Decision № 108508445, 05.09.2022, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року Справа № 160/8972/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.06.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.06.1997 року по 01.09.2020 року, із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 18.06.1997 року по 01.09.2020 року, а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2020 року №175 позивача було звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту к (закінчення строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, та виключено із списків військової частини та всіх видів забезпечення. Однак, в період проходження його служби, а саме: з 18.06.1997 року по 01.09.2020 року відповідачем не проводилась індексація грошового забезпечення позивача. В подальшому, позивач 14.02.2022 року звернувся до військової частини НОМЕР_1 із відповідним листом, в якому просив провести розрахунок та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 18.06.1997 року по 01.09.2020 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року, проте, на день подання цієї позовної заяви письмова відповідь на нього так і не була отримана позивачем. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати у період з 18.06.1997 року по 01.09.2020 року індексації його грошового забезпечення, та з посиланням на норми Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Закону України Про індексацію грошових доходів населення, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Крім того, позивачем було зазначено, що йому були спричинені суттєві і значні страждання (моральна шкода) за умов систематичної невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби. Протягом тривалого часу позивач змушений вчиняти дії з метою захисту свого порушеного права шляхом подання відповідних звернень до уповноважених органів, а також подання позовної заяви до суду. Зазначені обставини спричиняють глибокі душевні страждання позивача, розпач та пригніченість, принижують честь та гідність позивача, який змушений доводити своє законне право на отримання грошового забезпечення у повному обсязі, що в свою чергу, призводить до розладів здоров`я (часте серцебиття, підвищений артеріальний тиск тощо). Отже, позивач вважає, що достатнім відшкодуванням завданих позивачеві страждань буде стягнення з відповідача на підставі ст.237-1 КЗпП України моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного 04.07.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8972/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 04.08.2022 року, а також витребувано у Військової частини НОМЕР_1 інформацію та докази на її підтвердження щодо проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 18.06.1997 року по 01.09.2020 року. Крім того, вищевказаною ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

21.07.2022 року до канцелярії суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що, по-перше, стосовно позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 18.06.1997 року до 01.03.2013 року Військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем, оскільки в зазначений період військова частина НОМЕР_1 не вела власного фінансового господарства та перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), відтак, нарахування та виплата позивачеві грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 не проводились, а відомості про вчинення таких дій у відповідача відсутні, при цьому, у зазначений період Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_3 , яка і може бути належним відповідачем щодо цієї частини позовних вимог; по-друге, стосовно нарахування і виплати індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2013 року по 28.02.2018 року, то таке нарахування і виплата здійснювалися відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, при цьому, у період з 01.12.2016 року по 28.02.2018 року нарахування і виплата індексації грошового забезпечення позивача не здійснювалася, оскільки пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню; проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік, отже, враховуючи зазначене, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі, разом з тим, в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015р. №248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04.01.2016р. №248/3/9/1/2, згідно з якими у зв`язку із внесенням змін до Порядку №1078 індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. При цьому, відповідачем зауважено, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Таким чином, відповідач вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій Військової частини НОМЕР_1 по невиплаті індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.12.2016 року по 28.02.2018р. протиправними, оскільки Військова частини НОМЕР_1 відповідно до Інструкції №260 виконувала роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, в якому було зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення. Крім того, відповідно до статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Відтак, здійснити нарахування та виплату індексації позивачеві на його звернення у 2020 році військова частина НОМЕР_1 не мала правових підстав, так як порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, а відповідний механізм нарахування та виплати сум індексації за попередні роки законодавством не передбачений. При цьому, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Щодо періоду 01.03.2018 року по 01.09.2020 року з застосуванням базового місяця - січень 2008 року, відповідач посилається, що відповідно до абзаців 1-5 пункту 5 Порядку №1078, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 №141, чинної з 15.03.2018, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Відтак, з огляду на положення Порядку №1078 та постанови Кабінету міністрів України №704 від 30.08.2017р., базовим місяцем для визначення у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 є березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення посадового окладу позивача. З огляду на таке, вимоги позивача щодо виплати сум індексації за період з 01.03.2018 по 01.09.2020 із застосуванням базового місяця січень 2008 року вважаються такими, що задоволенню не підлягають. Отже, на переконання відповідача, будь-якої вини чи протиправних дій з його боку стосовно позивача допущено не було. На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

26.07.2022 року до суду відповідачем було долучено довідку про розмір нарахованої індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2013 року по 01.09.2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258-262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, у період з 18.06.1997 року по 01.09.2020р.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28 серпня 2020 року №9-РС прапорщика ОСОБА_1 , техніка відділення управління мережами інформаційно-телекомунікаційного центру, звільнено у запас за підпунктом "к" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із закінченням строку контракту та небажанням продовжувати військову службу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 вересня 2020 року №175 прапорщика ОСОБА_1 з 01 вересня 2020 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, вважати таким, що справи та посаду здав і направлено документи до Амур - Нижньодніпровського РТЦК та СП м. Дніпро.

В зазначеному вище наказі від 01 вересня 2020 року №175 також визначено виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 95% від посадового окладу за 01 вересня 2020 року, надбавку за особливості проходження служби 65% з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за 01 вересня 2020 року, грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно за період проходження військової служби в Збройних Силах України в сумі 125648,53грн.

При цьому, як слідує з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2022р. №611 про розмір нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2013 року по 01.09.2020 року військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , протягом вищевказаного періоду проходження позивачем військової служби останньому частково здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, а саме:

- за період березень 2013 року грудень 2015 року нараховано індексацію у загальному розмірі 27749,19грн.;

- за період січень 2016 року листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась;

- за період грудень 2018 року вересень 2020 року нараховано індексацію у загальному розмірі 3879,03грн.

Нарахована індексація грошового забезпечення позивача за період березень 2013 року грудень 2015 року та грудень 2018 року вересень 2020 року після утримання військового збору виплачена позивачеві у загальному розмірі на суму 31293,56грн.

Таким чином, відповідачем не здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача у період січень 2016 року листопад 2018 року, що визнається відповідачем у власному відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 .

При цьому, проводячи остаточний розрахунок при звільненні позивача з військової служби, виключенні його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, Військова частина НОМЕР_1 також не нарахувала та не виплатила ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період січень 2016 року листопад 2018 року.

Судом також встановлено, що в період з 18.06.1997 року по 01.03.2013 року Військова частина НОМЕР_1 не вела власного фінансового господарства та перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відтак, нарахування та виплата грошового забезпечення позивача, в тому числі і його індексації, у період з 18.06.1997 року по 01.03.2013 року здійснювалося саме Військовою частиною НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), а не відповідачем.

Ведення фінансового господарства у Військовій частині НОМЕР_1 було розпочато 01.03.2013 року, що підтверджується листом помічника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України начальника фінансово-економічного управління від 19.02.2013р. №116/14/2/221, довідкою про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів від 29.12.2012р., реєстраційною карткою розпорядника (одержувача)бюджетних коштів від 29.12.2012р.

14.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою в якій, зокрема, просив провести розрахунок та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 18.06.1997 року по 01.09.2020 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року.

Проте, матеріали справи не містять відповіді відповідача на вищенаведену заяву ОСОБА_1 , а також, за твердженням позивача, ним вона не була отримана.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації його грошового забезпечення за період з 18.06.1997 року по 01.09.2020 року, - протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України Про індексацію грошових доходів населення №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (далі - Закон №1282-ХІІ).

Статтею 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 Закону №1282-ХІІ).

Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень ч.1 ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону №1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, в силу вимог ст. ст. 18 та 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За приписами п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015р.) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абз.1-2 п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078 передбачено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).

При цьому, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019р. у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019р. у справі №825/694/17.

При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015р. (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015р.), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Крім того, відповідно до вимог абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15.12.2015р.) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015р. та застосовується з 01 грудня 2015 року, внесено зміни до Порядку №1078, відповідно до яких пункт 5 Порядку №1078 викладено в новій редакції.

Так, згідно з абзацами 1-5 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015р.) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Також, з 01.12.2015 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №1013 від 09.12.2015 року пункти 10-1 та 10-2 Порядку №1078 викладено в новій редакції, при цьому, п.10-2 цього Порядку в оновленій редакції встановлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Таким чином, відповідно до пункт у 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 01.12.2015р., базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Разом з цим, згідно з приписами абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015р.) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

- до 01.12.2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;

- після 01.12.2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21 (адміністративне провадження №К/990/512/22). При цьому, як слідує зі змісту цієї постанови Верховного Суду, підставами відкриття касаційного провадження у справі №200/3859/21 став висновок Верховного Суду, що зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо процедури визначення базового місяця для нарахування індексації у випадках якщо військовослужбовця призначено на посаду у військовій частині в інший період та після січня 2008 року.

З огляду на наведене, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття військовослужбовця на службу. З 01 грудня 2015 року вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку №1078, в тому числі п. 10-2 цього Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013, згідно з яким для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Суд також зауважує, що згідно з п.14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Так, Міністерство соціальної політики України в листі від 28 квітня 2016 року №201/10/1.37-16 надало роз`яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

В цьому листі також зазначено, що враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватися з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року.

Мінсоцполітики в листі від 23 червня 2020 року №76/0/214-20 надало роз`яснення в якому зазначається, що починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року в справі №400/3017/19 (щодо періоду після 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів наказано вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови. Вказана постанова втратила чинність 01 березня 2018 року.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Отже, січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року.

У справах №400/1118/21, №420/3593/20 та №380/7071/21 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 102 Порядку № 1078, пункт 3 Постанови №1013 зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

З рештою, на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і у даній справі є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294 (далі Постанова №1294) було затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п.13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вищевказана Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 (далі Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018 року та якою було затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Проаналізувавши Постанову №1294 в період її дії з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, тобто протягом періоду, який охоплює період спірних правовідносин, суд встановив незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців в цей період, що відповідачем також не заперечується.

Таким чином, враховуючи підвищення постійних складових грошового забезпечення військовослужбовців у січні 2008 року відповідно до Постанови №1294, в тому числі, розміру посадового окладу, місяць січень 2008 року, в якому відбулось вказане підвищення посадового окладу військовослужбовців, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з лютого 2008 року.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 року в адміністративній справі №400/1118/21.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що посадовий оклад позивача, який йому виплачувався за період служби з 01.03.2013р., був встановлений з січня 2008 року та не змінювався. Він змінився лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою установлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Відтак, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності підстав для застосування січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2013р. по 28.02.2018р., а також щодо того, що в 2016 році відбулося збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі і позивача, свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли, при цьому, як зазначалося вище, в силу норм Порядку №1078, а також з урахуванням постанови КМУ №704, січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців, а тому, відповідно до п.5 Порядку №1078, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2013р. по 28.02.2018р., включно, бо останній був прийнятий на військову службу до січня 2008 року (ще з 18.06.1997р.), а його посадовий оклад, що виплачувався за період служби з 01.03.2013р. по 28.02.2018р., був встановлений з січня 2008 року та не змінювався.

Судом також встановлено, що згідно з вищевказаною довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2022р. №611 про розмір нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2013 року по 01.09.2020 року військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , протягом вищевказаного періоду проходження позивачем військової служби останньому частково здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, зокрема, за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась взагалі.

Як слідує з відзиву на позовну заяву, правомірність таких своїх дій відповідач, зокрема, обґрунтовує посиланням на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України.

Водночас, суд зауважує, що подібні роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, в силу приписів ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України. Відповідач має діяти відповідно до чинного Закону №1282-ХІІ, вимоги якого є обов`язковим, а не керуватися зазначеними роз`ясненнями, які не є нормативними документами.

Стосовно посилання відповідача на відсутність достатнього об`єму бюджетного асигнування, який би дозволив нарахувати крім основних складових грошового забезпечення, індексацію згідно Закону України Про індексацію грошових доходів населення, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі Кечко проти України зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, посилання на частину шосту статті 5 Закону №1282-XII, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік, проте, будь-яких застережень щодо не проведення в зв`язку з цим індексації взагалі зазначена норма не містить.

Суд наголошує, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Тобто, мова йде про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Таким чином, вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансуються військова частина НОМЕР_1 , кошти на індексацію грошового забезпечення у спірні періоди були відсутні.

Також суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Вказаний висновок в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 05.02.2020 року у справі №825/565/17, від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19.

Згідно з приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якими передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, у даному випадку суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.03.2013 року по 28.02.2018 року, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та відповідно, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.03.2013 року по 28.02.2018 року, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року, включно, та щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію його грошового забезпечення за вищевказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з огляду на таке.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Враховуючи підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, в тому числі, розміру посадового окладу, місяць березень 2018 року, в якому відбулось вказане підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно з інформацією Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;

- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;

- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;

- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9.

- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку №1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем, індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.

У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці, тобто грудні 2018 року, і підлягало індексації грошове забезпечення позивача.

Враховуючи, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складав 103,7, а, отже, індексації грошове забезпечення позивача підлягає тільки в наступному місяці, тобто у грудні 2018 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстав для нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 30.11.2018р., включно, відсутні.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 01.09.2020 року та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачеві індексацію його грошового забезпечення за вищевказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, згідно з вищевказаною довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2022р. №611 про розмір нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2013 року по 01.09.2020 року військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , протягом періоду грудень 2018 року вересень 2020 року позивачеві нараховано та виплачено індексацію його грошового забезпечення у загальному розмірі 3879,03грн.

При цьому, з відзиву на позовну заяву встановлено, що при розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2018 року по 01.09.2020 року відповідачем у якості базового місяця застосовано березень 2018 року.

Зважаючи на те, що саме березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців, в тому числі і позивача, у зв`язку із набранням 01 березня 2018 року чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, згідно з якою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців, то відповідно до Порядку №1078 березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 01.09.2020 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, діяв відповідно до чинного законодавства, а підстави для застосування у якості базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за цей період січня 2008 року підстави відсутні.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 01.09.2020 року та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачеві індексацію його грошового забезпечення за вищевказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Також суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 18.06.1997 року по 28.02.2013 року, включно, та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачеві індексацію його грошового забезпечення за вищевказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

В розумінні КАС України, відповідно до приписів пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.

Враховуючи наведене, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб`єктом владних повноважень, а також, наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Таким чином, у розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб, завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 21.01.2020 у справі №910/7815/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Згідно із ч.1 ст.46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

За правилами ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Із аналізу наведеного положення права слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.

Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Судом встановлено, що позивні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 18.06.1997 року по 28.02.2013 року, включно, та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачеві індексацію його грошового забезпечення за вищевказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, звернуті саме до Військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим, судом встановлено, що в період з 18.06.1997 року по 28.02.2013 року, включно, Військова частина НОМЕР_1 не вела власного фінансового господарства та перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відтак, нарахування та виплата грошового забезпечення позивача, в тому числі і його індексації, у період з 18.06.1997 року по 28.02.2013 року, включно, здійснювалося саме Військовою частиною НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), а не відповідачем.

Ведення фінансового господарства у Військовій частині НОМЕР_1 було розпочато лише з 01.03.2013 року, що підтверджується листом помічника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України начальника фінансово-економічного управління від 19.02.2013р. №116/14/2/221, довідкою про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів від 29.12.2012р., реєстраційною карткою розпорядника (одержувача)бюджетних коштів від 29.12.2012р.

При цьому, позивач до Військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування (перерахунку) та виплати індексації його грошового забезпечення за період з 18.06.1997 року по 28.02.2013 року, в тому числі із застосуванням базового місяця січень 2008 року, не звертався, а Військова частина НОМЕР_3 позивачеві з цього приводу не відмовляла.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що позивач станом на 05.09.2022р. до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача (залучення співвідповідача) - Військової частини НОМЕР_3 , не звертався.

В той же час, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним без згоди позивача з власної ініціативи.

Водночас, пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

При цьому, вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача (Військової частини НОМЕР_3 ) було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені до Військової частини НОМЕР_1 , в частині щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 18.06.1997 року по 28.02.2013 року, включно, та про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачеві індексацію його грошового забезпечення за вищевказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, задоволенню не підлягають у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог до вказаного відповідача, який щодо цієї частини позовних вимог є неналежним.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відносно позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача позивач зазначає, що з вини відповідача позивачеві спричинені суттєві і значні страждання (моральна шкода) за умов систематичної невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби. Протягом тривалого часу позивач був змушений вчиняти дії з метою захисту свого порушеного права шляхом подання відповідних звернень до уповноважених органів, а також подання позовної заяви до суду. Зазначені обставини спричиняють глибокі душевні страждання позивача, розпач та пригніченість, принижують честь та гідність позивача, який змушений доводити своє законне право на отримання грошового забезпечення у повному обсязі, що в свою чергу, призводить до розладів здоров`я (часте серцебиття, підвищений артеріальний тиск тощо). Завдану таким чином моральну шкоду позивач оцінює в 10000,00грн.

Суд в контексті спірних правовідносин звертає увагу на те, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019р. у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що розумність і справедливість є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Крім того, порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Аналогічна позиція була сформульована Верховним Судом у постанові від 10.04.2019р. у справі №464/3789/17.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі, в тому числі, встановлений статтею 78 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків тощо.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 року у справі № 818/1430/17.

Також вказана позиція відповідає висновкам Верхового Суду, викладеним у постанові від 14.05.2020р. у справі №822/231/16.

Суд вважає, що позивачем не надано достатніх доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконної бездіяльності відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем до суду не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, в тому числі й тих обставин, що протягом тривалого часу позивач був змушений вчиняти дії з метою захисту свого порушеного права шляхом подання відповідних звернень до уповноважених органів, а також подання позовної заяви до суду, на наявність яких посилається ОСОБА_1 у позові, бо до матеріалів справи долучене лише єдине звернення позивача до відповідача від 14.02.2022р.; також позивачем не надано жодних доказів погіршення свого здоров`я через вищевказані обставини тощо, що, в свою чергу, виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача. Отже, вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.03.2013 року по 28.02.2018 року, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.03.2013 року по 28.02.2018 року, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова