Court ruling № 112990972, 23.08.2023, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.08.2023 Справа № 908/2646/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В., розглянувши без виклику та повідомлення учасників справи заяву вих. № 02/03.3-20/02273 від 09.08.2023 Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі № 908/2646/23

за позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Промактив Груп (вул. Левандовського, буд. 3А, кабінет 314, м. Київ, 01010)

про стягнення 307 061,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

21.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 02/03.3-20/02274 від 09.08.2023) Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Промактив Груп про стягнення заборгованості за договором оренди землі № 231010004000149 від 11.11.2011 у розмірі 307061,21 грн.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2646/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Разом із позовною заявою від позивача надійшла заява вих. № 02/03.3-20/02273 від 09.08.2023 про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить забезпечити позов шляхом:

1. Накладення арешту на нерухоме майно, згідно переліку, розташоване на земельних ділянках за кадастровими номерами: 2310100000:02:011:0063, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:018:0040, 2310100000:02:026:0010, 2310100000:02:026:0008, 2310100000:02:026:0009, 2310100000:02:027:0034, 2310100000:02:018:0111, 2310100000:02:018:0112, 2310100000:02:018:0102, 2310100000:02:018:0105, 2310100000:02:018:0109, 2310100000:02:018:0103, 2310100000:02:018:0108, 2310100000:02:018:0106, 2310100000:02:018:0101, 2310100000:02:018:0107, 2310100000:02:018:0104, 2310100000:02:027:0014, 2310100000:02:018:0110, 2310100000:02:018:0115, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Промактив Груп на підставі свідоцтва від 01.04.2021, посвідченого Бережко С.М., державним нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-123.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Промактив Груп вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі шляхом їх знищення та переробки.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2023, заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Ярешко О.В.

Заява мотивована таким. До Господарського суду Запорізької області подано позовну заяву з вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди землі в розмірі 307061,21 грн. Крім цього, в Запорізькій міській раді на стадії підготовки перебувають ще 13 аналогічних позовних заяв, на загальну суму стягнення понад 20 мільйонів гривень. Відповідачу на праві власності належать об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Як встановлено Запорізьким апеляційним судом в ухвалі від 19.12.2022 по справі № 335/4626/22, у квітні 2021 матеріальні активи ПрАТ «Завод напівпровідників» придбані ТОВ Промактив Груп, яке здійснює демонтаж промислового обладнання, будівель та споруд, в тому числі шляхом їх знищення та переробки за рахунок спалювання сировини чи устаткування в залишку промислової димової труби на території за адресою: АДРЕСА_1 . Іншого рухомого чи нерухомого майна, окрім того, що знаходиться за вказаною адресою, у відповідача немає. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності відповідача зазначено: 46.74 «Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням та приладдям до нього»; 46.77 «Оптова торгівля відходами та брухтом»; 46.69 «Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням». Зазначені обставини підтверджують факт демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, в тому числі шляхом їх знищення та переробки, що перебувають на праві власності у відповідача, в результаті чого, в подальшому, реальне виконання рішення суду буде дуже ускладнене або взагалі не можливе. В зв`язку з тим, що нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт, є цілісним майновим комплексом, накладення арешту на окрему будівлю чи споруду, співмірну із сумою заявлених вимог, є недоцільним, оскільки в подальшому, у випадку задоволення позову про стягнення заборгованості з орендної плати, в процесі виконання такого судового рішення, неможливо буде виділити цю будівлю із цілісного майнового комплексу для подальшої реалізації. Оскільки відповідач за своїми видами діяльності займається лише торгівлею і не займається ані виробництвом, ані здачею в оренду, є всі підстави вважати, що всі будівлі, споруди та устаткування поступово будуть реалізовані третім особам, як брухт та частини устаткування. Також, ці наміри випливають із того, що відповідач, придбавши цілісний майновий комплекс та набувши право оренди земельних ділянок, на яких розташоване це майно, не став на податковий облік за місцем знаходження нерухомого майна, не нараховує та не сплачує плату за землю (земельний податок та орендну плату за землю), відповідно, не має наміру використовувати придбане майно за його цільовим призначенням.

Розглянувши заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. (ч. 1 ст. 116 ГПК).

Відповідно ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Отже, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу для забезпечення позову. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У той же час, ст. 77 ГПК України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Між тим, із змісту заяви та доданих до неї документів не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Запорізькою міською радою до господарського суду подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі № 231010004000149 від 11.11.2011 у розмірі 307061,21 грн. Як зазначено у позові, предметом договору оренди землі є земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:018:0106.

При цьому, просить накласти арешт на нерухоме майно, яке розташовано на 21 земельній ділянці, зазначаючи, що нерухомість є цілісним майновим комплексом. Доказів на підтвердження вказаного до заяви не додано, зокрема, не надано доказів щодо неможливості відчуження частини нерухомого майна. Не зазначено в заяві вартості майна, на яке просить накласти арешт.

Також, до заяви не додано доказів того, що у відповідача відсутнє інше майно, зокрема, грошові кошти на банківських рахунках.

Щодо вимоги про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю Промактив Груп вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі шляхом їх знищення та переробки, суд зазначає, що заявником не подано доказів щодо здійснення відповідачем таких дій станом на час розгляду даної заяви судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За юридичними позиціями Конституційного Суду України верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу; конституційне право людини на судовий захист є гарантією усіх прав і свобод людини і громадянина (абзац дев`ятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, абзац чотирнадцятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Найважливішою ознакою суду є його незалежність та безсторонність, а однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).

У практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об`єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі "Агрокомплекс проти України").

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином невжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення; не обґрунтовано адекватності заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, у задоволенні заяви Запорізької міської ради про забезпечення позову слід відмовити.

Оскільки заявником при поданні заяви про забезпечення позову сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», судовий збір у сумі 1342,00 грн. буде повернутий заявнику ухвалою суду за його клопотанням.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви вих. № 02/03.3-20/02273 від 09.08.2023 Запорізької міської ради про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею 23.08.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно зі ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Суддя О.В. Ярешко