Decision № 116169238, 08.01.2024, Shevchenkivskyi District Court of Chernivtsi City

Справа № 727/11122/23

Провадження № 2/727/263/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року м.Чернівці

Шевченківськийрайонний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Танасійчук Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Дячук І.М.,

представника позивача - адвоката Тарновецького В.І.,

представника відповідача Самокиші В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарновецький Вадим Ілліч, до Акціонерноготовариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу),

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Тарновецький В.І. звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про стягнення банківського вкладу та 3% річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що26.03.2007 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку Василькової Г.В., було укладено Договір банківського вкладу №24, на суму 19 000,00 гривень, що підтверджується заявою на внесення готівки №6 від 26.03.2007 року.

У відповідності до п. 1.1. Договору № 24 банк приймає на вклад №2620 кошти в сумі 19000 грн., (дев`ятнадцять тисяч) гривень, на умовах визначених цим Договором.

Згідно п. 1.1.1. Договору внесення грошових коштів підтверджується Банком шляхом видачі договору.

Згідно п.1.3 Договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.

Згідно п.3.2.4 Договору банк зобов`язаний повернути клієнту суму Депозитного вкладу та суму нарахованих процентів в порядку, передбаченому цим Договором..

Надалі Позивачка вносила кошти на вказаний банківський вклад та отримувала відсотки. У Позивача збереглися лише декілька розпоряджень виданих банком по вказаному банківському вкладу.

Згідно розпорядження на виплату відсотків від 03.06.2014 року загальна сума вкладу складала 37500 грн.

У листопаді 2014 року Позивач від інших вкладників банку довідалась про те, що керівник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькова Г.В. зникла, привласнивши депозити вкладників банку.

Позивач звернулась до Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про повернення вкладу, на що їй повідомили, що депозитні рахунки на її ім`я не відкривалися.

Починаючи з моменту звернення позивача до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу, внесена нею сума до даного банку у розмірі 37500, грн.. залишається не повернутою. Основною підставою неповернення коштів є твердження банку, що між сторонами не було укладено договору банківського вкладу, а факт привласнення коштів керівником відділення банку свідчить про наявність деліктних відносин, а тому це питання повинно вирішуватися у межах кримінальної справи.Правонаступником активів та зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» з 15.10.2019 року стало АТ «Альфа-Банк», яке з 30.11.2022 року змінило назву на АТ «Сенс Банк».Враховуючи викладене, позивач просив стягнути АТ «Сенс Банк» на його користь 37500 гривень- неповернутого банківського вкладу, 33059.71 гривень- інфляційних втрат та 7341,78 гривень -3% річних.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.10.2023 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

15.11.2023 року представником АТ «Сенс Банк» - Самокишею В.Ю. скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується з доводами позивача та вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Зокрема вказує, що наданий позивачем Договір не містить ознаки реального договору та взагалі не укладений між позивачем та банком, оскільки у банку відсутній його примірник, копія якого долучена позивачем до позовної заяви. Зазначена обставина свідчить про безпідставність тверджень позивача щодо невиконання відповідачем тих чи інших обов`язків за правочином, якого не існує. Позивач стверджує, що ним було внесено кошти на депозит, але при цьому взагалі в жодному документі не зазначено номера рахунку клієнта, ОСОБА_1 не додано передбаченого Договором документу, який має підтвердити факт внесення коштів. Додані до позову копії розпоряджень не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, адже не відповідають вимогам закону та суперечать Договору. Розпорядження, додані до позову, не підписані касиром, вимогам до касових документів не відповідають та не можуть бути підтвердженням внесення грошових коштів до установи банку.

Всупереч положенням п.2.9. гл.2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженоїпостановою Правління НБУ від 01.06.2011 року №174внесення грошової суми позивачем не підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.Долучені до позовної заяви копії письмових документів з назвою «розпорядження на внесення коштів на депозит» не відповідають вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками України, ймовірно, були виготовлені в ручному режимі та не відповідають формі заяви на переказ готівки, які роздруковуються за допомогою комп`ютерного програмного забезпечення банку, з нихвзагалі неможливо встановити, на який рахунок чи рахунки вносилися кошти та не зазначено ідентифікуючих даних позивача, зокрема не зазначено платника та отримувача, відсутній підпис касира,не вказано призначення платежу, вказано іншу дату договору тощо.

Оскільки внесення грошових сум, крім договору банківського вкладу, не підтверджується платіжним документом, який би відповідав вимогам чинного законодавства, письмова форма договору банківського вкладу не додержана, а ,отже, договір банківського вкладу в будь-якому випадку є нікчемним.Крім того, позивач просить стягнути 37500 грн. «депозиту» за копією розпорядження від 03.06.2014, проте нею не доведено факт того, що вказану суму вона вносила в касу банку, та не доведено факт того, що дане розпорядження має відношення до даного до позову договору банківського вкладу, оскільки згідно п.1.2 т.з. Договору №24 від 26.03.2007 року строк вкладу з 26.03.2007 року по 26.03.2008 року.Також відповідач посилається на те, що висновок експертизи, проведеної в межах досудового розслідування, є неналежним доказом без вироку суду у кримінальній справі.Щодо вимоги Позивача про стягнення 3% річних в сумі 7341,78 грн. за період з 03.04.2017 по 11.10.2023 року, то відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України (3% річних та інфляційних втрат) виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

21.11.2023 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив на позов, в якому на спростування доводів відповідача вказав, що позивачем доведено належними і допустимими доказами: укладення нею договору банківського вкладу ПАТ «Укрсоцбанк»(правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), та внесення ОСОБА_1 відповідних грошових коштів, а також те, що договір банківського вкладу (як і розпорядження) видавався та підписувався уповноваженою ПАТ «Укрсоцбанк» особою начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк.

06.12.2023 року за клопотанням представника відповідача здійснено перехід зі спрощеного провадження до загального.

19.12.2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці закрито підготовче провадження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі із зазначених у позові підстав та просив стягнути на користь позивача з відповідача- 77901грн.49коп. гривень.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» Самокиша В.Ю. просила відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, вважаючи позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про повне задоволення позову, виходячи наступного.

26.03.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника його Кіцманського відділення Василькової Г.В. , укладено Договір банківського вкладу «Депозитний вклад» №24, на суму 19 000,00 гривень з нарахуванням відсотків в розмірі 21% річних. Згідно із умовами цього договору внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору. Депозитний вклад залучається на строк з 26.03.2007 року по 26.03.2008 року включно (а.с. 19-20).Пунктом 1.3. вказаного Договору визначено, що на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.З копії розпорядження на внесення коштів на депозит від 03.06.2014 року, виданого Кіцманським відділенням ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк», із якого вбачається, що його видано на виконання умов договору №24 від 27.03.2008 року, за яким: загальна сума вкладу становить 37500 грн.. Наявні підписи у графах «клієнт ОСОБА_3 , «Начальник Кіцманського відділення Г.В. Василькова». Дата рахунку 03.06.2014 року. Також наявний відтиск печатки каси №1 банку (а.с. 22).

Судом також встановлено, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 , обвинувачується, зокрема, в тому, що з 26.03.2007 року, перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, повторно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення N° 933 ПАТ «Укрсоцбанк», розташованого в м. Кіцмань по вул. Незалежності, 71, отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 19000 грн. для відкриття депозитного рахунку на її ім`я та внесення зазначених коштів на цей рахунок, однак ввірені їй кошти ОСОБА_4 , в касу банку не внесла, не відобразила дану операцію по обліках банку та, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа даними коштами, звернувши їх на свою користь та розпорядившись ними на власний розсуд. 3 метою створення видимості законності своїх дій, ОСОБА_4 , в службовому кабінеті банку склала договір N° 24 банківського вкладу «Дипозитний» між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , відповідно до якого банк відкриває депозитний рахунок на суму 19000 грн., з нарахуванням 21 % річних. Даний договір підписала від свого імені, завірила печаткою Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» «Каса N° 1» та передала ОСОБА_1 . Крім цього, ОСОБА_4 , склала розпорядження про внесення коштів на депозит, в якому зазначила, що ОСОБА_1 внесено в банк кошти в розмірі 19000 грн., підписала розпорядження від свого імені та завірила печаткою ПАТ «Укрсоцбанк» «Каса №l». Таким чином, в період часу з 26.03.2007 по 06.05.2014 ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділа коштами ОСОБА_1 в сумі 37500 грн., спричинивши матеріальну шкоду на вказану суму (а.с. 23-117). ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженні визнана потерпілою.Із висновку судово-почеркознавчої експертизи документів №164-К від 29.01.2015 встановлено, що - «Підписи у наступних документах: договір № 24 від 26.03.2007 року, заявка на внесення готівки №6 від 26.03.2007 року, розпорядженні на виплату відсотків від 03.06.2014. виконані ОСОБА_4 (начальник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк). За результатами проведеної НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області технічної експертизи документів виготовлено висновок №214-К від 19.02.2015 року , з якого вбачається, що відбиток печатки : «м.Київ *Україна*Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»*Кіцманське відділення*Ідентифікаційний код 00039019* КАСА№1» нанесено у наступних документах:договір № 24 від 26.03.2007 року, заявка на внесення готівки №6 від 26.03.2007 року, розпорядженні на виплату відсотків від 03.06.2014. (а.с.45-95)

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.Згідно з ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.Відповідно до ч.2 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).Частинами 2, 3, 6 ст. 633 ЦК України встановлено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ч.1 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з`являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а у банку - відповідні обов`язки. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) та банку (боржника).

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 року по справі №6-352цс16.

Відповідно до ч.3 ст.1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.2ст.1068 ЦК України).

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до ст.1064 ЦК України, укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк.

Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516 (далі Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з п.2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку (ч.3 ст.1058, ч.2 ст.1068 ЦК України, п.2.1 Положення).

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10. Інструкції).

Так, пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року №174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 року за №790/19528, яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року №337, банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до п.1.1 ст.1 розділу IV Інструкції №174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки (додаток 8) та заява на видачу готівки (додаток 10).

Пункт 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції №174 визначає зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 06.06.2012 року по справі №6-17цс12 та від 29.10.2014 року по справі №6-118цс14.

Додержання письмової форми договору є обов`язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником (пункт 2.2 глави 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516).

Банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів і належний внутрішній контроль за касовими операціями (пункт 8 розділу Iнструкції №174).

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції №174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.

Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку.

Необліковування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.

Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року по справі №463/5896/14-ц, та в подальшому у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року по справі №752/7208/15-ц.

У частині 3 статті 1060 ЦК України зазначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що є недопустимою одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Європейський суд з прав людини зазначив, що, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є одним з основоположних елементів правової держави («ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 52, 53, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

За змістом частини другої ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст.625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 (провадження № 14-20цс21) Велика Палата Верховного Суду, не знайшовши підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, наголосила, що в разі пред`явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання, оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх.

Досліджені в судовому засіданні докази та встановлені на їх підставі обставини в сукупності з наведеними правовими позиціями Верховного Суду повністю спростовують викладені представником відповідача у відзиві на позов доводи про те, що договір банківського вкладу від 26.03.2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 не укладався, а надані позивачем на підтвердження позовних вимог докази є неналежними.

Виходячи з зазначеного, судом встановлено існування між сторонами договірних відносин, зокрема за договором банківського вкладу від 26 березня 2007 року № 24.

Вказаний договір у судовому порядку не розірвано, недійсним не визнано, тому його чинність презюмується, оскільки діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Крім того, установивши, що відповідальний працівник банку отримав кошти від позивача для поміщення на належний ОСОБА_1 депозитний рахунок, відкритий на підставі договору вкладу від 26.03.2007 року, однак не облікував такі кошти, суд дійшов висновку про дотримання між сторонами письмової форми договору банківського вкладу та наявність у позивача права вимоги до банку про повернення вкладу за договором. Питання про ступінь вини працівника банку, який привласнив кошти фізичних осіб (клієнтів), не впливає на обов`язок банку щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань за відповідними договорами.

З таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 06 липня 2022 року у справі № 718/17/21 (провадження № 61-14815св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 718/1341/21 (провадження № 61-21447св21), правовідносини у яких є аналогічними із даною справою.

Крім того, безпідставними є доводи сторони відповідача щодо відсутності належних доказів щодо внесення позивачем коштів до каси банку, а надане ним розпорядження суперечить вимогам Інструкції, враховуючи наступне.

Так, на підтвердження заявлених вимог позивач надав суду копії розпоряджень банку про внесення коштів на депозит, засвідчених підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується висновками судових експертиз в кримінальному провадженні.

У пунктах 32,40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц провадження №14-90цс19) зазначено, що: «оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Відсутність у відповідача другого примірника Договору банківського вкладу №24 від 26.03.2007 року при наявності у позивача оригіналу Договору та примірника розпорядження про отримання Банком коштів не може ставитись у вину вкладника Банку та стати відмовою у поверненні коштів, оскільки внесення коштів за Договором доводиться належними і допустимими доказами, а відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), на відсутність яких наголошує відповідач, є обов`язком банку.

Необліковування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.

Зазначена позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року по справі №463/5896/14-ц, та в подальшому у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року по справі №752/7208/15-ц.

Обставини того, що ОСОБА_4 в період укладення Договору банківського вкладу №24 від 26.03.2007 року та поповнення коштів за ним була начальником АТ «Укрсоцбанк» і мала повноваження на укладення таких договорів банком визнається, а належність останній підпису, як уповноваженій особі на розпорядженнях про прийняття коштів належними та допустимими доказами з боку відповідача не спростовано.

Посилання сторони відповідача на відсутність вироку щодо ОСОБА_4 та невірне посилання на висновки експертиз, здобутих в іншому провадженні, не стосується даної справи, оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами склалися договірні відносини по договору банківського вкладу, кошти з боку позивача були передані банку в особі уповноваженої на те особи - керівнику Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», яка в свою чергу здійснювала свої посадові обов`язки та надала клієнту банку сам Договір, розпорядження про внесення коштів та оплату відсотків за користування внесеними в розпорядження банку коштів, що є самостійними й достатніми обставинами для ухвалення рішення.

Судом не надається оцінка кримінальному провадженню щодо ОСОБА_4 , а лише враховуються висновки експертиз, що були в ньому проведені, спростовування та дійсність яких відповідачем не заперечується.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №686/23256/16-ц зроблено висновок про те, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ чи відхиляє його.

Отже, факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів підтверджено належними та допустимими доказами, та знайшов своє підтвердження факт наявності договірних відносин між банком та позивачем, які виникли на основі укладеного між сторонами договору, за умовами якого було внесено грошові кошти на депозит, а, оскільки грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу на його вимогу не виплачені, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення вказаних коштів (суми банківського вкладу), тобто позовні вимоги підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що судами України була розглянута аналогічна справа з підстав заволодіння ОСОБА_4 коштів іншого вкладника і Постановою Верховного Суду від 06.07.2022р. у справі № 718/17/21 залишено без змін рішення районного та апеляційного судів про стягнення коштів на користь вкладника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС(ч. 4 ст. 263 ЦПК України)

Сума заборгованості в розмірі 77901,49 грн., яка складається з 37500 грн. банківського вкладу та 3% річних у розмірі 7341 грн. та інфляційних витрат в сумі 33059,71 грн.

Згідно зі статтею 256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач в ході розгляду даної справи подав заяву про застосування строку позовної давності.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на зазначене суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності і не вбачає підстав для її застосування.

Як передбачено ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

При зверненні до суду з даним позовом позивач звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2 684 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 247,259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат ТарновецькийВ.І.,до Акціонерноготовариства«Сенс Банк»про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу) задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) кошти за договором банківського вкладу № 24 від 26.03.2007 року в сумі 77901 грн. 49 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь Держави судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 08.01.2024 року

Суддя Танасійчук Н.М.