Decision № 116248680, 12.01.2024, Pereiaslav City and District Court of Kyiv Oblast (until 25.04.2025 - Pereiaslav-Khmelnytskyi City and District Court of Kyiv Oblast)

Справа № 373/2279/23

Номер провадження 2/373/130/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого ? судді Опанасюка І.О.

за участю:

секретаря судових засідань: Бутович Я.О.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) осіб справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ ,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Бордун А.І. звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» боргу за спожитий природний газ за об`єктом, що знаходиться по АДРЕСА_1 у розмірі 52650 грн 26 коп. та судові витрати у розмірі 2 684 грн 00 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, позивач, як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу…» на території України.

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року та статті 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» компанія зобов`язана постачати природний газ споживачам, які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою.

Проте 01.05.2022 відповідно до наказу Міністерства енергетики України №198 від 08.06.2022 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» ЕІС-код 56ХМ18F07126432U газифікованого об`єкта побутового споживача, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , було включено до реєстру споживачів товариства, як постачальника «останньої надії» та відкрито на ім`я ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Постачальник «останньої надії» - компанія, яка зобов`язана протягом 60 днів постачати газ споживачу, якщо він залишиться без постачальника.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22 липня 2020 №917-р постачальником «останньої надії» визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Отже, з 01.05.2022 Товариство здійснювало постачання природного газу на об`єкт Споживача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, який є типовим та публічним, а споживач в свою чергу зобов`язаний своєчасно оплачувати Товариству вартість спожитого природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідач є власником газифікованого об`єкта, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідачем у період з червня 2022 по вересень 2023 року було спожито природний газ на загальну суму 52650 грн 26 коп., вартість якого не сплачена відповідачем.

У порядку досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості за спожитий природний газ №119/4.3-15135-2023/180196374 від 10.05.2023 у сумі 59798 грн 73 коп. та вимогу про сплату заборгованості за спожитий природний газ №119/4.3.1-36268-2023/180196374 від 13.09.2023 у сумі 52587 грн 64 коп., які залишились незадоволені відповідачем. Заперечення щодо сплати боргу відповідачем не надано, борг не сплачено.

Оскільки відповідач не в повному обсязі сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, це свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.

Ухвалою суду від 20.11.2023 відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачу ОСОБА_1 було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

За визначенням статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно -технологічного управління.

Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.

Представник позивача у позовній заяві посилається на Постанову НКРЕКП №880 від 04.07.2017 та стверджує, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» провадить господарську діяльність з розподілу природного газу на території України, тобто, є Оператором ГРМ на підставі ліцензії, водночас зазначену ліцензію суду не надав.

Отже, суд позбавлений можливості встановити чи позивач має право здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу побутовим споживачам (населенню) та на нарахування вартості таких послуг побутовим споживачам (населенню) і отримання оплати за такі послуги.

Крім цього, відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Операторами ГРМ) регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за №1382/27827.

Відповідно до розділу ІІІ Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих правил, що має підтверджуватися документально.

Типовий договір постачання природного газу представником позивача не надано суду. Крім цього у позовній заяві не зазначено про те, що такий договір дійсно був розміщений на офіційному сайті Товариства та в засобах масової інформації.

Тобто, відсутні докази наявності договірних відносин між сторонами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ за період з червня 2022 року по вересень 2023 року у розмірі 52650 грн 26 коп.

При цьому представник позивача посилається на роздрібну ціну на природний газ для побутових споживачів, що затверджена наказом по ТОВ «ГК «Нафтогаз» від 14.04.2022 за №95 та наказом від 28.04.2023 за №54. Зазначені накази представник позивача суду не надав, клопотання про огляд веб-сайту постачальника, де розміщені вказані накази, не заявляв.

Зі змісту інформації про заборгованість за надані послуги за найменуванням «Фінансовий стан», вбачається що сума боргу становить 52650 грн 26 коп. до якої входить сума боргу нарахована до червня 2022 року.

Зважаючи на це, із поданого розрахунку неможливо визначити загальний період, за який виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» якими є назва документа (форма), дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформації про заборгованість за надані послуги за найменуванням «Фінансовий стан» не є оригіналами або належним чином засвідченими копіями, не містять дати, назви підприємства, посаду осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Отже, розрахунок заборгованості (Фінансовий стан) по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито на ОСОБА_1 не є допустимим доказом в розумінні вимог статей 79, 80 ЦПК України.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність боргу у відповідача мають бути доведені позивачем належними та допустимими доказами. У даній справі позивач не надав суду доказів правомірності своїх вимог. Доказування на припущеннях не допускається, а тому суд позбавлений, за наявних матеріалів, можливості ухвалити рішення про задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп., сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», місцезнаходження: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 40121452;

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І. О. Опанасюк