Court ruling № 109099672, 21.02.2023, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.02.2023Справа № 910/2579/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна»

про забезпечення позову

у справі № 910/2579/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна»

до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними рішеннями відповідача у відносинах сторін за Кредитним договором № 210721-МКЛВ від 21.07.2021.

Також до позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» долучено заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом:

1) зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» до набрання законної сили ухваленим у цій справі рішенням суду зупинити подальше нарахування процентів на суму відновленої ним 30.09.2022 заборгованості ТОВ з ІІ «Белферт Україна» по кредиту за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ у розмірі 46 239 709,90 грн.;

2) заборонити АТ «Банк Кредит Дніпро» до набрання законної сили ухваленим у цій справі рішенням суду вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення із ТОВ з ІІ «Белферт Україна» відновленої 30.09.2022 заборгованості за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ, розмір якої складає 46 239 709,90 грн. та заборгованості за процентами, нарахованими АТ «Банк Кредит Дніпро» з 30.09.2022 на зазначений вище розмір відновленої заборгованості по кредиту, у тому числі, але не виключно, заборонити АТ «Банк Кредит Дніпро»:

- вимагати від ТОВ з ІІ «Белферт Україна» погашення вказаних вище заборгованостей по кредиту і по процентам за кредитом за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ та/або стягувати у примусовому порядку чи списувати через механізм договірного списання грошові кошти з будь-яких рахунків ТОВ з ІІ «Белферт Україна» на погашення будь-якої із вказаних вище заборгованостей по Кредитному договору від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ;

- нараховувати та вимагати сплату ТОВ з ІІ «Белферт Україна» штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), процентів за ст. 625 ЦК України та індексу інфляції, комісій чи застосовувати іншу відповідальність за непогашення ТОВ з ІІ «Белферт Україна» відновленої 30.09.2022 заборгованості за кредитом за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ у розмірі 46 239 709,90 грн. та заборгованості за нарахованими на цю суму кредиту процентів за користування ним (з урахуванням застосування вказаного заходу у зв`язку із встановленими в Україні карантином, воєнним станом, надзвичайним станом);

- звертати стягнення на заставлене майно ТОВ з ІІ «Белферт Україна» чи інше його майно для задоволення вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ у сумі відновленої 30.09.2022 заборгованості за кредитом у розмірі 46 239 709,90 грн. та заборгованості за процентами, нарахованими на вказаний розмір відновленого кредиту;

3) заборонити АТ «Банк Кредит Дніпро» до набрання законної сили ухваленим у цій справі рішенням суду вимагати від ТОВ з ІІ «Белферт Україна» укладення будь-яких договорів/додаткових угод до Договору про задоволення вимог заставодержателя (Договір про передачу рухомого майна у власність обтяжувала в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання) від 11.05.2022 чи інших договорів/правочинів, з огляд на які вбачатиметься встановлення умов щодо: зростання заборгованості ТОВ з ІІ «Белферт Україна» за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ на суму відновленої 30.09.2022 спірної заборгованості за кредитом у розмірі 46 239 709,90 грн. та/або зменшення кількості і вартості товарів в обороті (поліетилену високого тиску різних марок) на суму списаних АТ «Банк Кредит Дніпро» з його балансу 30.09.2022 і не повернення ТОВ з ІІ «Белферт Україна» товарів в обороті, які у травні 2022 були використані в якості функції задоволення вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» у процедурі звернення стягнення них;

4) заборонити АТ «Банк Кредит Дніпро» (його органам управління чи комітетам) до набрання законної сили ухваленим у цій справі рішенням суду приймати чи затверджувати будь-які рішення щодо відновленої ним 30.09.2022 суми заборгованості позивача за кредитом та/або списаних відповідачем 30.09.2022 суми заборгованості позивача за кредитом та/або списаних відповідачем 30.09.2022 зі свого балансу товарів в обороті, які будуть спрямовані на ускладнення реалізації захисту/поновлення порушених прав ТОВ з ІІ «Белферт Україна» та/або унеможливлення чи створення будь-яких перешкод для виконання відповідачем рішення суду у разі задоволення позову.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України..

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи власну заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що на момент подання даної заяви про забезпечення позову відповідач уже вчинив безпідставні дії щодо позивача, які продовжують тривати й досі, що підтверджується поведінкою відповідача та доданими до позову з цього приводу доказами.

Заявник зазначає, що задовольнивши у травні 2022 року свої вимоги до позивача за Кредитним договором за рахунок прийнятого відповідачем у власність заставного майна в процедурі звернення стягнення, яке вважається завершеною, відповідач у вересні 2022 року частково списує зі свого балансу майно (товари в обороті - поліетилен високого тиску різних марок), яке раніше (з травня 2022 року) виконувало функції задоволення вимог відповідача та водночас відновлює заборгованість позивача за кредитом на суму вартості списаного ним з балансу майна, розмір якої складає 46 239 709,90 грн. При цьому, за таких обставин списані відповідачем з його балансу товари в обороті не були повернені позивачу до цього часу, що свідчить про безпідставність проведеної відповідачем операції по відновленню заборгованості позивача за кредитом за Кредитним договором на суму у розмірі 46 239 709,90 грн., на яку відповідач з 30.09.2022 безпідставно нараховує проценти.

Таким чином, заявник зазначає, що застосування у межах даної справи зазначених у цій заяві заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду по цій справі дозволить забезпечити дієвий захист прав та інтересів позивача і допоможе зупинити до вирішення справи безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача та вчинення відповідачем інших протиправних дій щодо позивача, якими продовжуватимуться порушення прав та інтересів останнього.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про:

- визнання неправомірним рішення правління АТ «Банк Кредит Дніпро» від 30.09.2022 в частині, що стосується ТОВ з ІІ «Белферт Україна» у межах відносин із АТ «Банк Кредит Дніпро» за Кредитним договором № 2102721-МКЛВ від 21.07.2021;

- зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» відновити ТОВ з ІІ «Белферт Україна» розмір його заборгованості за кредитом за Кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ, який був встановлений АТ «Банк Кредит Дніпро» згідно його меморіального ордеру від 31.05.2022 в результаті проведеної ним процедури досудового звернення стягнення на предмет застави;

- зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» провести перерахунок заборгованості ТОВ з ІІ «Белферт Україна» за Кредитним договором № 210721-МКЛВ від 21.07.2021, списавши проценти у повній сумі їх нарахування та за весь період їх нарахування починаючи з 30.09.2022 включно, які нараховувались на суму відновленої АТ «Банк Кредит Дніпро» 30.09.2022 заборгованості за кредитом на підставі його рішення Правління від 30.09.2022.

Суд зазначає, що посилання позивача вчинення відповідачем дій з метою погашення заборгованості позивача за Кредитним договором № 210721-МКЛВ від 21.07.2021, не свідчать про існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не свідчать про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а свідчить про існування спору між сторонами щодо розміру такої заборгованості.

Відтак, виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

За наведених обставин, з огляду на заходи забезпечення позову, заявлені заявником, та обґрунтування наведені в підтвердження необхідності застосування таких заході, подана заявником заява про забезпечення позову за своєю суттю зводиться до оцінки спору по суті на стадії розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, що суперечить приписам частини 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України якими встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 21.02.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя О.А. Грєхова