Court ruling № 112135921, 31.01.2023, Podilskyi District Court of Kyiv City

Справа № 758/1969/15-ц

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С. ,

за участю секретаря судового засідання - Сікора М. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О., зобов`язання вчинити дії, стягувач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила суд визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. щодо винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 11 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №758/1969/15-ц від 31 березня 2016 року та зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. скасувати постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 11 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №758/1969/15-ц від 31 березня 2016 року.

Скарга обґрунтована тим, що у провадженні Подільського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №758/1969/15-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11186673000 від 20 липня 2007 року та пені з відсотками.

11 червня 2015 року Подільський районний суд міста Києва ухвалив у вказаній справі заочне рішення, яким стягнув солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором. На виконання цього судового рішення було видано виконавчий лист від 11 червня 2015 року.

На підставі виконавчого листа №758/1969/15-ц від 11 червня 2015 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

Разом з тим, у період подання заяви про відкриття виконавчого провадження, стягувачем не було вказано про те, що заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2015 року оскаржується у апеляційному порядку.

Вказала, що вона подала до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву про повернення виконавчого документа до суду, який його видав, у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції.

Зазначила, що суд апеляційної інстанції змінив рішення Подільського районного суду міста Києва у справі №758/1969/15-ц. До того ж, відповідачем була подана касаційна скарга на рішення судів попередніх інстанцій, за результатом розгляду якої судове рішення апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, остаточне рішення по суті справи №758/1969/15-ц наразі не ухвалено, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2015 року не набрало законної сили.

Окрім того, 31 березня 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковським Т.О. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 11 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №758/1969/15-ц від 31 березня 2016 року.

Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, скаржниця звернулась до суду із відповідною скаргою на них.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про розгляд скарги була повідомлена належним чином. Представник скаржника звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Державний виконавець Бочковський Т.О. і представник ПАТ «УкрСиббанк» свого права на участь у судовому засіданні не використали, про день, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суд ухвалив розглядати скаргу за відсутності стягувача, боржника, державного виконавця, які були повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги належним чином.

Суд, вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2015 року було розглянуто цивільну справу №758/1969/15-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Указаним судовим рішенням позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» кошти в сумі 121 146 88 дол. США, з яких: 108 165 дол. США 21 центів - заборгованість по кредиту; 12 981 дол. США 67 центів - проценти за користування кредитом в період з 20.07.2007 по 18.03.2015; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» кошти в сумі 82 551 грн. 59 коп., з яких: 38 489 грн. 74 коп. - пеня за порушення строків повернення кредиту, в період з 20.05.2014 по 17.04.2015; 40 407 грн. 85 коп. - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, в період з 20.05.2014 по 17.04.2015; 3 654 грн. - сплачений судовий збір за звернення до суду.

На виконання судового рішення Подільським районним судом міста Києва видано виконавчий лист від 11 червня 2015 року.

На підставі виконавчого листа №758/1969/15-ц від 11 червня 2015 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про зупинення здійснення заходів щодо примусового виконання рішення. Цю заяву ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 12 вересня постановою Верховного Суду у справі №758/1969/15-ц скасовано постанову апеляційного суду, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

31 березня 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковським Т.О. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 11 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №758/1969/15-ц від 31 березня 2016 року.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 1 червня 2018 року зупинено виконання заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2015 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

7 червня 2018 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Згідно з постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №758/1969/15-ц скасовано постанову Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2018 року (а.с. 19-28).

З огляду на усунення обставини, яка стала підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, примусове виконання рішення було продовжено.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (далі - «Закон»).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Обов`язки і права виконавців передбачені статтею 18 Закону.

Частина 2 статті 18 Закону передбачає, що виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1).

Згідно із частиною 5 статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Правові підстави зупинення вчинення виконавчих дій, передбачені статтею 34 Закону.

Пункт 2 указаної норми передбачає, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до частини 1 статті 35 указаного Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

7 червня 2018 року державний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, з огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 1 червня 2018 року зупинено виконання заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2015 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до ухвали Верховного Суду щодо зупинення виконання судових рішень встановлено строк зупинення виконання судових рішень, а саме: до закінчення касаційного провадження.

На основі аналізу положень Глави 2 Розділу 4 ЦПК України вбачається, що касаційне провадження починається його відкриттям і закінчується ухваленням постанови Верховного Суду або постановленням ухвали про закриття касаційного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 12 вересня 2018 року скасовано постанову Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2018 року, а справу №758/1969/15-ц направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, з огляду на те, що правова підстава для зупинення вчинення виконавчих дій перестала існувати, з огляду на закінчення касаційного провадження у цій справі, державний виконавець правомірно відновив вчинення виконавчих дій постановою від 11 жовтня 2018 року.

З огляду на наведене, суд не встановив порушень у діях головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О., які оскражує ОСОБА_1 у межах цієї справи.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги ОСОБА_1 і відсутність правових підстав для задоволення у скарзі.

Керуючись ст. ст. 18, 34, 35, 48 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 258-261, 268, 450-451 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О., зобов`язання вчинити дії, стягувач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

СуддяС. С. Захарчук