Court ruling № 110631972, 03.05.2023, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/11754/19

1-і/308/3/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2023 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Ужгороді клопотання процесуального прокурора про продовження запобіжного заходу, заявлене в рамках розгляду матеріалів кримінального провадження №12017070030003585 від 19.12.2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070030003585 від 19.12.2019, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

В обґрунтуваннязазначеного клопотанняпрокурор посилаєтьсяна те,що ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні тяжкого,корисливого злочинута злочинупроти здоров`яособи. Зазначає, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що обвинувачений ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду; усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину може незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показань на свою користь. Вказує також на наявність ризику впливу на свідків обвинувачення, з одними з яких працював, інші є його друзями, наразі не повернуто речовий доказ - гаманець потерпілої, а отже є наявними ризики, передбачені п. 2, 4 ст. 177 КПК України.

Крім цього,23.05.2017 щодо ОСОБА_4 скеровано обвинувальний акт (кримінальне провадження №12017070130000104 від 14.03.17, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України), та на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності (розбою) та злочину проти здоров`я, є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки з моменту скерування обвинувального акту (23.05.2017) та відносно якого було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту вчинив інший тяжкий та особливо тяжкий корисливі злочини, що вказує на його байдуже ставлення до притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі наведеного, прокурор просить продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без можливості внесення застави.

Прокурор усудовому засіданніклопотання пропродовження застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою підтримавта просивзадовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні, зауваживши, зокрема, на наявності ризиків, передбаченихч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду (обставини порушення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, перебування у розшуку); може вчинити інше кримінальне правопорушення (на розгляді в апеляційній інстрації перебуває інше кримінальне провадження).

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила. Просила застосувати до її підзахисного більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Вказала, що прокурором вказано ті ж ризики, що і при обранні запобіжного заходу, це новий розгляд справи, всі докази уже досліджені, свідки допитані, місце перебування потерпілої не відоме. Перебуває під вартою понад три роки, нижня межа покарання за даний злочин передбачає покарання на строк 3 роки. Питання працевлаштування не досліджувалось прокурором, стосовно працевлаштування обвинуваченого у матеріалах справи наявний гарантійний лист.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, вказав, що перебуває під вартою 3 роки 8 місяців, вирок було скасовано судом апеляційної інстнації, потерпілої ніде немає. Ризик переховування відсутній, оскільки у країні війна, а кордони закриті.

Розглянувши клопотання прокурора про продовженнязастосуваннявідносно обвинуваченогозапобіжногозаходуу виглядітриманняпідвартою, заслухавши учасників судового провадження з цього приводу та вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом у судовому засіданні вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.12.2020 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 125 КК України, призначено покарання відповідно до санкцій статей. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21.09.2022 року зазначений вирок суду першої інстанції скасовано, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, провадження у справі в цій частині закрито. Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 19.11.2022 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2022 року обрано щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до: 16 січня 2023 року включно.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.01.2023 року продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до: 10 березня 2023 року включно. Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_4 не визначено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.03.2023 року продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до: 04 травня 2023 року включно. Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_4 не визначено.

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України).

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що підозрюваний,обвинуваченийможе здійснитидіївикладені вище.

Також, суд керується положеннями ч. 1 ст. 178 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Тримання особи під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над правом особистої свободи, закріпленим у статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на свободу і особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежено на підставах і в порядку, визначених законом. Обмеження конституційного права на свободу має переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним і обґрунтованим. Воно має забезпечити можливість оптимального досягнення легітимної мети.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, відсутність у обвинуваченого джерела доходу, майновий стан обвинуваченого, необхідність врахування не тільки його інтересів, а і суспільних інтересів з урахуванням його високого ступеня суспільної небезпеки.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою,у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, суд враховує особу обвинуваченого, якому інкримінується вчинення умисного злочину проти власності, вчиненого із застосуванням насильства, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на обґрунтованість обвинувачення, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_4 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а тому клопотання сторони обвинувачення про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню. Заперечення сторони захисту не спростовують висновків судді стосовно необхідності продовження даного запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 369, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розмірузастави строком до 60 днів, а саме до: 30 червня 2023 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний тексту ухвали складено 04 травня 2023 року.

Суддя Ужгородськогоміськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1