Decision № 112574475, 21.07.2023, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа №461/1673/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2023 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Сливка І.П.

за участю представника відповідача

(представника позивача за зустрічним позовом) Буковинського Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819) до ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

АТ «Ідея Банк» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 26.12.2019 року між АТ «Ідея Банк» та гр. ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ГКД-789272.1. Згідно кредитного договору який погодили сторони, банк зобов`язався відкрити відновалювальну кредитну лінію, в межах котрої надав кредити (Транші), а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі. Рішення щодо надання кредитних коштів приймається за кожним траншем окремо. Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого траншу, становить 60 місяців. За користування траншем позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку, що на момент підписання договору становила 19,5 % річних, а плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,5 % річних від початкової суми кожного траншу. Відповідач виявив власне волевиявлення на отримання траншу за кредитним договором шляхом надсилання із власного абонентського номера телефону СМС-повідомлення, що підтверджується засвідченою копією Реєстру СМС-повідомлень за липень 2021 року. В позові зазначено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, видавши відповідачу 12.07.2021 в рамках кредитного договору транш за номером №G02.10701.008331631 у розмірі 71572 грн. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого, станом на 07.02.2022 року, утворилась заборгованість в розмірі 100746,94 грн. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», який прийнятий до спільного розгляду з первісним, в якому просить зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів здійснених ОСОБА_1 за Траншем №G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року до Генерального кредитного договору №ГКД -789272.1 від 26 грудня 2019 року, з часу його укладення, зарахувавши вже сплачені кошти по Траншу №G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року в розмірі 10 737 грн. 80 коп., що були спрямовані на погашення плати за обслуговування по кредиту у рахунок погашення основного боргу по Траншу №G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживе кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. У свою чергу, якщо взяти до уваги підпункт 9.8.2. пункту 9.8 Розділу 9. «Умов споживчого кредитування без забезпечення» Публічної пропозиції AT «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що затверджений протоколом засідання Правління №03/17-07 від 17.03.2021 p., ведений в дію з 19.04.2021 року, що був чинний на час видачі Траншу, плата за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком за Договором кредиту, включає в себе: надання інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Однак, відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача кожного місяця, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надавати виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Тобто у Транші Банк встановив плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, сам розмір указаної оплати є аномально непропорційною визначеним договором процентам за кредит, внаслідок чого саме ця плата за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) має ознаки основного періодичного платежу позичальника в оплату кредиту (фактичної плати за кредит), а не оплати послуг. Звертає увагу на те, що Відповідач сам же і передбачив в пунктах 9.15.1. та 9.15.4. пункту 9.15. Договору КБОФО, право Позичальника вимагати у Банку кожного місяця безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватись Позичальнику за законом, а тому встановлена відповідачем у Транші плати за такі дії є нікчемними умовами та суперечать самому ж Генеральному кредитному договору та Паспорту споживчого кредиту, в якому така плата відсутня. У зв`язку з тим, що встановлена у Транші плата за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною умовою і такий платіж взагалі не передбачений умовами Генерального кредитного договору та Паспортом споживчого кредиту, а тому Акціонерне товариство «Ідея Банк» зобов`язане здійснити перерахунок платежів здійснених Позивачем за Траншем з часу його укладення та зарахувати вже сплачені позичальником кошти у розмірі 10 737 грн. 80 коп., що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (за нікчемним правочином) в рахунок погашення основного боргу по Траншу.

Представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом АТ «Ідея Банк» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника. Крім того, надіслав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов заперечив, зустрічний підтримав та просив задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст.16 ЦПК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Принцип змагальності в цивільному судочинстві забезпечує повноту дослідження обставин справи, зокрема, ст. 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.12.2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем гр. ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ГКД-789272.1.

Згідно Кредитного договору його сторони погодили, що Банк зобов`язується відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах котрої надавати йому кредити (Транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим Договором та діючими Тарифами Банку. Максимальна сума заборгованості Позичальника за наданими Банком траншами становить 300000 грн., включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів Банком приймається за кожним Траншем окремо та зобов`язання Банку щодо надання траншів в рамках цього договору є відкличними.

Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого Траншу, який надається Клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п. 1.2. Кредитного договору).

У відповідності до п. 1.4. Кредитного договору за користування Траншем Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу Банку (15%), що на момент підписання Кредитного договору становить 19,5% річних, а також плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі.

12.07.2021 в рамках Кредитного договору було видано транш за номером №G02.10701.008331631 у розмірі 71572 (Сімдесят одна тисяча п`ятсот сімдесят дві гривні 00 копійок) (надалі по тексту - Транш), що підтверджується копіями меморіальних ордерів.

Одночасно з видачею Траншу Відповідачу було надіслано Графік щомісячних платежів за Траншем.

Вказане узгоджується із п. 1.3. Кредитного договору, за яким у день надання Траншу Банк передає особисто Позичальнику або надсилає поштою рекомендованим листом, а Позичальник надає згоду на отримання у такий спосіб, Графіка щомісячних платежів за Траншем далі - «Графік щомісячних платежів» та не пізніше наступного банківського дня здійснює переказ Траншу з позичкового рахунку на банківський поточний рахунок Позичальника, надалі по тексту - «БПР» за винятком коштів в сумі страхового платежу, які Банк за розпорядженням Позичальника переказує на рахунок страховика в порядку п. 1.5. Договору.

Власне волевиявлення на отримання Траншу за Кредитним договором Відповідач висловив шляхом надсилання із власного Абонентського номера телефону СМС-повідомлення на номер НОМЕР_2 , що узгоджується із п. 1.8. Кредитного договору, за яким Позичальник заявляє про виконання Банком в повному обсязі вимог щодо інформування Позичальника, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», підтверджує своє волевиявлення щодо отримання Кредиту та укладає Кредитний договір в один із наступних способів, зокрема: шляхом скерування з Абонентського номера телефону, вказаного в Розділі 3 даного Договору (0674012826), коду, отриманого за допомогою СМС-повідомлення згідно п.п. 4 п: 1.7.. на номер 3553, що підтверджується належним чином засвідченою копією Реєстру CMC-повідомлень за липень 2021 року, оформленого на виконання Договору надання послуг №01/15082016, укладеного 15.08.2016 між Позивачем та ТОВ «МОБАЙЛ ДІВЕЛОПМЕНТ», згідно якого обслуговується вище вказаний короткий номер 3553, визначений додатком №2 до вказаного Договору. Під №249 у вище вказаному Реєстрі CMC-повідомлень наявне СМС-повідомлення Банку із проханням підтвердити власне волевиявлення на отримання Траншу, адресоване на абонентський номер телефону Відповідача: НОМЕР_3 , та отриману від Відповідача відповідь із зазначеним у ній кодом, із раніше отриманого СМС-повідомлення Банку.

Відповідно до п. 1.9. Кредитного договору здійснення Позичальником операцій у порядку п. 1.8. цього Договору вважаються його згодою на отримання Траншу в рамках та на умовах цього Договору та кошти автоматично перераховуються на картковий рахунок Позичальника.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами.

Станом на час розгляду справи відповідач не повернув отриманий кредит, встановлений Кредитним договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за Кредитним договором.

Остання сплату відповідачем/зарахування по Кредитному договору здійснено 07.02.2022.

Таким чином, встановлено, що відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, у зв`язку з чим сума заборгованості станом на 07.02.2023 становить 100746,94 грн. та складається із наступного: основний борг 59712,3 грн., прострочений борг7459,32 грн., прострочені проценти9840,03 грн., строкові проценти 2898,6 грн.

При цьому, в розмір заборгованості, заявленої у позові, позивачем було включено нараховану плату за обслуговування кредиту у розмірі 5367,9 грн., прострочену плату за обслуговування кредиту в розмірі 15468,79 грн.

Заборгованість відповідача підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_4 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_5 ) та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 07.02.2023.

04.01.2023 на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань.

Однак, від відповідача немає реакції на вимогу банку та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконано.

Частиною 1статті 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятоюстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальнее настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з цим, як вже було встановлено судом, в розмір заборгованості, заявленої у позові, позивачем було включено нараховану плату за обслуговування кредиту у розмірі 5367,9 грн., прострочену плату за обслуговування кредиту в розмірі 15468,79 грн.

Так, матеріалами справи встановлено, що 26 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-789272.1.

Згідно п.1.1. Генерального Кредитного договору, Банк зобов`язується (дата договору) відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити (Транші) на споживчі цілі у розмірах та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим Договором та діючими Тарифами Банку, що розміщені на сайті Банку. Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією (максимальна сума заборгованості Позичальника за тілом наданих Банком кредитів ( Траншів)) становить 300 000 гри., (надалі-Максимальний ліміт), включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів Банком приймається за кожним Траншем окремо та зобов`язання Банку щодо надання Траншів в рамках цього договору є відкличними.

Згідно п.1.2. Генерального Кредитного договору, строк дії кредитної становить 120 місяців з дати відкриття відновлювальної кредитної лінії. Строк дії окремого Траншу, який згідно умов Договору надається Клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців.

Згідно п. 1.3. Генерального Кредитного договору, Транші за цим Договором надаються в спосіб та відповідно до умов цього Договору. У строк до 15-ти календарних днів з дня надання Траншу Банк передає особисто Позичальнику або надсилає поштою рекомендованим листом, або відправляє на особистий e-mail, а Позичальник надає згоду на отримання у такий спосіб, Графіку щомісячних платежів за Траншем (далі - Графік щомісячних платежів»). Після отримання згоди Позичальника на отримання Траншу Банк не пізніше наступного банківського дня здійснює переказ Траншу з позичкового рахунку на банківський поточний рахунок Позичальника, надалі по тексту - «БПР» за винятком коштів в сумі страхового платежу, які Банк за розпорядженням Позичальника переказує на рахунок страховика в порядку п. 1.5. Договору.

Згідно пункту 1.4. Генерального Кредитного договору, за користування Траншем Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку у розмірі 57% річних.

Банк може в будь-який момент за Рішенням Банку визначити змінну частину процентної ставки нижчу ніж ставка, яка розрахована відповідно до цього пункту Договору на основі зміни ключових ринкових показників.

Згідно п.1.6. Генерального Кредитного договору, платежі в погашення заборгованості за Траншами здійснюватимуться ануїтетними платежами на транзитний рахунок, відкритий в Банку, МФО 336310, та вказаний в Графіку щомісячних платежів, що надсилається Позичальнику, а також в CMC- повідомленні згідно п. 1.7.

Згідно п.2.1. Генерального Кредитного договору, акцептовано Публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Згідно п.2.11. Генерального Кредитного договору, сторони домовились, що строк позовної давності за цим Договором, встановлюється Сторонами тривалістю у 20 (двадцять) років.

Як вбачається з п.2. Розділу 4.«Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача Паспорту споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення, плата за обслуговування кредитної заборгованості відсутня.

12 липня 2021 року, Банк в межах Генерального Кредитного договору надав Позичальнику кредит (Транш) G.02.10701.008331631 строком на 60 місяців на поточні потреби в сумі 71 572 грн. про що було укладено Графік щомісячних платежів за траншем G.02.10701.008331631 до Генерального Кредитного договору №ГКД-629568-1.

У свою чергу, як вбачається з виданого Траншу, Банк всупереч умовам Генерального кредитного договору та Паспорту споживчого кредиту встановив ще додаткову плату за обслуговування кредитної заборгованості, що зазначена у п.1.1. Траншу та у Графіку щомісячних платежів.

Так, згідно колонки 7.4 Таблиці п.1.2. Графіку щомісячних платежів за Траншем, Банк встановив на постійні основі плату за обслуговування, що складає 107 358 грн., яку Позивач повинен сплачувати на транзитний рахунок № НОМЕР_4 в період з 12.08.2021 року по 12.07.2026 року 60 (шістдесятьма) щомісячними рівними внесками по 1789 грн. 30 коп. кожен, 12 числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживе кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

У свою чергу, якщо взяти до уваги підпункт 9.8.2. пункту 9.8 Розділу 9. «Умов споживчого кредитування без забезпечення» Публічної пропозиції AT «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що затверджений протоколом засідання Правління №03/17-07 від 17.03.2021 p., ведений в дію з 19.04.2021 року, що був чинний на час видачі Траншу, плата за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком за Договором кредиту, включає в себе:

надання інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника;

опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Однак, відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача кожного місяця, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надавати виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто у Транші Банк встановив плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, сам розмір указаної оплати є аномально непропорційною визначеним договором процентам за кредит, внаслідок чого саме ця плата за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) має ознаки основного періодичного платежу позичальника в оплату кредиту (фактичної плати за кредит), а не оплати послуг.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» права споживача вважаються порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Згідно абзацу 3 ч. З статті 17 Закону «України «Про захист прав споживачів» забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У свою чергу, згідно правових висновків, що викладені у Постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у цивільній справі №496/3134/19, Велика Палата дійшла висновку, що положення пунктів кредитного договору, укладеного між позичальником та AT «Ідея Банк» щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, с нікчемними. ( див. п. 32.8 Постанови).

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач сам передбачив в пунктах 9.15.1. та 9.15.4. пункту 9.15. Договору КБОФО право Позичальника вимагати у Банку кожного місяця безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватись Позичальнику за законом, а тому встановлена Відповідачем у Транші плати за такі дії є нікчемними умовами та суперечать самому ж Генеральному кредитному договору та Паспорту споживчого кредиту, в якому така плата відсутня.

Так. згідно пунктів 9.15.1., 9.15.4. пункту 9,15. Позивач має право: одержувати від Банку інформацію про заборгованість за Договором кредиту; Не частіше одного разу на місяць отримати у Банку надання безоплатної інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої Банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися Позичальнику за законом.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 5 вказаної статті зазначається, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з вченої ініціативи.

Згідно вимогам ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як вбачається з Виписки Банку по Траншу №G02.10701.008331631 від 12.07.2021 року до Генерального Кредитного договору №ГКД-7892272.1 від 26.12.2019 року за період з 12.07.2021 року по 06.02.2023 року Позичальником було сплачено 6 платежів по Траншу на загальну 22 100 грн, з яких 10 737 грн. 80 коп. відповідач зарахував в рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, враховуючи діючу заборгованість по Траншу, сплачена відповідачем плата за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 10 737 грн. 80 коп. підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, щоЗаконом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12цьогоЗакону.

Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час розгляду даної справи.

Таким чином, щодо нарахованої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості, що зазначена у позові Банку у розмірі 20 836 грн. 69 коп., що складається з простроченої плати за обслуговування кредиту у розмірі 15 468 грн. 79 коп. та нарахованої плати за обслуговуваня кредиту у розмірі 5367 грн. 90 коп.), то суд приходить до висновку, що така є нікчемною та не підлягає до задоволення.

З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «Ідея Банк» та відповідачем, суд дійшов висновку про те, що останньому встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована плата за обслуговування кредиту та прострочена плата за обслуговування кредиту в розмірі, не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що зустрічний позов пдлягає до задоволення в повному обсязі. В той же час, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом АТ «Ідея банк» та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 69172,45 грн. (100746,94 грн. (загальна заборгованість) 5367,9 грн. (нарахована плата за обслуговування кредиту), 15468,79 грн. (прострочена плата за обслуговування кредиту) 10737,8 грн (сплачена відповідачем плата за обслуговування кредитної заборгованості, яка підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу) = 69172,45 грн.).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1842,82 грн. (з розрахунку 69172,45 грн./ 100746,94 х 2684 грн. = 1842,82 грн.).

Що стосується заявлених вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення витрат, які були понесені на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути витрати, які були понесені на оплату правничої допомоги у сумі 20 000 тис. грн.

Разом з цим, суд вважає, що визначена адвокатом сума гонорару є необґрунтованою, такою, що не відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг, з огляду на наступне.

В частині 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом; вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема, частина 5 ст. 137 ЦПК України, вказує на те, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в своїй постанові у справі №911/739/15 від 13.02.2019 зазначає, що у разі наявності заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.

Верховний Суд у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020 приходить до висновку, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд мас виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги те, що позивач отримав адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує судова практика, складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів не виникало, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись ст.ст.4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81,128, 141,223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задовольнити Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) заборгованість за кредитним договором в сумі 69172,45 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) 1842,82 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів задовольнити повністю.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за Траншем №G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року до Генерального кредитного договору №ГКД-789272.1 від 26 грудня 2019 року, з часу його укладення, зарахувавши вже сплачені кошти по Траншу №G.02.10701.008331631 від 12 липня 2021 року в розмірі 10 737 грн. 80 коп., що були спрямовані на погашення плати за і обслуговування по кредиту у рахунок погашення основного боргу по Траншу G.02.19701.008331631 від 12 липня 2021 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя І.Р.Волоско