Court ruling № 108647894, 16.01.2023, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023 Справа №607/13433/22

Провадження №1-кп/607/564/2023

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі с/з ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

захисників адвокатів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Тернополі, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12020210010002207 від 02 листопада 2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_24 за ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції Закону №361-ІХ від 06 грудня 2019 року), ч. 2 ст. 306 КК України (в редакції Закону №361-ІХ від 06 грудня 2019 року), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 2 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 1 ст. 209 КК України (в редакції Закону №361-ІХ від 06 грудня 2019 року), ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 2 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року),-

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області звернувся захисник ОСОБА_16 із клопотанням про скасування арешту майна з транспортного засобу марки «Ford Fusion» 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів до автомобіля «Ford Fusion», який накладений ухвалами слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2022 року №607/4596/22, 607/4594/22. В обґрунтування своїх вимог вказує, що доцільність арешту на вказане майно відпала, оскільки завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні, з автомобілем проведено усі необхідні слідчі дії. Крім того, зберігання такого транспортного засобу на вулиці «під відкритим небом» загрожує подальшому його псуванню, а цей транспортний засіб потрібен ОСОБА_6 у зв`язку із проходженням військової служби в ЗСУ.

ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника та просить його задовольнити з підстав викладених у такому.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_16 про скасування арешту майна.

Інші учасники кримінального провадження в судовому засіданні підтримали заявлене захисником ОСОБА_16 клопотання.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотанні слід відмовити, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду даного клопотання встановлено, що ухвалами слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2022 року №607/4596/22, 607/4594/22 задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12020210010002207 та накладено арешт на транспортний засіб марки «Ford Fusion» 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі до автомобіля «Ford Fusion», які належать ОСОБА_6 .Як вбачається із змісту даних ухвал, на вказаний автомобіль накладено арешт з метою збереження речових доказів, а також з метою конфіскації майна, як виду покарання.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотань про скасування арешту на майно в порядку ст. 174 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, суд повинен з`ясувати мету, правову підставу для накладення арешту на майно. Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом».

Зважаючи наобставини кримінальногопровадження,зокрема те,що згіднообвинувального актау кримінальномупровадженні №12020210010002207 ОСОБА_6 обвинувачується увчиненні кримінальнихправопорушень,за якіпередбачено додатковепокарання увиді конфіскаціїмайна,якщо зарезультатами судовогорозгляду стороноюобвинувачення будедоведена йоговинуватість увчиненні інкримінованихйому злочинів,судом можебути прийняторішення проконфіскацію майнаобвинуваченого ОСОБА_6 .

Також на даній стадії судового розгляду, судом ще не досліджувалися речові докази у кримінальному провадженню, тому колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування арешту майна з автомобіля марки «Ford Fusion» 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів до автомобіля «Ford Fusion».

Окрім цього, до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_14 про зміну йому запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання. Заставу у розмірі 320 000 гривень просить повернути та перерахувати на потреби Збройних Сил України, у зв`язку із введеним на території України воєнним станом.

Суд, ознайомившись із клопотанням, заслухавши міркування прокурора, який не заперечив щодо задоволення такого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_14 та його захисника, заставодавця ОСОБА_25 , яка в попередньому судовому засіданні підтримала подане клопотання, дослідивши матеріали судового провадження, приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_14 слід задовольнити, виходячи з наступних мотивів.

Зі змісту поданого клопотання та матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що ухвалою колегії суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_14 продовжено раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою та зменшено розмір застави до 320 000 гривень.

На виконання вказаної ухвали 15 грудня 2022 року заставодавцем ОСОБА_25 на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Тернопільській області внесено заставу у розмірі 320 000 гривень за ОСОБА_14 у кримінальній справі №607/13433/22.

У поданому клопотанні обвинувачений ОСОБА_14 порушує питання про зміну вказаного запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

При вирішенні клопотання суд виходить з того, що за змістом ч.ч. 1-2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За загальним правилом, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Вирішуючи питання про існування підстав для зміни запобіжного заходу у виді застави, застосованого у цьому кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_14 , колегія суддів враховує, що з плином часу встановлені раніше ризики, які стали підставою для обрання вказаного запобіжного заходу, суттєво знизились і більше не можуть слугувати підставою для подальшого застосування запобіжного заходу у виді застави.

Також, суд звертає увагу, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затверджений Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, які Указами Президента України неодноразово продовжувалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 616 КПК України, в умовах воєнного стану обставиною, яка може обґрунтовувати необхідність зміни запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов`язання, є бажання підозрюваного/обвинуваченого використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

Вказана норма покликана забезпечити можливість реалізації виконання підозрюваним/обвинуваченим свого конституційного обов`язку громадянина України по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, зокрема шляхом надання фінансової допомоги Збройним Силам України в період воєнного стану.

Як вбачається з поданого клопотання, обвинувачений ОСОБА_14 просить змінити йому запобіжний захід із застави на особисте зобов`язання в першу чергу для того, щоб забезпечити можливість для заставодавця здійснити перерахування грошових коштів, внесених ним в якості застави за обвинуваченого, на спеціальний рахунок Національного банку України, призначений для підтримки Збройних Сил України.

Заставодавець ОСОБА_25 підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_14 та просить внесену нею заставу перерахувати на потреби ЗСУ.

Суд бере до уваги бажання обвинуваченого ОСОБА_14 підтримати та допомогти Українській армії та враховує, що станом на розгляд вказаного клопотання існує гостра необхідність у наданні Збройним Силам України фінансової допомоги для забезпечення військових усім необхідним, в т.ч. обладнанням та озброєнням, яке сприятиме відсічі збройної агресії.

З огляду на вказане, для ефективної можливості отримання фінансової допомоги від громадян України Національним банком України було прийнято рішення про відкриття спеціального рахунку для збору коштів на потреби армії, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, збройною агресією російської федерації та небезпекою для державної незалежності України, її територіальної цілісності.

Враховуючи бажання обвинуваченого ОСОБА_14 на перерахування коштів, внесених в якості застави, на спеціальний рахунок для підтримки ЗСУ, колегія суддів вважає за необхідне змінити запобіжний захід, застосований до нього із застави на особисте зобов`язання та покласти на обвинуваченого ОСОБА_14 обов`язок, передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме прибувати за кожною вимогою до суду.

Вказаний запобіжний захід у сукупності з передбаченими ст. 42 КПК України процесуальними обов`язками обвинуваченого забезпечуватиме належну поведінку ОСОБА_14 .

В той же час, вирішуючи питання про можливість перерахування внесених в якості застави грошових коштів, суд виходить з такого.

За загальним правилом кошти, внесені як застава, повертаються заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ним банківський рахунок і в подальшому заставодавець має право розпоряджатись ними на власний розсуд. Водночас, суд бере до уваги, що заставодавцем ОСОБА_25 підтримано клопотання обвинуваченого ОСОБА_14 про перерахування внесених нею в якості застави грошових коштів безпосередньо на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних сил України - №UA843000010000000047330992708, а тому вважає за можливе задовольнити вказане прохання.

Окрім цього, в судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 повідомив про укладання угод про визнання винуватості з обвинуваченими ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та необхідністю у зв`язку з цим виділення матеріалів кримінального провадження по їх обвинуваченню в окреме провадження для розгляду угод про визнання винуватості.

Сторона захисту підтримали позицію прокурора, заперечень щодо виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження для розгляду угод про визнання винуватості не висловили.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Положення статей217та334 КПК України, які регулюють порядок та підстави для об`єднання та виділення матеріалів кримінального провадження, є загальними по відношенню до спеціальної норми, яка міститься у ч.8ст.469 КПК України.

Вказане положення Кодексу містить імперативну норму, яка зобов`язує суд ухвалити рішення про виділення в окреме провадження кримінального провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди щодо укладення угоди.

Так, відповідно до вимог ч.3ст.474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно дост. 468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.5ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

За змістом ч.8 цієї статті, у разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

В судовому засіданні прокурором ОСОБА_5 подано угоди про визнання винуватості, укладені 16 січня 2023 року між прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченими ОСОБА_13 , ОСОБА_9 в присутності захисників ОСОБА_21 , ОСОБА_18 .

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для виділення кримінального провадження відносно ОСОБА_9 про її обвинувачення за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ОСОБА_13 про його обвинувачення за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року) в окреме провадження із кримінального провадження №12020210010002207.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 174, 331, 350, 469, 616 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_16 про скасування арешту з автомобіля марки «Ford Fusion» 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів до автомобіля «Ford Fusion» відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_14 про зміну йому запобіжного заходу задовольнити.

Змінити раніше застосований до обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжний захід у виді застави на особисте зобов`язання.

У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 16 березня 2023 року покласти на обвинуваченого ОСОБА_14 обов`язок: прибувати до суду за кожною вимогою.

Заставу в розмірі 320000 (триста двадцять тисяч) гривень, внесену громадянкою ОСОБА_25 згідно платіжного документа (квитанції) від 15 грудня 2022 року за обвинуваченого ОСОБА_14 на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Тернопільській області, згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2022 року, справа №607/13433/22, повернути та, зважаючи на згоду заставодавця ОСОБА_25 , перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) з наступними реквізитами: Банк: Національний банк України, МФО 300001, рахунок UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, отримувач: Національний банк України.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_14 , що в разі невиконання покладених на нього судом обов`язку до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 про її обвинувачення за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ОСОБА_13 про його обвинувачення за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року) виділити в окреме провадження для розгляду угод про визнання винуватості.

Передати матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_9 про її обвинувачення за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ОСОБА_13 про його обвинувачення за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року) для визначення судді в порядку, визначеномуст.35 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали у частині запобіжного заходу покласти на прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, що визначене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3