Court ruling № 112894111, 16.08.2023, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"16" серпня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/27/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.

розглянувши матеріали справи за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ліберті, м. Ужгород (позивач, ОСББ Ліберті)

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 ОСОБА_1 , с. Полянська Гута Закарпатської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_2 , м. Ужгород

про:- визнання незаконним та скасування пункту 1.6 рішення Ужгородської міської ради Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 1901 від 13.02.2020;

- визнання незаконним та скасування пункту 1.56 рішення Ужгородської міської ради Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 1989 від 04.06.2020;

- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:02:001:0258, площею: 0,0100 га, з цільовим призначенням: для будівництва індивідуальних гаражів на ім`я ОСОБА_1 (номер запису про право власності: НОМЕР_1 ; дата державної реєстрації 15 червня 2020 року)

За участі: - не з`явились

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів про - визнання незаконним та скасування пункту 1.6 рішення Ужгородської міської ради Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 1901 від 13.02.2020;- визнання незаконним та скасування пункту 1.56 рішення Ужгородської міської ради Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 1989 від 04.06.2020;- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:02:001:0258, площею: 0,0100 га, з цільовим призначенням: для будівництва індивідуальних гаражів на ім`я ОСОБА_1 (номер запису про право власності: НОМЕР_1 ; дата державної реєстрації 15 червня 2020 року),

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Господарського суду Закарпатської області, до розгляду справи № 907/27/22 визначено суддю Ушак І.Г.

Ухвалою суду від 27.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 07 липня 2022 року.

07.07.2022 на адресу суду надійшов письмовий відзив від відповідача-1.

Ухвалою суду від 07.07.2022 р. відкладено підготовче засідання на 03 серпня 2022 року. Залучено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2.

Ухвалою суду від 03.08.2022 р. відкладено підготовче засідання на 22 вересня 2022.

Ухвалою суду від 22.09.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 листопада 2022 р.

Судове засідання 22.11.2022 р не відбулося через перебування головуючої судді Ушак І.Г. на лікарняному.

Ухвалою суду від 06.02.2023 р. відкладено розгляд справи по суті на 06.04.2023 року

Поряд з цим, у зв`язку припиненням повноважень головуючої судді Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 15.03.2023 р. № 02-02/68/23 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №907/27/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2023 р. справу № 907/27/22 передано на розгляд головуючому судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від 23.03.2023 р. прийнято справу № 907/27/22 до провадження. Розгляд справи по суті призначено на 25 квітня 2023 р.

Ухвалою суду від 25.04.2023 відкладено розгляд справи по суті на 16.05.2023 року у зв`язку з незабезпеченням позивачем явки свого повноважного представника у засідання суду..

Призначене засідання суду 16.05.2023 р. о 11:00 год. не відбулось через отримане повідомлення про замінування будівлі суду, відповідно до складеного керівником апарату Господарського суду Закарпатської області Акту №22 від 16.05.2023 року.

Ухвалою суду від 16.05.2023 р. відкладено розгляд справи по суті на 14.06.2023 року.

Проте, судове засідання призначене на 14.06.2023 року не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі О.Ф. у щорічній основній відпустці з 14.06.2023 року по 23.06.2023 року включно, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/13-к від 13.06.2023 року.

Ухвалою суду від 27.06.2023 року відкладено розгляд справи по суті на 16.08.2023 року.

У судове засідання 16.08.2022 позивач свого повноважного представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями стосовно отримання ухвали суду на офіційну електронну поштову адресу позивача. Про причини неявки позивач суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не подавав. Водночас, матеріали справи мітять відомості про неявку повноважного представника позивача на жодне з призначених судом засідань у справі та неподанням суду відповідних пояснень по суті наведених сторонами відомостей щодо фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналізуючи зміст наведених норм процесуального закону, суд доходить висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суд зауважує, що в даному випадку у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог ст.ст. 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи.

У вказаних висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, що викладена у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19.

Тобто з наведених норм законодавства вбачається, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що представник позивача не з`являвся в судові засідання на виклик суду, про причини неявки суд першої інстанції не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до початку судового засідання матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, для залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Суд звертає увагу, що пунктом 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З огляду на наведене, позивач позбавлений права на повернення сплаченої суми судового збору за подання згаданого позову.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, п. 2 ст. 232, 233, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ліберті, м. Ужгород (позивач, ОСББ Ліберті) до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача 2 ОСОБА_1 , с. Полянська Гута Закарпатської області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_2 , м. Ужгород про - визнання незаконним та скасування пункту 1.6 рішення Ужгородської міської ради Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 1901 від 13.02.2020;- визнання незаконним та скасування пункту 1.56 рішення Ужгородської міської ради Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок № 1989 від 04.06.2020;- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:02:001:0258, площею: 0,0100 га, з цільовим призначенням: для будівництва індивідуальних гаражів на ім`я ОСОБА_1 (номер запису про право власності: НОМЕР_1 ; дата державної реєстрації 15 червня 2020 року), залишити без розгляду.

Направити копію ухвали сторонам у справі.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://zk.arbitr.gov.ua/sud5008/gromadyanam/csz/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання її повного тексту у порядку передбаченому ч. 2 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 18.08.2023.

Суддя Ремецькі О.Ф.