Decision № 116142596, 27.12.2023, Ivano-Frankivsk City Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 344/3649/23

Провадження № 2/344/1538/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Соботника В.Й.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Бондар О.М.

представника третьої особи Бітківської Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та звільнення від сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2023 позивач звернуся до відповідача з позовною заявою, у якій з урахуванням збільшених позовних вимог від 20.04.2023, просить : визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме : АДРЕСА_1 ; звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначених рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.08.2022 по справі № 344/7492/22, починаючи з 01.03.2022, шляхом визнання виконавчого листа, виданого 26.12.2022 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.07.2007 між ним та відповідачкою було укладено шлюб. У шлюбі народилось двоє дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.03.2019 по справі №344/4593/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. Дітей залишено на проживанні з матір`ю.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.08.2022 у справі №344/7492/22 з ОСОБА_1 стягуються аліменти в розмірі 2 500 грн. на кожну дитину до досягнення ними повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

05.06.2019 позивач одружився вдруге. З моменту одруження, він фактично проживає в квартирі своєї теперішньої дружини за адресою : АДРЕСА_2 , яка є її власністю.

У його приватній власності, крім частки трьохкімнатної квартири, площею 73,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , заходиться приватний будинок у с. Остриня Тлумацького району Івано-Франківської області, де вони з дітьми проживають влітку.

На протязі останнього року, діти фактично більше проживали з ним, а з перших днів воєнного вторгнення РФ, тобто з кінця лютого 2022 року по липень 2022 року - постійно. Вказану обставину діти пояснювали тим, що мати не цікавиться їхнім життям, відмовляється оплачувати їхні щоденні потреби. Як повідомив син ОСОБА_3 , його мати, не опалює протягом холодної пори року одну кімнату в своїй трикімнатній квартирі. У зв`язку з цим, він змушений спати на підлозі в кухні, яка опалюється. Дочка ОСОБА_4 скаржиться, що мати не цікавиться її навчанням, перестала оплачувати рахунок мобільного зв`язку, не поповнює картку на проїзд міським транспортом, не хоче оплачувати лікування.

У зв`язку з таким, 16.02.2023 діти переїхали до нього на постійне проживання.

Він займається дітьми як належить. Цікавиться їхнім життям та навчанням, задовольняє їхні щоденні потреби, незважаючи на сплату аліментів відповідачці.

Діти проживають з ним та бажають і надалі проживати. Дочка ОСОБА_4 відповідно до ст. 160 СК України, самостійно вибрала місце проживання разом з ним. Недосягнення згоди з відповідачкою щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Разом з тим, він зареєстрований фізична особою - підприємець, працює, має відповідні доходи, належні матеріально-побутові умови для виховання та матеріального забезпечення неповнолітніх дітей.

Вважає, що проживання малолітнього сина ОСОБА_3 біля нього буде найбільш ефективним щодо його фізичного, духового і культурного розвитку, належного виховання та утримання, буде відповідати його інтересам.

У зв`язку з фактичним проживанням дітей з ним, просить звільнити його від сплати аліментів, починаючи з 01.03.2023, тобто з моменту звернення до суду шляхом визнання виконавчого листа про стягнення аліментів, таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.03.2023 справу передано судді Кіндратишин Л.Р.

Ухвалою від 06.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

17.10.2023- ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

20.04.2023 - надійшла заява про збільшення позовних вимог.

10.05.2023 - від представника відповідача надійшли пояснення. У позові просить відмовити. В обґрунтування такого зазначено, що позивач стверджує, що мати не цікавиться життям дітей, відмовляється оплачувати їхні щоденні потреби, не купує одяг та взуття. Вказане позивач описує зі слів дітей. Також вказує на не благонадійні умови проживання. Однак, такі обставини не заслуговують на увагу, та спрямовані на введення суд в оману.

Відповідач ніколи не заперечувала проти зустрічей батька з дітьми, розуміючи цінність сім`ї. При цьому, непоодинокими є випадки у створені перешкод спілкування з дітьми зі сторони позивача. Неодноразово для того, щоб зустрітись з дітьми, мати вимушена була чекати їх під школою, оскільки іншого варіанту побачитись з ними не представлялось. Одночасно з тим, у рідкісних випадках, коли батько надавав згоду на зустріч із дітьми, вона могла бути припинена у будь-який момент за телефонним дзвінком батька, який вимагав перервати зустріч.

У період з 2019 року по 2022 рік мати самостійно одноосібно утримувала та виховувала дітей, за виключенням незначної матеріальної допомоги зі сторони батька у розмірі, який був недостатнім для задоволення усіх матеріальних, побутових та культурних потреб сина та доньки. Тим не менш, у даному періоді діти отримували все для задоволення їхніх побутових, фізіологічних та культурних потреб, щорічно придбавались підручники для навчання, шкільне приладдя, одяг, предмети побуту та першої необхідності, оплачувалась необхідна медична допомога.

Син та донька навчаються у Ліцеї №23 ім. ОСОБА_1, який знаходиться по вул. Мазепи, 90, м. Івано-Франківськ , та в безпосередній близькості за місцем проживання відповідача, що є зручно для відвідування.

Саме у відповідача більш сприятливі умови для проживання дітей.

Разом з тим, звертає увагу, на стан здоров`я позивача, що зазначено ним при розгляді справи №344/7492/22 про стягнення аліментів апеляційним судом. А саме - такий має суттєві проблеми із здоров`ям ( ідіоматичний асептичний некроз кістки, ділянка таза та стегно двобічний асептичний остеонекроз головок стегнових кісток ІІ ст. із вираженим болісним синдромом). Потребує лікування, велика вірогідність у майбутньому, що буде обмежено працездатним. Крім цього, на його фактичному утриманні перебуває непрацездатна матір.

31.05.2023 - третьою особою подано висновок щодо визначення місця проживання дитини.

06.07.2023 - закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

У вступному слові позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, що викладені у позові. Позов просили задоволити. Позивач вказав, що його середньомісячний дохід в середньому становить близько 20 тис. грн. Щодо того, що у дружини є син, що начебто унеможливлює забезпечення належного проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вважає безпідставним. Зокрема, з тих підстав, що ОСОБА_7 перебуває на військовій службі з 08.10.2020.

Відповідач та її представник просили відмовити у задоволенні позову через безпідставність. Зокрема відповідач пояснила, що саме батько налаштовує дітей з негативного боку відносно неї як матері. У дітей лише формується характер і такі не здатні повноцінно оцінювати всі обставини. При цьому, саме позивач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дітьми. Той факт, що син змушений був спати на підлозі у кімнаті на кухні, було зумовлено тим, що він вночі грав на телефоні у ігри. Таке вона забороняла. Також син має проблеми з поведінкою у школі. З цього приводу вона з сином спілкується, намагається зарадити. Бачиться з ним, вони разом проводять час. Просить звернути увагу, що заборгованість позивача по сплаті аліментів ОСОБА_1 існувала, і така ним сплачена лише у листопаді 2023 року. Щодо утримання нею дітей, то визначає таке на свій розсуд. Її середньомісячний дохід становить близько 20 тис. грн. у місяць. Відповідач не заперечила, що фактично з моменту вторгнення РФ діти проживають з позивачем, однак спершу вказане було зумовлено виключно для їхньої безпеки. Разом з цим, після чого час від часу до вересня 2022 року діти ще проживали разом з нею.

Вважає, що конфлікт з донькою, який мав місце 30.12.2022, фактично спровокований позивачем. Оскільки, він налаштовував дітей проти неї. Донька говорила їй образливі речі. Крім цього, проживання дітей з батьком у квартирі його дружини, яка має дорослого сина, вважає неможливим.

Представник третьої особи - підтримала висновок органу опіки та піклування. Вислухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з свідоцтв про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , їхніми батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с. 7-8 т.1).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.03.2019 у справі №344/4593/18, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 25.07.2007 - розірвано. Неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишено проживати разом з матір`ю ОСОБА_2 ( а.с. 9 т.1).

Згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 у справі № 344/7492/22, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду 02.12.2022, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей - задоволено частково. Вирішено, стягувати із ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повнолітня, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Стягнення аліментів розпочато з 24 червня 2022 року ( а.с. 17-18 т.1).

На підставі такого рішення видано виконавчий лист та пред`явлено до примусового виконання.

Так, відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст.161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

У статті 19 СК України встановлено, що під час розгляду спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що в тому разі, якщо батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 161 СК України вбачається, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Згідно з ст.162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Судом встановлено, що діти фактично з 24.02.2022 проживали з батьком ОСОБА_1 ( позивачем) за згодою матері (відповідачки). При цьому, протягом 2022 року до вересня 2022 року, час від часу проживали з відповідачкою.

Відповідно до довідки Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області від 27.11.2023, на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 з приводу виконання виконавчого листа № 344/7492/22 про стягнення алментів. ОСОБА_1 з 24.06.2022 по 01.03.2023 повинен був сплатити 41 166, 67 грн. Відповідно квитанцій, які наявні у виконавчому проваджені, ОСОБА_1 станом на 24.11.2023 сплатив 41 166,65 грн. аліментів.

Згідно з розрахунком із сплати аліментів від 01.12.2023, станом на березень 2023 року позивачем було сплачено 15 326, 65 грн., загальна сума заборгованості становила 40 840,02 грн. у листопаді 2023 - позивачем сплачено 25 840 грн. ( а.с. 34 т.2).

Що стосується особи позивача, то встановлено наступне :

05.06.2019 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_8 ( а.с. 10 т.1). Дружині позивача належить трьохкімнатної квартири АДРЕСА_5 ( а.с. 11 т.1). ОСОБА_1 належить квартири АДРЕСА_6 ; будинок по АДРЕСА_7 та дві земельні ділянки ( а.с. 15-16 т.1).

Згідно з витягом з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець з 22.02.2023 ( а.с. 51 - 52 т.1). Сукупний дохід зі слів становить близько 20 тис. грн..

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Згідно з характеристикою БО "Благодійний фонд "Побратими -ІФ", ОСОБА_1 є волонтером такої організації. Надає волонтерську допомогу ЗСУ та внутрішньо переміщеним особам, позитивно характеризується ( а.с.13 т.1).

Що стосується особи відповідача, то такій належить трикімнатна квартира АДРЕСА_8 та комора ( а.с.88-89 т.1). Зі слів, відповідач працює нянею, за що отримує плату. Також дохід вона отримує завдяки здачі в оренду квартири ще однієї квартири.

Згідно з актом обстеження житлового - побутових умов як позивача, так і відповідача, умови проживання вказаних осіб є задовільними ( нормальними) ( а.с. 117, 119 т.2).

Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.04.2023 у справі №344/524/23, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Згідно з такою постановою 11.01.2023 до Івано-Франківського міського суду з Івано-Франківського РУП ГУНП України в Івано-Франківській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП. ОСОБА_2 30.12.2022 близько 16 год. 30 хв. по місцю свого проживання: АДРЕСА_9 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно доньки ОСОБА_4 , 2008 р.н., а саме: погрожувала фізичною розправою, нанесла удар по голові та нозі, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП ( а.с. 176 т.1).

Відповідно до інформації про участь батьків у вихованні учня 6-Г класу Ліцею №23 ОСОБА_1 Івано -Франківської міської ради ОСОБА_3 від 25.04.2023 за №248, зазначено, що у 5-му класі були звернення до матері ОСОБА_3 стосовно поведінки та навчання сина. Та численні прохання про допомогу, щодо виправлення поведінки чи покращення навчання ОСОБА_3 , не дали результату. У 6-му класі були звернення до батька, що одразу дало позитивний результат. Хлопчик почав краще вчитись, покращилась поведінка ( а.с. 139 т.1).

Свідок ОСОБА_11 надала суду покази про те, що є сусідкою ОСОБА_2 з січня 2018 року. З початку воєнного стану, а саме 10.03.2022, вона виїхала за кордон, повернулася 17.02.2023. ОСОБА_2 знає лише з позитивної сторони, її діти були завжди доглянуті, ввічливі. У ніч з 7 на 8 квітня 2018 році, зателефонувала ОСОБА_2 , та попросила прийти з дітьми переночувати, так як її чоловік був у стані алкогольного сп`яніння, погрожував. Вони прийшли та залишились у неї на ніч, діти були налякані. В обід вона почула крик ОСОБА_2 , після чого було викликано поліцію. Працівники поліції були доти, допоки чоловік ОСОБА_2 не покинув квартиру. Відомо, що на даний час діти проживають з батьком. З часу воєнного стану і до цього часу дітей не бачила.

Малолітній ОСОБА_3 , в присутності психолога ОСОБА_13 , суду вказав, що проживає з батьком та бажає проживати, з батьком. У той час, з лютого 2022 року, коли він та сестра перейшли проживати до батька мати проти цього не заперечувала. У нього та сестри є окремі кімнати. З матір`ю спілкується по телефону, іноді зустрічається. Батько цікавиться його навчанням, та допомагає йому разом з своєю дружиною ОСОБА_8 . Також, йому не подобалось останнім часом ходити до євангельської церкви, яку відвідує матір. Спершу таку церкву він відвідував добровільно, однак вподальшому примусово та часто.

Неповнолітня ОСОБА_4 , в присутності психолога ОСОБА_13 , суду вказала, що вона та брат проживають разом з батьком з лютого 2022 року і надалі бажають з ним проживати. Вона з матір`ю не спілкується з кінця грудня 2022 року, після конфлікту. Відомо, що брат спілкується з матір`ю в телефонному режимі. У батька для них створені всі умови, вони мають окремі кімнати. Син дружини батька, рідко ночує у них. Якщо ночує, то в окремій кімнаті. Батько піклується також про їхнє здоров`я, навчання. У цьому році вона вступила на навчання до відокремленого структурного підрозділу "Івано-Франківського фахового коледжу "Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника". З моменту проживання з батьком, мати не підтримає її та брата матеріально. За час проживання з матір`ю, як брат, так і вона, фактично самостійно готувались до школи ( до навчання).

Психолог, яка був присутній під час з`ясування думки дітей, пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висловлювалися вільно.

Так, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Так, згідно з висновком органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.05.2023 з №639, визнано за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 ( а.с. 80-83 т.1). Зі змісту висновку вбачається, що було опитано батьків та дитину, ОСОБА_3 повідомив, що хоче проживати з батьком, а мати проти цього заперечує. Має образу на матір, спілкується з нею у телефонному режимі. Діти фактично проживають з батьком. На прийом до лікаря діти приходять з матір`ю, яка виконує рекомендації лікаря. Останній огляд лікарем проводився 20.09.2022. Батько до адміністративної відповідальності не притягався. Матір притягалась за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Суд не приймає до уваги вказаний висновок, оскільки такий є необґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі №377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Так як встановлено судом, між сторонами склались неприязні відносини. Відповідач вказує, що позивач чинить перешкоди у спілкуванні з сином, налаштовує його негативно відносно неї. У той же час, позивач та діти заперечують вказане.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно з вересня 2022 року, частково з лютого 2022 року, проживає разом з сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком по АДРЕСА_2 , де створенні належні умови. Висловив особисте бажання і надалі проживати з батьком. При цьому, спілкується з матір`ю. Позивач ( батько) піклується про сина, утримує його матеріально, допомагає з навчанням, дбає про стан здоров`я. Позивачем створені належні умови для проживання сина ОСОБА_3 . У той же час відповідач з часу проживання сина з батьком, конкретно не вказала в чому полягає матеріальне забезпечення нею сина та у якому розмірі. Про навчання сина за вказаний період, така довідується виключно зі слів сина. При цьому, відповідач не довела підстав для відмови у позові стосовно визначення місця проживання дитини з батьком. Як і судом не встановлено підстав чи обставин того, що визначення місця проживання дитини з батьком, суперечать інтересам дитини.

Інтереси дитини на даний час переважають над бажанням матері, яка в свою чергу заперечуючи проти позову, окрім не доведення своєї позиції, зустрічного позову про визначення місця проживання сина ОСОБА_3 разом з нею не подавала, чи усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Батьки ОСОБА_3 не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, методів виховання, та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним.

Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідач як мати ОСОБА_3 , безумовно відіграє важливу роль у його житті, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я сина, стан його розвитку, незалежно від того, з ким він буде проживати. На час ухвалення рішення по даній справі судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком суперечить інтересам дитини, а навпаки залишення проживати разом з батьком ( фактичне визначення місця проживання), у звичному середовищі відповідає інтересам ОСОБА_3 . Відтак позов у частині визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд звертає увагу, у разі зміни обставин або ж відносин між батьками дитини, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Що стосується вимоги про звільнення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь - які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Як встановлено судом, станом на час звернення позивача до суду із даним позовом 01.03.2023, настали обставини, які зумовлюють припинення обов`язку батька сплачувати аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки діти фактично проживають з батьком, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дітей на користь матері, з якою діти на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживали. Настання цих обставин впливає на припинення сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання дітей та, відповідно, надають позивачу право вимагати звільнення від цього обов`язку.

Чинним законодавством не передбачено можливість внесення змін до виконавчого листа про стягнення аліментів чи його скасування, а тому позов в частині звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 за рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.08.2022 по справі №344/7492/22, починаючи з 01.03.2023.

Що стосується вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, слід зазначити наступне.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно до ст.432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Норма частини 2 статті 432 ЦПК України має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Таким чином, порядок розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, передбачений спеціальним розділом ЦПК України, зокрема Розділ VI Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Крім того, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", скасування або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є однією з підстав для закінчення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа № 344/7492/22, не підлягає задоволенню у межах даної справи.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263,265,268,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити - частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 за рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.08.2022 по справі №344/7492/22, починаючи з 01.03.2023.

У іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_3 ;

Представник позивача : адвокат Соботник Володимир Йосипович, адреса : АДРЕСА_10 ;

Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_9 .

Представник відповідача: адвокат Бондар Олег Миронович, адреса : АДРЕСА_11,

Третя особа : Орган опіки та піклування м. Івано-Франківська, ЄДРПОУ : 04054346, адреса: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ.

Повне рішення складено 08.01.2024.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.