Decision № 115200344, 20.11.2023, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа №461/7883/23

Провадження №2/461/2940/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Ігнат Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

19.09.2023 позивач АТ «Ідея Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 133017,79 грн., а також судовий збір в розмірі 2684 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.10.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z65.24084.008793036, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 80000 грн. зі сплатою 15 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів.

Зазначає, що банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору.

Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, інші платежі за кредитним договором.

Останню сплату відповідачем/зарахування по кредитному договору здійснено 12.03.2022, у зв`язку із чим сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 26.07.2023 становить: прострочений борг - 78247,73 грн., прострочені проценти - 15321,66 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 39448,4 грн., а всього - 133017,79 грн.

Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 26.07.2023.

Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 06.06.2023 на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідача було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідача будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 20.09.2023 прийнято до розгляду даний позов та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

06.10.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив, що заперечує проти розміру заборгованості, який має намір стягнути позивач, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству. Зазначив, що оскільки позивач надіслав йому вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань рекомендованим листом 13.06.2023, тому нарахування процентів за кредитним договором вже після 13.06.2023 є незаконним. Також повідомив, що не погоджується з нарахуванням простроченої плати за обслуговування кредиту, оскільки така встановлена всупереч вимогам ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Як вбачається з паспорту споживчого кредиту від 12.10.2021, у такому відсутні істотні умови кредитування, зокрема, розмір та порядок нарахування простроченого боргу, неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором, порядок нарахування заборгованості у випадку прострочення кредиту. Натомість є посилання на Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з яким ознайомився відповідач шляхом підписання паспорту споживчого кредиту. Проте, ані сам паспорт споживчого кредиту, ані інші матеріали справи, не містять доказів того, який саме договір комплексного банківського обслуговування розумів відповідач, акцептуючи публічну пропозицію про приєднання до цього договору, ознайомився та погодився із ним, підписуючи паспорт споживчого кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, неустойки (пені), у документах, що додані банком до позовної заяви. Позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору в частині своєчасної сплати кредитних коштів, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість за тілом кредиту. Проте, заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня і складає 0,00 грн. що підтверджено розрахунком заборгованості станом на 26.07.2023. Звертає увагу суду на безпідставність вимог про стягнення простроченого тіла кредиту через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті в паспорті споживчого кредиту та в самому кредитному договорі, оскільки тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними поняттями. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову.

06.11.2023 представником відповідача Гук М.І. подано відповідь на відзив, в якій зазначила наступне. Щодо твердження відповідача, що кредитодавцем порушено права позивача у зв`язку із нарахуванням процентів після надіслання вимоги про усунення порушень кредитного зобов`язання, вважає, що такі не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки таке нарахування здійснювалось банком до 05.06.2023, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z65.24084.008793036 від 12.10.2021. Щодо твердження ОСОБА_1 про безпідставності стягнення з нього плати за обслуговування кредитної заборгованості, повідомила, що відповідач погодився з усіма умовами кредитного договору та з власної волі, на власний розсуд, взяв на себе зобов`язання їх виконувати. Кредитний договір №Z65.24084.008793036 укладено 12.10.2021, тобто вже під час дії Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15.11.2016, що набрав чинності 10.06.2017, який передбачає можливість включення до договорів про споживче кредитування умов, що передбачають сплату споживачами плати за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості. Окрім цього, долучила детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором із зарахуванням сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості в погашення іншої заборгованості згідно умов кредитного договору. Також, звертає, увагу суду, що заборгованість - це сума фінансових, що підлягає погашенню, поверненню в певний термін згідно умов кредитного договору, зокрема графіку щомісячних платежів. Якщо до цього терміну заборгованість не погашена, то вона відповідно стає простроченою (прострочений борг/прострочені проценти). Також зауважила, що відповідач 12.10.2021 уклав з позивачем кредитний договір шляхом підписанням індивідуальної частини договору, де серед іншого між позивачем та відповідачем були узгодженні всі його істотні умови, і відповідно до умов п.3 нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО та публічну оферту на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, які зберігаються на офіційному сайті банку. Підтверджує, що в день укладення цього договору у відділенні банку або кредитного посередника, за його вибором йому надано ДКБОФО та тарифи, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Тобто, враховуючи зазначене, відповідач уклав кредитний договір шляхом приєднання, який складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднався до кредитного договору в цілому, текст якого, у виконання вимог ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», розміщено на веб-сайті банку, і відповідно відповідач мав змогу ознайомитись з такою публічною частиною кредитного договору (ДКБОФО), зокрема до його отримання відповідно до п.3 кредитного договору. Відтак, просить задоволити позов в повному обсязі.

20.11.2023 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому додатково пояснив, що позовну заяву подано неналежним представником позивача, що підтверджено довіреністю, де зазначено, що представник позивача Гук Марта Ігорівна не є працівником банку, хоча у процесуальному документі обов`язково має бути вказане посадове становище. Також зауважив, що представник позивача Гук М.І. не має статусу адвоката, що суперечить нормам Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII від 02.06.2016, що набрав чинності 30.09.2016.

Представник позивача у позовній заяві просить проводити розгляд справи за її відсутності за наявними у матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву просить розглядати справу без його участі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 12.10.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z65.24084.008793036, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 80000 грн. зі сплатою 15 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Строк дії договору та дата повернення кредиту - до 12.10.2025. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку відповідно до порядку повернення кредиту, згідно додатку №1 до договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується меморіальним ордером №4390953 від 12.10.2021, №4390954 від 12.10.2021, №4390955 від 12.10.2021, №4390949 від 12.10.2021, №4390947 від 12.10.2021, та випискою по особовому рахунку НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ).

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 13.06.2023 на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором.

Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором кредиту та страхування №Z65.24084.008793036 від 12.10.2021, позивач вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, заборгованість станом на 26.07.2023 становить: прострочений борг - 78247,73 грн., прострочені проценти - 15321,66 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 39448,4 грн., а всього - 133017,79 грн.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі.

Однак позивачем, в розмір заборгованості, заявленої у позові, крім простроченого боргу, прострочених процентів, включена прострочена плата за обслуговування кредиту в сумі 39448,4 грн.

Згідно п.1.9 договору кредиту та страхування №Z65.24084.008793036 від 12.10.2021, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитом (Додаток №1), як «Обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною ДКБФО, та розміщені на веб-сайті Банку.

Відповідно до п.п.9.8.2, п.9.8 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за користування кредитом позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку за Договором кредиту, що включає в себе:

- надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

- надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;

- опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, положення укладеного між сторонами кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога АТ «Ідея Банк» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати прострочених платежів за обслуговування кредиту, є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

При розрахунку суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд приймає як належний та допустимий доказ долучений представником позивача до відповіді на відзив детальний розрахунок заборгованості за договором кредиту та страхування №Z65.24084.008793036 від 12.10.2021, із зарахуванням сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості в погашення іншої заборгованості згідно умов кредитного договору, згідно якого розмір заборгованості станом на 26.07.2023 становить: прострочений основний борг - 72712,52 грн., прострочені проценти - 2955,08 грн., а всього 75667,60 грн.

Щодо доводів відповідача про незаконність нарахування процентів за кредитним договором після скерування 13.06.2023 вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань, суд зазначає наступне.

Як вбачається з вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань від 06.06.2023, яка долучена позивачем до позовної заяви, станом на 06.06.2023 заборгованість за кредитним договором становить: прострочений борг - 78247,73 грн., прострочені проценти - 15321,66 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 39448,4 грн., а всього - 133017,79 грн.

Такий же самий розмір заборгованості наявний і у довідці-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z65.24084.008793036 від 12.10.2021 станом на 26.07.2023.

Відтак, суд приходить до висновку, що після скерування 13.06.2023 вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань, проценти за кредитним договором не нараховувались, а тому, покликання відповідача є безпідставними.

Не приймаються до уваги покликання відповідача щодо того, що Договір комплексного банківського обслуговування осіб не є частиною кредитного договору, з огляду на наступне.

Згідно п.3.1 нанесенням власноручного підпису під цим договором позичальник акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО та Публічну оферту на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, які зберігаються на офіційному сайті банку: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts. Підтверджує, що в день укладення цього договору у відділенні банку або кредитного посередника, за його вибором йому надано ДКБФО та Тарифи, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Відповідно до п.3.4 вказаного договору нанесенням власноручного підпису під цим договором позичальник погоджується з тим, що ДКБОФО та Тарифи, які є невід`ємною частиною ДКБОФО, Графік щомісячних платежів (Додаток №1 до Договору) є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язується виконувати їх умови.

Враховуючи наведене вище, Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб є договором приєднання в розумінні ст.634 ЦК України.

Згідно з частиною 1, 2 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає або обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначені умов договору.

Відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії. Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов`язковим зазначенням у такому договорі умов, передбачених частиною 1 статті 6 даного Закону.

Публічна пропозиція АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (водиться в дію з 22.09.2021, чинна до 10.11.2021) та Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, чинній на момент підписання кредитного договору, розміщені та зберігаються на офіційному веб-сайті Банку www.ideabank.ua.

Таким чином, кожен бажаючий може ознайомитися зі всіма редакціями договору, перейшовши на вкладку «Публічні договори» на офіційному веб-сайті банку.

Підписуючи 12.10.2021 кредитний договір, позичальник приєднався до договору та був належним чином ознайомлений з таким, що в повній мірі узгоджується зі ст.634 ЦК України та ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Щодо покликань відповідача про безпідставність вимог про стягнення простроченого тіла кредиту, суд зазначає наступне.

Заборгованість - це сума фінансових, що підлягає погашенню, поверненню в певний термін згідно умов кредитного договору, зокрема Графіку щомісячних платежів. Якщо до цього терміну заборгованість не погашена, то вона відповідно стає простроченою (прострочений борг/прострочені проценти).

Відтак, у зв`язку з тим, що відповідач у терміни, встановлені кредитним договором, не погасив заборгованість за кредитним договором, така стала простроченою.

Також необґрунтованими є твердження відповідача щодо того, що представник банку Гук М.І. є неналежним представником, з огляду на наступне.

Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Оглядом матеріалів справи встановлено, що на підтвердження повноважень представника АТ «Ідея Банк» Гук М.І. до позовної заяви долучено належним чином засвідчену копію довіреності, згідно якої вбачається, що голова правління Власенко М.В., який діє на підставі статуту, уповноважує Гук М.І. бути представником банку з питань, пов`язаних з його діяльністю, в тому числі в державних контролюючих і правоохоронних органах, в Національному банку України, в судах будь-якого рівня і спеціалізації, в тому числі: в судах загальної юрисдикції, адміністративному суді, господарському суді, в органах, що здійснюють виконання судових рішень (виконавче провадження), в органах нотаріату, у відносинах з приватними нотаріусами, в органах влади та місцевого самоврядування, органах державної реєстрації, у відносинах з підприємствами, організаціями, установами будь-яких підпорядкувань та форм власності, і відносинах з фізичними особами.

Також з матеріалів справи вбачається, що Гук М.І. є працівником АТ «Ідея Банк» на посаді юристконсульта відділу претензійно-позовної роботи, у зв`язку з чим, такі покликання відповідача суд вважає безпідставними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позов АТ «Ідея Банк» підлягає до часткового задоволення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в розмірі 1526,80 грн.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №Z65.24084.008793036 від 12.10.2021 у розмірі 75667,60 грн. (сімдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят сім гривень шістдесят копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 1526,80 грн. (одну тисячу п`ятсот двадцять шість гривень вісімдесят копійок) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 24.11.2023.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11;

представник позивача: Гук Марта Ігорівна, 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, офіційна електронна адреса: www.ideabank.ua, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер засобу зв`язку НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , виданий 31.01.2023, ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон НОМЕР_6

Суддя О.Б. Кротова