Decision № 116017520, 28.12.2023, Zakarpattia District Administrative Court

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 рокум. Ужгород№ 260/8645/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:

1.Визнати протиправними дії В/Ч НОМЕР_1 у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період із січня 2020 року по 2 вересня 2021 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, а також при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки, компенсація невикористаної відпустки для учасника бойових дій та допомоги при звільненні.

2.Зобов`язати В/Ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із січня 2020 року по 2 вересня 2021 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, а також при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки, компенсація невикористаної відпустки для учасника бойових дій та допомоги при звільненні, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року із врахуванням раніше виплачених сум.

3.Зобов`язати В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати за період із січня 2020 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, а також при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки, компенсація невикористаної відпустки для учасника бойових дій та допомоги при звільненні, по день їх фактичних виплат, - відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-111 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю нарахування та виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, а також при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки, компенсація невикористаної відпустки для учасника бойових дій та допомоги при звільненні, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.

Вважає, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року № 103, необхідно керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.

Ухвалою суду від 30.10.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.11.2023 року відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на приписи пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, яким визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Що стосується позовних вимог щодо компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період із січня 2020 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, а також при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки, компенсації невикористаної відпустки як учаснику бойових дій та допомоги при звільненні по день їх фактичних виплатою зазначає, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили судовим рішенням про задоволення позовних вимог та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі рішення суду.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Старший прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 . Наказом командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2021 року № 181 позивач був звільнений з військової служби у відставку та був виключений зі списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 у зв`язку зі звільненням з військової служби та знятий з усіх видів забезпечення.

Згідно отриманих карток особового рахунку ОСОБА_1 , які були надані у відповіді на адвокатські запити В/Ч НОМЕР_1 листом від 19.09.2023 року №4115, нарахування грошового забезпечення за період з січня 2020 року по вересень 2021 року, а також остаточний розрахунок з позивачем при звільненні з військової служби, здійснювала В/Ч НОМЕР_1 . Проте як під час проходження військової служби, так і під час звільнення з неї, грошове забезпечення ОСОБА_1 було виплачене у меншому розмірі, ніж це визначено законодавчо.

Із огляду на відомість картки особового рахунку ОСОБА_1 із січня 2020 року по вересень 2021 року за займаними посадами:

-з січня 2020 року по травень 2021 року - старшина роти охорони/командир зенітного артилерійського взводу/старшина;

-з червня 2021 по вересень 2021 року - командир зенітного артилерійського взводу/ старшина/ головного сержанта 2 роти охорони.

Вбачається, що позивачу визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням із січня 2020 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.

Із огляду на картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2020 рік, посада не змінювалася, встановлено посадовий оклад у розмірі 3260,00 грн (1762 грн прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 року X 1,85 тарифний коефіцієнт за 10 тарифним розрядом = 3259,70 грн (з урахуванням округлення 3260 грн).

Тобто, із огляду на архівні відомості особистої картки грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022 рік позивачу визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням із січня 2020 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.

У зазначених розмірах оклад за посадою та за військовим званням виплачувався позивачу упродовж проходження служби до вересня 2021 року включно, що підтверджується інформацією із архівних відомостей особистої картки грошового забезпечення за 2020 - 2021 роки, тобто розраховані, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.

У свою чергу, із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу у період січня 2020 року - вересень 2021 року здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

Вважаючи протиправним застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення позивача розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 (далі Постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року № 103 (далі - Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29.01.2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018 року установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

При цьому встановлене пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, зокрема, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

При виборі та застосуванні норм права судом враховано правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21.

Одночасно за іншою правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21, з 01.01.2020 року положення абзацу 1 пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили - Законам України про Державний бюджет України на 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, і відповідно не містять застережень, які передбачав Закон України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», щодо застосування в 2019 році як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

Таким чином, у період з 29.01.2020 року по 02.09.2021 року підлягає застосуванню абзац 1 пункту 4 постанови № 704 в редакції постанови від 21.02.2018 року № 103 в частині, шо не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ, Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-ІХ та Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.02.2021 року № 1928-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача в період з 2020-2021 встановлений значно нижче, ніж мав би бути розрахований.

Відтак, з 29.01.2020 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки, компенсації невикористаної відпустки для учасника бойових дій та допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року в період з 29.01.2020 року по 02.09.2021 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки, компенсації невикористаної відпустки для учасника бойових дій та допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року відповідно, в період з 29.01.2020 року по 02.09.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати за період із січня 2020 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, а також при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки, компенсація невикористаної відпустки для учасника бойових дій та допомоги при звільненні, по день їх фактичних виплат, - відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-111 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Враховуючи те, що відповідач не здійснив виплату доходу, згідно із цим рішенням, то вказана позовна вимога є передчасною, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.

Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 суд зазначає, що обов`язок зазначеної виплати у відповідача виник не у зв`язку з виконанням позивачем обов`язків служби, як це передбачено пунктом 1 Порядку № 44, а саме через протиправну поведінку відповідача, що пов`язана з несвоєчасною виплатою сум грошового забезпечення.

З урахуванням викладеного суд критично оцінює позицію, яка викладена позивачем у позовній заяві, щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, оскільки такі вимоги позивача суперечать пункту 1 Порядку № 44 та, відповідно, задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки, компенсації невикористаної відпустки для учасника бойових дій та допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року в період з 29.01.2020 року по 02.09.2021 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки, компенсації невикористаної відпустки для учасника бойових дій та допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року відповідно, в період з 29.01.2020 року по 02.09.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті