Decision № 112779591, 11.08.2023, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2023 р. справа № 300/4210/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі ,також - відповідач 2, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо незарахування в загальний страховий стаж ОСОБА_1 періоду роботи у Верховинському молокозаводі з 31.05.1989 по 03.12.2001;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 08.05.2023 № 092250005131 про відмову у призначенні пенсії по віку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати у страховий стаж період роботи на посаді шофера Верховинського молокозаводу з 31.05.1989 по 03.12.2001 та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту набуття права, з 23.03.2023.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На електронну адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву від 04.08.2023, в якому проти позову заперечив та вказав, що оскаржуваним рішенням про відмову в призначенні пенсії прав позивача не порушено та правомірно не враховано спірні періоди до страхового стажу, з огляду на наступне. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 31.05.1989 по 03.12.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в трудовій книжці дата наказу (рік) про прийняття на роботу виправлено і не завірено належним чином, дані в системі персоніфікованого обліку відсутні. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів. Представник відповідача 2 просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Також, на виконання вимог ухвали суду від 10.07.2023, відповідачем 2 скеровано суду копії пенсійної справи позивача.

10.08.2023 відповідач 1 скерував суду відзив на позов, згідно змісту якого позов не визнає, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії прийнято згідно норм чинного законодавства. Тому, просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 01.05.2023 до Верховинського відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

В зв`язку з впровадженням екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.05.2023 № 092250005131 (а. с. 15).

Листом від 12.05.2023 № 0900-0205-8/21702 відповідач 1 направив ОСОБА_1 рішення про відмову в призначенні пенсії за віком пенсії від 08.05.2023 № 092250005131 (а. с. 21).

Згідно вказаного рішення, ОСОБА_1 , відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного страхового стажу, оскільки за наданими документами відповідачем встановлено наявність страхового стажу позивача 26 років 02 місяці при необхідних 30 років. В той же час не враховано період роботи позивача з 31.05.1989 по 03.12.2001, оскільки в даті наказу (рік) про прийняття на роботу наявне виправлення та не завірено належним чином, дані в системі персоніфікованого обліку відсутні. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів (а. с. 15).

Не погоджуючись із відмовою в призначенні пенсії за віком, з метою захисту свого права позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі, також - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Разом з вказаним, як передбачено у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Аналогічна норма була передбачена і у пунктах 5, 18 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 16.11.1973 № 529 "Про трудові книжки робітників і службовців" (чинної на час внесення спірних записів до трудової книжки позивача), яка втратила чинність згідно з пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", згідно з якими заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у згаданому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

З наведеного вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючих довідок, наказів, відомостей тощо підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.07.1981 позивач, зокрема, серед іншого, з 31.05.1989 прийнятий на роботу шофером у Верховинський молокозавод на підставі наказу № 23 від 31.05.1989 (запис № 7), а 03.12.2001 звільнений з роботи шофера Верховинського молокозаводу, на підставі наказу № 12 від 31.05.1989 (запис № 8) (а. с. 12, зворотня сторона).

Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії № 092250005131 від 08.05.2023 наявне виправлення у даті наказу (рік) про прийняття на роботу (а. с. 15).

При цьому суд зазначає, що відповідно до законодавства відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця; трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає, а тому певні недоліки в заповненні трудової книжки, як то спосіб зазначення числа, не можуть слугувати підставою для незарахування трудового стажу позивачу.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за неналежний документообіг роботодавця.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, пенсійний орган має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.

В той же час, відповідачами не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірний період його роботи.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Водночас, за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

Додатково суд підкреслює, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відтак, територіальними органами Пенсійного фонду України не дотримані державні гарантії реалізації позивачем як застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законами України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи те, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періодів його роботи з 31.05.1989 по 03.12.2001, при цьому, відповідачем 2, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду роботи, а також того, що позивач у спірні період не працював, такі періоди не накладаються тощо, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 31.05.1989 по 03.12.2001, є протиправною.

Щодо відсутності даних в системі персоніфікованого обліку, суд вказує на усталену позицію Верховного Суду про те, що до запровадження персоніфікованого обліку (тобто 1 липня 2000) - зарахуванням періодів роботи особи до стажу, необхідного для призначення пенсії, здійснюється за даними, що підтверджують періоди її трудової діяльності, зокрема, записів трудової книжки.

Як встановлено судом вище, записами трудової книжки ОСОБА_1 підтверджено період його трудової діяльності у Верховинському молокозавдоді з 31.05.1989 по 03.12.2001.

Так, відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Як уже зазначалося, згідно з статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною другої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.

Тобто щодо періодів трудової діяльності після 1 липня 2000 року, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону "Про пенсійне забезпечення" (стаття 56), Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

При цьому, Верховний Суд застосовуючи вказані норми Закону, не розділяє право особи на призначення пенсії з зарахуванням чи незарахуванням певного періоду трудової діяльності до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, після запровадження персоніфікованого обліку залежно від того, яку посаду на підприємстві-страхувальнику займала така застрахована особа, оскільки пенсійний орган мав своєчасно здійснювати контроль за сплатою страхувальником страхових внесків з заробітної плати працівників та притягувати чи ініціювати питання притягнення до відповідальності такого страхувальника та його посадових осіб, відповідальних за несвоєчасну сплату чи несплату таких внесків, а не фактично компенсовувати свою бездіяльність на стадії призначення пенсії конкретній особі.

(Постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 20 березня 2019 у справі № 688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 17 листопада 2021 року у справі № 242/5635/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17).

Щодо позиції відповідача 2 про долучення уточнюючої довідки суд зазначає, що трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, уточнюючі довідки надаються заявником у тому випадку, коли відсутня трудова книжка з підтвердженням необхідного стажу, в даному випадку в матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача, яка підтверджує, що позивач дійсно працював в спірний період роботи.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача наведеного вище спірного періоду роботи, є необґрунтованими та безпідставними.

Як наслідок, слід визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 25.11.2022 № 091630013362.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням оспорюваних періодів роботи, оцінку яких наданому в рішенні суду.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 01.05.2023, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Наявною в матеріалах справи квитанцією № 7 від 29.06.2023 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 073,60 грн (а. с. 1).

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача підлягає солідарному та пропорційному стягненню сплачений судовий збір у розмірі 858,88 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.05.2023 № 092250005131 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до страхового стажу період роботи з 31.05.1989 по 03.12.2001 на посаді шофера у Верховинському молокозаводі та повторно розглянути заяву від 01.05.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 44 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополити Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ - 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 44 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідачам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 );

відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088);

відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополити Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ - 13814885).

Суддя Главач І.А.