Decision № 109528608, 14.03.2023, Bilopillia District Court of Sumy Oblast

Справа № 573/258/23

Номер провадження 2/573/92/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Білопілля заочно у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції.

14 лютого 2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» звернулось досуду ізпозовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором проспоживчий кредит.Свої вимогимотивує тим,що 04.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3736674 шляхом його підписання, за яким відповідач погодилась з умовами Правил надання грошових коштів. Пунктом 1.2-1.4 договору встановлено, що сума кредиту становить 7 000,00 грн., зі строком 21 день до 25.08.2021. Проценти за користування позикою нараховуються відповідно до п. 1.5.2 договору за ставкою 1293,60 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

29.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором про споживчий кредит №3736674 від 04.08.2021, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Позичальник зобов`язання перед позикодавцем виконав у повному обсязі, надав останній у кредит кошти. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на дату відступлення права вимоги має заборгованість у розмірі 20595,85 грн., яка складається з: 6 790,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13 805,85 грн. - заборгованість за відсотками. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів, що підлягає до стягнення з позичальника станом на 18.01.2023 відповідно до розрахунку становить: 50 132,35 грн., з яких: 6 790,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 805,85 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 29 536,50 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій, спрямованих на повернення заборгованість за договором позики, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 17 лютого 2023 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 84).

Заяви, клопотання.

Представником позивача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» одночасно з позовом заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника, підтримання позову та ухвалення заочного рішення (а. с. 8).

Відповідач ОСОБА_1 у судовезасідання нез`явилась,будучи належнимчином сповіщеноюпро розглядсправи замісцем реєстрації(а.с.86).Відповідно доположень ч.8ст.128ЦПК Українивідповідач посправі вважаєтьсяналежним чиномповідомлений прочас,день тамісце проведеннясудового засідання. В установлений ч. 7 ст.178ЦПК України строк до суду не надано відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст.178 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З матеріалівсправи вбачається,що 04серпня 2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №3736674, згідно умов якого встановлено, що сума кредиту становить 7 000,00 грн., зі строком 21 день до 25.08.2021 (п. 1.2-1.4).

Проценти за користування кредитом нараховуються відповідно до п. 1.5.2 договору, які нараховуються за ставкою 1293,60 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. Договору це договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, позичальник засвідчила та гарантувала, що вона має відповідний фінансовий стан, володіє достатнім рівнем платоспроможності, необхідних для вчасного виконання ним визначених зобов`язань, не існує і йому не відомі обставини, які можуть негативним чином вплинути на виконання ним визначених зобов`язань або про будь які інші поточні або майбутні зобов`язання, які можуть мати пріоритет над виконанням визначених зобов`язань.

Відповідач не оспорювала умови договору, вони не визнані недійсними, у зв`язку з чим підлягають виконанню.

Договір укладався відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», отже примірник договору позики був наданий позичальнику в її особистому кабінеті на сайті Товариства.

В подальшому, 29.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором про споживчий кредит №3736674 від 04.08.2021, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Заборгованість на дату відступлення права вимоги згідно з реєстромборжників доДоговору факторингу складала 20595,85 грн., яка складається з: 6 790,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13 805,85 грн. - заборгованість за відсотками (а. с. 29-40).

Відповідно до Реєстру боржниківдо договору відступлення права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №3736674 від 04.08.2021. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів, що підлягає до стягнення з позичальника станом на 18.01.2023 відповідно до розрахунку становить: 50 132,35 грн., з яких: 6 790,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 805,85 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 29 536,50 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) на а. с. 28.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджується кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

У ч. 3 ст. 12, ст. ст. 76 - 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач ОСОБА_1 не використала можливість і право реалізувати свої процесуальні права, заперечувати проти позову, надати докази у підтвердження своїх заперечень, на виклик суду не з`явилась.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини позики, які регулюються нормами ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.2 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статтею 516ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст.1050ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, сплати процентів.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Положеннями ст. ст. 610, 611 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання і при цьому порушенні, наступають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

За умовами ст. ст. 1049 та 625ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов`язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на борг на рівні облікової ставки НБУ (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі за № 6-1412цс16).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Сторони договору на власний розсуд визначають його зміст, тобто, формують його конкретні умови, що не суперечать законодавству. Адже, дійсний та неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Висновки суду.

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між сторонами у справі було укладено договір позики у встановленій законом формі, за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на сайті товариства з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

ТОВ «МІЛОАН» виконано свої зобов`язання за договором, надавши споживчий кредит Хоружій М.Д. Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором порушила, по теперішній час не повернуто заборгованість за договором.

Суд звертає увагу на те, що заміна стягувача жодним чином не порушує законних прав та інтересів боржника та з врахуванням положень ст. 516 ЦК України, такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі №6-122цс13 та постанові Верховного Суду України від 30.01.2019 року у справі №2-230/11.

Окрім того, згідно п. 3.1.6 договору, товариство має право, без повідомлення позичальника, відступити свої права вимоги будь -якій особі.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року по справі № 6-979цс15: ...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його і обов`язку погашення кредиту взагалі... .

Так, відповідно до п. 6.3 договору факторингу у випадку, якщо протягом року з моменту переходу Права вимоги до Фактора, Клієнт отримав від Боржників будь-яку суму грошових коштів в погашення їх Заборгованості за відступленим Правом вимоги, Клієнт зобов`язаний перерахувати вказану грошову суму Факторові не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати закінчення місяця в якому їх отримали. Перше таке перерахування починається з другого календарного місяця від дати відступлення Права вимоги.

Отже, відповідач не мав жодних перешкод для виконання зобов`язання, а саме сплачувати заборгованість за укладеним договором на рахунки попередніх кредиторів. З моменту переходу права вимоги до нового кредитора, позичальником не здійснювалося погашення коштів.

Відповідач на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості не надала альтернативного розрахунку, який би спростовував поданий стягувачем розрахунок. Окрім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б погашення суми боргу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, до вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні в справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2684 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 9000 грн.

Відповідно до положень ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанняміншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст.903ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Позивачем на підтвердження понесених витрат було надано копії договору про надання правової допомоги № 03-01/2023 від 03 січня 2023, прайс-листа Адвокатського об`єднання «Лігал Асістанс», який був затверджений Рішенням Загальних зборів №03-01/2023 від 03.01.2023, а також платіжного доручення про оплату 17 січня 2023 на загальну суму 44 000,00 грн. за надання правової допомоги за вказаним договором.

Окрім цього, була надана копія заявки про надання юридичної допомоги №79 від 05.01.2023 року, якою сторони погодили надання юридичних послуг щодо справи відповідача, а саме:

-надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку 1 год.- 1500,00 грн.;

-надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в судовому порядку 1 год.- 1500,00 грн.;

-надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти 1 година загалом за 3 000,00 грн.;

-складання позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів - 4 години загалом за 6 000,00 грн.

Надані послуги ніби то відповідно до Витягу з акту були надані та згодом оплачені на загальну суму 20 000 грн. Однак, необхідно звернути увагу, що не надано доказів того, коли саме усна чи письмова консультація надавалась та ким саме. Також позивачем не надано доказів на підтвердження фактичного надання послуги письмової поглибленої консультації конкретним адвокатом.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України).

Проте, у матеріалах справи відсутній ордер на ім`я конкретного адвоката, виданий Адвокатським об`єднанням «Лігал Асістанс», із посиланням на свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю.

Варто також звернути увагу, що сторонами за даним договором ще в заявці було визначено скільки саме годин буде витрачено на письмову консультацію та підготовку позовної заяви до суду, проте як саме було визначено це ще до отримання адвокатським об`єднанням документів і попередньої оцінки не відомо.

Виходячи з вищенаведеного та вимог цивільного процесуального законодавства, позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн., тому судові витрати щодо надання правничої допомоги у заявленій сумі задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 526, 599, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 137, 141, 247, 265, 273, 274, 280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 36799749, місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість задоговором проспоживчий кредит№3736674від 04.08.2021в сумі50132 (п`ятдесят тисяч сто тридцять дві) гривні 35 копійок та судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя