Decision № 11063357, 18.08.2010, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.10                                                                                           Справа № 2/84

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Концерну “Військторгсервіс”, м. Київ в особі філії “Управління торгівлі Західного оперативного командуваня” Концерну “Військторгсервіс”, м. Львів до Дочірнього підприємства “Софт Сервіс Львів” Закритого акціонерного товариства “Софт Сервіс Холдінг”, м. Львів про стягнення 183615 грн. 42 коп.

В С Т А Н О В И В:

Концерн “Військторгсервіс”, м. Київ в особі філії “Управління торгівлі Західного оперативного командуваня” Концерну “Військторгсервіс”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства “Софт Сервіс Львів” Закритого акціонерного товариства “Софт Сервіс Холдінг”, м. Львів про стягнення 183615 грн. 42 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 21.05.2010р. призначив розгляд справи на 15.06.2010р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 29.06.2010р., 13.07.2010р., 18.08.2010р. Ухвалою заступника голови господарського суду Львівської області від 13.07.2010р. строк вирішення спору був продовжений до 19.08.2010р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що у відповідача за користування майном виникла заборгованість по оплаті в розмірі 152796 грн. 89 коп., а також заборгованість за комунальні послуги в розмірі13790 грн. 14 коп. За порушення строків оплати йому нараховано пеню в розмірі 17028 грн. 39 коп. У зв’язку з наведеним, просив стягнути з відповідача 183615 грн. 42 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 21.05.2010р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

4 січня 2000р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди приміщення №49.

За цим договором орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 950,0 кв.м. в Універмазі “Ювілейний”, розташованому за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 27, що знаходиться на окремому балансі Львівського військторгу №53 ДП МОУ “УВТ ПрикВО”, вартість якого визначена відповідно до звіту про експертну оцінку об’єкту оренди і становить дев’ятсот тридцять дев’ять тисяч сімсот п’ять гривень.

Згідно п. 3.1. договору оренди приміщення №49 від 04.01.2000р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає 68058 грн. 00 коп. (без індексів інфляції та ПДВ).

Відповідно до п. 3.2. договору оренди приміщення №49 від 04.01.2000р., орендна плата за базовий місяць складає 5671 грн. (без ПДВ). Понад орендну плату орендар зобов’язаний сплачувати щомісячно експлуатаційні витрати згідно з рахунком та комунальні послуги згідно діючих тарифів на підставі виставлених рахунків не пізніше 5-ти календарних днів з дня отримання рахунку.

Пунктом 3.3. договору оренди приміщення №49 від 04.01.2000р. передбачено, що орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця, з врахуванням щомісячного індексу інфляції, на підставі виставленого рахунку.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2006р. у справі №1/611-4/112 було частково задоволено позовну заяву РВ ФДМУ по Львівській області до ДП МОУ “Управління торгівлі ЗахОК” та ДП “Софт Сервіс Львів” ЗАТ “Софт Сервіс Холдинг”, визнано недійсним договір оренди нерухомого майна №49 від 04.01.2000р. та виселено останнього з нежитлового приміщення по вул. Г.Мазепи, 27 у м. Львові. Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2007р. рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2007р. скасовано в частині визнання недійсним договору оренди №49 від 04.01.2000р. та виселення із займаних нежитлових приміщень, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.04.2008р. у справі №24/254 (1/611-4/112) визнано недійсним договір оренди №49 від 04.01.2000р. та виселено орендаря з нежитлового приміщення по вул. Г.Мазепи, 27 у м. Львові. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008р. та Вищого господарського суду від 23.12.2008р. рішення господарського суду від 03.04.2008р. у справі № 24/254 (1/611-4/112) залишено без змін.

Однак, відповідач з нежитлового приміщення по вул. Г.Мазепи, 27 у м. Львові не виселився, по акту приймання-передачі позивачу не передав, продовжував використовувати його для здійснення господарської діяльності, але плату за користування нерухомим майном за період з лютого 2009р. по липень 2009р. включно не вносив.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо внесення плати за користування приміщенням, за вказаний період у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 152796 грн. 89 коп. Також відповідачем не оплачено комунальні послуги за лютий-травень 2009р. включно на суму 13790 грн. 14 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є юридичні факти.

В даному випадку це факт користування відповідачем нежитловим приміщенням магазину по вул. Гетьмана Мазепи, 27, який є підставою для виникнення у нього зобов’язання здійснювати оплату за користування даним приміщенням.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідач станом на дату прийняття судом рішення, оплату не провів, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, про розгляд справи був повідомлений у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 3.4. договору оренди приміщення №49 від 04.01.2000р., орендна плата та платежі, передбачені п. 3.2., перераховані несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

З врахуванням цих положень, а також вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, позивачем за період з нараховано пеню за період з 30.10.2009р. по 29.04.2010р. в розмірі 17028 грн. 39 коп.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Львівської області від 03.04.2008р. договір оренди №49 від 04.01.2000р. визнано недійсним повністю, рішення набрало законної сили 17.06.2008р. Позивачем заявлена сума пені нарахована за період з 30.10.2009р. по 29.04.2010р. з посиланням як на підставу нарахування - п. 3.4. договору оренди приміщення №49 від 04.01.2000р., тобто договору, який станом на день, з якого позивач нараховує пеню, був визнаний недійсним. Позивачем не представлено інших письмових правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов’язання у вигляді пені. Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 17028 грн. 39 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача, відтак позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення частково.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 759, 762 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Софт Сервіс Львів” Закритого акціонерного товариства “Софт Сервіс Холдінг”, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 27 (ідентифікаційний код 30706355) на користь Концерну “Військторгсервіс”, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28А, (ідентифікаційний код 33689922) в особі філії “Управління торгівлі Західного оперативного командування” Концерну “Військторгосервіс”, м. Львів вул. Шевченка, 78 (ідентифікаційний код 35123552) 152796 грн. 89 коп. плати за користування нерухомим державним майном, 13790 грн. 14 коп. заборгованості за комунальні послуги,1665 грн. 75 коп. державного мита та 214 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя