Court ruling № 115656744, 13.12.2023, Rivne City Court of Rivne Oblast

Справа № 569/15731/23

1-кп/569/1714/23

УХВАЛА

13 грудня 2023 року м. Рівне

Колегія суддів Рівненського міського суду під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №42022180000000029 від 25.04.2022 відносно ОСОБА_22 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2,ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 255 КК України, -

в с т а н о в и л а:

В проваджені Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказаний обвинувальний акт.

Під часпідготовчого судовогозасідання прокурорподав письмовеклопотання пропродовження строкузапобіжного заходувідносно обвинуваченого ОСОБА_9 .Просив йогозадоволити зпідстав викладениху ньомупокликаючись нате,що ризики, передбаченіп.п.1,5ч.1ст.177КПК України,які виправдовуютьйого триманняпідвартою,не зменшилисяі уникнутиїх шляхомзастосування більшм`якихзапобіжних заходівнеможливо,а томупросить продовжитистрок триманняобвинуваченого підвартою додвох місяцівз визначеннямрозміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисникадвокат ОСОБА_17 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання. Просили суд відмовити у його задоволенні та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки ОСОБА_9 має на своєму утриманні матір, яка потребує сторонньої допомоги та догляду. Вважають, що ризики на які вказує сторона обвинувачення є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Інші учасники кримінального провадження в судовому засіданні розгляд вказаного клопотання покладають на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обставини, зазначені при застосуванні запобіжного заходу, продовжують існувати і по даний час, ризики, які мали місце на час обрання та продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, не зменшилися, залишаються реальними та триваючими.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що 25.01.2023 ухвалою Рівненського міського суду відносно ОСОБА_9 змінено запобіжний захід, обраний раніше слідчим суддею Рівненського міського суду 29.12.2022у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, у зв`язку із порушенням обов`язків встанвлених судом на тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжено, востаннє до 18.12.2023.

Відповідно дост. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дост.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1ст. 178 КПК України.

Тобто, за наявності вказаних обставин існує можливість збільшення наявності ризиків передбаченихст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Крім того, ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Водночас, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться захисником та обвинуваченим на його користь, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

На даний час підстави для збереження відповідного запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 у кримінальному провадженні не відпали.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке йому інкримінується кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і меті запобіжного заходу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_9 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги позицію учасників судового провадження, зокрема думку прокурора, суд вважає доцільним на даний час продовження раніше застосованого запобіжного заходувідносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, відповідно до положень ст. ст.183,194-197 КПК Україниіз урахуванням зазначених ухвалою суду ризиків і підстав застосування такого запобіжного заходу, які на теперішній час фактично не змінились і не відпали.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_9 офіційно не працевлаштований, постійного доходу не має, підозрюється у продажі за попередньою змовою товарів (предметів) гуманітарної допомоги та зброї, тому перебуваючи на волі може продовжувати займатися злочинною діяльністю, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, з метою зміни ними показань, уникнути від суду так, як раніше перебував у розшуку та схильний до переховування. Також злочин в якому обвинувачується ОСОБА_9 , відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи років із конфіскацією майна, що дає підстави вважати, що він є суспільно небезпечним, та його перебування на волі може призвести до його переховування та вчинення ним ряду інших кримінальних правопорушень.

Колегія суддів враховує той факт, що обвинувачений будучи на запобіжному заході у виді застави, порушив покладені на нього обов"язки, переховувався від органу досудового розслідування, у зв"язку з цим, щодо нього була змінена міра запобіжного заходу на тримання під вартою. Обрану відносно нього заставу у виді 1 060 180 грн судом було стягнуто в дохід держави у фонд допомоги ЗСУ. Даний факт свідчить про схильність обвинуваченого щодо переховування від суду та можливого ухилення від кримінальної відповідальності.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд погоджується із думкою прокурора в тій частині, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігтиризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Окрім того, відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України,суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом.

Однак згідно із п.п. 3,4 ч. 4ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177,178, 183,194,196,199,314-315,331,369,376,395 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 13 грудня 2023 року до 10 лютого 2024 року без визначення розміру застави.

Визначити місцем тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 - Державна установа «Рівненський слідчий ізолятор» (м. Рівне, вул. Дворецька, 116).

Встановити строк дії ухвали до 10.02.2024.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3