідоцтво про смерть, видане органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнається на території України, суд виходить з того, що смерть фізичної особи - громадянина України на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав такої фізичної особи громадянина України.

Положеннями ст. ст.3,8,9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання ж про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У листі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 № 985/0/208-21 судам надано роз`яснення, що відмова у вчиненні реєстраційної дії органами державної реєстрації актів цивільного стану не є обов`язковою для встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до статті 317 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, під час розгляду справ зазначеної категорії необхідно також брати до уваги практику Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеке від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті оцінки документів про смерть фізичної особи громадянина України, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території, зразків, визначених законодавством України, можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для про ведення державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

З огляду на викладені обставини та норми матеріального права, суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності вказують на можливість задоволення заяви про встановлення факту смерті батька заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість заявнику реалізувати питання виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав як його, так і померлої фізичної особи - громадянина України.

Отже, з огляду на зміст вказаних норм матеріального та процесуального права, слід дійти висновку, що встановлення факту смерті на підставі рішення суду є підставою для проведення реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану, тобто визнання державою факту смерті громадянина України, і таке рішення саме по собі не змінює документів, що видаються цим органом, і є лише підставою для одержання таких документів.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що вимоги заявника є заснованими на законі, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.317 ч.4 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, ст.ст.3,8, 9 Конституції України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст.ст.4, 10, 13, 95, 258-260, 263, 264-265, ст.315 ч.1 п. 8,ст.316 ч.1, 317, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Подільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Федорівка Чаплинського району Херсонської області, зареєстрованого на час смерті за адресою: АДРЕСА_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті - Україна, Херсонська обл., місто Нова Каховка; причина смерті - хронічна недостатність мозкового кровообігу, церебральний отеросклероз.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.01.2024 р.

Повне найменування учасників справи:

Заявник - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

Заінтересована особа-1 - Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Борисоглібська, буд.6; код ЄДРПОУ 26089181);

Суддя Н. М. Ларіонова