Court ruling № 109029985, 16.02.2023, Prydniprovskyi District Court of Cherkasy City

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 698/493/18

Номер провадження 1-кп/711/26/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання: - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Черкаси кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.5 ст.185, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.3 ст.289 КК України,

із участю в судовому розгляді:

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Придніпровського районного суду міста Черкаси знаходиться кримінальне провадження, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.5 ст.185, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.3 ст.289 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на 60 діб, яке мотивовано наступним: метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам з боку обвинуваченого переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, що передбачено п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризику, який дає достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити вищезазначені дії. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років та неодноразово без поважних причин не з`являвся до суду в судові засідання, будучи належним чином про них повідомленим, зокрема 18.04.2019, 11.06.2019, 18.07.2019, 10.12.2019, 31.01.2020, що свідчить про ухилення ним від суду та дає підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений буде і в подальшому ухилятися від суду. До моменту затримання обвинувачений не був працевлаштований, не мав законного стабільного джерела доходів, а це дає підстави стверджувати про наявність ризику вчинення ОСОБА_5 нових корисливих злочинів за умови перебування його на волі. На підставі викладеного, вважає, що ризики передбачені п.п.1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України доведені, не зменшилися та продовжують існувати на даний час. Таким чином, з метою запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконання кримінально-процесуальних обов`язків обвинуваченим ОСОБА_5 є найбільш доцільним застосувати до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_5 його кримінально-процесуальних обов`язків та запобігти вищевикладеним обґрунтованим ризикам. Просив клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив. Просив суд змінити запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечив, та просив суд обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до частин 1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимогч.3 ст.5 Конвенції(правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

В судовомузасіданні встановлено,що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.5 ст.185, ч.3 ст.289 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років та неодноразово не з`являвся в судові засідання, а тому суд розцінює його дії, як спробу ухилитися від суду.

Судом встановлено,що підставоюдля продовженнязастосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, які дають достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі матиме можливість перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, впливати на свідків, матиме змогу переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, суд приходить до висновку про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

З моменту ратифікації Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. ч.4 ст.9 КПК України вказує, що у разі наявності протиріччя норм КПК України міжнародному договору, застосовуються положення відповідного міжнародного договору.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки. Вказані суспільні інтереси мають більшу перевагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа Європейського суду з прав людини «Калашніков проти Росії», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Російської Федерації).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Так, на час проведення судового розгляду ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, зокрема можливість обвинуваченого переховуватися від суду, не втратили свою актуальність. Об`єктивних даних що вказують на зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, які можуть слугувати підставою для застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу суду не надано.

Враховуючи те, що в судовому засіданні прокурором доведено наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, які є достатніми для переконання, що існують підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не зможе запобігти тим ризикам, які існують та забезпечити досягнення мети їх застосування, тому суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.04.2023 року включно.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.177,183,331, 369-372, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.5ст.185,ч.3ст.289КК України строком на 60 днів, тобто до 15 квітня 2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти діб шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України для осіб які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 16.02.2023 року о 10 год.00 хв.

Головуючий: ОСОБА_1